36. Описати методику підготовки викладача до публічного виступу (лекція, наукова доповідь, дискусія).

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів: 1. Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу; 2. Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності; 3. Словесне вираження, літературна обробка мови; 4. Завчання, запам'ятовування тексту; 5. Проголошення.

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний, комунікативний і післякомунікативний. Кожний з етапів містить перелік конкретних дій:

Докомунікативний: 1. Визначення теми і мети виступу. 2. Оцінка аудиторії і обстановки. 3. Підбір матеріалу. 4. Вироблення тексту. 5. Репетиція.

Комунікативний: 1. Проголошення промови. 2. Відповіді на питання, ведення полеміки.

Післякомунікативний: Аналіз промови.

Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів.

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу. Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив.

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на своїх слухачів.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше варто говорити.

Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед дзеркалом.

37. Охарактеризувати інтерактивні методи навчання (брейнстормінг, синанон-метод), дидактичні ігри та ін.).

Організація інтерактивного навчання у ВНЗ передбачає моделювання життєвих та виробничих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати авторитетним наставником студентського колективу. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, толерантно спілкуватися між собою та іншими людьми, критично мислити, приймати та аналізувати рішення.

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

"Синанон-метод". Навчання за цим методом відбувається в ігровій формі з використанням так званого "гарячого стільця". Учасник тренінгу, який знаходиться на ньому, піддається опитуванню членами групи за конкретною навчальною темою. У той же час своїми запитаннями члени групи мають право "вдаряти" по його найболючіших місцях, зачіпати його суб'єктивні проблеми.

Дидактична гра - цілеспрямована організацію навчально-ігрової взаємодії викладача і студентів у процесі моделювання ними цілісної структури професійної діяльності майбутнього фахівця. Сутність дидактичної гри полягає у взаємозв'язку імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових і творчих, професійних і навчальних задач достатньо високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал студента, адже кожен учасник може продемонструвати і проаналізувати свої власні можливості, співставляючи їх з діями інших учасників ігрової діяльності.

Інші методи: Метод синектики, Метод вільних асоціацій, Мікровикладання, "Акваріум", Розігрування ситуацій у ролях, Метод "Ток-шоу", Метод "Ажурна пилка", Метод кейсів.