Розрахунок продукції розробленої сівозміни, що використовується у тваринництві

Культура, вид продукції	Валовий збір, т/га	міститься					Кормова одиниця містить перетравного протеїну,г/кг
		Кормових одиниць		Перетравного протеїну
		В 1 т	Всього, т	В 1 т	Всього, т
Зерно
Оз.пшениця20%	133,2	1,19	158,5	0,12	15,98	100,3
Ярий ячмінь80%	159,8	1,13	180,6	0,08	12,8	70,8
Горох 30%	49,95	1,17	58,4	0,195	9,7	166
Відходи переробки
Соняшник 100%	532,8	1,09	560,7	0,334	177,9	306,3
Грубі корми (солома):
Ячмінна 100%	146,52	0,8	55,7	0,013	1,9	34,1
Горохова 100%	133,2	0,29	38,6	0,031	4,1	106,2
Багатокомпонентна суміш на сіно	3330	0,51	1698,3	0,042	139,8	82,3
Всього	4485,47		2770,8		362,24	130,7

Висновок: на 100 га сівозмінної площі виробляється кормової продукції:

Кормових одиниць 230,9 т

Перетравного протеїну 30,2 т

Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном 130,7 г/кг

Продукція яка використовується на корм є повноцінною, так як вміст протеїну в 1 кормовій одиниці становить 130, 7 г (для повноцінного корму цей показник повинен становити не менше 110 г).

2.4Складання плану та освоєння розробленої сівозміни та ротаційної таблиці

Для освоєння сівозміни необхідно спочатку скласти план переходу до ввідної сівозміни (таблиця 6).

Освоєння сівозміни повинно бути закінчено по можливості в короткі строки (2-3 роки). Якщо в проектуємій сівозміні повинні бути багаторічні трави, а до введення їх не було, то повне освоєння сівозміни буде визначатися кількістю років життя та використанням багаторічних трав.

Сівозміна вважається освоєною, якщо усі культури в повному обсязі розміщені по запланованим сівозміною попередникам.

Складання ротаційної таблиці

Складаємо ротаційну таблицю (таблиця 7), яка допоможе встановити правильний порядок дотримання чергування культур в сівозміні. Від кількості полів у сівозміні залежить строк ротаційної сівозміни. Ротацією сівозміни називають період за який відбувається повна зміна культур на всіх полях. Порядок цієї зміни показує ротаційна таблиця 7. Тривалість ротації дорівнює кількості полів.

При розробці схеми сівозміни важливо передбачати гнучкість її, тобто можливість при потребі зменшувати або збільшувати посівні площі одних культур за рахунок інших без ломки сівозміни. Розроблену і прийняту сівозміну впроваджуємо у виробництво. Спочатку проводять потрібні землевпорядні роботи: визначають межі полів, нарізають поля в натурі тощо. Після виконання цих робіт сівозміну вважаємо введеною.

3.Обґрунтування заходів розширеного відтворювання родючості ґрунту

Найважливішим резервом підвищення ефективності чистих парів є своєчасний їх підйом. У південній зоні пари орють відвальними плугами на глибину 25-27 см. Навесні проводять покривні боронування в 2 сліду. Для озимих протягом літа пари слід готувати з поступовим зменшенням глибини щоб уникнути пересихання верхнього шару ґрунту.

Сприятливий вплив на збереження ґрунтової вологи і стійкість поверхню пари до ерозії надає заміна частини механічних обробок хімічними заходами боротьби з бур’янами.

Зяблева обробка дозволяє створити сприятливі умови для накопичення вологи в глибоких шарах ґрунту, що підвищує стійкість її водного режиму в умовах посухи. Чим раніше після збирання врожаю починають обробку поля, тим вище її якість, краще зберігається осіння волога, більше накопичується доступною для рослини їжі, знищуються бур’яни та шкідники.

Корисно поєднувати дві системи обробки зябу: ранню оранку слідом за прибиранням і оранку з інтервалом в 2-4 тижні, після проведення післязбирального лущення стерні. Перша ефективна після всіх попередників, друга – після зернових культур.

Для лущення стерні використовують важкі дискові борони БДТ -2,5А, БДТН-2,2, БДТ – 7, корпусні лущильники ПЛ-10-25, ПЛ 5 -25. При виборі знарядь для лущення стерні слід враховувати схильність до ерозії. У разі ущільнення в злущеного шару після дощів, появи сходів падалиці або розростання смітної рослинності обробку ґрунту необхідно повторити. Основну оранку закінчують в середині вересня.

Способи і глибина зяблевої обробки залежать від ряду причин: кількості осіннє – зимових і літніх опадів, механічного складу і щільності ґрунту, потужності гумусного горизонту, засміченості, глибини попередньої обробки, особливостей попередника і вимог культур, що висіваються.

Напрямок оранки зябу щорічно змінюють, крім силових ділянок.

У наших умовах посушливого клімату з короткою, часто сухою весною має велике значення своєчасні покривні боронування не менш, ніж у два сліди упоперек основного обробітку. Незаборонований зяб за один теплий весняний день може витратити на випаровування 40 – 45 м³ води з кожного гектара.

На стерньових ділянках вологу закривають голчастою бороною – 3, лущильниками з плоскими дисками ЛДГІ-10 або з голчатими дисками ЛДГІ-15 .

Кращим знаряддям для передпосівної обробки ґрунту є культиватор з екстирпаторними лапками марки КПС – 4, КПН – 4, КПГ – 4, які агрегатуються з боронами. Глибина культивації не повинна перевищувати глибини загортання насіння (6-8 см)

У технології вирощування сільськогосподарських культур провідне значення має встановлення кращих способів посіву та оптимальна норма висіву. Основні зернові сіють рядовим і перехресним способами. Чим рівномір ніше розміщують рослини, тим вони краще ростуть і розвиваються.

Як до способів посіву, так і до норм висіву потрібно підходити диференційовано. Одночасно з посівом зернових слід вносити гранульований суперфосфат з розрахунку 10 – 15 кг діючої речовини на гектар.

У системі агротехнічних заходів важливу роль відіграє післяпосівне коткування. Основні прийоми догляду за посівами озимих – боронування і підгодівля мінеральними добривами в дозах N₁₀ + P ₃₅ які проводять відразу після достигання ґрунту.