Розділ 1. Розвиток екологічної освіти та виховання в Україні
За останні 5 років у нашій державі розроблено програми й концепції розвитку екологічної освіти і виховання, видано посібники й підручники з екології, створено десятки кафедр і факультетів екологічного профілю в інститутах та університетах, започаткувалося багато журналів загальноекономічного, еколого - економічного, екологоﾧгеографічного змісту («Ойкумена», «Світ у долонях», «Пролісок», «Паросток», «Рідна природа» та ін.).
Ще в 1975 р. учасники Міжнародного семінару з екологічної освіти (Бєлград, Югославія) запропонували глобальну схему екологічної освіти. Відповідно до цієї схеми, головною метою екологічної освіти має бути формування в населення планети усвідомлення того, що довкіллям необхідно опікуватися й що для цього треба мати відповідні знання, досвід, уміння, мотивації та зобов'язання як для індивідуальної, так і для колективної роботи задля порятунку біосфери та запобігання майбутнім екологічним катастрофам.
Сьогодні активно розвиваються як формальна екологічна освіта (в школах, вищих навчальних закладах, інститутах підвищення кваліфікації), так і неформальна (за допомогою засобів масової інформації, кіно, музеїв, виставок, заходів природоохоронних товариств тощо).
Концепція освіти вУкраїні повинна враховувати безпрецедентну інтегративність екології, її орієнтацію на вивчення сфери безпосередніх життєвих інтересів людини. Від формування цих знань залежитьпевний рівень ставлення людини до навколишнього середовища, тобто не лише знання і розуміння, але й виховання. Від цих знань залежить саме існування людства і всієї планети Земля.
Підвищення культури громадян України у спілкуванні з природою, екологічна підготовка кадрів в умовах складного перехідного періоду мають важливе державне значення, оскільки покликані допомогти у вирішенні життєво важливих соціально - економічних, еколого - економічних і геополітичних проблем.
В останнє десятиліття в системі екологічних наук з'явились нові наукові і навчальні дисципліни: екологія міст, екологія особистості, екологія дитини та ін. Заявила про себе і визначена як одна з важливих складових системи екологічних дисциплін - соціальна екологія. З огляду на це є необхідність розширити і по - новому сформлювати предмет дослідження та вивчення загальної і соціальної екології.
Загальна екологія - це наука, що вивчає супряженість живих організмів і їх асоціацій із середовищем свого існування. Соціальна екологія - наука, що вивчає супряженість людини і людських асоціацій із середовищем свого існування (природним і соціальним). Загальна і соціальна екології покликані допомагати людині найбільш адекватно сприймати навколишній світ, учити її будувати науково обґрунтовані взаємозв'язки із середовищем існування, із зовнішнім світом. Загальна і соціальна екології повинні допомогти людині відповісти на одне з найважчих питань, а саме: «Світ для людини чи людина для світу?», тобто стати мостом, яким людина і суспільство зможуть перейти від природознавства до світознавства, зробивши тим самим ще один крок до пізнання вселенської гармонії. Через це національні програми з екологічної освіти повинні враховувати ті зміни, що зумовлені формуванням нової наукової картини світу, заснованої на принципі Всеєдності і всезагального зв'язку [2].
Аналіз тенденцій глобальних, регіональних і локальних змін у природних екосистемах та біосфері загалом свідчать про нагальну потребу формування у студентів економічних спеціальностей з метою набуття ґрунтовних екологічних знань та культури спілкування з природою необхідних навичок раціонального природокористування, екологізації практично всіх навчальних дисциплін.
Тому навчальний курс «Основи екології» займає сьогодні належне місце серед найголовніших та фундаментальних дисциплін. Навчальна програма з курсу, що рекомендована МОН, розроблена з урахуванням сучасних вимог до рівня екологічних знань, наявності базових екологічних знань, отриманих у школі, світового й вітчизняного досвіду.
Обсяг екологічного матеріалу, отриманого студентами внаслідок успішного засвоєння курсу «Основи екології», повинен забезпечити розуміння екологічної аксіоматики, сформулювати у кожного з них особисте ставлення до екологічних проблем світу, рідного краю, а також галузі майбутньої діяльності, що особливо важливо в межах нашого дослідження, допомогти враховувати екологічні вимоги і стандарти при вирішенні інженерних та інших завдань, забезпечити запас фундаментальних знань і концептуальних основ сучасної екології, достатній для подальшого поглиблення й удосконалення екологічної освіти, спрямованої на екологічно безпечну життєдіяльність.
Курс «Основи екології» включає інформацію про фундаментальні теоретичні, глобальні екологічні і ресурсно - галузеві екологічні проблеми, стратегію, тактику і методи їх розв'язання локального, національного і глобального рівнів.
Зміст курсу «Основи екології» побудовано на основі сучасних уявлень про сутність, структуру, цілі й завдання екології, її значення в житті суспільства, місце й зв'язок з іншими науками.
Система отриманих на цій основі знань має забезпечити формування чітких і обґрунтованих уявлень про взаємодію та взаємозв'язок усіх компонентів у природничій, соціальній і технологічній сферах, про стратегію і тактику збереження й стабільного розвитку життя на Землі.
На нашу думку, у зв'язку з викладеним очевидною є необхідність змін у структурі екологічної освіти, оновленні її змісту, реалізованого в системі традиційних та нових наукових понять, дидактично і методично пов'язаних з різними освітніми і освітньо - професійними рівнями; потрібне оновлення технологій навчання екології, спрямованих на реалізацію програм неперервної освіти, навчальних планів дисциплін різних рівнів засвоєння.