2.2.Будова ґрунтового профілю і характеристика морфологічних ознак

А0(Н0) - 0-3 - дерина - опад злаково- польової

рослинності

А(Н) - 3-28 - гумусно-акумулятивний горизонт,

темносірий з коричневим відтінком,

важкого механічного складу, пилува-

то-комкованої структури, рихлий,

коренів багато, перехід поступовий.

АВ(Нр) - 28-55 - гумусно - перехідний горизонт, тем-

но-бурого кольору, важкого механі-

чного складу,слабо ущільнений, ко-

мкувато-горіхуватої структури, ко-

ренів багато, перехід поступовий.

В(Рh) - 55-76 - перехідний горизонт, брудно-палево-

го кольору, важкого механічного

складу, горохуватої структури, щіль-

ний, корені рідкі, перехід поступо-

вий.

Вс(РK) - 76-131 - карбонатно - ілювіальний горизонт,

палевого кольору, з білими вклю-

ченнями білозірки, горіхуватої

структури, дуже щільний, коренів

немає, перехід поступовий.

Рk - 131-200 - материнська грунтотворна порода - лес.

Мал.2.1. ґрунтовий профіль темно-каштанового

важкосуглинкового середньозасоленого ґрунту

на лесі

2.3. Гранулометричний склад ґрунту

Гранулометричний склад ґрунту - це відносний по масі вміст груп частинок або фракцій грунту різної величини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого ґрунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.

Гранулометричний склад має важливе значення у формування родючості ґрунту. Від нього залежить водні, теплові, повітряні, загальні фізичні і фізико-механічні властивості ґрунту. Механічний склад ґрунту зумовлює окисно-відновні умови, величину ємності вбирання перерозподіл у ґрунті зольних елементів, накопичення гумусу тощо. Інтенсивність багатьох ґрунтотворних процесів залежить від гранулометричного складу: на піщаних породах вона незначна, на суглинкових - досить висока. Від гранулометричного складу залежить умови укорінення фітоценозу та чисельності риючої фауни, а також спосіб обробітку ґрунту, строки польових робіт, норми внесення добрив, розміщення сільськогосподарських культур. Гранулометричний склад грунтів накладає певний відбиток на перебіг ґрунтотворних процесів, а також має чітко визначене екологічне та певне (нерідко вирішальне) сільськогосподарське, передусім агрономічне, значення, оскільки в тих самих природних умовах, але за різного гранулометричного складу материнської породи, формуються грунти з різними властивостями.

Первинні ґрунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо-мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються механічними (гранулометричними) елементами або елементарними ґрунтовими частинками (ЕҐЧ). Гранулометричний склад переважної більшості ґрунтів приблизно на 90% представлений ЕГЧ мінеральної природи. ЕГЧ можуть мати будь-яку геометричну форму: шар, куб, призма тощо. Умовно форму їх приймають за кулеподібну, враховуючи так званий ефективний діаметр. Механічні частинки приблизно однакового діаметра об'єднують у фракції, оскільки вони володіють подібними властивостями. У ґрунтознавстві відомо кілька класифікацій механічних елементів, проте загальновизнаною є класифікація М.О.Качинського (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Класифікація механічних фракцій грунту (за М.О. Качинським)

Розмір часток, мм	Назва механічних елементів	Група фракцій
>3	Каміння	Кам’яниста частка
3-1	Гравій
1,0-0,5	Крупний пісок	Фізичний пісок
0,50-0,25	Середній пісок
0,25-0,05	Дрібний пісок
0,05-0,01	Крупний пил	Фізична глина
0,01-0,005	Середній пил
0,005-0,001	Дрібний пил
<0,001	Мул	Перед колоїдна фракція
0,0010-0,0002	Колоїди
0,000200-0,000001	Колоїди

Крім того, М.М.Сибірцев усі механічні елементи ґрунту поділив на дві групи фракцій: фізичний пісок (>0,01 мм) і фізичну глину (<0,01 мм), відокремивши в складі ЕҐЧ скелет (часточки крупніші 1 мм) і дрібнозем (менші 1 мм).

Кожна фракція володіє певними характерними властивостями, по-різному впливає на властивості ґрунтів, що пояснюється неоднаковим мінералогічним і хімічним складом, фізичними й її фізико-хімічними властивостями.

Фракція каміння представлена переважно уламками гірських порід. Каменястість - явище незадовільне, оскільки наявність у ґрунті значної кількості включень літогенного походження призводить до збільшення енергетичних затрат ґрунтової біоти на їх огинання при рості чи русі, а також до ускладнення його обробітку та прискорення зносу сільськогосподарських знарядь. За ступенем каменястості ґрунти поділяють на не каменисті - вміст каміння не перевищує 0,5%, слабо каменисті - 0,5-5%, середньо каменисті – 5-10%, сильно каменисті - понад 10%. За типом каменястості ґрунти можуть бути валунні, галечникові та щебенюваті.

Гравій - складається з уламків первинних мінералів. Високий вміст гравію в ґрунтах не впливає на обробіток, але створює несприятливі властивості, такі як низька вологоємність, провальна водопроникність та відсутність водопідйомної здатності.

Піщана фракція - складається з уламків первинних мінералів, перш за все кварцу та польових шпатів. Ця фракція володіє високою водопроникністю, не набухає, не пластична, а також володіє деякою вологоємністю та капілярністю. На ґрунтах із великим умістом цієї фракції та при інших сприятливих умовах добре розвивається фітоценоз з підвищеною вимогливістю до повітряного та теплового режиму, зокрема непогані врожаї дає картопля.

Крупнопилувата фракція мало чим відрізняється від піску, а тому її властивості дуже схожі. Проте, середньопилувата фракція збагачена слюдами, що значно підвищує пластичність та зв'язність. Середній пил є більш дисперсним, краще утримує вологу, але володіє слабкою водопроникністю, є нездатною до коагуляції та не бере участі у структуроутворенні і фізико-хімічних ґрунтових процесах. Як наслідок, ґрунти, збагачені цими фракціями, будуть володіти відповідними властивостями. Пил дрібний - досить високодисперсна фракція, що складається з первинних та вторинних мінералів. Здатна до коагуляції, бере участь у структуроутворенні, володіє поглинальною здатністю, містить значну кількість гумусових речовин Проте значна кількість не агрегованого дрібного пилу в ґрунтах спричиняє такі негативні властивості як низька водопроникність, значна кількість недоступної вологи, висока здатність до набухання й усадки, липкість, тріщинуватість, висока щільність складення.

Мул складається переважно з високодисперсних вторинних мінералів. З первинних, подекуди зустрічаються кварц, ортоклаз, мусковіт. Мулиста фракція займає провідне місце у формуванні фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Мул містить значну кількість гумусу та елементів живлення для рослин. Ця фракція відіграє провідну роль у структуроутворенні. Володіє високою ємністю поглинання та коагуляційною здатністю. Проте надвисокий уміст мулу в ґрунтах є причиною погіршення їх фізичних властивостей.

Колоїдна частина - найважливіша з точки зору формування обмінних властивостей та структури ґрунту.

Кількісне визначення механічних елементів називають гранулометричним аналізом. Під гранулометричним (механічним) складом ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід розуміють відносний уміст фракцій механічних елементів. В основу класифікації ґрунтів за механічним складом покладено співвідношення фізичного піску і фізичної глини. Найдосконалішою в наш час є класифікація М.О. Качинського (табл. 2.2).

Згідно з даною класифікацією, ґрунт має основну назву за вмістом фізичного піску і фізичної глини і додаткову за вмістом фракції, що переважає: гравійної (3-1 мм), піщаної (1-0,05 мм), крупнопилуватої (0,05-0,01 мм), пилуватої (0,01–0,001 мм) і мулистої (0.001 мм). Наприклад, дерново–середньопідзолистий ґрунт на морені містить фізичної глини 24,0 %, піску 42,6 %, крупного пилу 33,4 %, середнього пилу 6,57% і дрібного - 9,6%. Основною назвою гранулометричного складу даного ґрунту буде легкосуглинковий, додатковою - крупнопилувато-піщаний.

Класифікація складена з врахуванням генетичної природи ґрунтів та здатності їх глинистої фракції до агрегування, що залежить від умісту гумусу, складу обмінних катіонів, мінералогічного складу. Чим вища ця властивість, тим слабше проявляються глинисті властивості при рівному вмісті фізичної глини. Тому степові ґрунти, червоноземи та жовтоземи, як більш структурні, переходять в категорію більш важких при вищому вмісті фізичної глини, чим солонці та ґрунти підзолистого типу.

Таблиця 2.2

Класифікація грунтів за механічним складом (за М.О. Качинським)

Назва грунту за мех. складом		Вміст ФГ,%	Вміст ФП, %
Піщаний	пухкий	0 - 5	100 - 95
	зв’язний	5 - 10	95 - 90
	супіщаний	10 - 20	90 - 80
Суглинковий	легкий	20 - 30	80 - 70
	середній	30 - 45	70 - 55
	важкий	45 - 60	55 - 40
Глинистий	легкий	60 - 75	40 - 25
	середній	75 - 85	25 - 15
	важкий	понад 85	менше 15

За гранулометричним складом темнокаштановий важко суглинковий середньозасолений грунт на лесі є суглинковим важким.

Таблиця 2.3

Гранулометричний склад, % на абсолютно суху наважку

Фракція, мм:	Глубина відбору зразка, см
	0-8	20-25	30-35	45-50	70-75	140-150
1-0.25	0,20	0,10	0,10	0,10	0,30	0,10
0.25-0.05	1,70	7,70	0,00	6,40	6,60	15,40
0.05-0.01	42,40	34,70	35,20	32,10	33,90	15,80
0.01-0.005	11,80	6,60	10,20	10,30	11,10	11,40
0.005-0.001	13,30	15,60	15,40	14,80	10,50	17,10
<0.001	30,60	35,80	39,10	35,90	37,60	40,20
Сума < 0.01	55,70	57,50	64,70	61,40	59,20	68,70