Мистецтво оздоблення книги

Із прийняттям християнства на Русі з'явився ще один культ — культ книжного знання. Це визначило ставлення до книги як до святині. Книгами пишалися в Київській Русі, ціна на деякі з них була такою високою, що як говорили тоді, її «один бог знає»: недарма при пожежі, передусім, рятували книги. Позаяк і у Візантії книга вважалася скарбницею «божественного откровення» і мудрості. Прикрашали книгу так, що вона сама по собі була коштовністю. Вся орнаментика книги виконувалася художником-златописцем, а виготовлення окладу, оздобленого сріблом, ажурною філігранню, кош­товними каменями, золотими пластинами доручалося златоковалю і емальєру.

У зразках давньоруської книги, які дійшли до нас, можна побачити взаємодію кількох видів мистецтва.

Сторінки рукописних книг часто оздоблювали мініатюрами, які відзначалися високохудожньою майстерністю. У давньоруській мініатюрі відбилися риси, що харак­теризують загальний шлях розвитку давньоруського мистецтва. Як і в пам'ятках мону­ментального мистецтва, в ранніх мініатюрах відчуваються візантійські впливи. Але вже з другої половини XI ст. спостерігається проникнення сюжетів і мотивів, узятих з навколишнього життя. У книгах XI ст. є зображення не тільки руських князів, а й про­стих людей, трудових процесів, розваг тощо.

У другій половині XII ст. тематика книжкових мініатюр розширилася. Наприкінці XIІ — на початку XIII ст. з'явився цілий цикл сюжетів світського змісту — ілюстрацій літописів, історичних розповідей.

Найдавнішою і найвідомішою пам'яткою книжкового мистецтва Київської Русі є «Остромирове Євангеліє», написане дияконом Григорієм у 1056-1057 pp. на замовлен­ня новгородського посадника Остромира, наближеного великого князя Ізяслава. У мініа­тюрах спостерігається відгук софійських мозаїк. Кожний колір і фігури євангелістів обведені золотом, тому вся мініатюра нагадує перегородчасту емаль. Фігури обведені рамкою зі складним орнаментом, характерним для виробів київських ювелірів. Великі заголовні літери з рослинними мотивами переходять у людські або звірині зображення і своїми золотими контурами і кольоровими сполученнями також нагадують емаль.

Найцікавішими з художнього погляду є три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Луки і Марка. На першій мініатюрі зображений Іоанн з учнем Прохором. Вся композиція вписана у квадрифолій (чотирилистник) і обрамлена рослинним орнамен­том на золотій смузі. Художні прийоми в мініатюрах із зображенням Луки і Марка зовсім інші, ніж у першій. На відміну від зображення Іоанна, яке наближене до монументаль­ного живопису, образи Луки і Марка виписані більш графічно, нагадуючи перегородчасті емалі. Очевидно мініатюри створені різними художниками.

Про мистецтво книжкової мініатюри XI ст. дає уявлення й «Ізборник Святослава» 1073 року, написаний дяком Іоанном на замовлення князя. Найцікавішою ілюстрацією цього рукопису є портрет родини князя Святослава Ярославича. Композиція мініатюри характеризується фронтальністю і статичністю. Ліворуч від портрета зображене фанта­стичне чудовисько у вигляді крилатого дволапого створіння з собачою головою. Вва­жається, що це зображене язичницьке божество Сімаргл, охоронець дерева життя. Є такі припущення, що це міг бути герб династії Святославовичів та їх нащадків. Ця думка підтверджується тим, що скульптурне зображення подібного чудовиська було поміще­не у Борисо-Глібському соборі в Чернігові.

Цікаві також малюнки на полях рукопису, які уособлюють знаки Зодіаку. Сим­воли ці прийшли на Русь зі Стародавньої Греції, але стилістика їх виконання суто русь­ка: «стрілець» зображений у вигляді руського воїна, «діва» — кругловидої рум'яної руської дівчини в кокошнику.

Традиції XI ст. знайшли пряме продовження і розвиток у XIІ-ХШ ст. Але в цей час на мініатюрах позначилися риси місцевих художніх шкіл періоду феодальної роздроб­леності.

Видатною пам'яткою книжкового мистецтва Давньої Русі XII ст. є «Юріївське Євангеліє», створене для новгородського Юріївського монастиря. Орнаментальні моти­ви «Юріївського Євангелія» нагадують орнаментацію «Ізборника Святослава», але по­значені вираженою графічністю.

Тривалий час вважали, що руському мистецтву X-XI ст. був мало властивий та­кий вид живопису, як портрет. Однак портретні зображення були присутні у монумен­тальному живописі, наприклад, портрет родини Ярослава Мудрого в Софійському со­борі. У книжкових мініатюрах такі портрети мали навіть менш умовний характер. Та­ким було зображення родини князя Святослава Ярославича в «Ізборнику Святослава». Мистецтво книжкової мініатюри Давньої Русі — це самобутня пам'ятка руського живопису. В портретах князів, зображеннях святих, в орнаментальних мотивах, в тематиці знайшли вияв самобутні риси давньоруського мистецтва. Разом з графічною майстер­ністю блискуче виявилося обдарування митців. Яскраве мистецтво давньоруських художників-мініатюристів міцно увійшло в скарбницю вітчизняного й світового мистец­тва.