33. Соціальне формування особистості як соціокультурна проблема. 1.1 культурно-виховна функція суспільства.

Суспільство - це універсальний спосіб організації соціальних зв'язків і соціальної взаємодії, який забезпечує задоволення всіх основних потреб людей, який саморегулюється, самовідтворю-ється та є самодостатнім. Визначальну роль у формуванні цілісності суспільства, його якісної визначеності відіграє культура.

Культура - це не просто ряд духовних елементів (цінності, знання, переконання, норми та ін.), а спосіб, метод ціннісного опанування дійсності.

Культура об'єднує духовні багатства, нагромаджені людством у минулому і духовні цінності сучасного суспільства. Саме тому культура виконує культурно-виховну функцію. Культура робить людину людиною, оскільки індивід стає особистістю в міру опанування культури: мови, цінностей, знань, норм, звичаїв, традицій своєї соціальної групи, суспільства. Культура здійснює соціальний контроль, стимулює і регулює поведінку людини, груп людей, тобто вона є засобом соціального впливу.

Проте культуру створює людина. Культура - матеріальний та духовний прогрес як індивідів, так і окремих спільнот. Обидва прогреси мають духовний характер, оскільки обидва фундують-ся на духовних досягненнях людини. Матеріальний прогрес досягнутий завдяки пануванню розуму над силами природи. Сутність духовного прогресу в тому, що індивід і окремі людські спільноти співставляють свої бажання з матеріальним і духов ним добробутом цілого та багатьох. Занепад духовної частки культури є небезпечним як для суспільства, так і окремої людини.

Останнє слово в питанні про майбутнє того чи іншого суспільства не за більшою чи меншою вдосконалістю його організації, а за меншою чи більшою внутрішньою активністю індивідів, що його складають. Тільки моральний рух може подолати стан безкультур'я. Оновлення культури ще ускладнюється й тим, що носіями руху можуть стати виключно особистості, які наділені індивідуальністю.Таким чином, провідною функцією суспільства є виховання активної, духовно багатої, творчої особистості, здатної до успадкування та розвитку культури суспільства.

1.2 Особистість як безумовна цінність прогресивного суспільства.

Особистість - стійкий комплекс якостей, властивостей набутих під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп, до яких вона належить, в процесі спільної діяльності та спілкування.

Особистість як суб'єктивна основа одержує свою індивідуальну визначеність тільки завдяки комбінаціям елементів культури, які вона засвоює, а ці останні життєздатні завдяки культурній участі в них тих чи інших людей.Отже, могутність індивідуальності коріниться не в природній могутності її психофізичного організму, а в тих духовних цінностях, які проникають в тіло та душу людини в процесі освіти і які просвічують в них як творче спрямування людини.

Суспільство, в залежності від політико-економічного устрою, може пригнічувати чи підсилювати "розквіт" особистості. Суспільство прогресивне лише тоді, коли воно служить духовному вдосконаленню індивида як прогресу прогресів. Більш того, підсилення особистісної своєрідності кожної людини потребує встановлення і зміцнення прогресивного, наприклад, демократичного устрою (устрій, для якого характерним є самоврядування на місцях, суспільне та представницьке - в центрі.Прогресивне, демократичне суспільство зможе підняти вище людський рід, якщо забезпечить вільний розвиток окремих індивідів.