Міністерство освіти і науки
Харківський національний педагогічний
університет ім. Г.С. Сковороди
Доповідь на тему:
Туреччина на початку ХХІ століття
Виконав студент
групи 141
Єлисєєв Артем
Перевірив:
Вороніна М.С.
Туреччина на початку 21 століття
Природно-кліматичні умови.
Туреччина займає територію площею 780 580 км² та одночасно знаходиться в Азії та Європі. Азійська частина країни – Анадол (Велика Анатолія, грецькою – «схід Сонця»), становить 97% території, а європейська – Пашаелі, 3% території. Територія Туреччини приблизно нагадує прямокутник витягнутий на 1500 км зі сходу на захід і на 550 км з півночі на південь. Туреччина має спільні сухопутні кордони з Грецією, Болгарією, Грузією, Вірменією, Нахічеванською автономією Азербайджану, Іраном, Іраком, Сирією, що загалом простягаються на 2875 км; протяжність морських кордонів – 8333 км.
В Туреччині переважає гірський рельєф: європейську частину займає горбисте плато висотою біля 1000 м, в азійській частині із заходу на схід простягнулися Понтійські гори на півночі та гори Тавру на півдні з Анатолійським плоскогір’ям між ними. На сході обидва гірські ланцюги змикаються й утворюють нагір’я, де знаходяться найвища точка Туреччини – гора Арарат (5137 м) і витоки рік Тигр та Євфрат.
Клімат Туреччини – середземноморський субтропічний, який із заходу на схід стає більш сухим, у цілому по країні середня температура січня коливається від +5 ºС до +15 ºС, липня – від + 15 ºС до +32 ºС.
Демографічна характеристика.
Згідно з переписом, проведеним у 2000 р., населення Туреччини становило 67 844 000 мешканців.
У 1980 р. біля 56% населення Туреччини проживало в сільській місцевості, решта – 44% – в містах. В кінці досліджуваного періоду в рамках цієї роботи, в 2000 р., даний демографічний показник змінився «на користь» міського населення: біля 35% або 23,7 млн мешканців – сільське, біля 65% або 44 млн мешканців – міське, тобто населення країни зазнавало невпинного процесу урбанізації.
Таблиця 1
|
Процентне співвідношення міського та сільського населення в 1980-2000 рр. | ||
|
Рік перепису |
Міське населення |
Сільське населення |
|
1980 |
43,91 |
56,09 |
|
1985 |
53,03 |
46,97 |
|
1990 |
59,01 |
40,99 |
|
2000 |
64,9 |
35,1 |
Поміж 81 ілу (іл – адміністративна одиниця, в минулому – вілаєт) найбільш густонаселеними є: Стамбул – 10 млн жителів, Анкара – 4 млн жителів, Ізмір – 3,4 млн жителів.
Кількість жіночої частини населення в 2000 році становила 33,6 млн, чоловіків було 34,2 млн.
Населення Туреччини відносно молоде. У 2000 р. молодь віком до 14 років становила 20,35 млн, населення віком 64 роки і більше – 3,8 млн, середній прошарок віком від 14 до 65 років – 43,7 млн.
Таблиця 2
|
Віковий розділ населення Туреччини в 2000р. (в порівнянні з країнами ЄС)(%) | ||
|
Вік |
Туреччина |
Країни ЄС |
|
0 – 14 років |
30 |
17,2 |
|
15 – 64 років |
64,4 |
67,1 |
|
64 роки і більше |
5,6 |
15,7 |
Мова.
Офіційна мова Турецької Республіки – турецька. Нею розмовляє 90% населення. Інші 10% висловлюються на приблизно 70 мовах та діалектах серед яких арабська, грецька, вірменська.
Впродовж останніх восьми століть турки використовували різні алфавіти: гоктурецький, уйгурський, арабський, латинський. Останній, більш адаптований до турецької фонетики ніж арабський, був введений у 1928 р. Мустафою Кемалем Ататюрком. У 1932 р. за наказом Ататюрка був створений комітет контролю мови, який мав на меті очищення турецької мови від арабських та перських слів. Спілка турецької мови, створена на базі згаданого комітету, зробила великий внесок в написання конституції сучасної Туреччини. У 1983 р. Спілка була об’єднана з Вищим інститутом культури, мови та історії. Завдяки лінгвістичній реформі, започаткованій ще Ататюрком, використання турецьких слів в писемній мові підвищилося з 35-40% у 1932 р. до 75-80% в теперішній час.
Релігія.
Туреччина – єдина мусульманська країна, в якій релігія законодавчо відділена від держави, але свобода віросповідання гарантована кожному мешканцеві країни. Більшість населення сповідує іслам. На середину 90-х р. у країні налічувалося понад 100 000 мечетей, а також 70 000 медресе і курсів із вивчення Корану. Крім того, зареєстровано 321 община – різних християнських течій та напрямків, 36 іудейських синагог – в Стамбулі, Адані, Анкарі, Ізмірі, Чанакалі, Хатаї, Бурсі, Киркарелі. Територія Туреччини, як історична територія Візантії, залишається під юрисдикцією Константинопольського патріархату, резиденція Вселенського Патріарха знаходиться в Стамбулі.
Економіка.
У 80-х роках минулого століття економіка Туреччини зазнала реформ та на сьогодні характеризується значною частиною приватного сектора з переважанням ринкових відносин. Уряд Ердогана продовжує курс на лібералізацію економіки приватизуючи державні концерни та відкриваючи доступ на внутрішній ринок для іноземних інвесторів.
Частка промисловості в економіці країни складає біля 28%, сільського господарства – 15%, будівництва – 6%, послуг – 51%. В загальному об’ємі промислового виробництва найбільшу вагу має обробна промисловість. Розвинуті текстильна, шкіряна, харчова, хімічна, фармацевтична галузі, енергетика, металургія, суднобудування, автомобілебудування та виробництво електропобутових товарів. Динамічно розвивається галузь туризму.
У 2007 р. ВВП склав $482 млрд., за паритетом купівельної спроможності – $667,7 млрд. ВВП за ПКС на душу населення – $9400, при тому що 20% населення живуть за межею бідності. Згідно з ВВП за ПКС Туреччина знаходилася між Бразилією та Домініканською Республікою. Експорт склав $110,5 млрд., імпорт – $156,9 млрд. В імпорті переважають текстиль та вироби з нього, транспортні засоби, продукція хімічної промисловості, продовольчі товари.