Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цоменко М.doc
Скачиваний:
53
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
166.91 Кб
Скачать

Харківський коледж

Комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра української та російської філології

КУРСОВА РОБОТА

з методики викладання української мови

на тему :Використання наочності у процесі вивчення частин мови

Студентки 4 курсу 42-ш групи

Спеціальність 5.01010201

«Початкова освіта»

Цоменко Марини Сергіївни

Керівник: Оловаренко О.І.

Національна шкала________________________________________________

Кількість балів______________________Оцінка ECTS__________________

Члени комісії____________ Волкова І.В.,к.н.філ.н.;_____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Члени комісії____________ Мицюра І.О.______________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м.Харків-2013 рік

Зміст  Вступ 

Розділ 1.Використання наочності у процесі вивчення частин мови

1.1. Роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови

1.2. Наочні методи навчання

1.3.Наочність в процесі навчання української мови. Види наочності.

1.4. Використання комп’ютера як багатофункціонального технічного засобу

1.5. Наочність при навчанні грамоти

1.6. Використання наочності при вивченні граматики і правопису

Висновок

Використована література  Додатки

1.Вступ 

Наочність у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших принципів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. Цей принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським.

Особливо слід зауважити, що наочні засоби є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку. Адже ефективність засвоєння інформації учнями зростає за умови залучення до цього процесу якомога більше органів чуттів. Найефективніше діти засвоюють інформацію подану на слух та на зір з подальшим її обговоренням. Сутність принципу наочності – це збагачення почуттєвого сприйняття, що є вихідним для розумової діяльності. При оволодінні знаннями ми виходимо від самого предмета, чіткого уявлення про нього, від явища чи дії, а потім переходимо до узагальнень, висновків, понять. 

Тема дослідження цікава тим, що принцип наочності один з найстаріших і найвідоміших та результативних принципів навчання.

Метою нашого дослідження є – вивчити особливості принципу наочності, види наочного приладдя і способи їх застосування в навчанні. Завдання курсової роботи – проаналізувати ефективність застосування засобів наочності у навчання.

Об’єкт дослідження –наочні засоби навчання у процесі вивчення частин мови у початковій школі.

Система роботи вчителя може бути ефективною лише тоді, коли вона ґрунтується на знанні внутрішніх механізмів навчання, на розумінні того, як відбувається у свідомості учнів відображення всього того,що вони сприймають у ході навчального процесу.

3

Навчальний процес охоплює всі компоненти навчання:і вчителя,

і використовувані ним засоби,і методи навчання для вирішення конкретних завдань засвоєння змісту,і учня,що працює під керівництвом учителя на уроці і самостійно вдома,і загальну оснащенність навчального процесу наочними технічними засобами.

Шлях учнівського пізнання починається з чуттєвого сприйняття учнем конкретних фактів і явищ.Це пізнання пов'язане із зверненням до самих речей і явищ як до джерела пізнання.Воно вимагає починати навчання,йдучи від живого споглядання.Звідси витікає принцип наочності навчання. При цьому наочність, як і споглядання, розуміється широко і припускає залучення до пізнання всіх (або різних) органів чуття.Наочність навчання є однією із сторін взаємозв'язку навчального матеріалу і реальної дійсності у свідомості учня.

4

Розділ 1.Використання наочності у процесі вивчення частин мови

1.1. Роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови

Мотив є формою прояву потреби людини (мотив фр. - спонукальна причина, привід до дії). Це - спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається (див. схему, додаток А).

Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Мотиви,що безпосередньо не пов’язані з діяльністю,але впливають її успішність,є зовнішніми.До них,наприклад,можна віднести:позитивне ставлення дитини до школи;допитливість;довіру до вчителя;прагнення бути дорослим;прагнення мати шкільні речі,тощо.

Майже в кожному класі є діти, які засмучуються, зіщулюються, коли розуміють, що їм робота не під силу, хочуть зробитися непомітними. Для них головне, щоб учитель їх не питав, щоб урок закінчився якнайшвидше. Серед них є і пустуни, які вже не бояться показувати байдужість до сумлінної роботи, пошук нових знань їх відверто не цікавить, а погані оцінки надовго не засмучують.Причини тут різні: незрілість дитини;слабка підготовка;тощо.

Таких дітей об’єднує негативне ставлення до навчання, бо воно потребує значних розумових зусиль. Вони вчаться тому, що цього вимагають дорослі, і на уроці лише „присутні".

Завдання вчителя щодо забезпечення мотиваційного компонента учіння - створити для всіх дітей передумови виховання позитивних рис характеру, бажання і вміння навчатися. ля формування повноцінної мотивації учіння молодших школярів особливо важливо забезпечити такі умови :

-збагачувати зміст особистісно-орієнтованим цікавим матеріалом;

-утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

5

-задовольняти потреби в спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;

-збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

-формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

-формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

-утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

-використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям;

-виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

Принцип мотивації навчання має важливе значення для активізації процесу навчання. Він передбачає реалізацію мотивів навчання, тобто тих внутрішніх імпульсів, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності.

У психології та педагогіці виділяється кілька груп мотивів, які, в свою чергу, об’єднуються в соціальні та пізнавальні мотиви.Соціальні мотиви покликані виховувати в учнів позитивне ставлення до учіння, щоб зробити свій внесок у національну розбудову нашої України або ж заслужити похвалу.

Пізнавальні мотиви формуються у ході вивчення різних навчальних предметів, у тому числі й рідної мови, з метою розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, прищеплення інтересу до знань і процесу їх набуття (зацікавленості, допитливості, кмітливості та ін.).

6

Отже, для формування мотивів навчання потрібна раціональна організація навчально-виховного процесу, при якій школярі виступали б активними учасниками пізнавального процесу. У дітей з’являється внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу в тому випадку, якщо вони мають можливість зайняти активну позицію у навчально-пізнавальній діяльності. Для цього потрібно зрозуміло викладати матеріал, уміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями, навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, добирати цікаві тексти з різних стилів рідної мови, формувати життєво важливі вміння (написати твір, скласти діловий документ, план прочитаного твору тощо), вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи,створювати проблемні ситуації, використовувати елементи зацікавленості, вдаватися до гумору, викликати емоції, переживання подій.

Отже, основні вимоги до процесу навчання при використанні принципу мотивації навчання:

1. Формування в учнів мотивів навчання.

2. Прищеплення дітям інтересу до мовних та мовленнєвих знань, умінь, навичок і до процесу їхнього набуття.

2.2. Наочні методи навчання

У початкових класах застосування наочності має на меті збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів,розвиток спостережливості,пізнання конкретних властивостей предметів під час пркатичної діяльності,створення умов для переходу до абстрактного мислення,опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.

7

Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів - різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, символічні зображення - карти, таблиці, схеми, креслення тощо.

До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення .

У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої позитивні та негативні моменти, і це слід ураховувати, визначаючи їх роль на уроці.У навчальних програмах з предметів дається, як правило, перелік наочності та навчального обладнання.Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт узагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об’єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно працював на досягнення мети уроку.

Як відомо, найперша властивість сприймання - вибірковість. Завдяки запитанням учителя, попередньому досвіду учень вихоплює зором, слухом ті чи інші сторони спостережуваного. І чим менша дитина, тим більше значення

8

мають конкретність і особистісна значущість установки вчителя на сприймання. Не можна залишити поза увагою і вплив фону на якість сприймання. Наголосити на цьому спонукає поширене серед класоводів прагнення всіляко прикрашати роздавальний матеріал (квіточки, замальовки, аплікації). Це відволікає увагу учнів. Адже навчальна сутність картки, таблиці має чітко проглядатися. Водночас на схемах-опорах добре використовувати смисло-розрізнювальні властивості кольорів, умовні позначення для виділення головного, зв’язків між елементами схеми.

Дидактичні функції схематичної наочності - педагогічна підтримка міркувань учнів на етапі первинного сприймання, опора для дітей, які не встигають, використання опори під час самостійної роботи й повторення. З огляду на це схеми дуже різноманітні, в арсеналі багатьох учителів поряд з відомими є й свої опори з різних предметів. Як правило, це невеликі за форматом цупкі аркуші, які або прикріплюють на крилі дошки, або заздалегідь кладуть на окремі парти. Важливо, щоб у процесі сприймання наочності розвивалися пізнавальні здібності дітей, здатність до самонавчання.Ефективність процесу сприймання підвищується, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їхні характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, позначати певними словами. У таких ситуаціях в учнів швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових знань, повідомлюваних учителем. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей.

9

Це положення глибоко розвинув у своїх працях В.О. Сухомлинський. „Природа мозку дитини, - писав він, - потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки - серед наочних образів, і насамперед - серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на „обробку” інформації про цей образ.Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким часто зустрічаються вчителі в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, немовби уважно слухає, але не розуміє жодного слова, що педагог розповідає і розповідає, тому що треба думати над правилами, розв’язувати задачі, приклади - все це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мозок стомлюється…” .[10]

З технічних засобів навчання (ТЗН) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви. Діапроектори і діаскопи прості в експлуатації, надійні, дешеві, зручні для зберігання; діти 6-7 років легко навчаються показувати діафільми.Статичний матеріал діафільму молодші учні сприймають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскравість барв і виразність ліній (порівняно з настінними таблицями й роздавальним матеріалом).

Вчасно використана виразна наочність - це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті молодших учнів.

10

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.