Питання 3. Структура педагогічної діяльності.

3.1. Педагогічний акт як організаційно-управлінська діяльність

Педагогічна діяльність є складною організованою системою ряду діяльностей: найперша з них - діяльність викладача, повчального безпосередньо. Педагог-наочник є відчуженим від функції і сенсу цілого, він тільки виконує ззовні задані йому функції. Наступні діяльності є рефлексія надбудовними над першою (тобто обслуговують її). Така діяльність узагальнення досвіду навчання, що полягає в зіставленні процедур навчання і виділенні найбільш ефективних прийомів і способів навчання, - діяльність методиста, що конструює прийоми і методи навчання. Третя діяльність - теж методична, але направлена на побудову учбових засобів учбових предметів. Четверта діяльність полягає в пов'язанні учбових предметів у одне ціле - діяльність програмування, складання учбових програм. Для здійснення такого програмування необхідно мати ясніше уявлення про цілі навчання, проте часто будують програму навчання, орієнтуючись тільки на деякі загальні контури мети. Такі цілі раніше формулювалися політиками культурними діячами, але не педагогами. Сучасна соціокультурна ситуація і завдання освіти вимагають, щоб описом і проектуванням цілей навчання займався педагог, педагог-методолог. Це необхідно, по-перше, тому, що сучасна виробничий-практична діяльність ставить часто дуже певна мета, завдання, які можуть вирішити тільки спеціально підготовлені люди. По-друге, сучасне методологічне мислення може дуже ефективно проектувати учбові процеси, але воно вимагає від замовника чітких і певної мети. По-третє, сучасне технологічне суспільство швидко і інтенсивно розвивається і вимагає того ж від систем навчання, тобто вимагає стеження за професійним ринком збуту, швидкого і систематичного опису властивостей людини, необхідного суспільству, і оперативного проектування під завдання учбових програм. У широкому сенсі результатом такого телеологічного мислення є проект людини, у вужчому сенсі - проект фахівця тобто повинна бути описана і співвіднесена друг іншому інтелектуальних функцій знань, здібностей, які повинні бути в наявності у людини майбутнього.

Навчання можна охарактеризувати як процес активної взаємодії між повчальним і навченим, в результаті якого у навченого формуються певні знання і уміння на основі його власної активності. А педагог створює для активності навчаного необхідні умови, направляє її контролює, надає для неї потрібні засоби і інформацію. Функція навчання полягає в максимальному пристосуванні знакових і речовинних засобів для формування у людей здатності до діяльності. Найпростіший варіант навчання полягає в спілкуванні вчителя (носія професійної діяльності) і учня, спрямованого до відтворення діяльності свого вчителя, вчитель же кваліфікує діяльність учня як правильну або неправильну. У цьому випадку виявляються безпосередність, нерозчленована учбового процесу.

Розвиток системи навчання полягає в розчленовуванні складних видів діяльності на прості і навчанні спочатку простим видам діяльності. Але такий розвиток припускає аналіз складної діяльності, виділення її елементів.

Завдання полягає у виділенні з складних професійних видів діяльності простих елементарних з метою подальшої конструкції з таких простих діяльностей до необхідних складних. Таким чином, перший принцип педагогічній рефлексії полягає у виділенні елементарних діяльностей і їх трансляції. Але цього часто недостатньо, оскільки неможливо до кінця розкласти діяльність на прості елементи, в діяльності опиняються складніші зв'язки і відносини. Тому з'являється другий принцип, що полягає в проектуванні і трансляції знакових засобів, що дозволяють побудувати (спроектувати) складну діяльність освоєних елементів. Ці знакові засоби є засобами опису і проектування діяльності.

З іншої, процесуально-технологічній, сторони, учбовий процес, система учбовій діяльності описується як послідовність двох ситуацій навчання.

Ці ситуації будуються таким чином, що попередні ситуації задають засоби матеріал і т.п. для подальших. Тобто система навчання будується як ланцюг технологічного процесу, через який пропускається людина (з визначеними початковими властивостями) і в кінці виходить абсолютно перетвореним, засвоївши сукупність необхідних суспільству соціокультурних здібностей.

Таким чином, на методологічній мові система навчання може бути описана як система, яка розвивається від ситуації навчання складним діяльностям через розчленовування рефлексії діяльності до навчання спочатку простим діям і потім з простих - до побудови складних, що задовольняють умовам заданій завдання діяльності..

Можна розглядати педагогічну активність: 1) як оргуправлінча діяльність (тобто засіб управління учбовою діяльністю) і 2) як розуміння свідомості учня і організація розуміння.

Істотним моментом роботи педагога є комунікація і розуміння стану учня. Розуміння значить систематичне становлення на його внутрішню точку зору, розуміння зсередини іншої людини, тобто робота з свідомістю. З іншого боку, педагог повинен також організувати і розуміння себе донести до учня щось, із його точки зору, важливе, але розуміння не передається прямо, його можна добитися тільки на усвідомленні свого особистого досвіду (або організації такого досвіду, якщо його не було). Педагогічний акт (дія) таким чином, є комунікативним, діагностичним актом.