13

Тема 7. 1. Кредитні операції комерційних банків План.

1. Сутність кредиту та його форми.

2. Економічні межі кредитування.

3. Кре­дитні відносини в Україні.

4. Функції кредиту.

5. Види кредитів.

6. Принципи банківського кредитування.

1. Сутність кредиту та його форми.

Кредит як економічна категорія — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичаль­ником з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і з виплатою процентів.

Суб'єктами кредит­ної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні гос­подарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі.

Об'єкт кре­дитної угоди — позикова вартість.

Основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості.

Форми кредиту - залежно від руху позикової вартості виділя­ються дві основні форми кредиту: товарна і грошова.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупця­ми, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений то­вар, але у покупця немає грошей для його придбання.

У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальни­ком покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням — векселем.

Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані ос­танніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощад­жень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопи­чення капіталу.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Його об'єктом є грошовий капітал. Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими стосунками суб'єктами господарювання, а й між більшим числом таких суб'єктів.

2. Економічні межі кредитування

Економічні межі кредитування — це межі існування і поширення кредиту.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспро­можною потребою економіки в позиках та наявністю кредит­них ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефек­тивності функціонування кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною, в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кре­дитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство).

Віднов­лення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту.

Зовнішні межі відображають межі відносин сто­совно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать від таких факторів:

— рівня розвитку виробництва;

— обсягу і структури кредитних ресурсів;

— соціально-економічної політики;

— системи ціноутворення і рівня цін;

— форми кредитних відносин;

— структури кредитної системи;

— фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

3. Кре­дитні відносини виникають між різними суб'єктами:

Кредитні відносини між банками і підприємствами характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто — одержувачем кредиту.

Кредитні відносини між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних роз­рахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні дер­жавних облігацій Мінфін України може укласти з Y<E окрему угоду щодо купівлі ос­таннім цих облігацій.

Кредитні відносини між банками та населенням. Банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов, потреби.

Кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єкта­ми, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинно­го законодавства кредитуванням громадян можуть займатися не тільки банки, а ломбар­ди, кредитні спілки, фонди тощо.

Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господа­рюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

4. Функції кредиту.

1. Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріаль­них ресурсів у виробниче і особисте споживання.

2. Антиципаційна (емісійна) функція, її вико­нує тільки банківський кредит. Методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження креди­ту) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг.

3. Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого кон­тролю випливає з самої природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю, з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.