11

Тема: Фінансова стійкість банку.

Метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз в динаміці. Фінансовий стан банку характеризується показниками:

• показники фінансової стійкості банку;

• показники, що характеризують ділову активність банку;

• показники ліквідності;

• показники ефективності управління.

Фінансова стійкість банку — це головна умова його існу­вання та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.

Фінансова стійкість банку залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської теми в цілому, відносять:

* стійкість національної валюти;

• низький рівень інфляції;

• довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;

• незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;

• сприятливий інвестиційний клімат.

До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку належать: якість менеджменту, пов'язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо.

Фінансова звітність - система взаємопов'язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період.

До складу фінансової звітності включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки.

До статистичної звітності належить звітність про кре­дитні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банків­ські операції.

Банківський баланс — це бухгалтерський баланс, який відби­ває стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на певну дату.

Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями балансу. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення стро­ків зобов'язань (пасивні рахунки).

Комерційні банки складають щоденні й місячні баланси.

Що­денне складання балансу забезпечує щоденний і повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошових коштів, які розміщені в банку. Цей Баланс нази­вають сальдовим, бо він містить лише залишки рахунків бух/обліку на певну дату.

Місячний балансовий звіт характеризує фінан­совий стан банку, відбиває його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансово­му звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти.

Активи балансового звіту комерційного банку включають:

1. Валюта, монета і банківські метали.

2. Дорожні та інші чеки.

3. Кошти на коррахунках у НБУ та в інших банках.

4. Депозити та кредити в банках.

5. Цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції.

6. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.

7. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

8. Нематеріальні активи.

9. Матеріальні активи.

10. Інші активи.

Зобов'язання в балансовому звіті відображені в таких статтях:

І. Кореспондентські рахунки НБУ та інших банків.

2. Депозити та кредити, отримані від інших банків.

3. Кредити, отримані від НБУ.

4. Строкові депозити клієнтів та кошти до запитання.

5. Власні цінні папери.

6. Інші зобов'язання.

До власного капіталу банку належить статутний капітал, не­розподілений прибуток і резерв поточного та минулих років, інші фонди і резерви банку.

Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у квартальній звітності про прибутки та збитки.

Інформа­ція про доходи та витрати наводиться у двох колонках: перша де­талізує доходи або витрати за звітний квартал поточного року наростаючим підсумком, а друга — за відповідний період мину­лого року.

При визначенні прибутку, що оподатковується, валовий дохід комерційного банку за звітний період зменшується на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

У зв'язку з цим комерційними банками здійснюються два види обліку: фінансовий та податковий.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати комерційного банку і використо­вується для складання податкової звітності (декларації про при­буток банківської установи та додатків до неї).

Фінансовий об­лік — для складання звітності про прибутки та збитки, тобто для визначення фінансового результату.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно відповідно до зазначеного закону.

Порядок ведення фі­нансового обліку визначається НБУ.

Банківські доходи та витрати обліковуються на рахунках шос­того і сьомого класів, а прибуток — на рахунках п'ятого класу.

Розподіл прибутку, отриманого за рік, відбувається на зборах ак­ціонерів банку, але, як правило, правління банку для фінансуван­ня поточної діяльності банку протягом звітного року використо­вує отриманий прибуток, а на зборах тільки затверджують фак­тичний розподіл прибутку.

2. Прибутковість банку

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значен­ня має зростання його доходів, а як наслідок — і прибутковос­ті банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу банку.

Структура банківських доходів має такий вигляд:

Доходи від проведення активних операцій:

• доходи від кредитування;

• доходи від інвестиційних операцій;

Доходи від комісійних операцій:

• доходи від розрахунково-касового обслуговування;

• доходи від трастових операцій;

• доходи від факторингових операцій;

• доходи від лізингових операцій;

• інші доходи від комісійних операцій.

Інші доходи.

Доходи від кредитування складаються з процентів за банків­ськими позиками, а також з облікових процентів, що одержують­ся при обліку векселів. (70% доходів).

Інвес­тиційний портфель цінних паперів банку. Обсяги доходу залежать від розміру й структури Інвестиційного порт­феля, дохідності різних видів ЦП.

Доходи від комісійних операцій банки отриму­ють у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове об­слуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів стано­влять незначну частку в загальному обсязі доходів через нерозвиненість ринку таких послуг.

Структура витрат банку. Витрати банку включають:

Операційні витрати:

* сплачені проценти за залученими банком коштами;

* сплачена комісія;

* витрати на операції з цінними паперами;

* витрати на валютні операції;

* витрати на розрахунково-касове обслуговування;

* витрати на страхування майна, цінностей ризику;

* інші операційні витрати.

Неопераційні витрати:

- витрати на утримання персоналу;

- витрати, пов'язані з експлуатацією основних фондів банку;

- інші витрати.

Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати на виплату процентів. Вони становлять більш як половину опе­раційних витрат.

Комісійні виплати — це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, витрати з ведення коррахунків.

Витрати на валютні операції — це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень та устаткування й інше.

До інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це судові витрати, сплачені банком штрафи тощо.

Банківські менеджери повинні здійснювати щомісячний аналіз рівня доходів та витрат банку з метою отримання прибутку.

Найважливішими показниками прибутковості банку, що використовуються в Україні, є такі:

• RОА — прибутковість банківських активів;

• RОЕ — прибутковість акціонерного капіталу банку;

• SРRЕD — процентна маржа.

RОА — це показник, що характеризує відношення чистого

прибутку банку після сплати податків до активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку. (1%)

ЧП

RОА= ----------•100%

А

де ЧП — чистий прибуток банку;

А — активи банку.

RОА — показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються з завданням отримання чистого і прибутку з активів банківської установи.

RОЕ — показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку після сплати податків до акціонерного капіталу банку. Воно приблизно дорівнює розміру чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу.

ЧП

RОЕ=-----------•100%

Ка

де ЧП — чистий прибуток банку;

К_а — акціонерний капітал банку. (значення 15%)

SРRЕD — показник, що відображає, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальни­ками і наскільки гострою є конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установи банків (1,25%):

Процентні доходи Процентні витрати SРRЕD = -------------------------- - ----------------------------- Дохідні активи Пасиви, за якими спл. %

Для аналізу прибутковості банків використовують також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ)- 4,5%.

Чистий прибуток після сплати податків

ЧПа =-------------------------------------------------------

Кількість акцій, що перебуває в обігу

Процентні доходи - Процентні витрати

ЧПм = --------------------------------------------------------

Активи банку

Визначення прибутковості здійснюється за допомогою аналізу процентної маржі.

На розмір процентної маржі впливають такі чинники:

- склад та обсяг залучених коштів,

- розмір кредитних та інших вкладень