3. Регулювання діяльності банків

Національний банк України регулює діяльність комерційних банків, встановлюючи вимоги щодо мінімального розміру капі­талу, нормативів (капіталу, ризику, інвестування, розпорядження валютною позицією), нормативів обов'язкового резервування коштів банківською системою.

За діяльністю комерційних банків здійснюється певний нагляд.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціону­вання банків:

• створення нових банків та установ;

• діяльність банків;

• реорганізація та ліквідація банків.

Наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового характеру з метою регулювання їхньої діяльності та приведення її у відповідність із чинним банківським законодавством.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

• забезпечення стабільності та надійності банківської системи;

• захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками та шахрайства;

• створення конкурентного середовища у банківському секто­рі.

• забезпечення відкритості політики і діяльності банківського сектора в цілому і в кожному банку окремо.

НБУ встановлює комерційним банкам нормативи обов'язко­вого резервування коштів.

Розмір обов'язкових резервів установ­люється у процентному відношенні до суми залучених коштів у національній та іноземній валюті.

Виконання банками вимог з резервування частки залучених коштів сприяє стабільності на вітчизняному грошово-кредитному та валютному ринках.

За невиконання комерційними банками резервних вимог до них застосовуються штрафні санкції.

У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.

Рейтинг — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків, рейтинг – це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показни­ків, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ре­сурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.

Найбільшого поширення визначення рейтингу комерційного банку набула система САМЕL (розроблена в США на початку 80-х років) – це стандартизо­ваний метод оцінки банків, і їх ефективності.

Його достовірність залежить від кваліфікації та об'єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

У рейтинговій системі використовується п'ятибальна шкала. Кожен компонент має оцінку від одиниці, найкращого показника, до п’ятірки, незадовільного. Для визначення рейтингу банку всі компоненти додаються і діляться на п’ять для отримання сумарного рейтингу CAMEL.

Банки, які отримали комплексний рейтинг «4» або «5», мають серйозні проблеми й вимагають ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів. Якщо загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні та спеціальні дії нагляду, не ви­ключаючи можливості примусової реорганізації та ліквідації.

Банки, які отримали рейтинг «3», мають недоліки, і якщо ці недоліки не будуть виправлені за певний період, вони можуть призвести до значних проблем, пов'язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації Національний банк України з метою приведення діяльності банків у відповідність до норм і вимог чинного законодавства та нормативних актів має вжити відповідних заходів впливу з наданням чітких вказівок керівництву банку щодо визначення та подолання існуючих проблем.

Банки, які мають зведений рейтинг «1» або «2», є надійними за всіма показниками. Банки вважаються стабільними, такими, що мають кваліфіковане керівництво та здатними протистояти більшості економічних спадів. Ступінь нагляду за такими банками потрібен мінімальний.

Розглянемо, чому ж саме цим показникам віддана перевага у визначенні рейтингу банку.

Достатність капіталу є одним з ключових компонентів системи “САМЕL”, оскільки за рахунок капіталу можливе по­криття збитків. Відповідно до цього достатність капіталу є ва­жливим фактором, що визначає фінансовий стан та умови роботи банку.

Якість активів – основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.

Менеджмент (управління) – визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.

Дохідність є одним з головних факторів, що впливають на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.

Ліквідність є однією з ключових складових рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображав його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільст­ва до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів.

Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять: