Основна частна. Опис авторської пропозиції

2.1 Функціонально – ергономічне обгрунтування

Для розробки ескізного проекту передпокої в садибі на основі комбінаторних елементів, був обраний будинок садибного типу з загальною площею кВ.м.

Будинок призначений для проживання сім’ї, склад якої не перевищує чотирьох осіб. Будинок має один поверх та горище.

У будинку присутні такі приміщення:

• передпокій

• вітальня

• кухня

• спальня

• санітарний вузол;

Зовнішні стіни: цегла та утеплювач.

Внутрішні стіни: цегла.

Перекриття: залізобетонне.

Дах: дерев’янний, ригельний.

Покрівля: черепиця, або покрівельний листовий метал.

Обробка фасаду: тонкошарова штукатурка.

На даному ескізному проекті ми можемо бачити авторський проект передпокої. На даному ескізі присутні такі функціональні зони:

• зона руху

• зона зберігання речей

• зона відпочинку

Дана кімната є просторою. Її розміри 250х250см. Для передпокої це нормальний розмір. Розташування меблів є гармонійним. Немає ефекту нагромадження. Гарно можна бачити на ескізі зону руху.

Зоною зберігання речей являється меблевий комплекс, що складається з чотирьох тумб та шафи. Дві тумби ідентичні, вони мають по чотири шухляди для постійного зберігання речей, дрібниць та аксесуарів. Між ними знаходиться двох дверна тумба для зберігання взуття. Вона є вищою за попередніх. Ці три тумби об’єднує одна задня стінка. На ній ми можемо спостерігати гачки для головних уборів та дрібниць.

Зліва від тумб знаходиться шафа. Вона є одно дверна. Дверцята відкриваються з права на ліво. Це не заважає відкриватись шухлядам. Головна функція цієї шафи – зберігання верхнього одягу.

Зліва від тумб ми маємо змогу бачити комод. В ньому містяться 3 шухляди для зберігання різних дрібничок, косметичних засобів та прикрас.

Над комодом розташований кутовий відділ з п’ятьма полицями. Вони можуть бути використані як в декорувальній функції, так і в якості зберігання речей.

До зони відпочинку ми можемо віднести зручний диван, розташований справа від вхідних дверей. На мою думку він розташований вдало. Оскільки він забирає мало вільного простору та має вдалі розміри для даного типу приміщень.

2.2 Конструкторсько-технічне обґрунтування

Для цієї кімнати характерна функціональність. На даному пошуковому ескізі ми бачимо велику функціональність та практичність. Всі об’єкти є функціонуючі. Розташування меблів згідно ергономічним стандартам. При відкриванні тої, чи іншої з шухляд чи дверей не заважає одне одному. Співвідношення розміру та функції даних меблів є вдалими. Загалом, розташування меблів є вдалим. Простір практично використаний і має вигляд зручного приміщення для кімнати передпокої.

Передпокій розташований у садибі з найкращого боку. Архітектор зробив положення кімнат у будинку найбільш вдалим. З передпокою йде вихід до вітальні. А отже, гості та самі власники цього будинку одразу потрапляють до кімнати, основною функцією якої є відпочинок. Планування будівлі є вдалим.

Інтер’єр передпокою повинен відповідати загальному стилю будинку. Даний варіант будівлі відповідає запропонованому варіанту стилю передпокою. Меблі є створені до ергономічних стандартів. Меблі — це пересувні або вбудовані вироби для устаткування житлових і суспільних приміщень, садово-паркових і інших зон перебування людини. Вони класифікуються за наступними ознаками: експлуатаційними, функціональним, конструктивно-технологічними,за матеріалами виробництва.

Об’єкт проектування відповідає його основному функціональному призначенню. Розташування меблів є гармонійним. Немає ефекту нагромадження. Всі правила ергономіки додержані. Практичність даних меблів є виправданою. Всі функції та можливості даного ескізного проекту відповідні.

У формуванні архітектурного середовища велике місце посідає проблема побудови інтер’єрних просторів. В основі формування інтер’єру лежить концепція про взаємозумовленість архітектурної композиції і функціонального процесу. Знаходження оптимальних параметрів будинку і його художньої виразності задачі у творчій діяльності просторових задач, так і життєдіяльності людина проводить у будинку, у середовищі повсякденного помешкання. На сучасному етапі розвитку теорії архітектури виникає необхідність розробки питань психологічної адаптації, гуманізації і художньої виразності інтер’єру, приведення принципу його композиційної організації у відповідність із сучасними ергономічними, функціонально – типологічними, технологічними та іншими вимогами. Успішна розробка цих питань і впроваджень, теоретичних положень у практику проектування стикається із задачею подальшого удосконалення методики основного курсу основ теорії та дизайнерського проектування, провідним внутрішніх просторів будівель та споруд.

З’ясовано, що внутрішній простір будинку володіє своїм масштабом, як правило, він дрібніший ніж масштаб екстер’єру. У той час як масштабність зовнішньої архітектури враховує співвідношення об’єкту до людини і до параметрів зовнішнього середовища (з розчленування зовнішнього і його деталі більше ніж в і нтер’єрі), співвідношення форм і фактур. Зовнішній об’єм будинку в якійсь мірі відчужений від людини. Знаходячись поза будинком, людина відносносно самостійна і незалежна від впливу архітектурних форм, у той час, як активну взаємодію з архітектурою. У сучасній архітектурі поверхні, що обгороджують, часто служать лише мембраною, що відокремлює внутрішнє середовище від зовнішнього.

Для створення даного об’єкту проектування були використані такі технології. Стеля була попередньо оброблена білою емаллю. Стіни вирівняні завдяки штукатурці для стін та стелі. Потім оброблені грунтом. Вінілові шпалери гарно лягли на попереднє оброблені стіни. Керамічні кромки під стелею були прикріплені на силіконову основу, або цементний розчин. Підлога дерев’янна. Без фактур та малюнку. Матеріал – ДСП, або пресований картон. Це дуже практичний варіант. Один з матеріалів, який має високу зносостійкість та естетичний вигляд. Він підлягає фарбуванню. На даному варіанті підлога пофарбована в натуральний колір дерева. Такі листи пресованого картону кріпляться на спеціальний клей для підлоги, цемент, або закріплюється саморезами з країв. Плінтус є з натуральної деревини. Липа – основний матеріал. Також можна закріпити на цементну основу або цвяхи. Плінтус не пофарбований, а просто покритий лаком для деревини.

Конструкції шаф та тумб закріплені зі сторони стін Цвяхами. Це гарантує нерухомість їх при будь-яких обставинах. Кутова полиця кріпиться на гачках, що вбиті в стіну.

Дзеркало має великий розмір, тому необхідно його закріпити на спеціальну конструкцію для дзеркал. Навпроти дзеркала ми можемо бачити картину, виконану технікою « Батік ». Вона кріпиться на двох цвяхах. Люстра круглої форми закріплена на стелі спеціальним кріпленням.

Загалом матеріали, використані в даному варіанті проекту є екологічно чисті, що не мало важливий фактор.

Вінілові шпалери виготовляють з флізеліну або паперу, однак верхній шат таких шпалерів є зроблений з полівінілхлориду. Можна досить часто зустріти і такі види шпалерів, що перешкоджають утворенню настінного грибка.

Вінілові шпалери включають в себе два основних шари: - Паперовий або флізеліновий – саме він приклеюється до основи; - Верхній, виготовлений з полівінілхлориду – цей шар здатний витримувати дію води, а також протистояти різного роду механічним впливам. Верхній шар у таких шпалер в більшості випадків прикрашений різними тисненнями або кольоровими візерунками. Такі шпалери досить міцні, надійні і здатні прослужити вам досить довго.

Емульсіонна фарба для стелі довговічна. Вона перешкоджає обсипанню стелі, з роками не тріскається та має функцію що запобігає утворенню грибка. Ні до клейових, ні до емалевих, ні до алкідним фарбам, ніяким чином не належать емульсійні фарби. Емульсійні фарби складаються з дрібних частинок пластмаси, яка розчинена у воді. Після того як вода цілком зникнути з даних часток буде утворена міцна і досить гнучка плівка. До переваг втиснути фарби сміливо можна відносити те, що вона, по-1-х, розлучається за допомогою води, в результаті чого вона жодною мірою не токсична, у поверхонь забарвлених даної фарбою знаходиться здатність «дихати», тобто пропускати через свої пори водяна пара і повітря; поверхні, пофарбовані водоемульсійною фарбою можна мити. Емульсійна фарба досить слабкіше, ніж алкидні фарби, але міцніші, ніж клейові. Впровадження всередині приміщень емульсійних фарб дає, на відміну від використання фарб на масляній базі, при тих же роботах можливість добре зберегти. Зазвичай, для роботи з емульсійними фарбами вживаються фарборозпилювачі або поролонові валики.

Емульсійна фарба до фарбування просить копіткої розмішуванні. Якщо є в цьому необхідність – зможете скористатися водою для того, щоб обгрунтувати фарбу до потрібної вам в'язкості. Також при всьому цьому дозволяється додати не істотне кількість харчової соди. За допомогою водоемульсійних фарб можна змінювати забарвленні загрунтовані метали, дерево, картон і Свеженанесенную штукатурку в разі потреби. При температурі повітря від 17 до 22 градусів за Цельсієм, емульсійна фарба може підсохнути вже через півгодини, а висохнути стовідсотково за 2:00. При використанні потрібного пігменту виходить бажаний колір фарби. Емульсійні фарби рекомендується наносити більш ніж в два шари.

Емульсійні фарби потрібно наносити на поверхню, за раніше відмінно підготовлена, іншими словами повинна бути дотримана чистота і сухість. Емульсін може бути використаний як шпаклівки. Роботи з грунтуванню виробляються тією ж фарбою, що і подальша забарвлення поверхні. При нанесенні грунтовки за допомогою кисті, їй водять по початку горизонтально, а після – по вертикалі. За допомогою додавання в емульсійну фарбу маленької кількості крейди або скипидару можна приростити її покриваність. У результаті подібних маніпуляцій повинна вийти паста, яка здатна відмінно фарбувати будь-які поверхні.

Отже, матеріали, що використані на даному варіанті передпокою довговічні, стійкі до зношування, не шкідливі для здоров’я та естетично виглядають.