![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Поняття світогляду. Історичні типи світогляду .
- •2. Специфіка філософського знання.
- •3.Структура і функції філософії
- •4. Предмет і методи філософії
- •5.Категорія буття у філософії. Форми буття
- •6. Поняття субстанції. Монізм та дуалізм
- •7.Поняття матерії. Види та форми існування матерії
- •8.Рух, види руху
- •9.Простір і час. Простір і час у теорії відносності а. Ейнштейна
- •10.Діалектика та метафізика
- •11)Проблема свідомості у філософії.Свідомість та відображення.
- •12)Основні концепції походження свідомості.
- •13)Свідомість та мова.
- •14)Проблеми пізнання.Обєкт і субєкт пізнання.Сутність агностицизму.
- •15)Чуттєве пізнання,його форми.
- •16)Раціональне пізнання,його форми.
- •17)Види пізнання. Наукове пізнання.
- •18)Поняття науки,її види і функції.
- •19)Загальнологічні методи пізнання.
- •20)Методи емпіричного пізнання.
- •21.Методи теоретичного пізнання.
- •22.Істина як гносеологічна категорія. Концепції та критерії істини.
- •23.Проблема сутності людини. Біологічне і соціальне в людині.
- •24.Основні концепції виникнення людини.
- •25.Людина як об’єкт філософського аналізу. Філософська антропологія.
- •26.Проблема свободи та відповідальності у філософії.
- •27.Аксіологія: її зміст і проблематика. Класифікація цінностей.
- •29.Поняття матеріального виробництва. Продуктивні сили і виробничі відносини.
- •30.Проблема історичного розвитку суспільства. Сенс історії. Культура та цивілізація.
- •31. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •32. Науково-технічний прогрес. Шляхи виходу з екологічної кризи.
- •33. Глобальні проблеми людства.
- •34.Філософія майбутнього.Поняття футурології.
- •35. Поняття суспільної свідомості. Структура суспільної свідомості.
- •36.Мораль як форма суспільної свідомості. Етика як наука.
- •37.Естетична свідомість. Естетика як наука. Основні естетичні категорії.
- •38.Релігія як форма суспільної свідомості. Класифікація релігій.
- •39.Світові релігії. Буддизм,християнство,іслам.
- •40. Специфіка східного і західного шляхів людського буття у світі.
- •41. Філософія Ст. Індії
- •42. Філософія Ст. Китаю
- •43. Докласична антична філософія
- •44. Філософія Сократа
- •45. Філософія Платона
- •46. Філософія Арістотеля
- •47. Посткласична антична філософія: давньогрецький скептицизм;епікуреїзм;стоїцизм
- •48. Філософія Ст. Риму
- •49. Середньовічна філософія. Патристика. Схоластика. Тома Аквінський.
- •50)Гуманізм натурфілософія епохи Відродження.
- •51)Соціальна думка епохи
- •52)Емпіризм у ф-фії Нового Часу.Ф.Бекон,т.Гоббс,Дж.Локк.
- •53)Раціоналізм у європейській ф-фії 17ст.Р.Декарт,б.Спіноза,г.Лейбінц.
- •54)Ф-фія просвітителів 18 ст. Вольтер.,ж-ж.Руссо.
- •55)Пізнання і.Канта.
- •56)Етика і.Канта.
- •57)Ф-фія г.Гегеля.
- •58)Ф-фія л.Фойербаха.
- •59)Винекнення і розвиток марксистської ф-фії.
- •60)Основні риси і напрями сучасної філософії.
- •61.Позитивізм о.Конта і г.Спенсера
- •62.Неопозитивізм
- •63.Постпозитивізм
- •64.Релігійна філософія хх ст. Неотомізм
- •65.Філософія п.Тейяра де Шардена
- •66.Виникнення та основні проблеми екзистенціалізму
- •67.Німецький екзистенціалізм (м.Хайдеггер, к.Ясперс)
- •68.Французький екзистенціалізм (ж.-п.Сартр, а.Камю)
- •69.Прагматизм
- •70.Філософська герменевтика
- •71. Фройдизм
- •72. Неофройдизм
- •73. Марксистська філософія у хх ст. Франкфуртська школа
- •74. Філософія історії у хх ст. Концепції циклічного розвитку суспільства (о.Шпенглер, а.Тойнбі)
- •75. Концепції постіндустріального суспільства (д.Белл, е.Тоффлер)
- •76. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •77. Філософські традиції в Україні в хiii-хvі ст. Українські полемісти. І.Вишенський.
- •78. Філософія в Києво-Могилянській академії. Т. Прокопович
- •79. Філософія г.Сковороди
- •80. Світогляд т.Г.Шевченка
- •81. Світогляд п.Куліша
- •82. Світогляд м.Костомарова
- •83. Світогляд м.Гоголя
- •84. Світогляд м.Драгоманова
- •85. Світогляд п.Юркевича
- •86. Філософські, суспільно-політичні погляди і.Франка
- •87. Філософські, суспільно-політичні погляди л.Українки
- •88. Філософія хх ст. В Україні
- •89. Філософське вчення в.Вернадського
- •90. Філософія української діаспори
54)Ф-фія просвітителів 18 ст. Вольтер.,ж-ж.Руссо.
Епоха Просвітництва - це період розкладу феодальних відносин та інтенсивного розвитку капіталізму. Глибокі зміни в економічному, політичному, духовному житті, розвиток науки, техніки, культури, освіти, зміни в суспільних відносинах і суспільній свідомості були передумовою становлення нового світогляду. В цей період раціоналізм, який вирізняється філософсько-світоглядною і політичною радикальністю вчень, у центр виводить активно діючого суб'єкта, здатного пізнавати і змінювати світ відповідно до свого розуму.
Мислитель Жан Жак Руссо (1712-1778 рр.) вбачав найбільше зло в нерівності людей і тому поставив питання про походження нерівності та шляхи її усунення.
Головне питання, яке хвилювало плебея Руссо, — як подолати шкоду, якої завдає простій людині соціальна нерівність. Серед видів нерівності Руссо виділяє фізичну, політичну, майнову. Перша нерівність виникає з природи, вона неминуча; у поняття політичної нерівності Руссо включає «знатність», тобто станове положення, завдяки якому аристократія має юридичні привілеї; майнова нерівність пов'язана з політичною: купка аристократів розкошує, а народні маси бідують. Уся сучасна цивілізація — результат і джерело нерівності. Таке суспільство має бути ліквідоване, а натомість слід побудувати нове на засадах нового суспільного договору. В новому суспільстві держава не припускає існування «ні багатіїв, ні жебраків». Нормальним політичним устроєм для Руссо є республіка, тобто держава, яка керується законами, а найкращою формою влади - демократія.
Головну роль у зміцненні просвітницького руху відіграв Вольтер (1694-1778 рр.). Вольтер - один з 137 псевдонімів Франсуа Марі Аруе, який мав талант філософа, історика, драматурга, романіста, поета, публіциста. Ворог деспотизму і насилля, Вольтер захищав разом з тим теорію просвітницького абсолютизму і недовірливо поставився до буржуазної олігархії. Він увійшов в історію філософії як пропагандист вільнодумства і матеріалізму, англійських конституційних порядків і установ, захисник свободи особистості від зазіхань церкви, єзуїтів, інквізиції. Заклик Вольтера, патріарха вільнодумства: «Розчавіть гадину!» (церкву) - лунав по всій країні, але сам він побоювався широких масових рухів, уникав участі в них «Коли чернь береться за міркування, все гине», -казав філософ.
Вольтер розвивав філософські погляди з позицій «деїзму розуму»(Деї́зм (від лат. deus, «бог») — віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі ). У рамках цих поглядів він говорить про Бога як про «філософа на троні неба», «великого геометра», законодавця правил природи, моралі та судді над людьми. Бог звелів один раз, і «Всесвіт скоряється постійно». Хоча Вольтер протиставляв своє вчення християнству з його «казками» про гріхопадіння і спасіння, але разом з тим заперечував атеїзм, вважаючи, що релігія, навіть в її деїстичній формі, повинна бути перепоною для вияву почуттів «черні».
Вольтер не атеїст, а борець проти клерикалізму (церковного впливу). Не маючи прямих аргументів на користь існування Бога, Вольтер послідовно проводив ідею, виражену словами: «Якби Бога не було, його слід було б вигадати».