29.Поняття матеріального виробництва. Продуктивні сили і виробничі відносини.

У структурному відношенні спосіб виробництва постає як єдність продуктивних сил і виробничих відносин.

Розвиток продуктивних сил є головним критерієм суспільного прогресу. Продуктивні сили - це матеріальні фактори виробництва, завдяки яким воно може здійснюватися, як цілеспрямований процес перетворення. До продуктивних сил належать люди, що здійснюють суспільне виробництво, а також засоби цього виробництва, головним компонентом яких є знаряддя праці. Крім цього для здійснення процесу виробництва необхідні ще виробничі будівлі, зв'язок, транспорт, тобто певна інфраструктура. Ідеться про умови праці, котрі разом із знаряддями праці і становлять засоби праці.

Людська діяльність, спрямована на створення матеріаль­них благ (засобів існування) - це й е виробництво.Виробництво благ, призначених для задово­лення потреб людей, пройшло тривалий істори­чний шлях розвитку: від добування їжі за допомогою елементарних знарядь первісної людини до сучасного рівня перетворювальної діяльності суспільства. Та все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має в основі єдині три компоненти (фак­тори): робочу силу людини, предмети праці і засоби праці. Робоча сила - це здатність людини до праці. Предмет праці -те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага. Нарешті, засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці склада­ють засоби виробництва.Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробниц­тва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В резуль­таті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (проду­кту, послуг і т. ін.), виступає як продуктивна сила.

Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.

30.Проблема історичного розвитку суспільства. Сенс історії. Культура та цивілізація.

В сучасних визначеннях поняття культури виокремлюють такі аспекти. По-перше, культуру визначають як сферу свободної самореалізації творчих можливостей особистості. Йдеться про науку, мистецтво, освіту. Водночас, і виробнича, техніко-технологічна діяльність – якщо стосується створення принципово нового, пов’язана з творчістю.

Культура як сфера свобідної самореалізації людини надає можливість вільно розвиватися в інтелектуальному та духовному сенсі, реалізовувати власні ідеї, проекти, творчі задуми. Водночас, культура не є чимось зовнішнім стосовно людини. Вона вплетена в життя та людську душу. Можна сказати, що в культурі людина виявляє власну універсальність, долає свою відокремленість від інших людей та від світу. В системі культури людина представляє свої необмежені пізнавальні та творчі можливості.

Сфера культури важлива, однак не єдина сфера буття людини. Отже, не все в людському бутті можна віднести до сфери культури.

Якщо культуру пов’язують з людською свободою, то існують і інші сфери буття людини, де панує необхідність. Зокрема, коли людина народжується, росте, дорослішає, вона підкоряється тим природним та соціальним законам, які управляють її життям. Їх вона свободо не обирала, вони вже існували, і людина з цим рахується.

Філософське розуміння свободи як феномуну культури не збігається з уявленням свободи як взагалі будь-яких дій за бажанням людини. Коли йдеться про свободу як умову та вияв культури, мають на увазі не такі дії людини, що породжують в соціумі хаос та анархію, з яких, до речі, і виростає тоталітаризм. С.Франк зауважував, що «свобода є не негативне, а позитивне начало. Свобода, що заперечує владу, авторитет, ієрархію, служіння, веде через анархію до деспотизму, тобто до самозаперечення, і навпаки…жага дійсного самовизначення може бути задоволена лише через внутрішню дисципліну духу, поваги до надособистісних цінностей та початків».