іст. вчень шпори / 56. Пуффендорф

56.Державно-правові ідеї Просвітництва в творчості Самуїла Пуфендорфа

Самуїл Пуфендорф (1632-1694) - відомий німецький історик і правознавець, засновник світської юридичної науки.

Заслугою С. Пуфендорфа у розвитку вчення про державу та право є те, що він:

-був одним з перших німецьких просвітників, який спробу¬вав відокремити юридичну науку від релігійної схоластики та вважав, що церква не повинна втручатись у світське життя, оскільки сферою її діяльності є виключно внутрішні переконання та совість людини;

-розглядав державу як єдину надійну установу, здатну гаранту-вати порядок і спокій у суспільстві, безпеку людей та країни;

-вважав, що держава виникає тільки за згодою людей, які приймають рішення щодо об'єднання;

-говорив, що об'єднання людей закріплюється договором, а вибір форми правління, визначення прав і обовязків правителя та підданих - постановою;

-основною ознакою державної влади вважав її верховен¬ство, незалежність, необмеженість;

-найкращою формою правління визначав абсолютну монархію, хоча при правителеві може існувати й представницький становий орган;

-універсальною соціальною етикою, норми якої регулюють поведінку всіх людей, незалежно від їхніх титулів, майнового стану, державної приналежності та внутрішніх переконань, вважав природне право;

-природний закон називав непорушним мірилом справедли-вості, що зобов'язує піклуватися про інших;

-позитивний закон-наказом законодавця, волі якого належить підпорядковуватися, незалежно від згоди чи незгоди з нею. Закон встановлює межі природної свободи людини;

-норми права, що посягають на природні свободи (совісті, власності, розвиток вроджених задатків), визнавав незаконними;

-основне питання цивільного права - право власності -співвідносив не з природним, а з позитивним правом;

-жінку вважав нижчою істотою, а тому закони, що забороня¬ли їй подорожувати чи ночувати поза домом без згоди чоловіка, -

справедливими;

-право карати, на його думку, належить тільки верховній владі.