53.Праця Платона «Крітон»

«Критон» (згідно з правописом «Крітон») — діалог Платона, виник в 399—385 роках до н. е.

Критон, друг Сократа, намагається безрезультатно переконатиостанньоговтекти. Проте Сократ виступає як прихильникзаконів, а їходиничні люди не повинніпорушувати. Погодившись на втечу, Сократ порушив би угоду з Афінами, зганьбивши таким чином своїідеали та вчення. Цеспричинилобиганьбусереддобрих та справедливих людей. Життя з поганими людьми залишалосябиєдиною альтернативою. Втечазарадисім'ї та друзівтеж не є раціональною, оскількиінтересидержави є вищими.

Сюжет

перед нами Сократ, уже заключенный по приговору суда в тюрьму и ожидающийсмерти. Действующиелицадиалога - Сократ и его друг Критон, по именикоторогоназвандиалог.

Критон - близкий друг, земляк и сверстник Сократа. Ему такжеоколо 70 лет, родом он, как и Сократ, издемаАлопеки, филыАнтиохиды. Этобогатый и знатныйчеловек, что не мешаетему, однако, бытьпоследователем Сократа. Несмотря на некоторуюнаивность и простоту характера, он житейскипрактичен и не раз помогает Сократу в тяжелыхобстоятельствах. Именно он вместе с сыномКритобулом, Платоном и Аполлодором готов был уплатить за Сократа штраф в 30 мин. Однако, когдавыяснилось, чтоказнь Сократа неизбежна, Критонзадумывает спасти своего друга и устроитьемупобег. С этойидеей он и посещает Сократа в тюрьме на рассвете, за три дня до казни.

Треба звернути увагу на те що:

1)Государственныезаконы, а также само государство и обществомыслятсяплатоновским Сократом какнечтородное для отдельныхграждан, каких родина, отечество.

3) Рассуждаяотвлеченно, законы, согласноплатоновскому Сократу, конечно, могутошибаться. однако, ихнужнообсуждать, критиковать, отменять, заменятьновыми, например на судетребовать другого решения.

5) Наконец, в «Критоне» весьманастойчивоповторяетсяутверждение о противоположностисправедливой, мудройистины и поведениябеспринципногобольшинства. В известномотношенииэтоможносчитать аристократизмом. Сократ в этомдиалоге прямо говорит, что он будетрассуждатьтолько на основеразума (46b). Ему ничего другого и не оставалось.

54.Праця Платона «Держава»

Платон - давньогрецький філософ.За своїми політичними і філософськими поглядами, за політичною діяльністю він був представником афінської аристократії. Палкий прибічник Сократа, після страти якого тимчасово емігрував з Афін. Заснував в Афінах в саду, присвяченому легендарному герою Академу, головний філософський заклад — Академію, яка була центром філософської думки того часу.

"Держава" (або "Про справедливість") складається з 10книг. Це діалог, в якому беруть участь Сократ, Ке-фал, Главкон, Адімант, Полемарх.

Спочатку мова йде про справедливість, яка є основою ідеальної держави. Справедливість, за Платоном, полягає в тому, щоб кожний громадянин зміг займатися тим, що найбільше відповідає його натурі. Тобто кожен має діяти відповідно до своєї сутності. Таку державу Платон називає "ідеальною державою". Ідеальним устроєм є той, де інтереси кожного громадянина співпадають з інтересами суспільства в цілому.

Суспільство в "ідеальній державі", за Платоном,поділяється на три стани: перший — філософи, або правителі, другий — стражі (воїни), третій — землероби і ремісники. Державна влада має належати добірним філософам-аристократам. Стражі — це "наймані наглядачі". Вони становлять державний апарат насильства і пригнічення для підтримки панування аристократів-рабовласників.Землероби і ремісники виробляють все необхідне для держави.

Для збереження і зміцнення станів Платон пропонує створити особливу систему їх виховання та існування. Так, необхідне виховання, яке б зміцнювало дух і любов до батьківщини, заняття гімнастикою, яке б зміцнювало тіло і готувало до захисту своєї держави. Одним із засобів втілення ідеальної держави в життя Платон необхідність запровадження спільності дружин та дітей воїнів (стражів),позбавити їх власності,з дитинства виховувати в них військову доблесть.

Платон нараховує декілька форм державного правління: монархія, аристократія, тимократія, олігархія, демократія, тиранія. Найправильнішою і найрозумнішою він вважає монархію та аристократію. Інші форми є відхиленням від ідеальної держави.

Аристократія — це правління кращих за згодою народу. Володарює й управляє той, хто має славу мужнього і мудрого. Громадянам третього стану (землеробам і ремісникам) дозволялося мати приватну власність, гроші, торгувати на ринках тощо. Геніально передбачивши значення розподілу праці в економічному житті суспільства, Платон разом із тим виступав за обмеження господарської діяльності й збереження аграрно замкнутої, "самодостатньої" держави.

Виродження аристократії мудрих, за Платоном,зумовлює затвердження приватної власності й обернення в рабство вільних землеробів з третього стану. Так виникає така форма державного правління, як тимократія, тобто панування найбільш сильних воїнів. Держава з тимократичним правлінням буде вічно воювати.

Наступна форма державного устрою — олігархія —з'являється внаслідок накопичення багатства у приватних осіб. Цей устрій ґрунтується на майновому цензі. Владу захоплює група багатих, тоді як бідняки не беруть участі в правлінні. Олігархічна держава, що роздирається ворожістю багатіїв і бідняків, буде постійно воювати сама із собою.

На зміну олігархії приходить демократія. Перемога бідних веде до встановлення демократії — влади народу. Тут панують сваволя і безособове правління.

Надмірна свобода перетворюється у свою протилежність — надмірне рабство. Встановилася тиранія — найгірша форма держави.Влада тиранів тримається на віроломстві й насильстві.Головною причиною зміни всіх форм державного правління Платон вважав існування людських натур.

Платон був прибічником,рабовласницької аристократії.