ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Формування нових підходів до вивчення економіки з 90

Формування нових підходів до вивчення економіки з 90-х рр.. ХХст.

Протягом 90-х років у сфері дослідження та викладання історико-економічних дисциплін відбулися помітні позитивні зрушення, викликані, безперечно, докорінним зламом в історичній долі України, суспільно-економічних відносинах, у вітчизняній системі вищої освіти. Вони невіддільні від процесів системної трансформації ринкового типу, що здійснюються нині в країні, від загального розвитку української економічної науки. Найпримітнішою рисою цього розвитку на зламі двох тисячоліть є подолання автаркічної замкнутості, інтенсивна інтеграція вітчизняної науки у світову для спільного наукового прогресу. Тим самим поступово має бути подолана (хоч і не без проблем) багаторічна свідома ізоляція української економічної науки, насильно нав'язана їй командно-адміністративною системою. Водночас - це відродження основних традицій, закладених в українській економічній науці у минулому столітті. Нинішній процес інтеграції, на нашу думку, відбувається за трьома основними напрямами.

Перший - інтенсивне творче осмислення й переосмислення, освоєння вітчизняними вченими матеріалу, накопиченого світовою наукою, доведення його на належному рівні через навчальні курси до майбутніх спеціалістів. Свідченням цього є потік перекладної літератури, насамперед найвідоміших на Заході підручників та навчальних посібників, стажування, навчання викладачів та студентів на різних курсах, семінарах тощо за кордоном.

Другий - критичне осмислення проблем минулого розвитку економіки й економічних наук, своєрідна інвентаризація здобутків, прорахунків та ін. Наприклад, потребує критичного аналізу викладені у вітчизняній літературі концепції та практика проведення чисельних економічних реформ упродовж 20-80-х років у колишньому СРСР.

Третій - оригінальні дослідження складних проблем системної трансформації, тобто сучасного переходу від централізовано-планової економіки до ринкової, осмислення нової ролі науки. Зрозуміло, всі три напрями переплітаються і взаємодіють, у межах кожного з них здійснюються дослідження на новій парадигмі (парадигмах) світової економічної науки.У галузі історії економічної думки процес інтеграції української економічної науки у світову відбувається специфічно і складно. Віднайти можливі засоби творчого вирішення цих труднощів - важливе і актуальне завдання. Наукова революція. Стан загальної економічної теорії та історико-економічних наук, що склався в Україні з початку 90-х років, на наш погляд, можна охарактеризувати, як наукову революцію. Дійсно, визріли і вступили у взаємодію всі ключові елементи моделі розвитку науки, що були розроблені і досліджені відомим американським вченим Т. Куном: парадигма, наукове товариство, нормальна наука, криза, екстраординарне дослідження, традиція, наукова революція та ін. Коротко суть ситуації і вихід з неї виявилися такими. Панівна марксистська парадигма опинилася у глибокій кризі. Методи, що були прийняті в теорії, не могли вирішити поставлені парадигмою основні завдання, а сама теорія не відповідала новим реаліям, не давала відповіді на актуальні питання. Вихід з кризи відбувається шляхом наукової революції, сутність якої полягає у заміні попередньої парадигми новою. На прикладі економічної науки підтвердилися положення моделі Т. Куна про те, що "будь-яка криза розпочинається з сумніву щодо парадигми", що "нова теорія з'являється як безпосередня реакція на кризу" Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки у постсоціалістичних країнах, і в Україні також, полягає насамперед у відмові від марксистської моделі розвитку економічної науки як від неспроможної. Всім відомі ключові поняття марксизму: класовий, партійний підхід до економічної теорії та оцінки економічних вчень; поділ науки за класовою ознакою (буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська); загострення ідеологічної форми класової боротьби; поділ розвитку науки відповідно до так званого критерію проникнення дослідника у глибину явищ та процесів ("класична" - в цілому наукова і "вульгарна" - ненаукова, апологетична); "перманентна криза" "вульгарної" економічної теорії; формаційний підхід до аналізу суспільно-економічних процесів; основоположні теорії - трудової вартості, додаткової вартості, нагромадження капіталу та ін. Специфічно трактувався і предмет історії економічної думки, специфічним був і базовий категоріальний інструментарій за повної безапеляційності нормативних суджень. Йдеться також про відкидання "марксистсько"- і "соціалізмоцентристської" структуризації економічних вчень та відповідного характеру дослідження й викладання матеріалу в курсі історії економічних вчень. Та чи обмежується наукова революція лише відмовою від корінних положень парадигми ортодоксального марксизму? Ствердна відповідь свідчила б фактично про "антимарксистську революцію", яка справді має місце, з урахуванням переходу на нові парадигми. Проте цей перехід доповнюється новими важливими процесами. Нова парадигма освоюється у принципово відмінних від минулого умовах: духовної свободи, творчості, концептуального плюралізму, вільних дискусій, неупередженого пошуку істини тощо. Цитати основоположників марксизму, рішення партійних лідерів і з'їздів, монолітність поглядів (вимушена, штучна), згода більшості тощо перестали діяти як критерій істини або істина в останній інстанції. Значно активізувалось вивчення історії економічної думки України. З початку 90-х років вийшло у світ близько двох десятків монографій з цієї проблематики, які заповнили деякі "білі плями" у вітчизняній економічній науці, підняли нові актуальні теми.Згідно з моделлю розвитку науки Т. Куна зміна парадигми в результаті наукової революції не обов'язково означає цілковиту відмову від попередніх знань. Положення старої парадигми можуть слугувати новій як "частковий випадок" загальніших поглядів. З огляду на це важливим є використання в ході освоєння нової парадигми дійсно цінних елементів марксового підходу: діалектичного та історичного методів дослідження, врахування суперечностей соціально-економічного розвитку, допущення моментів дискретності в розвитку науки, врахування досягнень загальнолюдської й національної культури та ін. Парадигми, альтернативні марксовій, не виключають всіх цих елементів за умови "зняття" з них класових, ідеологічних та інших шкідливих нашарувань.