ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Товарна модель Бюхера

Товарна модель Бюхера.

Періодизація економічного розвитку – це поділ історії господарства на окремі характерні відрізки (періоди), виходячи з обраної ознаки.

Карл Бюхер (1847—1930) в мо­нографії «Виникнення народного господарства»(1893), запропонував узагальнену схему всього еконо­мічного розвитку народів Західної і Центральної Європи з виділенням трьох ступенів в залежності від довжини шляху проходження про­дукту від виробника до споживача:

замкнуте до­машнє господарство, де предмети споживаються в тому ж господарстві, в якому і вироблені;

міське господарство, де вироблені предмети безпосередньо надходять у споживче господарство;

народне господарство, де предмети проходять ряд посередницьких ланок, перш ніж дійти до споживача.

Карл Бюхер вважав, що народне господарство є продуктом усього попереднього культурного розвитку.

Тобто, історія господарського життя людства була поділена на:

1. Натуральне господарство

2. Муніципальне господарство

3. Грошове господарство

7.Товарна модель

Теоретико-методологічні особливості нової історичної школи знайшли відображення у працях Карла Бюхера (1847—1930) — відомого дослідника економічної історії, автора книги "Виникнення народного господарства" Брентано, безсумнівно, належав до числа найбільш талановитих представників німецької історичної школи. Намагаючись надати історії і політичній економії науковий характер, він водночас усвідомлював, ідо їм притаманні риси мистецтва, оскільки лише останні оживляють ці науки.

Ця праця сприяла започаткуванню нової хвилі "молодих істориків", які спрямували свої зусилля на подолання розриву між історичними та теоретичними дослідженням попередників.

Найбільш виразно економічні погляди К. Бюхера відобразились у запропонованій ним періодизації економічної історії людства та поясненні генезису капіталізму на основі розвитку структури ринку. На основі мінової концепції вчений виокремив три ступені господарської еволюції народів:

I — самодостатнє натуральне господарство, діяльність якого підпорядкована задоволенню власних потреб (первісний лад "нецивілізованих народів", антична латифундія, земельне господарство вільних селян та маєтки раннього середньовіччя);

II — міське господарство, у якому рух продукції від виробника до споживача опосередковується місцевим ринком (робота ремісників на замовлення, обслуговування місцевого ринку);

III — народне господарство зі сформованим національним ринком та значною кількістю посередників обміну (зріле ринкове господарство, в якому торгівля набуває широкого розвитку).

Бюхер був переконаний, що істинний капіталізм існує лише на останній , стадії, яка характеризується найповнішою реалізацією таких економічних категорій, як капітал і процент. Вчений виходив з того, що еволюція форм обміну супроводжувалась вдосконаленням промислового виробництва та сприяла поширенню сфери впливу капіталу аж до повного охоплення ним національної економіки. На думку німецького дослідника, цей розвиток можна проаналізувати за такою схемою: домашнє виробництво, у якому капітал відсутній - праця ремісників на замовлення (капіталом є інструмент робітників) - праця на вільний ринок (капітал доповнюють приміщення та сировина) - кустарне виробництво (засоби виробництва і продукція стають капіталом купця-підприємця) - фабрична система (всі складові капіталу зосереджуються у руках фабриканта-підприємця, який сам займається збутом виготовленої продукції). Підкреслюючи вирішальну роль грошового капіталів розвитку національної економіки, К. Бюхер тлумачив фінансовий капітал як наслідок абсолютного підпорядкування промислового капіталу позичковому.