ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Теорія раціональних очікувань, її передумови та наслідки використання

Теорія раціональних очікувань, її передумови та наслідки використання.

Теорія раціональних очікувань, за якою економічні суб’єкти здатні діяти раціонально, передбачувати наслідки економічної політики уряду й нейтралізовувати її своїми діями, - це одна з трьох основних шкіл (течій) сучасних неокласичних ідей. Вона виникла у 70-80-х рр. ХХ століття і отримала назву від Ф. Модільяні. Її ще називають «нова класична макроекономіка» (Дж. Тобін), «нова класика». Засновником та ідейним лідером теорії раціональних очікувань є професор Чиказького університету Р. Лукас.

Роберт-Емерсон Лукас (1937 р. н.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1995 р.). Народився в м. Якіма, штат Вашингтон, США. Закінчив історичний факультет Чиказького університету.

Гіпотеза раціональних очікувань (РО) вперше була запропонована у 1961 р. Дж. Ф.

Мутом в статті, присвяченій ринку товарів і цінних паперів.

Нові класики вводять поняття «раціональних очікувань». Вони вважають, що економічні суб’єкти формують очікування, виходячи із усієї доступної інформації, а також знань про закономірності функціонування економіки, уявлень, стосовно майбутньої політики уряду та її наслідків.

Ґрунтуючись на теорії РО, нові класики довели, що оберненої залежності між інфляцією та безробіттям не існує навіть в короткому періоді (на відміну від монетаристів, які визнавали короткострокову криву

Філіпса)

З теорії РО випливають два суттєвих висновки:

1) гроші є не просто нейтральними (по відношенню до реальних змінних, як то зайнятість, обсяги виробництва), а супернейтральними. Якщо монетаристи визнавали нейтральність грошей лише в довгостроковому періоді, то нові класики стверджують, що вони є нейтральними й в

короткостроковому періоді;

2) раціональні очікування економічних суб’єктів нейтралізують, а тому роблять неефективним державне регулювання економіки у будь-яких формах – чи то бюджетне, чи то грошово-кредитне.

Безумовною заслугою нових класиків можна вважати те, що вони чи не вперше в економічній науці аргументовано довели, що очікування людей впливають на реальний перебіг економічних і політичних процесів; що як це не парадоксально, цінові очікування людей стають ідентичними фактичній динаміці цін.