ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна аналіз ринкової структури

„Теорія монополістичної конкуренції” Е. Чемберліна: аналіз ринкової структури.

У 20-30 рр. 20ст. виникла необхідність у створенні макроекономічної теорії, яка б відображала нові тенденції, а саме поява та розвиток монополій, корпорацій, які значною мірою впливають на процеси ціноутворення. Доба вільної (чистої) конкуренції закінчилася внаслідок загальної тенденції виробників до концентрації виробництва, що дозволяло економити на масштабах виробництва (ефект масштабу). Переваги великомасштабного виробництва: зниження виробничих витрат при збільшенні обсягів випуску продукту.

Виникало питання: чи порушують монополії здатність ринку до саморегуляції, чи ні.

В своїй праці “Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості” (1933) Чемберлін запропонував таку теорію, в якій обґрунтував ідею синтезу конкуренції та монополії.

На думку Чемберліна (1899-1967), монополізація – це закономірний процес розвитку маленьких фірм, і фірми-монополісти не знищують конкуренцію, а виводять її на новий рівень, змагаючись за покупця диференційованим товаром.

Тобто будь-який товар не може бути монопольним, оскільки він завжди є диференційованим (відмінним від однорідних товарів на ринку).

Диференціація товару відбувається за такими ознаками:

• ціновий фактор

• якість

• реклама

• неціновий фактор (місцезнаходження, репутація, марка, престижспритність та ін.)

Таким чином, навіть маленька фірма може стати монополістом стосовно свого диференційованого товару. Проте фірми-монополісти завжди зазнають жорсткої конкуренції як з боку виробників товарів – субститутів (замінювачів), так і з боку інших фірм-монополістів (виробників однорідних товарів). Отже, висновок, якого дійшов Чемберлін, що типовим для сучасного ринку є поєднання конкуренції і монополії і ввів поняття „монополістична конкуренція”.