- •Квадратичні форми. Їх канонічний вигляд.
- •Означення квадратичної форми.
- •Матричний запис квадратичної форми
- •Лінійне перетворення змінних квадратичної форми.
- •Канонічний вигляд квадратичної форми. Теорема Лагранжа
- •Закон інерції для дійсних квадратичних форм.
- •Закон інерції квадратичної форми
- •Еквівалентність квадратичних форм.
- •Класи еквівалентності квадратичної форми.
- •Додатно визначені квадратичні форми й ті, що розпадаються. Додатно визначені квадратичні форми.
- •Критерій Сільвестра.
Еквівалентність квадратичних форм.
Розглянемо ще одну задачу:
Нехай задано 2 квадратичні форми:
та
(від однакової кількості змінних). За якої умови існує лінійне не вироджене перетворення, яке перетворює одну квадратичну форму в іншу?
Означення 3. Дві квадратичні форми від n змінних називається еквівалентними, якщо одну з них можна перетворити до іншої за допомогою деякого лінійного перетворення змінних (для дійсних квадратичних форм це перетворення дійсне, для комплексних – комплексне).
Залишається тепер тільки сформулювати критерій (ознаку) еквівалентності двох квадратичних форм від n змінних.
а) Комплексні квадратичні форми.
Твердження 1. Дві комплексні квадратичної форми від n змінних еквівалентності тоді й тільки тоді, коли їх ранги рівні (однакові).
Доведення. Необхідність. Нехай квадратичні форми іеквівалентнііснує лінійне невироджене перетворення, яке приводить квадратичну формуf до квадратичної форми g.
Знайдемо лінійне перетворення, яке приводить f до нормального вигляду.
Оскільки f можні перевести в g, то нормальні вигляди в них будуть однакові. Тому:
.
Достатність. Нехай задано 2 комплексні квадратичні форми і.
Доведемо, що ̴
Якщо , толінійне невироджене перетворення
, яке квадратичну форму приводить до нормального вигляду:
Аналогічно, лінійне невироджене перетворення
, яке квадратичну форму приводить до нормального вигляду:
Отже, маємо:
;
Тоді можна записати, що:
Тобто лінійне невироджене перетворення
А це означає, що ̴.б) Дійсні квадратичні форми.
Твердження 5. Дві дійсні квадратичні форми від n змінних еквівалентні т.і т.т., коли їх ранги і сигнатури рівні.
̴
Самостійно.
Доведення. Достатність.
Нехай маємо дві дійсні квадратичні форми у яких
А це означає, що ці форми зводяться до одного і того ж нормальна вигляду:
Отже, лінійне невироджене перетворення, яке квадратичну формуf перетворює в g ̴(еквівалентні).
Необхідність. Нехай ̴. Тоділінійне невироджене перетворення, яке квадратичну формуf і g приводять до нормального вигляду.
Оскільки форми переводяться одна в одну, то нормальний вигляд в цих форм буде однаковий. Тому:
Класи еквівалентності квадратичної форми.
Означення 4. Кажуть, що дві квадратичні форми належать до одного класу еквівалентні, якщо вони еквівалентні.
Скільки різних класів еквівалентності є в дійсних квадратичних формах від n змінних?
Якщо , то класів еквівалентності є
Зокрема, якщо:
r=0, то класів є 1,
r=1, то класів є 2,
r=2, то класів є 3,
……………………,
r=n, то класів є n+1.
Всього маємо для квадратичної форми від n змінних:
класів еквівалентних форм.
Наприклад,
Розглянемо всі класи еквівалентності дійсної форми для n=3, n=4.
а) n=3:
Всього 10 шт.
б) п=4
Всього 15 шт.
І так далі.
Додатно визначені квадратичні форми й ті, що розпадаються. Додатно визначені квадратичні форми.
Означення 1. Дійсна квадратична форма від n змінних називається додатно визначеною (означеною), якщо її нормальний вигляд містить n додатних квадратів:
–додатно визначені
Зауваження: Якщо то квадратичну формуf називають від’ємно визначеною.
Прикладом додатно визначеної квадратичної форми є формула квадрату віддалі між двома точками:
Позначимо:
Теорема 1. (про числові значення додатно визначених квадратичних форм)
Дійсна квадратична форма від п змінних т.і т.т. буде додатно визначеною, коли при будь-яких ненульових значеннях змінних вона набуває додатного значення.
Або
Для того, щоб дійсна квадратична форма від п змінних була додатно визначеною, необхідно і досить, щоб всі її ненульові значення були додатними.
(без доведення).
Приклад 1. З’ясувати, чи квадратична форма f є додатно визначеною:
Розв’язання. Перепишемо цю квадратичну форму по-іншому:
При довільних ненульових значеннях невідомих вона набуває додатних значеньf – додатно визначена.
Приклад 2.
–це очевидно виконується для всіх значень змінних.
З’ясуємо, чи може ця квадратична форма приймати нульові значення? Це, очевидно, може бути, коли:
Розглянемо два випадки:
1) п – непарне. Запишемо знакозмінну суму:
при цих значеннях.
Отже, f не є додатно визначеною при парному п.
2) п- не парне. Приймемо
при цих значеннях. Отже, f не є додатньо визначеним при парному п.