Istoriya_2_1_-_kopia_1

51

70. Проаналізуйте, як здійснювалася індустріалізація в Україні в 30-ті роки XX ст.

продукції, республіканського – 20,3 %, місцевого – 9,9 %. З середини 30-х років дедалі чіткіше виявлявся курс

на мілітаризацію народного господарства, створення могутнього військово-промислового комплексу.

Відмова від нової економічної політики означала серйозний

поворот насамперед у внутрішнійЗмінилося співвідношення

між

промисловістю та сільським господарством у загальній структурі

політиці більшовиків. Вони обирають

курс на„прискорене соціалістичне

будівництво”, і саме політика економіки. Різко

скоротилися усі

види приватного підприємництва. Ліквідувалися іноземні концесії.

„соціалістичної

індустріалізації” мала

принести

успіх

сталінському курсу „великого

перелому”. „Ми

Утверджувалася планова адміністративно-командна

система, котра

через

кілька

десятків років

відстали від передових країн на50–100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за десять років. Або ми зробимо

вичерпає себе і зазнає краху.

це, або нас зімнуть”, – наголошував Сталін у своїй промові 1931 р.

Поряд з цим , індустріалізація мала і позитивні наслідки:

Курс

на індустріалізацію

визначивXV з’їзд ВКП(б) (грудень 1927 р.),

затвердивши директиви – у 1940 р. рівень промислового виробництва у порівняні з1913 р. збільшився у 7 разів;

першого п’ятирічного плану розвитку господарства на1928/29 – 1932/33 роки. XI з’їзд більшовиків України, що

– за обсягом виробництва важкої промисловості Україна випередила ряд розвинутих європейських країн: друге

проходив під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію, схвалив оптимальний

місце в Європі по випуску машин(після Великобританії ) і виплавці чавуну(після Німеччини );

варіант п’ятирічного плану для України.

– Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально– аграрну.

Було ліквідовано безробіття, з’явилися

Україна визначалась як основний плацдарм здійснення індустріалізації в СРСР, адже її успіх

тисячі нових робочих місць.

залежав в основному від кількості та якості українського вугілля і металу. Тому Україна отримала 20 % усіх

Так проходила

форсована

соціалістична індустріалізація– складова

частина

сталінської

капіталовкладень

СРСР, 400 із 1500 промислових

підприємств

планувалось

спорудитиу нас в

першійполітики

„наступу соціалізму по всьому фронту”. Чим цей наступ закінчився, сьогодні знає весь світ.

п’ятирічці.

Щодо України, то її трудящі, які добровільно чи примусово несли на собі тягар індустріалізації, слабо

Щоб добитися цього, правляча партія і уряд закликали народ напружити усі сили задля великої мети.

відчули її результати. Та й не дивно: майже три чверті промислової продукції, виробленої українськими

Український народ не лише відгукнувся на цей заклик, не лише мирився з труднощами і негараздами, але й

підприємствами, йшло у загальносоюзний фонд.

проявляв величезний ентузіазм, самовідданість і самопожертву у розбудові народного господарства. Основою

цього ентузіазму було те, що люди втомились від важкого життя і, бачачи результати своєї праці (зростали нові

71 Розкрийте причини, хід, характер і наслідки насильницького впровадження колгоспного ладу в

заводи і фабрики, електростанції, прокладалися дороги, збільшувався випуск різноманітних товарів) вірили у

Україні,

світле майбутнє, хоча б для своїх дітей.

Ставилося за мету

забезпечитипереважаючий і першочерговий

розвиток

галузей

групи

А

Складовою сталінського

курсу була

так

соціалістичназвана

колективізація

сільського

(паливної, енергетичної, хімічної, машинобудівної та ін.). Це дало б змогу перетворити СРСР на могутнюгосподарства. Цей напрям був визначений у1927 р. на XV з’їзді ВКП(б). На початку 1928 р. Сталін та його

індустріальну державу з великим військово-промисловим потенціалом.

оточення внесли в рішення з’їзду корективи, суть яких полягала в ще більшому обмеженні елементів ринку, що

Поряд з цим „пролетарська” держава експлуатувала робітничий клас не лишеметодами примусу та

залишилися від

НЕП, у

насильницькій

ліквідації

всіх

форм

сільськогосподарської кооперації, також

залякування. Експлуатувалися й щирий ентузіазм трудящих, їхня довіра до влади, віра у „світле майбутнє”.

„куркульства як класу”. Єдиною формою організації виробництва на селі мали статиколгоспи й радгоспи. Все

Матеріальні стимули, які наочно продемонстрували свої переваги в період НЕП, часто замінювались

це мало здійснитися за три-чотири роки. Тих, хто виступив проти „лінії партії”, оголосили „ворогами народу” і

моральними, політико-ідеологічними.

репресували (М. Бухаріна, М. Рикова, О. Томського та ін.). З цих же причин сталася й розправа над видатними

У ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. вибійник шахти „Центральна-Ірміне”

О. Стаханов за

вченими-аграрниками: О. Чаяновим,

К. Кондратьєвим та ін.

допомогою двох помічників-кріпильників видобув102 тонни вугілля при нормі7 тонн, розрахованої тільки на

У листопаді 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було зазначено, що Україна повинна в найкоротший

вибійника, у 14,5 раза перекривши норму виробітку. Приклад Стаханова стали наслідувати інші виробничники,

термін упровадити колективізацію, показуючи приклад іншим республікам СРСР. І вона почала показувати

він активно використовувався для розгортаннясоціалістичного змагання в усіх галузях

народноготакий приклад. Якщо ужовтні 1929 р. в Україні було 10 суцільно колективізованих районів, то вже в грудні

господарства, підвищення продуктивності праці. У досягненні високої продуктивності праці використовувались

того ж року їх було 46.

Встановлення

колгоспно-радгоспної системи супроводжувалося

насильницькою

й інші методи, залежно від специфіки галузі: вдосконалення поділу праці(вуглевидобувна промисловість,

експропріацією землі, худоби, реманенту. Робилося все для того, щоб убити одвічне прагнення селянина мати

машинобудування), поліпшення організації робочих місць(легка промисловість, машинобудування),

власну землю та вчитися продуктивно працювати на ній. Забираючи майже все, селян силоміць заганяли до

інтенсифікація роботи машин і агрегатів(машинобудування, залізничний транспорт, текстильна

колгоспів, а незгодних репресували. Фактично йшлося про розселянювання українських хліборобів. Частина з

промисловість), інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. п.

них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців з села, котрі ставали студентами або

У роки індустріалізації булозапроваджено величезну кількість машин, агрегатів, механізмів, що

призивалися до Червоної армії, не поверталися додому. Тяжкими були для України й наслідки масових

викликало необхідність істотного підвищення освіти і перш за все технічної грамотності ,кадрівмасового

депортацій. Наприкінці 20-х років 850 тис. українських селян були примусово переселені в необжиті райони

оволодіння новою технікою, різноманітними професіями, технологічними процесами. Усе це також малоКольського півострова та Сибіру. На розселянювання хліборобів була спрямована і політика„ліквідації

прогресивне значення. Разом з тим держава використала це для того, щоб переглянути норми виробітку в бік їх

куркульства як класу”, адже тоді постраждало й чимало середняцьких господарств.

збільшення

на 35–45%. Учасниками

сталінської програми

соціалістичної

індустріалізації

стали й

Аби забезпечити високі темпи колективізації, більшовики направили до українського села62 тис.

мільйони репресованих „ворогів народу”. Нещадноексплуатувалося і село.

робітників. Сюди прибули також

так звані25-тисячники,

– як правило, російські робітники, які мали

Що

стосується технічної

політики,

то

вона

полягала у створенніп дприємств-монополістів,

здійснювати аграрну політику партії. На 1 червня 1930 р. у республіці було насильницьки колективізовано

продукція

яких

призначалася

для

потреб

великих

регіонів, зокрема Центральної Росії. Були збудовані

90 тис. господарств, а всього

за роки колективізації– 200 тис.

Разом з усіма членами сімей „куркулів” це

„Запоріжсталь”, „Азовсталь”, Дніпрогес, Краматорський

машинобудівний, Харківський тракторний

заводи становило 1,2–1,4 млн. осіб.

Більше

половини з них було

депортовано на Північ і до Сибіру. В 1932 р.,

тощо. Наприкінці першої п’ятирічки в Україні підприємства союзного підпорядкуваннявиробляли 69,8 %

запровадивши паспортну систему в містах, влада фактично прикріпила селян до колгоспної землі, зробила їх

52

державними кріпаками.

Перша – 1929–1931 рр.: примусова колективізація і розкуркулення, процес „Спілки Визволення

Отже, в результаті „соціалістичної колективізації” радянська влада досягла

багатьох ціле.й

України (

СВУ)” ,

ліквідація УАПЦ.

Заможне і здатне до продуктивної праці селянство(куркулі, значна частина середняків) було винищено.

Друга

– 1932–1934 рр.:

штучний голод, постишевський терор (проти

інтелігенції та

Інша частина селян, насамперед найбідніших, була загнана до колгоспів, унаслідок чого сталося

партпрацівників).

розселянювання українських хліборобів. Через масові репресії значною мірою був підірваний генофон

д

Третя – 1936–1938 рр.: так званий „великий терор”, в центрі якого були репресії проти військових.

українського народу в цілому і українського селянства зокрема. Усе це негативно вплинуло

на

створення високопродуктивного сільського господарства і піднесення життєвого рівня населення.

У вересні 1929 р. відбулися арешти визначних діячів української науки, культури, релігії – як членів

У 1932–1933 рр. український

народ, особливо селянство,

відчули

на

собі, мабуть, один

з

вигаданої ОДПУ „Спілки визволення України”. У 1930 р. відбувся процес над 45 „керівниками” СВУ. Серед

найтрагічніших результатів колективізації– голодомор. Його витоки,

як уже зазначалося,

слід шукати в

них – академік

С. Єфремов, професори Й. Гермайзе, М. Слабченко, письменники М. Івченко,

аграрній

політиці

радянської

влади. Плани хлібозаготівель, зокрема, ніколи

не

були

економічно

обгрунтованими, вони по суті означали продовольчу диктатуру. В українських хліборобів вилучали майжедві

Л. Старицька-Черняхівська та ін.

У 1931 р. відбувся ще один процес– так званого „Українського національного центру”, за яким

третини валового збору зерна, переважну більшість тваринницької продукції. Крім того, колгоспи

були репресовані 50 представників української інтелігенції, в тому числі академікМ. Грушевський, відомий

власними

силами

утримували

машинно-тракторні станції і

продукції

для

достатньої оплати

праці

М. Яворський та ін. У сталінських застінках загинули українські академіки– геолог Н.

хліборобів у них уже не залишалося.

історик-марксист

Світальський, генетик І. Аголь, філософ С. Семківський. Однак навіть за цих умов українські науковці

У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під

час жнив. Плани

хлібозаготівель,

однак,

встигли зробити чимало корисного. Визнання набули праці О.Палладіна, М. Стражеска, О. Динника, М.

залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п’яту. План же хлібозаготівель

Луговцева,

Ю. Кондратюка та ін.

був піднятий на 44 %.

За фальшивими звинуваченнями були засуджені та розстріляніГ. Косинка,

К. Буревій, Д.

7 серпня 1932 р. була прийнята постанова„Про охорону соціалістичної власності”, згідно з якою

Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та багато інших українських поетів та письменників.

за „присвоєння” навіть жмені зерна з колгоспного поля селяни каралисярозстрілом або концтабором(10

Репресії не обминули йтеатр. У 1933 р. було заарештовано видатного режисераЛ. Курбаса, а організований

років позбавлення волі). У засіки держави тоді забирали навітьнасіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам

ним театр „Березіль” – закрито. У грудні 1934 р. у справі так званого„Українського центру білогвардійців-

ані зернини.

терористів” було засуджено до розстрілу28 представників української інтелігенції. Протягом 1933 р. від

Справжньою катастрофою стали події, пов’язані з діяльністюхлібозаготівельної комісії

.В наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто1649 науковців, тобто 16% їхнього загального

Молотова (жовтень 1932 – січень 1933 рр.), яка вилучала весь хліб в українських селах. Якщо село не могло

складу. Черговими жертвами репресій сталиІ. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник та багато інших. У цілому за ці

виконати явно завищених планів хлібозаготівель, його оточували війська, а партійні активісти починали обшуки

роки Україна втратила близько 500 талановитихписьменників.

в будинках, сараях, інших приміщеннях і нещадно забирали будь-які продукти.

Влада стояла на заваді творчості таких видатнихкінорежисерів, як

О. Довженко, І.

У республіці почавсяголод. У березні 1933 р. ним було охоплено103 з 400 районів. Люди змушені

Кавалерідзе, І. Савченко, І. Пир’єв, Л. Луков та ін. У 30-х роках О. Довженко не з власної волі вимушений

були перейти на сурогатне харчування, поширювалося людожерство. У містах голоду не було, проте селяни , не

був залишити Україну і переїхати до Москви.

маючи паспорта, не могли туди потрапити. Багато хто залишав своїх дітей на вокзалах, біля лікарень, шкіл

Непоправних втрат зазналивійськові кадри (в передвоєнні роки було репресовано понад40 тис.

тощо. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшлана експорт. Центральна влада спромоглася

найдосвідченіших командирів Червоної армії, в т. ч. 1800 генералів). Варто зазначити, що репресіям піддавалися

виділити Україні лише3 млн. пудів хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається

не лише інтелігенція, керівники, партпрацівники і військові, але й рядові робітники та колгоспники.

невідомим. Відоме

інше: втрати

України

становили3,5–5 млн. чоловік. Цей

голодомор

був безсумнівно

1 грудня 1934 р. буо ухвалено постанову«Про порядок розгляду звинувачень у терористичній

штучним і класифікується як радянсько-більшовицький геноцид проти українського народу.

діяльності». На

слідство відводилось10

днів, дозволялося застосовувати будь-які методи (у тому числі

Однак, незважаючи на такі великі жертви, які заплатив наш народ за соціалістичну колективізацію,

катування) для одержання зізнання. З 1937 р. цей порядок поширювався і на справи про шкідництво та диверсії.

ефективність господарювання залишалась низькою, велась в основному екстенсивними методами, добробут

Зізнання арештованого вважалося достатнім аргументом для засудження, причому навіть речові докази можна

народу зростав дуже повільно.

було не показувати. Справу звинуваченого слухали в позасудовому порядку(без прокурора й адвоката),

рішення приймала так звана«трійка»: перший секретар райкому партії, голова райвиконкому, начальник

72. З'ясуйте причини, масштаби і наслідки сталінських репресій в Україні 20-30-х років XX ст.

місцевого відділення ГПУ. Такий порядок призвів до небаченого раніше порушення законності і масових

звинувачень невинних людей, показання проти яких отримували під час катувань ів інших арештованих.

Невід’ємною частиною тоталітарної системи влади буврепресивний

Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення. У суспільстві

апарат, який повинен був поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій

тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищуючи будь-яку опозицію сталінському режиму, будь-

було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих,

які прояви інакомислення. Органи ДПУ – НКВС розгорнули масові репресії проти всіх прошарків населення.

кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного

Початок масового вишуковування„класових ворогів” – „ворогів народу” поклав сфабрикований

режиму в СРСР і в Україні зокрема.

ДПУ “шахтинський процес” 1928 р., на якому група інженерів Донбасу була репресована за вигаданими

звинувачуваннями в шкідництві. Із 49 засуджених у цій справі – 7 було розстріляно. Починаючи з 1929 р. масові

репресії трьома хвилями прокотилися по Україні.

73. Охарактеризуйте культуру України в 20-30-х роках XX ст.

заарештовано багато вчених. У науку стали приходити пристосованці. Особливо постраждала

біологічна наука через дії Т. Лисенка. Ідеологічний тиск завдав великої шкоди історичній науці. 1934

У роки НЕП (1921-1929 рр.)

у літературі,

театральному мистецтві, кінематографії

триває

р. помер М. Грушевський, багато істориків репресували, історія дедалі більше перетворювалася на

пошук нових форм відображення дійсності. Виникали літературно-художні об’єднання.. Значний

знаряддя партійної пропаганди.

вплив на розвиток літературного процесу зробилаВільна академія пролетарської революції та

її

На початку 30-х років

партійне керівництво

вирішує поставити

літературу

на

службу

керівник Микола Хвильовий. Він щиро прагнув створити нову літературу для робітників і селян, але

партійній ідеології. У квітні 1932 р. видано постанову ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-

учитися при цьому у кращих письменників Європи. У театрі розцвітає талантЛ. Курбаса (очолив

художніх організацій». Результатом постанови стала ліквідація всіх

незалежних

об’єднан

харківський театр «Березіль»). Серед молодих акторів особливу популярність мав А. Бучма. Починає

письменників і створення в 1934 р. Спілки радянських письменників України. Зміст змін полягав у

свою роботу в кіно О. Довженко (1927 р. – фільм «Звенигора»).

тому, щоб змусити письменників працювати за своєрідним державним замовленням під ретельним

Релігійне життя в 20-х роках проходило під знаком протистояння між державою і церквою,

контролем цензури. Їм нав’язали метод«соціалістичного реалізму» - позитивні герої борються за

частина віруючих і священиків у жовтні 1921 р. відокремлюється від Російської православної церкви і

щастя свого народу, захищаючи інтереси робітників і селян. Серед них –

А. Головко, В.

створює Українську автокефальну православну церкву(УАПЦ). Служба в храмах здійснювалася

Сосюра, М. Рильський, А. Малишко, І. Ле, М. Бажан, Ю. Яновський.

українською мовою, церква мала до7 млн. парафіян. Держава планомірно проводила антирелігійну

Близько 500 українських письменників репресували: Г. Косинку,

М. Ялового, М.

пропаганду. Кількість храмів усіх конфесій зменшилася. 1928 р. розпочалися гоніння на УАПЦ.

Семенка, Остапа Вишню…Багатьох було

страчено, інші

загинули

в

таборах. Покоління

З 1923 р. розпочинається

політика українізації–

по-перше, широке

використання

репресованих українських авторів дістало назву«розстріляне відродження».

Настав

занепад

української мови в усіх сферах життя й

української літератури.

управління. Документація в установах, викладання в

більшості шкіл тепер здійснювалися українською мовою. Значно збільшилась кількість газет, журналів

В українському театрі продовжували працювати відомі акториАмбросій Бучма, Борис

і книг українською мовою Мета– українці мали перестати сприймати більшовиків як щось чужорідне.

Гмиря, Наталя Ужвій. Але можливість пошуку нових форм у театрі була ліквідована. Знаменитий

По-друге, виховання нових більшовицьких кадрів з-поміж українців. Тільки в такий спосіб можна

театр Леся Курбаса «Березіль» було закрито 1933 р., а самого режисера заарештували. Він загинув у

було створити нову українську еліту, що була б тісно пов’язана з місцевим населенням. Українізація

1937 р. У театрах ставлятькласичні п’єси і виконують постановкип’єс сучасних авторів, що

мала значний вплив на розвиток культури 20-х років, проте була припинена в 30-х роках.

написані в дусі «соціалістичного реалізму».

У травні 1920 р. на ІV Всеукраїнському з’їзді рад ухвалили постанову про боротьбу

з

Радянська влада не змогла заставитикобзарів і

лірників служити

інтересам держави. У

неписьменністю. Передбачалося, що всі особидо 30 років повинні мати хоча б початкову освіту.

грудні 1934 р. близько 300 народних співаків були заарештовані і страчені. З цього часу на дорогах

1920 р. починає діяти Всеукраїнська надзвичайна комісіяз питань боротьби з неписьменністю, а

України вже не можна булозустріит жодного виконавця народних дум.

1923

р. товариство «Геть неписьменність». Було

створено

численні

школилікнепу (ліквідація

У 30-і роки репресії проти церкви посилюються. Друга п’ятирічка стала періодом

неписьменності). До кінця 20-х років більшість населення України вже мало початкову освіту.

інтенсивної боротьби проти релігії. Понад 80% храмів і молитовних будинків було закрито,

На початку 30-х років кількість шкіл збільшилась. 1932 р. у них навчалось2,2 млн. чоловік.

частину

з них зруйновано. Храми перетворювали на склади, майстерні, клуби, кінотеатри. Тисячі

До кінця 30-х років лише 1,5% людей

залишалась

неписьменною. Більшість

дорослих мала лише

священиків були заарештовані.

початкову освіту.

Велику увагу приділяли навчанню дітей: країна мала потребу в кваліфікованих робітниках і 74. Охарактеризуйте становище західноукраїнських земель в 20-30:х раках XX ст.

новій інтелігенції. Увесь педагогічний процес був підпорядкований ідеї комуністичного виховання. З

Особливо важким було політичне і соціально-економічне становище

українських , земельякі

1935 р. у середніх класах діють піонерські організації, 1936 р. у кожній школі створюються

комсомольські організації в старших класах. Навчання в школі стало обов’язковим з 1930 р., коли

опинились в 20-х–30-х роках у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини (приблизно 7 млн. українців).

ЦК

ВКП(б) ухвалив

постанову «Про

загальне

обов’язкове навчання»

. У

школах України

Найбільша кількість українців(5 млн. осіб) проживала на території загарбанійПольщею: Східна

навчалося близько 5,5

млн. чоловік, але

лише третина з них припадала

на середні школи(у селах

Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина та Підляшшя. Польський уряд обіцяв країнам Антанти, що

переважали початкові школи). Кількість шкіл з українською мовою

навчання

після

припиненнязабезпечить права національних меншин, надасть Галичині автономію, проте зразу ж забув про свої обіцянки.

українізації стала скорочуватися. Крім українських та російських шкіл

існували

школи

з іншимиБільше того, уже в 1924 p. прийняв закон, яким забороняв користуватися українською мовою в урядових

мовами навчання. У містах починали перехід до загальної середньої освіти, у селах

до семирічної установах і органах самоврядування. Більшість українських шкіл було переведено на двомовненавчання

освіти.

(фактично польськомовне). В Львівському університеті було закрито українські кафедри, кількість

У 30-х роках збільшилась кількість студентів у вузах. Продуктивно працювала Академія

українців у ньому становила не більше5–10 %.

наук УРСР. До кінця 30-х років у різних науково-дослідних установах працювало близько20 тисяч

Відбувалася колонізація

українських

земель польськими

осадниками(переселенці з

Польщі,

чоловік. 1932 р. було створеноІнститут електрозварювання АН УРСР на чолі з. ПатономЄ.

насамперед колишні військові, яким уряд роздавав кращі землі). За законом від17 грудня 1920 р. вони могли

Розробки цього інституту сприяли серйозним змінам у промисловому виробництві. Було розроблено

безкоштовно отримати з державного фонду до45 га землі. Лише протягом 1921-1922 р. осадникам було

спосіб автоматичного електрозварювання, що активно застосовувався

в

суднобудуванні та розданоу під колонізацію, зокрема: на Волині – 112 тис. га, на Поліссі – 113 тис. га, у Східній Галичині – майже

виробництві танків. З 1928 р. у Харкові діє Український фізико-технічний інститут (УФТІ), у якому

200 тис. га. До 1938 p. їх прибуло в села 200 тис., крім того у міста – 100 тисяч. Вони займали посади дрібних

працювали видатні фізикиІ. Курчатов і Л. Ландау. Серйозні розробки з

теорії

космічних

польотівчиновників, поліцаїв, поштових і залізничних працівників тощо.

зробив Ю. Кондратюк. Страшного удару по наукових кадрах завдали репресії30-х років, коли було

Необхідно врахувати і те, що в економічному відношенні західноукраїнські землі булиаграрними

54

колоніями Польщі, які постачали сировину і дешеву робочу силу.

т. ч. понад 1000 рядових членів цієї організації. Терористичні акції ОУН. Негативно сприймалися значною

Понад

85%

підприємств

у Західній Україні

були дрібними. Відносно добре розвивалися тільки

частиною

активістів

національно-визвольного

руху. Легальні

політичні

партії та організації

звинувачували

нафтовидобувна, харчова і деревообробна галузі промисловості. Край служив ринком збуту для польськихінтегральних

націоналістів

у тому, що

вони

давали

урядові привід

для

обмеження

легальної

діяльності

промислових підприємств.

українців. Духовний лідер галицьких українців митрополит Шептицький в окремому пастирському посланні

Польські

владні

структури посилилигоніння на православну церкву, яка на Волині, Поліссі і

засудив терористичну діяльність, яка „накликає на суспільство зайві репресії”.

Холмщині була основною опорою української національної самобутності. 190 православних храмів було

Коли

в 1935 р. на посту

керівника

крайової екзекутиви ОУН, на

західноукраїнських землях .С

зруйновано, понад 150 – передано католикам і уніатам. Із 380 православних церков, що були на Волині до1914

Бандеру замінив Л. Ребет, бойові акції припинились і було сконцентровано увагу на відбудові розгромленої

р., залишилось лише 51.

мережі і накопичення сил для нової національно-визвольної боротьби за соборну Україну.

У пошуках кращої долі тисячі українцівемігрували за кордон. Інші – ставали на шлях боротьби

Ще

більш

нестерпним був

режим,

встановлений Румунією

на

захоплених

1918у –1919 рр.

проти польських порядків за своє соціальне і національне визволення. Точкою відліку такої боротьби можна українських землях (Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти, Бессарабія – 790

вважати 20-тисячний мітинг на початку20-х років у Львові біля собору Св. Юра, на якому усі присутні

тис. українців). Ці українські землі були найбільш відсталі в економічному відношенні, а урядові заходи

проголосили клятву, зачитану визначним діячем галицького національно-визвольного рухуЮ. Романчуком:

спрямовувались перш за все нарумунізацію суспільно-політичного,

релігійного життя. Було закрито всі

„Ми, український народ, клянемося, що ніколи не погодимося на панування Польщі над нами й кожну нагодуукраїнські школи, а

в Чернівецькому університеті– українські

кафедри. Українців

Буковини

навіть

використаємо, щоб ненависне нам ярмо неволі із себе скинути та залучитися з цілим великим українськимвідмовилися визнавати окремою нацією, їх називали „громадянами румунського походження, які забули

народом в одній, незалежній, соборній державі”.

рідну мову”.

антиукраїнськірепресії,

розпускаються

українські

Певний опір колонізаторській політиці властей

чинили

кооперативні

організації,

культурно-

Наприкінці

30-х

років

посилюються

просвітницькі товариства „Просвіта”, „Рідна школа”,

молодіжні об’єднання „Сокіл”, „Пласт”

та інші

товариства і організації, заборонена українська преса. Зовсім було стерто сліди колишньої автономії

організації і політичні партії.

Буковини, яку стали розглядати лише як румунську провінцію. У 1939 р., з приходом до влади військової хунти

Найчисельнішим

і найвпливовішим серед

них булоНаціонально-демократичне

об’єднання

в Румунії, розпочався на Буковині період жорстокого, тоталітарного правління.

(УНДО) під проводом Д. Левицького, В. Мудрого, С. Барана та ін. Провідними ідеями УНДО були: право

На відміну від Румунії і Польщі становище українського населення(понад 450 тис.), яке знаходилося

на національне самовизначення, соціальна справедливість і демократія, проведення аграрних реформ.

під владою Чехословаччини, було

значно кращим. Закарпатці (русини)

значно відставали

у

політичному,

Ліве

крило

в

боротьбі

трудящих

краю

представлялаКомуністична

партія Західної

Українисоціально-економічному і

культурному відношенні. Після приєднання

до

Чехословаччини(1918 p.)

їхнє

(КПЗУ), яка діяла в підпіллі, спираючись на легальну

організацію– робітничо-селянське соціалістичне

становище дещо поліпшилось:

об’єднання (сельроб). У 1934 р. в її рядах нараховувалось понад 4 тис. осіб.

– селяни одержали додаткові земельні наділи(було розділено колишні угорські маєтки);

Заради історичної справедливості необхідно відзначити, що опозиційний рух української громади в

– різко зросла кількість шкіл та культурних товариств, в яких звучала українська мова (шкіл

Польщі негласно підтримувався з СРСР, перш за все шляхом фінансового„підгодовування” місцевих

збільшилось з 525 до 851, гімназій – з 3 до11);

організацій.

– відновили свою діяльність товариства „Просвіта”, ім. Духновича, українські хори.

У 30-х роках зростає вплив націоналістичних угрупувань, зокрема такого ідейно-політичного руху, як

Прогресивні організації та діячі краю виступають за розширення демократичних прав, досягнення

Організація Українських Націоналістів(ОУН), яка

була утворена 1929в

р. у Відні (очолив

Євген

справжньої автономії, за дальший розвиток української культури, запровадження в усіх урядових установах

Коновалець). Вона дотримувалася військових засад керівництва– конспіративних методів і сувороїукраїнської

мови. Проте в

економічному відношенніЗакарпаття було

відсталим, аграрно-сировинним

дисципліни, здійснювала акти саботажу (підпали маєтків поміщиків і садиб осадників, руйнування телеграфної і

придатком чеських земель.

телефонної мережі, диверсії на залізницях і . тп.), експропріації банків, майна державних установ, а також

У 1938 p. після Мюнхенської угоди Чехословаччина була розчленована Гітлером і на території

проводила кампанії політичного терору проти представників польської держави і тих українців, які не

Закарпаття виникла так звана Карпатська держава із своїм автономним урядом, головою якого став

погоджувались з політикою ОУН.

лідер Автономного землеробського союзу А. Бродій, а з 26 жовтня 1938 р. – відомий політичний діяч А.

На початку30-х рр.., крім сотень актів саботажу на десятків випадків„експропріації”, члени ОУН.

Волошин. Карпатський уряд активізував земельну реформу, провів українізацію адміністрації та освітньої

Організували понад 60 замахів та вбивств. Найважливішими жертвами стали: Е. Чеховський (1932) – комісар

системи, зробив спробу розбудувати українську державність, створив молодіжну воєнізовану організацію–

польської поліції; О. Молов (1933) – консул

СРСР

у

Львові; Б. Перацький (1934) – польський

міністр

Карпатська Січ.

внутрішніх справ; І. Бабій (1934) – директор української Академічної гімназії у Львові, колишній старшина

Але в березні 1939 р. Угорщина за згодою Гітлера розпочала загарбання Закарпаття. 15 березня

УГА (його вбили лише зате, що він забороняв гімназистам вступати до ОУН.). Організатором більшості цих

1939 р. у Хусті

сейм проголосив

Карпатську

Україну

незалежною

державою, президентом обрано

вбивств був С. Бандера, який стояв на позиції найрадикальніших методів діяльності ОУН..

А.Волошина. Проте угорці через кілька днів задушили Карпатську Україну, незважаючи на відчайдушний

Бандера

Степан (1909–1959 рр.) –

один

з

лідерів

українського

національно-визвольного .рухуопір українців. Коротке існування Карпатської України та її героїчна боротьба мали велике значення перш за

Народився в с.Старий Угринів Калузького повіту(тепер

Івано-Франківщина) в

родині греко-католицького все для усвідомлення закарпатцями себе частиною єдиної української нації.

священика, навчався у Стрийській гімназії.

У відповідь на активізацію боротьби українського народу

Таким чином, не лише для народу Радянської України, але й для українців Східної Галичини й

уряд Польщі проводив кампаніїпацифікації („умиротворення”) з допомогою поліції і військ. Вони громили

Волині, Закарпаття та Буковини, Хотинщини й Ізмаїльщини міжвоєнний період виявився надзвичайно

осередки українських партій і громад, читальні, конфісковували їх майно, фізично карали тих, хто протестував.

тяжким: насильницька асиміляція, штучне стримування промислового розвитку, репресивні акції,

В 1934 р. було засновано концтабір у Березі Картузькій, де в жорстоких умовах втримували близько2 тис.

національний і соціальний гніт. Проте розділені між сусідніми державами, відірвані від основного

політв’язнів, в основному українців. За гратами опинилося майже все керівне ядро крайової екзекутиви ОУН., у

масиву

етнічної

території, вони

залишилися

вірними

історичним

прагненням

до

незалежності і

55

соборності українських земель.

Делегати

Народних

зборів, які

зібралися у

Львові 26-28 жовтня, прийняли рішення

провстановлення

75.Висвітліть події початку Другої

світової ,війнивходження

Західної

України, Північної

радянської влади на території Західної України, а також декларацію про возз’єднання її з Радянською

Україною ускладі СРСР. Сесії Верховної ради СРСР (1-2 листопада 1939 р.) та Верховної Ради УРСР (13-

Буковини, Хотинського, Аккерманського

та

Ізмаїльського повітів

Бессарабії в УРСР у

складі15 листопада 1939 р.) задовольнили це прохання депутатів Народних зборів.

СРСР (вересень 193922 червня 1941 рр.).

4 грудня 1939 р.

на

західноукраїнських землях

було

утвореноЛьвівську,

Тетнопільську,

Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Волинську і Рівненську області.

Суттєві зміни у становищі західноукраїнських земель мали відбутися у зв’язку з підписанням23

2 серпня 1940 р. VII сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про з’єднання з УРСР

серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту про ненапад. Таємним протоколом, який додавався до нього

Північної Буковини, Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії. На цих землях

(так званий Пакт Ріббентропа-Молотова) передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна

було утворено Ізраїльську і Чернівецьку області.

Україна, поряд з іншими територіями, мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до

Зі складу УРСР була вилучена Молдавська АРСР, яка реорганізовувалась в окрему республіку, з

німецької зони.

включенням до неї і частини українських історичних земель Придністров’я.

Пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол до нього, будучи актом свавільного поділу Європи

Після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною

почалася

їх активна

на „сфери інтересів” між СРСР і фашистською Німеччиною, фактично розв’язував руки лідеру третього рейху

радянізація – здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.

для початку Другої світової війни. Водночас

він став

і своєрідною точкою відліку

процесу

„збирання”

Перетворення носили суперечливий і двоякий характер.

українських земель у межах однієї держави, що об’єктивно було явищем прогресивним. Інша річ, що для

З одного боку проводився ряд заходів, які отримали позитивну оцінку українського населення. Це,

радянського керівництва збирання українських земель було не самоціллю, а лише частиною більш загальних

перш

за

все, заходи

по ліквідації

безробіття і підвищення життєвого рівня

населення(експропріація

планів убезпечення західних кордонів СРСР.

будинків польських власників та лихварів і заселення їх міською біднотою, розподіл між бідними селянами

1 вересня 1939 року

нацистські

війська напали на Польщу. Зв’язані з нею договірнимиземлі, реманенту і

худоби поміщиків та осадників, налагодження роботи

промислових

підприємств і. тін.).

зобов’язаннями Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині. Це був початок Другої світової війни.

Майже 500 тис. селян одержали у користування понад мільйон гектарів землі. Було створено 182 машинно-

Згідно з Пактом і таємним протоколом радянські війська17 вересня 1939 р. перейшли польський

тракторні станції для обробітку селянської землі. Техніку і кадри для МТС на перших порах надали

кордон і вступили в Західну Україну і Західну Білорусію. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок

прикріплені до кожної області Західної України східні области УРСР у порядку шефської допомоги. Активно

необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських . земельСхідна

проводились українізація системи

народної

освіти, заходи з ліквідації

неписьменності,

запровадженню

Галичинаі ЗахіднаВолинь були зайняті Червоною армією майже без опору з боку Польщі, за 12 днів.

безкоштовного медичного обслуговуваннятощо.

28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордон.

Але, з другого боку, радянська влада принесла на західноукраїнські земліжорстокий репресивний

Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі„по лінії

режим. Були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, в тому числі „Просвіта”, „Рідна школа”,

Керзона” (річках Нарев – Західний Буг – Соп). У

сферу впливуСРСР переходили Литва, Бессарабія і

Наукове

товариство

.імТ. Г. Шевченка.

Заарештовувались

власники

підприємств

і

банків, керівники

Північна Буковина, у сферу впливу Німеччини – Лемківщина, Холмщина, Посяння і Підляшшя: майже

кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держапарату,

16 тис. кв. км етнічних українських земель з 1,2 млн. населення опинилися під німецькою окупацією.

офіцерський склад польської армії. Впродовж 1939–1940 рр. чисельність репресованих склала близько10 %

Договір про дружбу і кордон, як і секретний протокол до пакту„Молотова – Ріббентропа”, протягом

населення

Західної

України; розпочалася

примусова колективізація

селян

та

антицерковні

акції.

50 років становив одну із державних таємниць СРСР. Ці угоди були укладені всупереч нормам міжнародного

„Радянізація”

західноукраїнських

територій

супроводжувалася

утвердженням

тоталітарного

, режиму

права і сприяли розв’язанню Другої світової війни.

механічним перенесенням сюди всього комплексу„казармового” соціалізму, що робилося без урахування

У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бессарабію, які були загарбані

специфіки та реальних потреб і можливостей тогочасного суспільства.

Румунією у 1918–1919 рр.

Переважна більшість населення західноукраїнських земель вітала акт приєднання і возз‘єднання з

Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські земліввійшли до

УРСР. Але внаслідок репресій тоталітарного режимубагатолюдей, котрі раніше вітали прихід Червоної Армії в

Західну

Україну

і

встановлення

радянської

влади, надалі почали

переглядати

свої

погляди. У частини

складу УРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз’єднання в межах однієї держави.

Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель. Організація влади

західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої.

на приєднаній території здійснювалася на основі Конституції СРСР (1936 р.) і КонституціїУРСР (1937 р.). Це

Отже, наприкінці 30-х – на початку 40-х років відбувся реальний акт Злуки– було об’єднано

були надзвичайно прогресивні конституції, але ступінь їх прогресивності ніяк не впливав на політичний режим.

майже всі українські землі у складі УРСР, що мало велике історичне значення: вперше за декілька

століть українці опинилися в межах однієї держави, хоч ціна, яку довелося заплатити за це об’єднання

Революційні

комітети, призначувані

силовими

структурами, які

заполонили

весь

, край

організовували тимчасові

управління в

центрах

воєводств і повітів. Останні

утворювали селянські

населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою

комітети. Львівське тимчасове управління звернулося до західноукраїнського населення із закликом провести переконав західних українців у тому, що їх майбутнє – у створенні незалежної української держави

вибори до Українських Народних Зборів.

76.

Висвітліть

становище України під час Другої світової , війниборотьбу радянських

22 жовтня 1939 р. у

Галичині

й Волінибуло проведено такі вибори. Вони проходили за

демократичною формулою, з таємним голосуванням, але кожна кандидатура, яку намічали обрати, ретельно

партизанів та ОУН-УПА проти німецьких окупантів.

вивчалася компартійними і спеціальними органами. Організатори виборів доклали зусиль, щоб населення

У 1940–1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з „планом Барбаросса”,

обрало авторитетних місцевих активістів. Водночас депутатами було обрано чимало вихідців із східних

областей України, які приїхали сюди на постійну роботу.

розробленим у грудні1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині1941 р.

56

була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечна інформація про плани Гітлера через розвідників

остаточноі

окупували всю територію Української РСР.

дипломатів поступала до Сталіна. Але, замість відповідних заходів по приведенню збройних сил у бойову

Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них

готовність, радянське керівництво засуджувало„чутки” про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в

настане покращення, не справдилися. Хоча військові підрозділи ОУН на початку війни разом з німцями вели

міцності та непорушності радянсько-німецького договору. Початок війни виявився несподіваним

дляборотьбупроти Червоної армії, Гітлер і думки не мав про те, що Україна може стати самостійною державою. Це

командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків.

особливо стало ясним, коли проголошена ОУН(б) у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була

21 червня 1941 р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генералаСуслопарова

швидко зліквідована, а ініціаторів прийняття Акта про незалежність України – С. Бандеру і Я. Стецька –

про те, що війна розпочнеться22 червня, Сталін написав: „Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте

було запроторено до концентраційного табору Заксенгаузен.

його”.

По всій Україні встановлювавсяокупаційний режим

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її

Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в кожному українському місті був свій

союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

„Бабин Яр”: за

роки окупації вБабиному Яру в Києвізагинуло понад 220 тис., в Дробицькому Яру в

План „Барбаросса” передбачав „бліц-кріг” – блискавичну війну: протягом 2–2,5 місяців знищити

Харкові – понад 60 тис., в Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тис. людей. А всього в Україні в

Червону армію і вийти на лінію Архангельськ–Астрахань. Німецька армія наступала у

трьох

головнихперіод окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених.

напрямках: західному – на

Ленінград, центральному – на Москву, південному – на Київ. Згідно з

планом

Визволення України почалося під час Столінградської битви(листопад 1942 – лютий 1943),

передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення

плацдарму для прориву якна поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР(перший український населений пункт– с.

Кавказ і Закавказзя.

Півнівка

Міловського району

Ворошиловградської обл. було звільнено 18 грудня 1942 р.).

Перші

За

планом „Ост” німці мали намірвиселити

з

України мільйони

людей, заселивши

її

населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні1942 р. Масове ж визволення українських

німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.

земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту

Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій„Південь” на

чолі

з фельдмаршаломзвільнили Харків. Розвиваючи успіх, радянські війська увересні 1943 р. звільнили Донбас і вийшли до

Рундштедтом. Для оборони України були створеніП вденно-Західний фронт на чолі з генераломДніпра.

У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася

героїчна

битва за Дніпро, на якому німці

намагалися

Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередніченком.

створити неприступну лінію стратегічної оборони(”Східний вал”). Кульмінацією битви за Дніпро було

З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового

визволення від окупантівКиєва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною

етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30

звільнити Київ до „Великого Жовтня”.

червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війнивони просунулись углиб Українина

Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За подвиги,

300-350 км.

здійснені в ході битви за Дніпро, 2430 воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу(п’ята

За

перші

три

тижні війниЧервона армія втратила850

тис. осіб (у 10

разів

більше,

ніж

частина від усіх, хто одержав це звання за період війни). .

Німеччина),

3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. Напередодні

нападу

Німеччини

Радянський

Союз

володів

Однак із-за протиборства між ними антифашистський рух в Україні послаблювався, його сили

об’єктивними передумовами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний воєнно-економічний потенціал

нерідко витрачалися на братовбивчу боротьбу між собою.

і планував вести можливу війну на ворожій території і„малою кров’ю”.

На початковому етапі війни виступи в тилу ворога були нечисленними і неорганізованими. Слабкість

Проте початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.

радянського підпілля і партизанського руху була зумовлена багатьма причинами(вважалося, що війна буде

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії булаоборона Києва, яка тривала з 7 липня

вестись

на „чужій території”, тому

нічого

серйозно готувитись до

ведення партизанської

війни; підпільні

по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике організації створювались поспіхом, не вистачало кваліфікованих кадрів, озброєння і боєприпасів, відсутність

угрупування

захисників

Києва: в полон потрапило понад 665

тис. солдат і

офіцерів, було знищено

досвіду конспіративної роботи і т. п. Із 3500 партизанських загонів і диверсійних груп, що були сформовані до

командування Південно-Західного фронту.

війни для діяльності на окупованій території, дієвими залишались на початок 1941 р. лише кілька десятків.

Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не

Лише в другій

половині 1942

р.,

коли

було

створено

координаційний центр– Український штаб

давав згоди на відведення військ з-під Києва.

партизанського руху на чолі з генералом. СтрокачемТ, радянський рух опору значно розширився і

До найбільших оборонних боїв на території України належать такожоборона Одеси (5 серпня – 16

активізувався. Відновилась діяльність багатьох підпільних обкомів КП(б),УНаприкінці 1942 р. в Україні

жовтня 1941 р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р.).

діяло

вже 800

партизанських

загонів

і

груп. Виникли

великі

партизанські

загони

і

з’єднання під

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій „Південь” окупували майже всю Україну. Однак, ціною

командуванням С. Ковпака, О, Федорова, О. Сабурова, М. Попудренка, М. Наумова, П. Вернигори та ін.

величезних жертв, героїчного опору народуплан „блискавичної війни” був зірваний.

Партизани здійснювали диверсії на комунікаціях ворога, особливо залізницях, псували лінії зв’язку, підривали

З України булоевакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (зокрема

мости, поліцейські дільниці і військові комендатури, добували розвіддані для діючої армії, здійснювали рейди у

понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян

ворожий тил (найвідоміший Карпатський рейд С. Ковпака). Особливу активність партизанський і підпільний

і службовців.

рух проявив у1943 році, коли ним в окупаційній зоні було підірвано близько3700 ешелонів і майже півтори

Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.

тисячі залізничних мостів. „Рейкова війна” стала однією з основних форм партизанської боротьби, яка

В

умовах

воєнно-політичної кризи сталінський

режим

здійснював

керівництво

країною

завдавала відчутного удару ворогу, зриваючи

постачання фронту. Недарма фашисти

називали

радянський

своїми

репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокінакази Сталіна № 270 від 16

партизанський рух „регулярним другим фронтом”.

Особливо активну боротьбу з ворогом у ворожому тилу вела молодь. В нацистському документі–

серпня 1941 р. і №227 від 28 липня 1942 р. „Ні кроку назад”, які нерідко прирікали на загибель цілі з’єднання.

22 липня 1942 р. після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці „Наслідки німецького воєнного управління в зоні групи армій„Південь” відзначалось: „З молоді складалася

57

більшість активістів боротьби за справу Рад. Банди (партизани, підпільники – авт.), утворювалися переважно з

створити неприступну лінію стратегічної оборони(”Східний вал”).

молоді”. Широко відомі героїчні подвиги підпільної організації„Молода гвардія” у Краснодоні Луганської

Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантівКиєва. Сталін, ігноруючи реальне

області, яка нараховувала близько100 юнаків і дівчат(Олег Кошовий, Віктор Третякович, Іван Земнухов,

співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до„Великого Жовтня”.

Уляна Громова, Сергій Тюленін, Іван Туркевич, Люба Шевцова та ін.); „Партизанська іскра” (с.Кримки

Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За подвиги,

Миколаївської

області),

очолювала директором школи В. Моргуненком; Потіївка (на Житомирщині)

здійснені в ході битви за Дніпро, 2430 воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу(п’ята

підпільна молодіжна організація, якою керував колишнійсекретар тернопільського обкому комсомолу Іван

частина від усіх, хто одержав це звання за період війни).

Бугайченко (посмертно нагороджений Золотою зіркою Героя) та багато інших.

Переможне форсування Дніпра завершувало корінний перелом у війні. Проте ще значна частина

Складовою частиною руху опору у фашистському тилу, особливо з 1942 р., стали дії певної частини

українських земель перебувала під фашистською окупацією.

ОУН. ТаУкраїнської повстанської армії (УПА).

У 1944 р. радянське

командування силами

чотирьох Українських фронтів здійснило серію

Ефективність діяльності ОУН. Знижувалась її розколом у 1941 р. на дві частини – помірковане на

наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

чолі з А. Мельником (ОУН.(м)) і радикальне, кероване С. Бандерою (ОУН(б)). Ці дві частини почали між

– Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 – січень 1944 рр.);

собою ворогувати, хоч розходження їх мали лише тактичний характер(ідеологія, курс на підтримку Німеччини,

– Корсунь-Шевченківська операція (січень – лютий 1944 рр.), де гітлерівці втратили 55 тис. солдат;

як і головна мета – незалежність України – були спільними). Стратегічний задум оунівських керівників полягав

– Ровенсько-Луцька операція (січень – лютий 1944 рр.);

у тому, щоб, згідно з тезою теоретика українського націоналізмуД. Донцова, Україна визволилася від

– Криворізька операція (січень – лютий 1944 рр.);

більшовиків „в тіні німецького походу на схід”. В той же час нацисти, експлуатуючи їхнє прагнення до

– Наступ на півдні: визволення Одеси, Миколаєва (березень – квітень 1944 рр.) і визволення Криму

створення самостійної держави, активно

використовували українських націоналістів у завоюванні„східного

(квітень – травень 1944 рр.);

простору”.

–

Львівсько-Сандомирська операція (липень – серпень 1944 рр.), в ході

якої

під Бродами

було

Після гітлерівського нападу на СРСР, боївки обох ОУН. Розгорнули диверсійно-підривні та

розгромлено дивізію СС„Галичина”. 27 липня 1944 р. звільнено Львів;

розвідувальні

дії в

тилу

радянських військ. Похідні групи

оунівців

створювали

на окупованій території

– Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 рр.) – остання з великих визвольних операцій

органі місцевого самоврядування, які діяли в контакті з підрозділами вермахту та відділеннями гестапо. І лише,

Червоної армії, яка винесла на собі основний тягар по очищенню території України від нацистів.

коли

оунівці

наочно переконались у

справжніх

цілях гітлеризму, який

передбачав

не лише

перетворення

На початку жовтня 1944 р. територія УРСР була повністю очищена від окупантів, а наприкінці того ж

України в свою колонію, але й винищення більшості українського населення, коли на собі відчули репресивний

місяця війська 4-го Українського фронту вибили ворога із Закарпаття.

„новий порядок”, тоді

й

активнішестали вести

боротьбу

і

проти нацистів. Становлення

оунівського

28 жовтня щороку відзначається як День визволення України.

партизанського руху почалосяв середині 1942 р. В жовтні 1942 р. ОУН.(б) створила перші значні військові

2 травня 1945 р. штурмом була взята столиця Німеччини

Берлін, а 8 травня завершилась

формування. В лютому 1943 р. бандерівці перейшли до збройної боротьби з німецькими окупантами, а в

Велика

Вітчизняна

війнакапітуляцією

гітлерівської

Німеччини.

9 травня

було

оголошено

Днем

березні керівник ОУН.(б) М. Лебедь дав наказ назвати ці збройні формування Українською

повстанською

армією.

Загони отаманаБульби (Боровця), який ще влітку 1941 р.

організував

військове

Перемоги. 2 вересня 1945 р. капітулювала Японія. Цим завершилася Друга світова війна.

підпілля – „Поліську січ” для боротьби з радянськими партизанами, і ОН(м) поступово були приєднані до

Отже, визволення України було важливим етапом Великої Вітчизняної війни, частиною загального

процесу розгрому фашистської Німеччини. Основний тягар цієї війни винесли на собі бійці і командири

створюваної УПА. За зонами дії УПА поділялась на4 групи: УПА-Північ (Волинь і Полісся); УПА-Захід

Червоної армії. Проте перемога стала можливою завдяки зусиллям всіх радянських народів, мужності та

(Галичина, Буковина, Закарпаття і Закерзоння); УПА – Південь (Поділля), а також УПА–Схід, діяльність

відданості українського руху Опору, плідній співпраці фронту і тилу.

якої

не

вдалося

по-справжньому

організувати. Повстанські

загони

протидіяли

вивозу

робочої сили і

Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками

продовольства до Німеччини, нападали на невеликі німецькі військові гарнізони. Німецьке командування

було завершення об’єднання

українських

земель. Питання

про повоєнні кордони України

ставилось

ще на

неодноразово вдавалося до воєнних каральних операцій із залученням танків і літаків проти повстанців, проте

Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях глав держав антигітлерівської

коаліції: СРСР,

не зуміли ліквідувати УПА, яка нарощувала свої сили. Лише у жовтні-листопаді 1943 р. вона провела 47 боїв

США і Великобританії. Радянське керівництво, спираючись на перевагу, здобуту в результаті перемоги у

проти німців і54 бої проти радянських партизан. Із наближенням лінії фронту до підконтрольних УПАДругій

світовій і Великій Вітчизняній

війні, р шуче домагалося закріплення кордону

на так званій„лінії

регіонів, вона спрямовує свій удар проти радянських партизан і підрозділів Червоної армії. Але це не могло

Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закінчувало входження до

зупинити визвольного походу радянських військ, які невпинно гнали фашистів на захід.

України західних областей, у тому числі йтих, що перебували в її складі у 1939-1941 рр.

77.Розкрийте хід вигнання з українських земель фашистських загарбників (1943-1944 рр.)

У

зв’язку з

цим

було

підписано цілий ряд

договорів

із сусідніми

з Україноюдержавами

про

врегулювання післявоєнних

кордонів: 29 червня 1945 –

з Чехословаччиною про злиття Закарпаття з

Визволення України почалося під час Столінградської битви(листопад 1942 – лютий 1943),

Радянською Україною;

10 лютого 1947 р. – радянсько-румунський договір, який юридично зафіксував кордони України в

яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР(перший український населений пункт– с.

рамках

радянсько-румунської

угоди від28 червня 1940. 16 серпня 1945 р. було зафіксовано польсько-

Півнівка

Міловського

району Ворошиловградської обл. було

звільнено 18 грудня 1942 р.).

Перші

український кордон у договорі між СРСР і Польською Республікою, який мав проходити в основному по„лінії

населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні1942 р. Масове ж визволення українських

Керзона” з невеликими відхиленнями. Проте уточнення цього кордону відбувалося в наступні роки. Остаточно

земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту

звільнили Харків. Розвиваючи успіх, радянські війська увересні 1943 р. звільнили Донбас і вийшли до

процес польсько-українського розмежування завершився в1951 р., коли на прохання Польщі відбувся обмін

майже однаковими прикордонними ділянками: до Польщі відійшла територія довкола Нижніх Устриків

Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася

героїчна битва за

Дніпро, на якому німці

намагалисятодішньої Дрогобицької області, до УРСР – землі в районі м. Кристонополя (тепер Червоноград). Таким чином,

58

після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли

до

складукомандувача УПА Р. Шухевича (березень 1950 р.) її діяльність почала занепадати, хоча окремі невеликі загони і

Української РСР.

рештки підпілля ОУН(б) діяли ще до середини 50-х років.

Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945 р. на конференції в Сан-Франціско

***********************************************************************

Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній

Трагічною подією в післявоєнному житті західних українців стала так званаоперація „Вісла”. Її

арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією.

витоки, мабуть, слід шукати в1944 р. Саме тоді, 8 вересня, було підписано угоду між Польським Комітетом

Щонайменше 5,3 млн. осіб, або один із кожних шести мешканців

України, загинули у Другій світовій і

національного визволення та урядом УРСР про взаємну репатріацію польського та українського населення. У

Великій Вітчизняній війні. 2,4 млн. українців буловивезено на примусову працю до Німеччини. Втрати

такий спосіб польський прокомуністичний уряд намагався розв’язати проблему національних меншин у своїй

України становлять 40–44% загальних втрат СРСР. Матеріальні збитки в Україні оцінювались у

286

країні. Малося на увазі, зокрема, „добровільне” переселення українців Закерзоння (назва походить від „лінії

млрд. крб. (загальні збитки СРСР– 679 млрд., з яких 225 млрд. припадає на Росію, 75 – на Білорусію, 20 – на

Керзона”, за якою знаходилися землі Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя) до радянської

Латвію, 17 – на Литву, 16 – на Естонію).

України. На 1 січня 1945 р. виїхало лише до40 тис. осіб. Це були переважно члени КПЗУ, „москвофіли”, а

78. Визначте напрямки і значення національно-визвольної боротьби в західних областях України в

також ті, хто вимушений був жити у знищених війною селах. Що ж стосується більшості українців Закерзоння,

то вони не мали такого наміру. Тоді польська влада, підтримана Москвою, почала „переконувати” українців

40-на початку 50-х рр. XX ст.

виїхати з Польщі. В хід пішло все– від пропаганди й погроз до підпалів, грабунку та вбивств.

На

початок

серпня1946 р., коли

було офіційно оголошено

про

закінчення„добровільної

ОУН–УПА виступили організуючим ядром і ударною силою діям влади по рад

янізаціїрепатріації”, на територію УРСР було переселено понад480 тис. осіб. Активну участь у спротиві

західноукраїнських земель На початку1944 року ОУН-УПА переходять до бойових дій проти Червоної армії.

насильницькій депортації брали формуванняУкраїнської повстанської армії. Бої в польських Карпатах

У бою біля села Турба Рівненської області радянські війська(30 тисяч чоловік) розгромили 5-тисячне

практично не вщухали і в повоєнні роки.

угрупування військ УПА. Лідери ОУН заявляли, що їх основна мета:

29 березня 1947 р. польська влада приймає рішення про виселення всіх українців, що мешкали у

–

захистити місцеве населення від беріївських знущань і насильства;

Південно-Східній Польщі (Люблінське, Ряшівське та Краківське воєводства). 28 квітня 1947 р. о 4-й годині

– стримати процес радянізації, не допустити соціалістичних перетворень східного зразка;

ночі розпочалася горезвісна операція„Вісла”, яку здійснювали 6 польських дивізій, об’єднаних в оперативну

–

продемонструвати нескореність української нації;

групу, війська держбезпеки. В результаті їхніх дій булодепортовано 140 575 українців, вбито 655, взято в

– заявити перед усім світом про прагнення українського народу до самостійності і незалежності.

полон 1466 вояків ОУН–УПА. 2274 українців було заарештовано, 3873 особи ув’язнено в концтаборі. В

Із

січня 1944 р. УПА керував Роман

Шухевич. В

сучасній історичній

літературі

наводиться,

1947 р. до смертної кари було засуджено 372 українці (всього в 1944–1956 рр. – 573). Що ж до насильницьки

посилаючись на

документи, вислів командувача

УПА

Романа Шухевича

про

основну

мету

виселених у квітні– серпні 1947 р. до Польщі українців, то вони були спеціально розпорошені в північних та

боротьби:

„Домогтися, щоб ні одне село не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську

західних польських землях.

владу були знищені”. Під кінець року він усвідомив неможливість проводити великі бойові операції. УПА стала

Ця акція не лишепідірвала базу ОУН–УПА на Закерзон.ніВона вкрай важко відбилася на

діяти невеликими загонами, які підтримували зв’язок один з одним через зв’язкових.

соціально-економічному і політико-правовому становищі українців, котрі залишилися в Польщі. Негативними

1945 р. центр боїв перемістився до Галичини, де сталося близько півтори тисячі бойових зіткнень

були й міжнародні наслідки операції. Протягом довгих повоєнних десятиліть вона значно заважала розвиткові

між УПА і радянськими військами. Проти повстанців було кинуто до500 тисяч солдатів (УПА налічувала

українсько-польських відносин. Польська комуністична влада відмовлялася засудити цей акт геноциду проти

29-30 тисяч бійців). 1945 р. частина бійців УПА припинила опір.

українського народу. Рішення про це взяла на себе лише нова влада Польщі.

Шухевич Роман (псевд. Тарас Чупринка, Лозовий, Тур,Дзвін та ін.) (1907–1950) – військовий діяч, член

79.З'ясуйте особливості післявоєнної

відбудови в Україні 1946в -1953 роках. Дайте оцінку

УВО–ОУН. Народився у Львові. З 1925 р. – член Української військової організації (УВО), з 1929 р. – член ОУН..

У 1930 р. призначений керівником бойової реферантури на західноукраїнських землях, керував саботажними і

голоду 1946-1947 рр.

терористичними акціями, за що був заарештований і засуджений до4 років тюремного ув’язнення(1934–

Після завершення Другої світової війни Радянський Союз постав перед проблемою відбудови

1937).

Навчався у воєнній академії в Мюнхені, брав активну участь у формуванні„Дружини українських

значною мірою зруйнованої економіки. Особливо постраждала Україна: зруйновано 714 міст і селищ міського

націоналістів” (загони „Нахтігаль” і „Роланд”, які у 1941 р. вели бойові дії у складі німецької армії протитипу, понад 28 тис. сіл, з яких 250 були

спалені дощенту. Демографічні втрати становили

майже

чверть

СРСР. Згодом, після переформування цих загонів, служив сотником, заступником командира поліційного загальної

чисельності

населення. Близько

10

млн. осіб залишилися без житла. В

Україні

залишилися

батальйону №201, який був задіяний нацистами у Білорусів проти радянських партизан.

неушкодженими лише 19 % довоєнної промисловості.

З березня 1943 р. на керівних посадах у Проводі ОУН),(бз листопада цього року затверджений

Відбудова зруйнованого війною народного господарства України розпочалась зразу же після

головнокомандувачем УПА. В липні 1944 р. обраний головою

Генерального

Секретаріату і

звільнення її території від фашистських загарбників(1943–1944 рр.). З цього приводу ЦК ВКП(б) і раднарком

генеральним

секретарем військових справ ГУВР. Керував партизанською і підпільною боротьбою УПА проти„радянізації”

СРСР в серпні 1943 р. прийняли постанову „Про невікладні заходи по відбудові народного господарства в

західних областей України. Загинув у бою рід Львовом(с. Білогорща).

районах, визволення від німецько-фашистської окупації”. Проте, поки йшла війна, для цього не вистачало

1946 р. радянська армія зламала опір головних сил УПА, що втратила до 40% свого складу.

ні сил, ні засобів. Широкомасштабні відбудовчі заходи розпочались лише

з

прийняттям

четвертого

Найстійкіші

продовжували опір. У 1946-1947 рр. УПА активно

діяло

на

Лемківщині, Холмщині

та інших п’ятирічного

плану відбудови й розвитку

народного господарства(1946–1950 рр.).

Ставилося завдання

районах Польщі,

де проживали українці. УПА уклала

в1946

р. договір про союз з Армією

довести валовий продукт промисловості в1950 р. порівняно з 1940 р. до 113 %. Як і в період індустріалізації,

крайовою

(польськими

партизанами – супротивниками комуністів).

Поступово

опір

УПА слабшав. Після

загибелі

основна

увага концентрувалась на відбудові базових галузей(відновленні

роботи

шахт, металургії,

59

електростанцій, машинобудівних заводів та залізничного транспорту). На потребиважкої промисловості

поклало початок реабілітації сотень тисяч жертв тоталітарного режиму, відносній лібералізації радянської

направлялося близько80% капіталовкладень.

системи, так званої „відлиги”. Помер в Москві, похований на Новодівочому кладовищі.

Проте це негативно відбивалося на розвитку інших галузей, перш за всесільського господарства,

Попервах у напрямку оздоровлення суспільства були зроблені деякі конкретні кроки. Розпочалася

яке переживало особливо значні труднощі. У цю сферу спрямовувалося всього близько7 % капітальних

реабілітація

безневинно

засуджених сталінським

режимом. З

концентраційних

таборів звільнено тисячі

витрат.

репресованих, у тому числі з України.

Ситуація в 1946–1947 рр. ще більше погіршилася у зв’язку з посухою і неврожаєм та голодом.

У період „хрущовської відлиги” було здійснено ряд соціальних програм. Зокрема, в 1956 р. було

Значно скоротилося поголів’я худоби. Незважаючи на це, обов’язкові поставки сільгосппродукції державі

проведено пенсійну реформу в результаті якої середній розмір пенсій за віком зріс більше ніж у 2 рази, почали

майже не знизилися. Зате СРСР надавав широку підтримку

країнам Східної Європи, котрі стали

на

шлях

виплачувати пенсії колгоспникам.

„соціалістичного будівництва”. В 1946 р. СРСР експортував 1,7 млн. тонн зерна. В цей же час сотні тисяч селян

Значно зросли асигнування на освіту і охорону здоров’я, скорочено тривалість робочого дня до7

України, інших республік СРСР вмирали від голоду. На неодноразові звертання першого секретаря ЦК КП(б)

год. Значно

збільшились

асигнування держави

на житлове