Istoriya_2_1_-_kopia_1
.pdf
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
41 |
|||||
ініціативи І. Франка і М. Павлика тут була заснована Русько-українська радикальна партія. Через дев’ять |
|
та 17 комерційних училищ. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
років вона розпалася наУкраїнську соціал-демократичну партію на чолі з прихильниками марксизму М. |
|
|
|
У другій половиніXIX ст. фахівців з вищою освітою готувалиХарківський, Київський та |
||||||||||||||||||
Ганкевичем та Ю. Бачинським і Національно-демократичну партію, очолювану І. Франком і К. |
|
Новоросійський (заснований на базі Рішельєвського ліцею в Одесі1865 р.) університети, студентами яких у |
||||||||||||||||||||
Левицьким. |
|
|
|
|
|
|
|
|
90-х роках були 4 тис. осіб. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Наприкінці XIX ст. активізується |
і політична |
думка. В 1895 р. у книзі Юліана |
Бачинського |
|
|
|
У другій половині XIX ст. певні зрушення в освітній галузі відбулися в західноукраїнських землях. |
|||||||||||||||
„Ukraina irredenta” |
(„Україна уярмлена”) вперше |
в |
історії українського суспільно-політичного |
рухуПо-перше, відповідно до реформи1869 р. початкові школи вийшли з-під опіки церкви і були підпорядковані |
||||||||||||||||||
сформульовано та обґрунтовано тезудержавної незалежності України. З часом вона стала програмною для |
|
світській владі. По-друге, ця ж реформа бодай формально запроваджувала обов'язкове навчання для дітей віком |
||||||||||||||||||||
більшості українських політичних партій, хоч вони по-різному вбачали шляхи досягнення кінцевої мети. |
|
від 6 до 14 років. По-третє, наприкінці XIX ст. було розширено коло навчальних закладів, що давали вищу |
||||||||||||||||||||
1862 р. поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України і слава і воля», |
|
освіту, |
— |
до |
Львівського |
університету |
приєдналися Чернівецький університет(1875), Львівський |
|||||||||||||||
який незабаром здобув велику популярність серед українців. Михайло Вербицький, талановитий |
|
політехнічний інститут (1877), Академія ветеринарної медицини(1897). Однак, незважаючи на ці позитивні |
||||||||||||||||||||
диригент і композитор із Західної України, створив музику до пісні, що стала національним |
|
зміни, рівень освіти в західноукраїнських землях залишався низьким. Зокрема, 1890 р. неграмотними у Східній |
||||||||||||||||||||
гімном. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Галичині були 66,4% населення, а на Буковині — 75%. |
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Радикальні зміни в економіці, позитивні зрушення в освіті зумовили інтенсивний розвиток науки в |
|||||||||||
57. Визначте особливості розвитку української культури в другій половиніXIX ст., впливи |
|
другій |
половині XIX ст. Основними осередками, які |
продукували та популяризували наукові знання, були |
||||||||||||||||||
Валуєвського циркуляру та Емського указу. |
|
|
|
|
|
|
Харківський, Київський та Новоросійський (нині —Одеський) університети. |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Друга половина XIX ст. подарувала Україні цілу плеяду видатних письменників. Перлинами першої |
|||||||||||
У другій половиніXIX ст. відбулося територіальне роз'єднання українських земель, завершилося |
|
величини сяють у цей час талантиІ. Франка, |
П. Куліша, Л. Глібова, Лесі Українки, Панаса Мирного, М. |
|||||||||||||||||||
формування української нації, ускладнилася соціальна структура та політизувалося суспільне життя. Всі ці |
|
Коцюбинського, |
І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, П. Грабовського та ін. |
|||||||||||||||||||
явища та процеси залишили помітний відбиток на розвиткові культурної сфери. Зокрема, буржуазні реформи |
|
|
|
Отже, українська культура в другій половиніXIX ст. розвивалася в умовах розгортання |
||||||||||||||||||
розширили межі культурницько-просвітницької діяльності, створили нові умови для позитивних зрушень |
у |
|
||||||||||||||||||||
культурі |
|
|
|
|
|
|
|
|
буржуазних |
реформ, територіальної роз'єднаності українських земель, завершення формування |
|
|
|
|
||||||||
До скасування кріпацтва освіта народних мас перебувала на низькому рівні. Достатньо сказати, що |
|
української нації, ускладнення соціальної структури, політизації суспільного життя, посилення тиску |
|
|
|
|||||||||||||||||
на той час одна школа припадала на майже10 тис. жителів. Намагаючись підняти рівень освіти, передова |
|
державних структур. Всі ці та інші чинники залишили помітний відбиток у культурній сфері цієї доб,и |
||||||||||||||||||||
інтелігенція організовувала безплатні недільні школи. Першу з них було відкрито 1859 р. у Києві. Невдовзі в |
|
зумовивши появу та розгортання цілої низки суперечливих тенденцій та . явищПевні позитивні |
||||||||||||||||||||
Україні їх функціонувало вже110. Т. Шевченко написав для недільних шкіл«Букварь южнорусскій». |
|
зрушення відбулися у галузі освіти(збільшилася кількість навчальних закладів, освіта набула більш |
||||||||||||||||||||
Навчання у більшості цих освітніх закладіввелося українською мовою. На жаль, 1862 р. недільні школи |
|
світського характеру, створилася єдина система освіти тощо). Проте відсоток неписьменного населення |
|
|
||||||||||||||||||
царським указом були закриті. |
|
|
|
|
|
|
|
в українських землях залишався ще досить високим, до того ж надто відчутними в освітній галузі були |
||||||||||||||
На початку60-х років Російська імперія стояла на порозі кардинальних змін та зрушень в освітні |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
йасиміляційні процеси — русифікація, полонізація, румунізація тощо. |
||||||||||||||||||||||
сфері. З одного боку, самодержавство розуміло, що чим нижчий рівень освіти народу, тим простіше ним |
|
|
|
У сфері науки позитивні зрушення йдуть по лінії концентрації інтелектуального потенціалу в |
||||||||||||||||||
управляти за допомогою централізованого бюрократичного апарату, з |
іншого — розпочата |
модернізація |
|
наукових центрах та товариствах, координації досліджень, ефективного обміну інформацією, що дало |
||||||||||||||||||
суспільства зумовлювала гостру потребу у високоосвічених, кваліфікованих робітниках |
та |
піднесенн |
|
яможливість вченим, які працювали в Україні у багатьох галузях науки, досягти світового рівня. |
|
|
||||||||||||||||
загального освітнього та культурного рівня народу, оскільки тільки за таких умов можна було масовоРозвиток |
літератури характеризується різноманітністю художніх напрямів, індивідуальних стилів |
|||||||||||||||||||||
запровадити новітню техніку, передові технології, більш ефективні форми організації праці. |
|
|
|
письменства, появою нових тем та проблематики, демократизацією та гуманізацією літературного |
|
|
||||||||||||||||
Під тиском цих обставин царизм1864 р. проводить освітню реформу, суть якої полягає у створенні |
|
процесу, ускладненням художніх форм, політизацією літературної творчості. В українському театрі ціє |
ї |
|||||||||||||||||||
єдиної системи освіти. Початкову освіту давалипочаткові народні училища, що працювали за єдиним доби уживаються тенденції |
побутовізму, романтизму, сентименталізму, реалізму тощо. Формується |
|||||||||||||||||||||
навчальним планом та програмою. Мета цих освітніх закладів полягала в навчанні учнів Закону Божому, |
школа |
режисури та акторської ,гривникають театральні аматорські колективи, з'являються |
|
|||||||||||||||||||
читанню, письму та чотирьом діям арифметики. Навчальний процес здійснювавсяросійською мовою. |
|
високохудожні драматичні твори. У музиці та живописі стверджуються принципи реалізму та |
||||||||||||||||||||
Наприкінці XIX ст. кількість початкових шкіл в Україні порівняно з 1856 р. зросла майже в 13 разів і досягла |
|
народності, а в архітектурі набуває поширення еклектизм. |
|
|||||||||||||||||||
майже 17 тисяч, проте, навіть таких кардинальних зрушень було недостатньо, адже поза школою залишилося |
|
|
|
Загалом розвиток української культури в другій половиніXIX ст. став логічним |
||||||||||||||||||
понад 70% дітей. Через це відсоток грамотних в українському суспільстві був на рубежі віків ще |
досить |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
продовженням духовних пошуків народу попередньої доби, спробою врахувати здобутки світового |
|||||||||||||||||||||
низьким — у різних губерніях України він коливався від15,5 до 27,9% (рівень грамотності |
по Російській |
досвіду, своєрідною предтечею культурного оновленняXX ст. |
|
|||||||||||||||||||
імперії в цілому становив21%). |
|
|
|
освіти, були гімназії, |
які |
давали |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наступною |
ланкою, створеною |
реформою 1869 |
р. системи |
*********************************************************************** |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
середню освіту. Вони поділялися накласичні (перевага надавалася гуманітарним предметам, особливо |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
грецькій і латинській мовам) та реальні (вивчалися насамперед предмети природничого циклу). Закінчення |
|
|
|
Офіційна влада робила все для того, щоб придушити будь-які прояви українського національного |
||||||||||||||||||
класичної гімназії давало право вступу без іспитів до університету, а реальної — лише до вищих технічних |
|
руху. У 1863 р. міністр внутрішніх справП. Валуєв видав таємний циркуляр про заборону українських |
||||||||||||||||||||
навчальних закладів. На початку70-х років відбулася нова реорганізація, внаслідок якої класичні гімназії наукових, |
релігійних і особливо педагогічних |
публікацій. Малоросійською „говіркою” дозволялося |
||||||||||||||||||||
залишилися, а реальні гімназії стали училищами. Наприкінці XIX ст. в Україні діяло129 гімназій, 19 реальних |
|
друкувати лише художні твори. Громади були розпущені. Припинив своє існування часопис„Основа”. |
41
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
42 |
|
|
Валуєвський циркуляр завдав величезної шкоди розвиткові українського національного руху. Лише |
|
створення у1900 р. на основі студентської громади Харкова Революційної української партії(РУП). |
||||||||||||||||||||||||||
на початку70-х років, унаслідок деякого послаблення цензури В. Антонович зі своїми однодумцями відновлює |
|
Керівниками цієї першої політичної партії булиД.Антонович, Б.Камінський, Л.Мацієвич, М.Русов. Партія |
||||||||||||||||||||||||||
роботу громад, створивши „Стару громаду”. Придбавши російськомовну газету„Киевский телеграф”, члени |
|
об'єднала своїх прихильників місцевих осередків, що функціонували уКиєві, Харкові, Чернігові, Лубнах та інших |
||||||||||||||||||||||||||
громади перетворюють її на свій друкований орган. Через своїх симпатиків у Галичині громадівці почалимістах. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
використовувати й україномовну пресу, зокрема часопис „Правда”. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Першим програмним документом цієї організації стала брошура |
М.Міхновського«Самостійна |
|||||||||||||||||
Важливою подією стало заснування 1873 р. в Києві відділу Російського географічного товариства. |
|
Україна». Хоча цей твір не був повноцінною програмою політичної партії, оскільки не декларував її основні |
||||||||||||||||||||||||||
Невдовзі, однак, |
переслідування з боку уряду посилилися. Олександр II за висновками |
спеціальної комісії напрямки діяльності, соціальну базу тощо. Проте вона містила низку важливих орієнтирів: створення політично |
||||||||||||||||||||||||||
заборонив публікацію українських книжок, використання української мови, викладання її у початковій |
|
незалежної української держави; провідна роль інтелігенції, яка повинна служити своєму народові; досягнення |
||||||||||||||||||||||||||
школі, заборонив діяльність громад. Усі ці поліцейські заходи були зведені у спеціальномуказі, який цар |
|
поставленої мети передбачалося через рішучу боротьбу усіма засобами; закл кала до розмежування з |
||||||||||||||||||||||||||
підписав у травні 1876 р. в м. Емс (Німеччина). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
представниками поміркованого крила національного руху. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
Емський указ поклав край надіям українофілів на можливість культурницької діяльності в умовах |
Проте більшій частині рупівців не імпонувала категоричність, радикалізм, |
ставка на силові методи, |
||||||||||||||||||||||||||
самодержавства. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
якими були насичені сторінки«Самостійної України». Проте М.Міхновський та його прибічники твердо стояли |
|||||||||||||||||
Таким чином, національна політика царського уряду в другій половиніXIX ст. продовжувала в |
|
на платформі цього документа. Це призвело до першого розколу в РУП та утворення у 1902 р. міхновцями |
||||||||||||||||||||||||||
цілому залишатися реакційною, зокрема антиукраїнською за своєю спрямованістю. Однак вона була |
|
Української народної партії (УНП), невдовзі стався другий розкол - у 1903 р. Від РПУ відмежувалася група |
||||||||||||||||||||||||||
неспроможна знищити в українському народі прагнення до самовизначення, до вільного соціального та |
|
|
на чолі з Б.Ярошевським, яка утворила Українську соціалістичну партію(УСП). УНП і УСП не були |
|||||||||||||||||||||||||
національного |
розвитку. Попри політичну реакцію, переслідування, заборони |
|
й |
заслання |
|
численними організаціями і не мали значного впливу в народних масах. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
в |
У 1904 р. РУП |
остаточно |
розпалася. Частина її членів на чолі з М.Меленевським заснували |
|||||||||||||||||||||||
українському суспільстві визрівали нові ідеї, насамперед у середовищі передової інтелігенції, яка мріяла |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
про визволення української нації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українську соціал-демократичну спілку(УСДС), |
яка на правах революційної |
організації увійшла |
до |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
меншовицької фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії. Друга частина (більшість РУПу) |
|||||||||||||||||
58. Проаналізуйте діяльність політичних партій в Україні на початку XX ст. |
|
|
|
|
|
|
|
лідером якої був економіст Микола Порш, а також Д.Антонович, В.Винниченко, С.Петлюра у грудні 1905 р. |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
трансформувалася в Українську соціал-демократичну робітничу партію(УСДРП). Програма УСДРП |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
передбачала ідею автономії України, конфіскації земельної власності(муніципалізації земель) і вважала |
|||||||||||||||||
На рубежі ХІХ-ХХ .стУкраїна залишалася |
ареною |
діяльностізагальноросійських |
політичних |
|
можливим об'єднання з РСДРП на федеративних засадах, хоча і не поділяла революційного екстремізму цієї |
|||||||||||||||||||||||
об'єднань. У 1898 р. була створена Російська соціал-демократична робітнича партія(РСДРП). У 1903 р. |
|
партії. |
З ініціативи колишніх діячівКиївської громади восени1904 виникає Українська демократична |
|||||||||||||||||||||||||
РСДРП розкололась на помірковану(меншовики) і ліворадикальну (більшовики) течії. Меншовики |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
орієнтувалися на парламентську боротьбу, реформи, демократичні свободи. Більшовики закликали допартія (УДП) |
на |
чолі з |
поміркованими |
діячамиО Лотоцьким, |
В.Чехівським і Є.Чикаленко, а також |
|||||||||||||||||||||||
соціалістичної революції і диктатури. І більшовики, і меншовики намагалися закріпитися в Україні. |
|
|
|
|
Українська радикальна партія(УРП), яку очолили Б.Грінченко, С.Єфремов і Ф.Матушевський. Обидві |
|||||||||||||||||||||||
Наприкінці 1901-на початку 1902 р. була створенапартія російських соціалістів-революціонерів |
партії були нечисленими і стояли на позиціях буржуазного лібералізму(тобто на платформі, близький до |
|||||||||||||||||||||||||||
(есерів). Ця партія взяла багато з тактики народників. Зокрема, вона широко застосовувала революційний терор. |
кадетської). Виступали вони і за надання Україні автономних прав. Не маючи принципових розбіжностей, обидві |
|||||||||||||||||||||||||||
Немало прихильників есерівської партії було в Україні. |
|
|
|
|
|
|
|
|
партії у1905 р. об'єдналися вУкраїнськудемократично-радикальну партію |
|
Отже, на |
початку XX ст. |
||||||||||||||||
Незадоволені самодержавним режимом представники російської буржуазії, поміщиків та інтелігенції |
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
помітно |
активізується |
діяльність |
українських |
політичних |
партій. З точки |
зору |
відношення |
щодо |
|||||||||||||||||||
мріяли про ліберальне реформування Росії, перетворення імперії на конституційнумонархію. Ліберали прагнули |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
перспектив політичного розвитку України їх можна розподілити на дві групи: ті, що виступали за |
|||||||||||||||||||||||||||
знайти й знаходили прихильників в Україні. Але у 1905 р. своєї партії російські ліберали не мали. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
Загальноросійські політичні партії особливу увагу зосереджували на питаннях перебудови політичної, |
|
автономію України |
в федеративній Росії(автономісти) і ті, що |
виступали за самостійність України |
||||||||||||||||||||||||
економічної системи країни, виробничих відносин. Національному питанню приділялася незначна увага. |
|
(самостійники). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
На початку ХХ ст. на арену політичного життя виступили євреї - третя за чисельністю після українців і |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
росіян етнична група України. У 1897 р. на з'їзді у Вільно була створена єврейська політична організація- |
|
|
Крім |
суто |
національних |
партій, на |
політичне |
життя |
України |
активно |
впливали |
|||||||||||||||||
Загальний Єврейський робітничий союз, або Бунд (у перекладі - союз). Бунд прагнув |
увійти |
|
|
|
ю |
|||||||||||||||||||||||
на правахзагальноросійські партії: РСДРП (вважала, що капіталізм потрібно замінити соціалізмом за допомого |
||||||||||||||||||||||||||||
автономії до РСДРП. Але російські соціал-демократи не визнавали в своїй партії автономії. У 1903 р. бундівці |
|
революції), есери ( головну силу бачили в селянстві), кадети (виступали за конституційну парламентську |
||||||||||||||||||||||||||
були виключені із складу РСДРП і почали діяти як самостійна політична партія. |
|
|
|
|
|
|
|
монархію), октябристи (наполягали на збереженні існуючого ладу, неподільної Росії), “Союз руського |
|
|||||||||||||||||||
Важливим кроком на шляху до появи політичних партій було створення у 1897 р. на з'їзді громад в |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Києві Всеукраїнської загальної організації. Її почесними членами стали діячі«старої громади» В.Антонович, |
|
народа ” (чорносотенна організація). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Л.Житецький, М.Лисенко та ін. До складу цієї організації увійшло майже 20 громад та чимало студентських |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
груп. По суті це була остання спроба громадівського руху організаційно згуртувати |
патріотично настроєні59. Проаналізуйте становище України в період Першої російської революції 1905-1907 рр. |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
національні сили. Проте її ставка на культурницьку діяльність вже не відповідала ні потребам часу, ні настроям |
|
|
Початком |
революції |
стали |
події9 січня 1905 р. в |
Петербурзі. Саме цього дня була |
|||||||||||||||||||||
значної частини учасників національного руху. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
Історія |
виникнення українських політичних |
партій |
на східноукраїнських |
землях |
веде відлікрозстрілянавід |
150-ти |
тисячна |
мирна |
демонстрація, учасники |
якої |
намагалися |
передати |
цареві |
42
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
43 |
петицію про свої потреби. Звістка про загибель1200 робітників та поранення 5 тис. викликало |
|
створено 280 профспілок. Найбільше їх було в Одесі, Києві, Катеринославі, Харкові. |
|
||||||||||||||||||||
хвилю обурення. Тільки у січні 1905 р. в |
Російській імперії страйкувало під |
гаслами«Геть |
|
|
Неспокійно було в армії і на флоті. |
Найбільш потужним було повстання на |
головній |
||||||||||||||||
самодержавство!» майже 440 тис. осіб. Держава вступила в добу революції. |
|
|
|
|
базі Чорноморського |
флоту Севастополі. |
Воно розпочалося11 листопада |
на |
крейсері |
||||||||||||||
За своїм характером революція1905-1907 рр. була буржуазно-демократичною, |
бо її |
|
«Очаків», до якого швидко приєдналися ще 12 бойових кораблів. Підтягнувши війська, влада 16 |
||||||||||||||||||||
безпосереднім завданням було повалення царизму, встановлення демократичної республіки, |
|
листопада придушила повстання. Керівник |
повстання |
лейтенантЛ. Шмідт |
та три його |
||||||||||||||||||
вирішення аграрного питання, покращення становища робітників. |
|
|
|
|
|
|
помічники були розстріляні. Збройні виступи відбулися і в інших гарнізонах. |
|
|
|
|||||||||||||
Революція 1905-1907 рр. мала свої особливості. По-перше, це була перша революція ХХ |
|
|
Апогею революційна боротьба досягла вгрудні 1905 р. В середині грудня в |
Донбасі, |
|||||||||||||||||||
ст., коли протиріччя капіталізму досягли апогею, і |
Російська імперія стала символом |
цихХаркові, |
Олександрівську та в інших регіонах |
України |
відбулисямасові |
збройні повстання |
|||||||||||||||||
протиріч. По-друге, хоча революція була буржуазною за характером, буржуазія не могла в ній |
|
робітників. |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
грати вирішальну роль, як це було у країнах Європи раніше, оскільки була недостатньо |
|
|
Найбільш масштабні заворушення булив Донбасі. Озброєні робітничі загони діяли в |
||||||||||||||||||||
організованою і занадто прив'язаною до царизму. По-третє, у цій революції існували не дваГорлівці, Єнакієвому, |
Луганську та інших містах. Особливо запеклою була боротьба в Горлівці, |
||||||||||||||||||||||
політичні табори (революційний і контрреволюційний(урядовий), як у Європі, а три, |
крім |
куди прибули бойові дружини з Гришиного, Ясиноватої та інших міст, |
|
|
|
||||||||||||||||||
зазначених, ще й ліберально-буржуазний табір. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
У своєму розвиткові революція пройшла кілька етапів, кожен з яких мав свої характерні |
Громадсько-політичний рух в роки революції 1905 -1907 рр |
|
|
|
|||||||||||||||||||
риси та особливості. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
В Україні страйк підтримали робітники великих міст: Катеринослава, Одеси, Києва, |
|
З кінця 1905 р. український національний рух стрімко прогресував. Після маніфесту 17 |
|||||||||||||||||||||
Миколаєва та інших міст. У середині жовтня в Україні страйкувало більше як 120 тис. осіб. |
жовтня активізували свою діяльність політичні партії, однак вони проводили досить стриману |
||||||||||||||||||||||
Під тиском жовтневого страйку царизм був вимушений піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. |
політику. Головна їхня вимога- відновлення української держави у формі автономії. Лише |
||||||||||||||||||||||
Микола II видав Маніфест, в якому “дарував” населенню громадянські свободи, особисту |
українська народна партія прагнула до цілковитої незалежності. Соціально-економічні і політичні |
||||||||||||||||||||||
недоторканність, |
свободу |
слова, совісті, зібрань |
і спілок. Було відмінено |
антиукраїнськівимоги передбачали ліквідацію поміщицького землеволодіння, демократичні свободи, скасування |
|||||||||||||||||||
Валуєвський |
(1863) |
і |
Емський (1876) царські |
укази, отримала |
застосування українська |
мова. |
мовно-культурних обмежень, усунення перешкод на шляху розвитку національної культури. |
||||||||||||||||
Одночасно |
встановлювалася Державна |
дума |
як |
законодавчий орган Російської імперії. |
Під тиском національно-визвольного руху народів імперії царизм вимушений був йти на |
||||||||||||||||||
Населення сприйняло Маніфест по-різному: частина сподівалася, що з'явиться конституція іпоступки. Наприкінці листопада 1905 р. |
був |
прийнятий закон, який |
дозволяв видання |
||||||||||||||||||||
почнеться нова доба |
в житті імперії, революціонери |
вважали |
його перешкодою в боротьбі з |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
літератури національними мовами, створення культурно-освітніх національних товариств, |
||||||||
урядом; крайньо монархічно налаштоване населення |
вважало, що Маніфест був |
проголошений відкриття національних театрів. |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
внаслідок насильства над царем і вимагали збереження самодержавства. |
|
|
|
|
|
Після зняття урядових заборон почався швидкий розвиток українського національного |
|||||||||||||||||
В Україні революціонери організували мітинги, на яких вимагали цілковитого знищення |
життя. Одним із досягнень української інтелігенції було створенняпреси. У листопаді 1905 р. |
||||||||||||||||||||||
монархії. У відповідь на це почалися так звані“чорносотенні” (“чорна сотня”) погроми. |
почала виходити перша українська газета«Хлібороб» (м.Лубни). У грудні 1905 р. в Києві |
||||||||||||||||||||||
Оскільки серед активних революціонерів було |
багатоєвреїв, |
чорносотенці |
оголосили |
їхпочала |
виходити перша щоденна українська |
газета«Громадська думка». Її видавцем став |
|||||||||||||||||
винуватцями заворушень у державі. Найбільші погроми пройшли в Одесі, Києві, Катеринославі, |
відомий діяч Є.Чикаленко, а фінансував видання газети підприємець В.Симиренко. Наприкінці |
||||||||||||||||||||||
містах Донбасу. Причому вони відбувалися здебільшого при невтручанні, а то й при потуранні |
1906 р. в Україні діяло 15 українських видавництв і виходило близько 20 періодичних видань. |
||||||||||||||||||||||
поліції. |
|
Маніфест 17 жовтня |
створив умови для |
легальної політичної діяльності. |
Після 17 жовтня 1905 р. розгорнулася діяльність мережі товариств«Просвіта». Перша |
||||||||||||||||||
Царський |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Цим, передусім, скористалися російські ліберали, які |
створили Конституційно-демократичну |
«Просвіта» була відкрита в Одесі 30 жовтня 1905 р. Вона мала власну бібліотеку й історичний |
|||||||||||||||||||||
музей, створила окремий фонд для видання книжок. Активно діяли «Просвіти» в Катеринославі, |
|||||||||||||||||||||||
партію (кадети) і “Союз 17 октября” (“октябристи”). Вони вважали, що революція закінчиться |
Києві, Миколаєві. На середину 1907 р. в Україні вже діяло35 організацій «Просвіти». Члени |
||||||||||||||||||||||
і головне - це парламентська боротьба в Державній думі. Чорносотенні організації створили |
цих організацій не лише поширювали українську літературу, а й підвищували загальноосвітній, |
||||||||||||||||||||||
декілька партій, найвпливовішою серед них був“Союз русского народа”. Російські соціал- |
культурний рівень людей, селянам допомагали добути елементарні знання з агротехніки, ведення |
||||||||||||||||||||||
демократи і соціал-революціонери політичну свободу використали для посиленняантиурядової |
господарства. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
діяльності. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Помітним явищем тогочасного життя буладіяльність українських представництв у |
|||||||
Вплив українських партій на події1905 р. був незначним. РУП наприкінці 1905 р. |
Державній думі. Перша Дума почала працювати у травні 1906 року, від України до її складу |
||||||||||||||||||||||
змінила назву і стала |
іменуватисяУкраїнською |
соціал-демократичною робітничою партією |
ввійшло 102 депутати, серед яких переважали селяни та представники міської інтелігенції. 45 |
||||||||||||||||||||
(УСДПП). УДП і УРП об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП). |
депутатів - українців створили своювласну парламентську громаду. Головою |
її був |
адвокат |
||||||||||||||||||||
Однак, у їх середовищі не було одностайності навіть в питанні: чи виправдане окреме існування |
І.Шраг. В основу програми цієї парламентської групи були покладені3 найбільш гострі для |
||||||||||||||||||||||
українських партій, чи їм краще влитися до складу подібних російських? Так, пізніше, у квітні |
українського суспільства проблеми: земельна, освітня і питання автономії. Громада видавала |
||||||||||||||||||||||
1906 р. УСДРП приєдналася на правах окремої |
національної |
організаціїдо |
РСДРП. |
Тісно |
свій власний журнал«Украинский вестник». Виступала за перетворення Російскої імперії у |
||||||||||||||||||
співпрацювала з кадетами УДРП. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
федеративну державу. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Одночасно з партіями і радами йшло формування професійних спілок, які брали на себе |
|
У січні 1907 р. відбулися вибори до II Думи. Понад половину всіх депутатів становили |
|||||||||||||||||||||
функції захисту інтересів |
робітників перед |
підприємцями. За |
роки революції |
в Україні |
було |
|
|
|
|
|
|
|
|
43
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
44 |
|
селяни. В Думі знову була організована і почала діяти українська парламентська фракція - |
|
Чим далі йшла війна, тим більшими були її жертви– як військові, так і цивільні. Трагедія українців |
||||||||||||||||||||
Трудова громада (47 депутатів). Вони домагалися автономії України, місцевого самоврядування, |
полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, вимушені були перебувати по різні боки театру |
|||||||||||||||||||||
української мови в школі, суді й церкві; створення в університетах кафедр української мови, |
воєнних дій і вбивати один одного. Чи не єдиним позитивним моментом було те, що війна виснажувала сили |
|
||||||||||||||||||||
літератури й історії. Громада видавала часопис «Рідна Справа - Думські вісті». Друга Дума |
воюючих імперій, створюючи таким чином у перспективі нові політичні можливості для поневолених Росією |
|||||||||||||||||||||
була ще більш радикальнішою ніж перша, й тому протрималася недовго (103 дні). Третього |
народів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
червня 1907 |
р. її було розпущено. Третьочервневий переворот вважається закінченням |
|
У 1915 р. становище на фронтах стало змінюватися. В квітні почався контрнаступ німецьких і |
|||||||||||||||||||
революції 1905-1907 рр. |
|
|
|
|
|
|
|
|
австро-угорських |
військ. Російська |
армія |
вдалася |
до |
|
відступу. Патріотичний |
порив |
українців |
|||||
60. Висвітліть становище українських земель в роки Першої світової війни. |
|
|
|
Наддніпрянщини поступово минав. Рада РУП прийняла |
рішення про нейтралітет у воєнному |
|||||||||||||||||
|
|
|
протистоянні. Значна частина українських соціал-демократів за участюВолодимира Винниченка проводила |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
антивоєнну агітацію. Головна Українська Рада у світлі нової ситуації виступила з заявою, в якій проголошувала |
||||||||||||
Війна почалася 1 серпня 1914 р. Вона |
стала для |
Європи першим жахливим |
досвідом сучасногосвоєю метою створення самостійної Української держави з земель, які входили до складу Російської імперії. З |
|||||||||||||||||||
ведення воєнних дій. Про катастрофічні наслідки цього конфлікту свідчать хоча б такі дані: країни, які раніше |
українських земель у складі Австро-Угорщини планувалося створити автономну область. |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
чи пізніше взяли участь у війні, мобілізували 65 млн. солдатів, з яких 10 млн. загинуло і 12 млн. було |
|
У березні 1916 р. стався новий поворот подій. Унаслідок так званого„Брусилівського прориву” |
||||||||||||||||||||
поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими самими. |
|
|
|
|
|
російська армія зайнялаЧернівці, Коломию, Луцьк та інші міста цього регіону. Австро-угорські війська |
||||||||||||||||
Головною причиною Першої світової війни було прагнення імперіалістичних |
втратилидержав |
близько 1 млн. вояків, 400 тис. потрапили у полон. Але |
на допомогу Австро-Угорщині прийшла |
|||||||||||||||||||
загарбницькими методами задовольнити свої |
інтереси. Проте для Німеччини, Османської та Австро- |
Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для |
||||||||||||||||||||
Угорської імперій, тобто так званих Центральних держав, а також Російської імперії, яка разом з Англією та українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави. |
|
|
|
|
||||||||||||||||||
Францією входила до Антанти, війна, зрештою, багато в чому стала шляхом до самознищення. |
|
|
|
Кривава виснажлива війна викликала повсюдне зростання масового невдоволення. Чимало страйків |
||||||||||||||||||
З початком війни серед українськихполітиків стався розкол. Більшість західноукраїнців |
|
|||||||||||||||||||||
вирішили взяти бік Австро-Угорщини. В серпні 1914 р. у Львові було засновано Головну Українську і заворушень в Російській імперії, де наслідки війни були особливо |
тяжкими, проходили |
під гаслом„Геть |
||||||||||||||||||||
Раду – міжпартійний блок за участю радикальної, соціал-демократичної та національно-демократичної партій. |
війну”. Особливо багато їх було у промислових районах України. Керували цими виступами переважно |
|||||||||||||||||||||
Раду очолив |
К. Левицький. Розпочалося |
формування українських |
військових |
підрозділів. 2,5 тис. |
соціалістичні організації. Ці настрої не обминули й фронт, де цілі полки відмовлялися воювати. Посилилася |
|||||||||||||||||
добровольців склалиУкраїнський легіон січових стрільців. 25 вересня 1914 р. легіон став уперше до бою на |
глибока економічна криза, занепадало сільське господарство, падав життєвий рівень населення, насамперед |
|||||||||||||||||||||
Ужоцькому перевалі. Він брав участь у воєнних діях в районі Стрия, Бережан та на інших ділянках фронту. |
робітників і селян. Війна, прорахунки уряду, корумпованість і неефективність влади, зростаюче зубожіння – все |
|||||||||||||||||||||
1915 р. СС билися за гору Маківка. 1916 р. – за гору Лисоня. Більшість учасників українських військових |
це до краю посилювало кризу всього суспільства. Країна опинилася напередодні тотальної катастрофи. |
|
|
|
||||||||||||||||||
формувань були членами організацій„Січ”, „Сокіл”, „Пласт” і змушені були брати участь у братовбивчій |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
війні заінтереси Австро-Угорської імперії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
61.Визначте основні напрямки і дайте оцінку столинінської політики в Україні у1907-1911 рр. |
|
|
|||||||||||
Одночасно зі створеннямГУР з ініціативи .ДДонцова, В. Дорошенка, |
О. |
Скоропис- |
|
Після поразки революції в країні настав період політичної реакції, яка за ім'ям голови |
||||||||||||||||||
Йолтуховського, М. Меленевського та інших у Львові постав Союз визволення України(СВУ). 1 |
|
|||||||||||||||||||||
вересня 1914 р. „Вісник СВУ” надрукував політичну програму, яка |
передбачала створення самостійної царського уряду отримала назвуСтолипінської. Друга Дума розпускалася, |
вводився в дію новий |
||||||||||||||||||||
Української |
держави з конституційною |
|
монархією, демократичним |
устроєм, свободою |
для |
всіхвиборчий закон, |
за яким 80% населення |
позбавлялося |
виборчих прав(переважно робітники, |
|||||||||||||
національностей, самостійною українською церквою. Для досягнення цієї мети Союз |
вважав за |
доцільнесляни, неросійські народи). Третя Дума була реакційною, більшість в ній мали чорносотинці та |
||||||||||||||||||||
співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною. |
|
|
|
|
|
|
октябристи. Від України обрали 111 депутатів, із них 64 - поміщики. |
|
|
|
|
|
||||||||||
На |
початкувересня 1914 р. російська |
армія |
окупувала |
значну частинуСхідної |
Галичини |
|
Значно посилилися репресії: у більшості губерній в Україні діяв воєнний, стан |
|||||||||||||||
(Галицька битва). Це був важкий удар по українцях цього краю. Австро-угорське командування повірило в |
використовувалися для придушення заворушенькаральні загони. У 1909р. в тюрмах країни |
|||||||||||||||||||||
провокаційні чутки, розповсюджувані польською адміністрацією провінції, про „таємні симпатії українців до |
перебувало 170 тис. революціонерів. Фактично, було |
розгромлено |
профспілки |
та |
інші |
|||||||||||||||||
росіян”, унаслідок чого відступаючі габсбурзькі війська вдалися до переслідувань українців, яких постраждали |
громадські організації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
тисячі. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Прагнучи не допустити нової революції і змінити свою соціальну опору, царський уряд |
|||||||||||
Царський уряд швидко дав зрозуміти, що не вважає Східну Галичину тимчасовим завоюванням, |
на чолі з П.А.Столипіним вирішив здійснити реформи, які стосувалися передусім аграрного |
|||||||||||||||||||||
називаючи її не інакше, як „давньою російською землею”, котра тепер „назавжди возз’єднується з матір’ю- |
сектора. |
Основні заходи аграрної реформи: |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Росією”. Було закрито українські культурні установи, кооперативи та періодичні видання. Вводилося |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
обмеження на вживання української мови й робилися спроби впровадити у школах російську мову. |
|
|
- скасування викупних платежів, цілком ліквідованих з січня 1907 р.; |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
З метою підтримки російської армії був створенийКомітет Південно-Західного фронту- дозвіл |
на вихід із общини і закріплення землі у |
приватну власність, тобто «розмивання |
||||||||||||||||||||
Всеросійського союзу земств і міст, у складі якого працювали відомі діячі українського рухуА. Ніковський, |
общинного землеволодіння» і перетворення селян на |
на |
індивідуальних |
власників |
землі- |
|||||||||||||||||
Д. Дорошенко та ін. |
|
|
|
|
|
|
|
|
фермерів; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
У 1916 р. С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого цього Союзу на Західному |
- створення хутірського та відрубного господарства; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
фронті. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- надання кредитної допомоги селянам через «Селянський земельний банк»; |
|
|
|
|
|
44
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
45 |
- проведення переселення селян із європейської частини держави, |
землі не вистачало, до |
|
4 березня постала Рада об’єднаних громадських організацій, яка проголосила про утворення |
|||||||||||||||||||||
Сибіру, на Далекій Схід, у Середню Азію. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
громадсько-політичного об’єднання всеукраїнського масштабу– Центральної Ради. До її складу ввійшли |
|||||||||
Тим |
самим Столипін |
хотів, по-перше, |
дати селянам |
землю; по-друге, переселити |
провідні діячі Товариства українських поступовців, представники православного духовенства, українських |
|||||||||||||||||||
частину незадоволених |
|
|
|
|
соціал-демократичних, культурно-просвітницьких та інших організацій. 7 березня Головою Центральної |
|||||||||||||||||||
мало- і безземельних селян з перенаселених центральних районів |
||||||||||||||||||||||||
країни у ті райони де були вільні землі; по-третє, крім аграрних перетворень, реформа |
|
|
|
Ради обрано визнаного лідера національного відродження професор Михайла Грушевського. |
||||||||||||||||||||
передбачала реорганізацію місцевого самоврядування, судових установ, страхування |
|
|
|
|
Утворення Центральної Ради поклалопочаток української |
національно-демократичної |
||||||||||||||||||
робітників, |
запровадження |
загальної |
початкової |
освіти. Тобто, Столипін |
прагнув |
|
|
революції 1917-1920 рр., головною метою якої стало державне самовизначення українського народу. В |
||||||||||||||||
еволюційним шляхом досягти соціально-економічного прогресу при збереженні |
царсь |
|
|
коїрозвитку української революції виділяють в основному три етапи: доба Центральної ради, гетьманату і доба |
||||||||||||||||||||
монархії, влади поміщиків та буржуазії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Директорії УНР. |
|
|
|||||||
В Україні з 1906 по 1915 рр. з общини вийшли майже470 тис. дворів (понад 30% від |
|
9 березня 1917 р. УЦР звернулася з відозвою„До українського народу”, в якій закликала його |
||||||||||||||||||||||
загальної чисельності общинних земель). Ті селяни, які виходили із общини, мали право отримати |
домагатися від Тимчасового уряду автономії для України у складі Росії та публічного використання української |
|||||||||||||||||||||||
землю і відруб, тобто в одному місці, одним «куском». Якщо вони переносили туди будинок |
і мови „в державних, судових та освітніх установах”. |
|
|
|||||||||||||||||||||
господарські будівлі, то це називалося хутором. До початку 1916 р. в Україні утворилося 440 тис. |
|
Оглядом сил українства й поштовхом до остаточного визначення політичної програми Центральної |
||||||||||||||||||||||
хутірських та відрубних господарств(13% загальної кількості). Для допомоги селянам |
уРади стало проведення6-9 квітня 1917 р. в Києві Всеукраїнського національного конгресу, на якому було |
|||||||||||||||||||||||
створенні |
хуторського |
господарства |
створювався«Селянський |
земельний |
|
банк», |
який |
визначено основний принцип державотворення: „національно-територіальна автономія України” і був |
||||||||||||||||
скуповував |
|
у поміщиків |
землі а |
потім |
за |
вищими |
цінами |
продавав |
їх |
окремими |
|
ділянками |
|
|
Михайлом Грушевським та |
|||||||||
селянам. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
затверджений новий склад Центральної Ради в кількості 118 чол. на чолі з |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
його заступниками – Володимиром Винниченком та Сергієм Єфремовим. Було вирішено доповнити склад |
||||
Загалом до 1916 р. селяни купили, головним чином у поміщиків понад7 млн. десятин |
УЦР представниками усіх регіонів України та національних меншин. Після Конгресу відбулисяз’їзди |
|||||||||||||||||||||||
землі. Їм |
належало 65% усієї |
землі |
й на |
одне господарство в середньому припадало8,5 |
га. |
політичних партій і громадських формувань, які делегували до Центральної Ради своїх представників. |
||||||||||||||||||
Внаслідок столипінської реформи на Правобережній Україні й на Полтавщині майже вся |
У травні 1917 р. відбувся 1-й з’їзд представників українізованих військових частин, який |
|||||||||||||||||||||||
земля |
перейшла |
в |
особисту |
приватну |
. власністьУ |
Таврійській, Херсонській, |
обрав Військовий Генеральний комітет на чолі з Симоном Петлюрою. 2-й військовий з’їзд (червень того ж |
|||||||||||||||||
Катеринославській, Харківській губерніях вона охоплювала близько 50% дворів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
року) запропонував Центральній Раді домогтися національної автономії України. Тоді ж у Києві відбувся1-й |
|||||||||||||||
Певні результати принеслаполітика переселення. Найбільшу кількість переселенців |
селянський з’їзд, котрий також висловився за автономію України і обрав Раду селянських депутатів як |
|||||||||||||||||||||||
дала Україна. Це було пов'язано з тим, що саме тут бракувало землі, відчувалося значне аграрне |
складову частину Центральної Ради. Таким чином, Центральна Рада, виражаючи інтереси широких кіл |
|||||||||||||||||||||||
перенаселення. До Сибіру з України переїхало |
близько1 млн. селян. Та невдовзі 17% із |
них |
українського суспільства, стала представницьким органом української демократії. |
|||||||||||||||||||||
повернулося назад, ще більш незадоволеними і збідніли, оскільки в Україні у них землі не було, а |
|
У травні 1917 р. відбулися переговори делегації ЦР із Тимчасовим урядом і Петроградською Радою |
||||||||||||||||||||||
у Сибіру вони її не змогли отримати з різних причин. Це призвело до загострення |
соціальних щодо офіційного визнання автономії України у складі Росії. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як |
|||||||||||||||||||||||
відносин в українському селі, подальшої диференціації селян. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
виразника |
волі українського народу і відмовив в українській |
автономії. Тоді 10 червня 1917 р. ЦР |
||||||||||
Розширилися посівні площі. Середньорічний валовий збір зернових збільшився 775з |
оприлюднила свій І Універсал, в якому проголошувалась автономія України, а Центральна Рада– |
|||||||||||||||||||||||
млн. у 1900-1902 рр. до 1070 млн. 1910-1913 рр. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
найвищим органом держави. 15 червня було створено перший за кілька століть український уряд– |
||||||||||
Столипінська аграрна реформа після відміни кріпосного права 1861 р., не |
Генеральний секретаріат – у складі восьми генеральних секретарів |
і генерального писаря. Очолив його |
||||||||||||||||||||||
дивлячись |
та її половинчастість і недосконалість, була |
великим |
кроком |
в |
еволюційному |
|
|
відомий письменник і громадський діяч ВолодимирВинниченко. |
|
|
||||||||||||||
розвитку |
Російської імперії, поступового перетворення її з феодальної |
на |
буржуазну |
Після проголошення Центральною Радою автономії України і сформування її Генерального |
||||||||||||||||||||
монархію. Вона прискорила розвиток капіталістичних ринкових відносин, соціальну |
|
секретаріату Тимчасовий уряд вимушений був піти на переговори з ЦР і визнати її вищою крайовою |
||||||||||||||||||||||
диференціацію на селі, покращили стан сільського господарства, ле |
не |
вирішила |
|
владою Тимчасового уряду в Україні. |
|
|
||||||||||||||||||
аграрного питання в цілому. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З липня 1917 р. було проголошено II Універсал Центральної |
Ради. В ньому йшлося про |
|||||
62. Вкажіть і охарактеризуйте найважливіші події Національно-визвольної революції в Україні |
результати переговорів з представниками Тимчасового уряду, зокрема про те, що ЦР визнана крайовим |
|||||||||||||||||||||||
органом |
Тимчасового уряду на Україні, що до скликання Всеросійських Установчих Зборів не |
|||||||||||||||||||||||
у березні-листопаді 1917 р. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проголошуватиметься автономія України, про невідокремлення від Росії, про поповнення складу Центральної |
|||||||
27 лютого 1917 р. В Петрограді перемогла буржуазно-демократична революція. Було повалено |
Ради і Генерального секретаріату представниками національних меншин. Тобто цей Універсал можна |
|||||||||||||||||||||||
розцінювати, з одного боку, як поступку Тимчасовому урядові, а з іншого– як подальше наполягання на |
||||||||||||||||||||||||
самодержавства. В країні встановилося двовладдя: Тимчасовий комітет Державної думи(згодом Тимчасовий |
автономії України. Водночас Центральна Рада прискорювала формування власних військових сил. У жовтні в |
|||||||||||||||||||||||
уряд) і Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів. Микола II 2 (15) березня зрікся престолуі |
Чигирині відбувся з’їзд, який обрав отаманом Вільного козацтва командира 1-го Українського корпусу |
|||||||||||||||||||||||
передав владуТимчасовому уряду, який проголосив політичні свободи(слова, друку, право на зібрання та генерала Павла Скоропадського. |
|
|
||||||||||||||||||||||
об’єднання, діяльність політичних партій і т. п.). Влада на місцях перейшла догромадянських комітетів та |
|
У Києві розпочалася боротьба між штабом Київського військового округу та більшовицькими |
||||||||||||||||||||||
губернських і повітових комісарів Тимчасового уряду. Перемога революції відкрила широкі можливості для |
|
|||||||||||||||||||||||
силами. Центральна Рада зайняла нейтральну позицію. 27 жовтня 1917 р. було прийнято Звернення |
||||||||||||||||||||||||
легалізації діяльності різних політичних партій, створення різноманітних громадських організацій, в т. ч. Рад |
Генерального секретаріату „До всіх громадян України”, а 7 листопада Центральна Рада ухвалилаIII |
|||||||||||||||||||||||
робітничих і солдатських депутатів, для активізації національно-визвольних процесів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
45
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
46 |
Універсал, яким проголосила Українську Народну Республіку. УНР не визнавала більшовицької влади, а |
продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільськогосподарської техніки, машин. |
|
||||||||||
лише скористалася поваленням Тимчасового уряду для проголошення УНР. У III Універсалі наголошувалося |
|
Росія, підписавши 3 березня 1918 р. мир з країнами Четверного союзу, змушена була визнати |
||||||||||
на тому, що, „не відділяючись від Російської республіки й зберігаючи єдність,їїми твердо станемо на нашій |
незалежність УНР. Український більшовицький уряд було розпушено, перше встановлення радянської влади |
|||||||||||
землі, щоб уся Російська республіка стала федерацією рівних і вільних народів”. Передбачалося скликання 9 |
в Україні зазнало поразки |
|
|
|
||||||||
січня 1918 р. Українських Установчих Зборів для обрання легітимних органів влади. |
|
|
Протягом лютого-квітня 1918 р. німецько-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада. У ряді звернень до громадян України вона |
|||||
63.Покажіть, як розгорталася в кінці 1917 - на початку 1918 р. боротьба за владу в Україні? |
пояснила мету приходу німецько-австрійських військ. |
|
|
|
||||||||
З'ясуйте суть та історичне значення IV Універсалу Української Центральної ради. |
|
29 квітня 1918 р. залу засідань Центральної Ради зайняли німецькі війська, діяльність УЦР |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
припинено. У свій останній день роботи Рада прийняла Конституцію УНР і обрала Президентом |
|||||
У листопаді 1917 р., після того як держави Антанти навіть не відповіли на пропозицію більшовицької |
України |
М. С. Грушевського. Але це були швидше символічні, ніж реальні рішення. |
УЦР перестала |
|||||||||
Росії про мирні переговори, Раднарком Росії |
розпочав їх з Німеччиною та її союзниками. Переговори |
існувати. |
|
|
|
|
|
|||||
проходили |
в Брест-Литовську. Центральна Рада направила на |
переговори свою делегацію у складіВ. |
|
|
|
|
|
|||||
Голубовича (голова), М. Левицького, М. Любинецького, М. Полозова, О. Севрюка, яка мала відстоювати |
64. З'ясуйте становище України за гетьманування П.Скоропадського (1918 р.). |
|
|
|||||||||
інтереси незалежної, соборної Української Народної Республіки. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
4 (17) грудня Раднарком поставив Центральній раді ультиматум: більшовики визнають |
|
29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес, в роботі якого взяли участь майже 8 |
||||||||||
існування УНР лише в тому випадку, якщо Центральна рада визнає владу більшовиків на території України. |
тис. делегатів, переважно селян. Учасники конгресу рішуче засуджували політику Центральної Ради, її |
|||||||||||
Сама УЦР повинна була припинити свою діяльність. Гекнеральний секретаріат відиовився виконати вимоги |
соціалістичні експерименти, вимагаючи поновлення приватної власності на землю та утворення міцної |
|||||||||||
ультиматуму. 5 (18) грудня Раднарком оголошує війну Центральній раді. 8 грудня було захоплено Харків, |
державної влади у формі історичного гетьманату. Присутні одноголосно проголосили Павла Скоропадського |
|||||||||||
вторгнення розпочалося і на території Чернігівщини. 12 (25) грудня Всеукраїнський з’їзд рад проголошує |
гетьманом України. Того ж дня в соборі св. Софії єпископ Никодим миропомазав гетьмана. Отож Центральна |
|||||||||||
установлення в Україні радянської влади. Більшовики зберегли назву держави– Українська народна |
Рада, проіснувавши тринадцять з половиною місяців, припинила своє існування. |
|
|
|||||||||
республіка.. Уряд більшовиків |
|
|
|
|
П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну |
|||||||
УНР одержав назву– Народний секретаріат. |
|
|
||||||||||
На кінець 1917 р. в Україні склалася своєрідна ситуація: на частину її території поширювалася влада |
Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися„Українська Держава”. Гетьман |
|||||||||||
ЦР, на іншу частину– радянсько-більшовицька |
влада. В такій обстановці, в січні 1918 р., було скликано |
оприлюднив два програмних документи– „Грамоту до |
всього українського народу” і „Закони |
про |
||||||||
чергову сесію Центральної Ради, на розгляд |
якої виносилися |
питання про землю і |
про самостійністьтимчасовий державний устрій України”. Демократична, республіканська форма правління (УНР) була |
|||||||||
Української держави. Есери, які після кризи уряду отримали в ньому більшість, прагнучи зберегти вплив на |
замінена монархічною (Гетьманат), авторитарною. ЦР, Генеральний Секретаріат та їх органи на місцях |
|||||||||||
селянство, провели закон про соціалізацію землі. Що ж до самостійності України, то її проголошення |
ліквідовувалися. Заборонялася діяльність політичних партій лівого спрямування, припинялося видання |
|||||||||||
диктувалося самим ходом подій: Україна перебувала у стані війни з радянською Росією. |
|
демократичних газет, заборонялися вуличні демонстрації, мітинги і страйки. Поновлювалась приватна власність |
||||||||||
Центральна Рада катастрофічно втрачає свій вплив на маси, особливо на українське село, яке її |
на фабрики, заводи, шахти, які передавалися колишнім володарям, поміщицьке землеволодіння. Разом з тим |
|||||||||||
підтримувало. Під впливом більшовицьких гасел: „Земля – селянам!”, „Мир – народу!” посилюється зневіра |
були зміцнені державний бюджет, українська валюта. Відновилося міське й земське самоуправління. |
|
||||||||||
народу щодо здатності Центральної Ради вирішити його найболючіші проблеми, соціальні орієнтири беруть |
|
Одним з найвизначніших досягнень гетьманату .ПСкоропадського було енергійненаціонально- |
||||||||||
гору над національними. В середині січня радянську владу було встановлено не лише в Харковікультурней |
будівництво. За дуже короткий час і в дуже |
складних умовах було відкрито майже |
150 |
|||||||||
Катеринославі, але й в Одесі, Миколаєві, Херсоні та інших містах України. Більшовицькі війська стрімко |
україномовних гімназій. У Києві та Кам’янці-Подільському постали українські |
університети. Почали |
||||||||||
наближалися до Києва. |
|
|
|
працювати Українська Академія наук, національний архів, національна бібліотека. За безпосередньої участі |
||||||||
IV Універсал, оприлюднений ЦР 9 (22) січня 1918 р., зафіксував, що „віднині Українська Народна |
академіка А. Кримського в Києві діяв Близькосхідний інститут. У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут |
|||||||||||
Республіка |
стає самостійною, від нікого не |
залежною, вільною, |
суверенною державою |
українського удосконалення лікарів як лікувально-навчальний заклад професійної спілки лікарів міста. |
|
|
||||||
народу”. Урядові УНР доручалося почати мирні переговори. Земля до початку весняних робіт мала бути |
Багато зробив гетьманський уряд і вцарині зовнішній. Відносини з державами Центрального блоку |
|||||||||||
передана селянам. Рефреном IV Універсалу була ідея незалежності та самостійності України. |
|
залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної , Ради |
||||||||||
Ситуація стала вкрай критичною, коли 16 (29) січня 1918 р. проти Центральної Ради повстали |
Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що |
|||||||||||
робітники столичного „Арсеналу”. І хоч січовим стрільцям та загонові Вільного козацтва вдалося придушити |
виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із |
|||||||||||
цей виступ, однак доля Києва була вирішена – він був взятий радянськими військами 26 січня. |
|
державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон „Про |
||||||||||
27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського |
посольства і місії Української Держави”. Новий закон від6 листопада 1918 р. поширив дислокацію |
|||||||||||
блоку був підписаниймир (Брестський мир): |
|
|
|
українських консульських установ на22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони |
||||||||
– Україна вийшла із стану війни з країнами німецько-австрійського блоку(Німеччина, Австро-Угорщина, |
існували з 12 країнами Європи. |
|
|
|
||||||||
Болгарія, Туреччина); |
|
|
|
|
Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі |
|||||||
– Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усієюпрацівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української |
||||||||||||
територією УНР. Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну; |
Держави гетьмана П. Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв. Європа і світ у цей |
|||||||||||
– Центральна Рада взяла на себе обов’язок поставити союзникам велику кількість хліба, м’яса, яєць та ін. |
період більше стали знати про Україну як незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні |
46
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
47 |
|
|
П.Скоропадський не користувався авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні більшовиків, |
Незважаючи на договір, який було укладено між .ВВинниченком і Д. Мануїльським про спільну боротьбу |
||||||||||||||||||||
ні лідерів більшості українських політичних партій. |
проти німців та австрійців, що перебували в Україні, а також на обіцянку X. Раковського і того ж Д. |
||||||||||||||||||||
Дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша |
Мануїльського визнати в Україні той лад, який буде встановлено новою українською владою, більшовицький |
||||||||||||||||||||
його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша ж – виступала за федерацію з Росією. |
уряд Г. П’ятакова виступив зі звинуваченнями Директорії в контрреволюційності. Невдовзі з півночі |
||||||||||||||||||||
Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала |
розгорнувся наступ Червоної армії на Київ і Харків. Складність полягала в тому, що основу більшовицьких |
||||||||||||||||||||
владу. Мало кому подобалася орієнтація П. Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це |
військ становили українські частини, сформовані ще за гетьмана для оборони від більшовиків– Богунська й |
||||||||||||||||||||
підготувало грунт практично для загальнонаціонального невдоволення. На заклики лівих партій влітку1918 р. |
Таращанська дивізії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
по Україні прокотилася хвиля антигетьманського страйкового руху(зокрема припинили роботу близько200 |
|
Отже, почалася |
війна |
УНР |
з |
РРФСР, офіційно оголошена 16 січня 1919 |
р. Ще |
перед тим |
|||||||||||||
тис. залізничників), активізувалася селянська партизанська боротьба проти німецько-австрійських окупантів– |
більшовики зайняли Харків. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
основної опори гетьманського режиму. |
|
|
|
|
*********************************************************************** |
|
|
|
|
|
|||||||||||
І політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. |
|
18—19 |
жовтня |
1918 |
р. у |
Львові |
була |
створена Українська |
Національна |
Рада |
|||||||||||
В. Винниченко і С. Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії, заснували |
(УНРада). Президентом нового державного утворення став . ЄПетрушевич. 13 листопада |
|
|||||||||||||||||||
опозиційний Український національний союз. Свою роль відіграли тут і революційні події листопада1918 р. |
УНРада ухвалила «Тимчасовий основний закон», відповідно до якого новостворена держава |
||||||||||||||||||||
в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві |
дістала |
назву Західноукраїнської |
Народної |
Республіки(ЗУНР). Найголовнішим |
завданням |
||||||||||||||||
верховний орган республіки– Директорію – для боротьби проти Гетьманату. До складуДиректорії |
уряду ЗУНР було об'єднання західноукраїнських земель із Східною Україною в єдину Українську |
||||||||||||||||||||
увійшли: В. Винниченко (голова), О. Андрієвський, А. Макаренко, С, Петлюра, Ф. Швець. 14 грудня |
державу. Важливою подією на цьому шляху стало укладення1 грудня 1918 р. у Фастові |
||||||||||||||||||||
1918 р. війська Директорії вступили до Києва і П. Скоропадський зрікся влади та виїхав за кордон. |
договору між Директорією і делегацією ЗУНР про злиття УНР і ЗУНР. Акт об'єднання було |
|
|||||||||||||||||||
Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська |
урочисто проголошено у Києві на Софійській площі22 січня 1919 р. Відповідно до нього |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
держава зробила |
й чимало корисного. Це стосується насамперед науки і культури, зовнішніх зносин. |
|
|
ЗУНР входила до складу УНР на правах автономної Західної області УНР (ЗО УНР). Однак |
|||||||||||||||||
Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері |
|
цей документ |
залишився |
тільки декларацією. Об'єднання УНР і ЗУНР |
мало політико- |
||||||||||||||||
підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла |
|
ідеологічний, а не державно-правовий характер: не були опрацьовані правові умови виконання |
|||||||||||||||||||
українська видавнича справа. І все це, не забудьмо, відбулося в надзвичайно складних міжнародних |
і |
договору, він не був ратифікований законодавчими органами обох держав. |
|
|
|
|
|||||||||||||||
внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців1918 р. |
|
****************************************************************** |
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
5 лютого більшовики вступили до Києва. Уряд Директорії переїхав до Вінниці. Тут він перебував |
||||||||||||||
65.Проаналізуйте діяльність Директорії. З'ясуйте значення злуки УНР та ЗУНР. |
до весни 1919 р., коли місто було захоплено Червоною армією. Загострилося протистояння між членами |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
Директорії. В. Винниченко складає з себе повноваження голови і виїжджає за кордон. Головою Директорії |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
11 лютого 1919 р. став С. Петлюра, який очолив боротьбу проти червоних і денікінських військ. При цьому |
|||||||||||||||
Після повалення Гетьманату, 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Української |
Директорія робила спроби заручитися підтримкою Франції– за умови, що та здійснюватиме контроль над |
||||||||||||||||||||
Народної Республіки. 26 грудня створено уряд УНР під головуванням. ЧехівськогоВ, представника |
економікою України протягом п’яти років. А радянські війська продовжували наступ. З 20 червня 1919 р. |
||||||||||||||||||||
УСДРП. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. |
столицею УНР стає Кам’янець-Подільський. Реальної допомоги з боку Антанти, незважаючи на обіцянки, |
||||||||||||||||||||
Вища законодавча влада відтепер належалаТрудовому конгресу – свого роду парламенту, сформованому |
Директорія не отримала, її сили танули. Почалися реорганізації уряду, що, однак, не змінило ситуацію. Воєнні |
||||||||||||||||||||
Директорією з селян, робітників та інтелігенції. |
поразки й дипломатичні невдачі призвели до роздроблення національно-визвольного руху. Україну охопив |
||||||||||||||||||||
Загалом же становище після повалення гетьманської влади було складним. Селяни, які складали |
хаос. |
Навесні 1919 р. на Україну рушив ще один загарбник – Біла армія на чолі з генералом Денікіним, |
|||||||||||||||||||
основну масу армії, покидали її та |
поспішали ділити поміщицьку землю. Вкрай несприятливим було й |
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
якій щедру допомогу надала Антанта, зокрема Англія і США, поставивши їм сотні танків і гармат, исячі |
|||||||||||||||
зовнішньополітичне оточення України. Одеса була захоплена Антантою, війська якої висадилися також у |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Миколаєві, Херсоні та Севастополі, на заході активізувалися поляки, на півночі – більшовики, на південному |
гвинтівок, снарядів і патронів, різного воєнного спорядження. Оголосивши похід на Москву, білогвардійці |
||||||||||||||||||||
сході – російська Добровольча армія. Німецькі та австро-угорські війська, які згідно з договором мали захищати |
зайняли Донбас, у червні – Харків та Катеринослав і розпочали наступ на Київ, за який з більшовиками вели |
||||||||||||||||||||
Україну від більшовиків, неспроможні були це робити і поверталися додому. |
боротьбу також війська Директорії та Української галицької Армії. 30 серпня 1919 р. радянські війська |
||||||||||||||||||||
Справа погіршувалася ще й тим, що в уряді не було єдності. Те, що перед тим об’єднувало членів |
залишають Київ і першою в місто ввійшла Галицька армія, за нею – денікінці. З денікінцями був підписаний |
||||||||||||||||||||
договір, за яким українські війська зупинялися на лінії Василькова.. Денікін віддав наказ виступити проти військ |
|||||||||||||||||||||
уряду – боротьба проти гетьмана, – поступово зникало, а інших мотивів практично не було. До того ж боротьба |
|||||||||||||||||||||
з наслідками Гетьманату інколи набирала форм, які не могли не викликати протесту. Існувала, наприклад, ідея |
Директорії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
ліквідації Української Академії наук як„витвору гетьманату”. Декрети гетьманського уряду було анульовано. |
|
Проте вже у вересні 1919 р. Денікін |
віддав наказ дальшого наступу і |
не |
лише |
проти |
|||||||||||||||
Права участі в політичному житті країни нова влада позбавила не лише поміщиків та капіталістів, а й |
більшовиків, але й проти Директорії. Їм вдалося захопити майже всю Наддніпрянську Україну, встановивши |
||||||||||||||||||||
професорів, адвокатів, лікарів, педагогів тощо. |
тут жорсткий білогвардійський окупаційний режим, основним політичним спрямуванням якого було |
||||||||||||||||||||
Більшість керівництва Директорії стояла фактично на радянській або дуже близькій до неї платформі, |
відновлення „єдиної і |
неділимої |
Росії”. На |
українських землях встановлювалася військова |
диктатура, яка |
||||||||||||||||
сприяла |
відновленню |
влади колишніх |
багатіїв. Поміщики, |
що поверталися до своїх маєтків |
за |
допомогою |
|||||||||||||||
виступала за союз із більшовиками проти Антанти. Це були В. Винниченко, В. Чехівський, М. Шаповал та ін. |
|||||||||||||||||||||
Інша частина на чолі з |
С. Петлюрою орієнтувалася на спілку з Антантою проти більшовиків. |
каральних загонів відновлювали свою владу на землю. З селян стягувалися примусові контрибуції, разовий |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
47
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
48 |
|
|
податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини. Було відмінено 8-годинний робочий день і збільшено норми |
|
Уряд і президент ЗУНР у соціально-економічній галузі провадили більш помірковану |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
виробітку на промислових підприємствах та організаціях. До всіх противників режиму, політичних партій |
політику, ніж діячі Східної України. Ця політика була спрямована на виведення країни з глибокої |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
застосовувались жорсткі репресії. Масові арешти, розправи стали повсюдним явищем. Білогвардійці знову |
соціально-економічної кризи і передбачала такі заходи: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
повернулися до політики шовінізму і русифікації: закривали українські школи, газети та журнали, забороняли |
• монополізація продажу зерна, тютюнових виробів, спирту і сільськогосподарської продукції; |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
видання літератури українською мовою, припинили діяльність Української АН тощо. У своїй |
злобі |
до• співробітництво з кооперативними і фінансовими організаціями; |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
українського народу вони дійшли до того, що знищили в Києві пам’ятник. ТШевченкові. Така політика |
• початок відбудови залізничного транспорту, що постраждав внаслідок воєнних дій у Першу |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
білогвардійців викликала відчайдушний опір народних мас, як прихильників радянської влади, так й УНР. |
|
|
світову війну; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
Становище УНР особливо погіршилось, коли у вересні 1919 р. Українська армія опинилася в |
• введення в обіг національної валюти — гривні й карбованця; |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
„чотирикутнику смерті” – між радянською Росією, Денікіним, Польщею та вороже налаштованими |
• ухвалення у квітні 1919 р. закону про аграрну реформу, яким передбачалося ліквідувати велике |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
румунами. Галицька армія підписала угоду з денікінцями. 4 грудня 1919 р. керівництво УНР прийняло |
землеволодіння |
(головним |
чином |
польське) та |
розділ |
землі |
між |
|
малоземельними |
та |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
рішення |
про перехід до |
партизанських |
форм |
боротьби. 6 грудня |
частина |
військ |
УНР вирушила убезземельними селянами. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
перший зимовий похід по тилах денікінців та Червоної армії. В листопаді 1920 р. відбувся другий зимовий |
|
Однак керівники ЗУНР не наважились взяти під контроль нафтодобувні промисли, |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
похід, що, як і перший, не приніс істотних здобутків. Зазнала невдачі й спроба Петлюри встановити спілку з |
оскільки більшість родовищ належали іноземцям, не вдалося зупинити інфляцію, повністю |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Польщею (Варшавська угода від24 квітня 1920 р.). Залишки військ УНР перетнули кордон і були інтерновані |
реалізувати робоче законодавство. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
польськими властями. До Польщі переїхав і уряд УНР. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Найголовнішим завданням уряду ЗУНР було об'єднання західноукраїнських земель із |
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
Більшовицький уряд в особі В. Леніна звернувся з листом до робітників та селян України з приводуСхідною |
Україною |
в |
єдину |
Українську |
державу. Важливою подією на цьому шляху стало |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
перемоги над Денікіним, в якому заявив, що незалежність України визнана радянським |
урядомукладенняі |
1 грудня 1918 р. у Фастові договору між Директорією і делегацією ЗУНР про |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
комуністичною партією. Невдовзі стало ясно, що то були лише слова, але на початок 1920 р., коли радянські |
злиття УНР і ЗУНР. Акт об'єднання було урочисто проголошено у Києві на Софійській |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
війська зайняли Донбас, українська визвольна боротьба вже була практично завершена. Восени 1920 р. було |
площі 22 січня 1919 р. Відповідно до ньогоЗУНР входила до складу УНР на правах |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
знищено останній оплот білогвардійських військ – сили П. Врангеля в Криму. |
|
|
|
|
|
|
автономної Західної області УНР(ЗО |
УНР). Однак цей документ |
залишився |
|
тільки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
18 березня 1921 р. був |
підписаний |
Ризький |
|
договір, за |
яким |
Польща |
визнавала в |
|
|
декларацією. Об'єднання |
УНР |
і |
ЗУНР |
мало політико-ідеологічний, а |
не |
державно-правовий |
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
Україні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
більшовицьку владу. Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся відійшли до Польщі, Східна |
характер: не були опрацьовані правові умови виконання договору, він не був ратифікований |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
законодавчими органами обох держав. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Волинь – до радянської Росії. Ризький договір, крім того, заборонив перебування на території Польщі |
Фактично вся діяльність ЗУНР відбувалася на тлі конфлікту з Польщею, який швидко |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
антибільшовицьких організацій. Таким чином, Директорія, її уряд втратили право легального існування в цій |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
країні. Так трагічно закінчився один з найбільш складних етапів боротьби за незалежну, суверенну Українську |
переріс в українсько-польську війну. У |
листопаді польські сили в Галичині, швидко |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
державу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
оговтавшись після українського повстання, вдалися до дій у відповідь. У Львові, де перебували |
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
українські і польські сили, почалися вуличні бої, у яких перевагу здобули поляки. 11 листопада |
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
українські |
сили |
залишили |
Перемишль, 21 листопада — Львів. У грудні польські війська |
|
|||||||||||||||
66. З'ясуйте обставини виникнення, становлення та причини поразки ЗУНР. |
|
|
|
|
контролювали 10 із |
50 повітів, |
у яких була проголошена ЗУНР. В цей самий час румуни |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
окупували більшу частину Буковини, а угорці укріпили контроль над Закарпаттям. Уряд ЗУНР |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
18—19 |
жовтня |
1918 |
р. у |
Львові |
була |
створена |
Українська |
Національна |
|
переїхав до Тернополя, а пізніше — до Станіслава. В умовах конфлікту з поляками уряд ЗУНР |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Рада |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
(УНРада), |
до |
якої увійшли |
головним чином |
депутати Австрійського |
парламенту |
та |
|
|
зміг сформувати регулярну і боєздатнуУкраїнську Галицьку армію (УГА), але декілька спроб |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
крайових |
у польських |
військ |
Львів |
успіху не мали. У березні 1919 р. УГА втратила ініціативу і |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
сеймів Галичини і Буковини. Вона ухвалила резолюцію про утворення на українських землях, що |
відбити |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
поляки цим скористалися. У травні 1919 р. в наступ проти УГА перейшла польська армія |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
входили |
|
до |
складу |
Австро-Угорщини, Української |
|
держави |
і |
|
стала |
керівним |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
органом |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
західноукраїнського національного |
руху. УНРаду |
очолив Є. Петрушевич. Більшість |
її членів |
генерала Й. Геллера. УГА під тиском цієї армії змушена була відступати. У такій ситуації уряд |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЗУНР надав президентові |
|
|
|
|
Є. Петрушевичу додаткові повноваження, |
проголосивши |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
мали надію, що імперський уряд мирним шляхом передасть їй владу в . країАле в цей час |
його диктатором. Було замінене керівництво армії(попереднього командувача генерала |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
відновлювалася польська держава, і польські політики вважали Східну Галичину споконвічно |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
з 7 |
червня 1919 |
р. |
|
|||||||||||||||||||||||||||
польськими |
землями. За |
цих |
умов |
група |
радикально |
налаштованих |
членів УНРади31 |
жовтня |
Омеляновича-Павленка замінив генерал |
Греков). Зміцнивши УГА, він |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
1918 р. утворила військову |
організацію |
на |
|
чолі |
з |
Дмитром |
Виговським1 ілистопада 1918 |
р. |
перейшов у наступ, |
результатом чого стало визволення значної частини Галичини. Однак |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
надалі далася взнаки майже подвійна перевага поляків. Вони розпочали контрнаступ. УГА було |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
підняла |
повстання, зайнявши |
Львів та |
інші |
міста |
|
Східної Галичини. Рада проголосила |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
притиснуто до ріки Збруч і її залишки перейшли на територію УНР. |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
створення |
Української |
держави на |
західних |
землях. 9 |
листопада був |
сформований |
уряд— |
|
25 |
червня 1919 р. Рада |
Міністрів |
закордонних справ |
країн-учасниць |
Паризької |
мирної |
|
||||||||||||||||||||||||||||
Тимчасовий |
державний |
секретаріатна |
чолі |
з |
К. |
Левицьким. |
Президентом |
нового |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
конференції дала дозвіл Польщі окупувати Східну Галичину і Західну Волинь. |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
державного утворення став Є. Петрушевич. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
13 листопада УНРада ухвалила «Тимчасовий основний закон», відповідно до якого |
|
Отже, |
хоч на уламках Австро-Угорської імперії й утворилась ЗУНР, проте проіснувала вона |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
новостворена |
держава |
дістала |
назвуЗахідноукраїнської |
Народної |
Республіки(ЗУНР). |
лише 8 місяців. З самого виникнення вона зіткнулася з претензіями на західноукраїнські землі |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Державотворчий процес в ЗУНР був підкріплений виборами в законодавчий орган влади— |
агресивних сусідів, особливо Речі Посполитої та міжнародним невизнанням. За цих обставин |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
проголошення об’днання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута і |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Українську Народну Раду. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вистояти у складних тогочасних умовах. Проте під ударами Польщі, яку підтримували країни Антанти, |
|
48
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
49 |
|
ЗУНР втрачає контроль над власною територією. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
народного волевиявлення та в результаті дипломатичних зусиль чехословацьких політиків, Паризька мирна |
|||||||||||||||||||
І все ж, за відносно короткий період свого існування(1918–1919 рр.) ЗУНР дала чимало прикладів |
|
конференція і Сен-Жерменський мирний договір (10 вересня 1919 р.) санкціонували передачуЗакарпаття |
|||||||||||||||||||||||||||||
національної солідарності та розуміння загальнодержавних |
українських |
інтересів. Представники |
ЗУНР |
до складу Чехословаччини, де цьому краю гарантувався автономний статус. |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
намагалися, хоча й не завжди послідовно і вдало, відстоювати свої позиції у сфері зовнішніх зносин, дипломатії. |
|
|
Чехословацьке панування на Закарпаття позначилося рядомреформ, більшість яких мала позитивні |
||||||||||||||||||||||||||||
Зовнішньополітичне відомство, уряд диктатора ЗУНР Є. Петрушевича в екзилі вели напружену боротьбу за наслідки. 3 другого боку, було проведено низку заходів, які йшли врозріз із прагненням закарпатських українців |
|||||||||||||||||||||||||||||||
право на незалежність держави західних українців на Празькій мирній конференції, добивалися її визнання |
до |
самоуправного |
життя. Політико-культурний розвиток Закарпаття1920-1939 |
pp. відбувався |
на |
основі |
|||||||||||||||||||||||||
країнами Антанти і США, але безрезультатно. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
поєднання |
чехословацького |
централізму |
і місцевим |
автономізмом. Закарпаття |
було виділене |
в |
окремий |
||||||||||||
67. Розкажіть, що |
ви |
знаєте |
про |
загарбання |
Північної |
Буковини і |
Хотинщини |
королівськоюадміністративний край «Підкарпатська Русь», але поза його межами лишилося близько 100 тис. українців у |
|||||||||||||||||||||||
Румунією та включення Закарпаття до складу Чехословаччини? |
|
|
|
|
|
|
|
|
Словаччині. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
68. |
З'ясуйте становище України в період нової економічної політики(1921-1927 рр.). Якими були |
|||||||||||||
Українські землі у складі Руму.ніїРумунія відзначалася своєю нетерпимістю до |
національнихнаслідки входження України в СРСР? |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
меншин. У межах країни мешкало близько 790 тис. українців. Вони проживали на теренах Північної Буковини, |
|
Введена відповідно до рішеньХ з’їзду РКП(б) у березні 1921 р., нова економічна політика(НЕП) |
|||||||||||||||||||||||||||||
Бессарабії, повітуМарамарош. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
Територія Північної Буковини була анексована румунськими військами в листопаді 1918 р. Згідноіз |
передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання |
||||||||||||||||||||||||||||||
Сен-Жерменським мирним договором1919 р. за Румунією |
було визнано |
Південну |
Буковину, а за елементів |
ринкового |
розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки |
||||||||||||||||||||||||||
Севрським мирним договором1920 р. - і Північну Буковину. Проти таких рішень рішуче протестувалипродподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про |
|||||||||||||||||||||||||||||||
офіційні представники ЗУНР, УНР та УСРР. У період румунської окупації Північної Буковини(1918-1940 pp.) |
допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестиційв різних формах, упровадження вільної |
||||||||||||||||||||||||||||||
були скасовані всі автономні права, які вона мала за часів Австро-Угорщини - її було перетворено на звичайну |
торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення |
||||||||||||||||||||||||||||||
провінцію Румунії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було |
|||||||||||||||
У 1918-1928 pp. і 1937-1940 pp. територія перебувала у надзвичайному стані. Румунізація краю досягла |
за „воєнного комунізму”, селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати |
||||||||||||||||||||||||||||||
апогею. Румунський уряд |
відмовився |
визнавати українців за |
окрему націюукраїнців цинічно |
|
називали надлишки |
зерна |
на |
свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни |
взагалі звільнялися від податку. Уряд |
||||||||||||||||||||||
«громадянами румунського походження, що забули рідну мову». На території цієї країни було заборонено тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за |
|||||||||||||||||||||||||||||||
вживання української мови, закрито практично всі учбові та культурно-просвітницькі заклади, газети та журнали. |
внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. |
||||||||||||||||||||||||||||||
Українські назви населених пунктів і прізвища змінювали на румунські. Переслідувалась українська церква. |
Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася |
||||||||||||||||||||||||||||||
В умовах румунської окупації, що була здійснена в січні 1918 р. парламент Бессарабії проголосив 25 |
кооперація. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
листопада 1918 р. приєднання Бессарабії до Румунії. Українське населення Бессарабії на багатотисячних |
Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на |
||||||||||||||||||||||||||||||
мітингах і зборах протестувало проти анексії Румунією українських етнічних земель у Бессарабії: Акерманщини, |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
принципах ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське |
|||||||||||||||||||||||||||||||
Ізмаільщини, Західної Одещини (Південна Бессарабія) і Хотинщини (Північна Бессарабія). На початку січня |
господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10 % землі більше, ніж у1913 р. Якщо у |
||||||||||||||||||||||||||||||
1919 р. на |
Хотишцині вибухнуло |
народне повстання |
проти |
румунських |
окупантів, яке |
було |
жорстоко 1921 р. виробництво |
зерна |
становило227 млн. пудів, то |
у 1926 р. – 1057 млн. пудів. Майже |
подвоїлось |
||||||||||||||||||||
придушене регулярними військами. У вересні 1924 p. у Бессарабії відбулося Татарбунарське повстання, яке |
виробництво промислової продукції. Усе народне господарство в1926–1928 рр. досягло довоєнного рівня, а по |
||||||||||||||||||||||||||||||
завершилось кривавою розправою над учасниками виступу і політичним процесом(1925 p.) у Кишиневі над |
деяких показниках і перевищило його. Значно активізувалась підприємницька діяльність, торгівля і фінанси. |
||||||||||||||||||||||||||||||
керівництвом повстання. |
|
|
|
|
|
|
захищалаУкраїнська національна |
партія |
Було проведено грошову реформу, почала спадати інфляція та безробіття. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
Інтереси українського населення Північної |
Буковини |
|
Однак |
у1928 р., як і можна було передбачати, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько- |
|||||||||||||||||||||||||||
(УНА; заснована у 1927 p.), на чолі з В. Залозецьким, якій вдалося здобути декілька місць у румунськомубільшовицька влада |
поверталася до адміністративно-командних методів керівництва й управління. Почався |
||||||||||||||||||||||||||||||
парламенті. УНП діяла легально, здебільшого займалася культурно-просвітницькою діяльністю |
і прагнулаперіод соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п’ятирічок, масових |
||||||||||||||||||||||||||||||
компромісу з румунськими властями. За умов національного, соціального та |
економічного |
|
гноблення нарепресій та жахливих голодоморів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
Північній Буковині посилювався національно-визвольний рух українського населення, як легальний, так і |
*********************************************************************** |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
нелегальний (діяльність УВО-ОУН). Незабаром в УНП утворилося більш радикальне націоналістичне крило на |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
чолі з О. Зибачинським, Д. Квітковським. Воно орієнтувалося на молодь і почало створювати конспіративні |
Втрата |
Україною |
незалежності |
відбувалася |
протягом |
тривалого |
періоду, поступово, |
у |
процесі |
||||||||||||||||||||||
організації за зразком оунівських. Лише цим організаціям удалося зберегти свої |
групи, коли |
в 1938 р. була |
входження УСРР до складу Союзу РСР, який умовно можна поділити на кілька етапів. |
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
встановлена королівська диктатура і діяльність політичних партій була заборонена. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І |
етап (червень 1919 – грудень 1920 р.) – утворення „воєнно-політичного союзу” |
радянських |
|||||||||||||||||||
Проголошення об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною. 8 травня 1919 р. зібралися представники |
республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави. У червні 1919 р. ВЦВК прийняв |
||||||||||||||||||||||||||||||
постанову „Про воєнний союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії”. Об’єднання |
|||||||||||||||||||||||||||||||
ужгородської, |
хустської |
і |
пряшівської |
народних |
рад, утворившиі Центральну |
народну |
руську раду, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
проголосили об'єднання |
Закарпаття з Чехословаччиною. На |
це рішення великою мірою вплинула |
|
|
|
створювалося лише „на час соціалістичної оборонної війни”, але, по суті, стало першим реальним кроком до |
|||||||||||||||||||||||||
|
діяльність |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
закарпатської еміграції, представники якої вели переговори з чехословацькими діячами, головним чином зТ. |
відновлення унітарної держави. Хоч цьому особливо протививсяХ. Раковський, який з січня 1919 р. очолював |
||||||||||||||||||||||||||||||
уряд Радянської України. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
Масариком, з метою включення Закарпаття до майбутньої республіки чехів і словаків на федеративних основах. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
Проведений плебісцит серед закарпатських громад дав2/3 голосів на користь приєднання. На підставі цих актів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
49
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
50 |
|
II етап (грудень 1920 – грудень 1922 р.) |
– формування |
|
договірної федерац,іїпосилення |
1923 р. „Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх устан”.овПроблема |
||||||||||||||||||||||||||||||||
підпорядкування України, обмеження її суверенітету. 28 грудня 1920 р. представники Росії – Ленін і Чичерін |
українізації, однак, не вичерпувалася цією сферою. Здійснювалися заходи, спрямовані на вдосконалення |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
та представник України Раковський підписали угоду про воєнний і господарський союзміж двома |
адміністративно-територіального управління. У жовтні 1924 р. у складі |
УСРР |
була створена автономна |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
державами. |
І |
хоча |
формально проголошувалися |
незалежність |
і |
суверенітет |
обох, |
взятийдержав на |
Молдавська |
республіка. Протягом 1924– |
1925 |
рр. створено |
сім |
німецьких, чотири болгарських, |
||||||||||||||||||||||
централізацію курс, особливо в 1921–1922 рр., посилювався. У цей час об’єднаними і керованими центром були |
польський та єврейський національні райони, |
також 954 ради |
національних |
меншин. Центром |
||||||||||||||||||||||||||||||||
вже не 5, як у попередній період, а 7 наркоматів: військових і морських сил, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, |
українізації став наркомат освіти, який очолювали послідовно |
|
|
Г. Гринько, О. Шумський, М. |
||||||||||||||||||||||||||||||||
шляхів, пошти і телеграфу та вищих рад народного господарства. |
|
|
|
|
|
|
Скрипник. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Процес українізації проходив у складних умовах. Не вистачало |
|
вчителів |
української |
мови, |
||||||||||||||||||||
III етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення СРСР, втрата Україною незалежності. 30 |
підручників. |
Давалися |
|
взнаки |
шовіністичні, антиукраїнські настрої. Лазар Каганович, якого Москва |
|||||||||||||||||||||||||||||||
грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСРзатвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз |
призначила на керівну роботу в Україні, вважав українізацію відступом від ленінської національної політики, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
складався з чотирьох республік– Російська СФРР, Українська СРР, Білоруська СРР, Закавказька СФРР |
організовував цькування прихильників українізації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
(Азербайджан, Вірменія, Грузія). |
|
|
|
|
|
|
|
|
Але |
попри |
|
труднощі |
й перешкоди українізація давала перші результати. Серед службовців |
|||||||||||||||||||||||
Не вірячи в те, що Й. Сталін (генеральний |
секретар |
ЦК |
РКП(б)) |
щиро |
|
|
державного апарату в 1923–1927 рр. частка українців зросла від 35 до 54 %. Якщо в 1922 р. українською мовою |
|||||||||||||||||||||||||||||
відмовився від ідеї |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
здійснювалося 20 % діловодства, то в 1927 р. – уже понад 70 %. У 1929 р. навчання українською мовою вели |
|||||||||||||||||||||||||
автономізації, X. Раковський наполягав на необхідності реальних гарантій рівноправності та суверенності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
республік у межах СРСР. Такі гарантії він бачив у чіткій визначеності союзних відносин за принципом: „більше |
понад 80 % загальноосвітніх шкіл, понад 75 % технікумів і 30 % вузів. Чимало позитивних змін сталося в |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
прав, більше засобів, більше ініціативи у всіх галузях |
окремим радянським республікам”. Цю |
позицію X. |
літературі, мистецтві. З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський, С. Рудницький та інші відомі діячі |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Раковський при підтримці Бухаріна обстоював наXII з’їзді РКП(б) (квітень 1923 р.). Характерно, що вже на |
науки, освіти, культури. В літературі активно працювали .ПТичина, В. Еллан-Блакитний, В. Сосюра, М. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
цьому етапі формування СРСР Раковський вказував на серйозну негативну тенденцію– зародження диктату |
Рильський, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Куліш та багато інших. Виникали національні |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
союзних відомств. На жаль, делегати з’їзду його не підтримали, а в липні цього ж року Раковського було |
культурні |
та |
літературні організації(„Гарт”, „Плуг”, „Авангард” тощо). У 1925 р. постала |
Вільна |
академія |
|||||||||||||||||||||||||||||||
звільнено з посади Голови Раднаркому України. |
|
|
|
|
|
|
|
пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала талановитих письменників, активних учасників руху за |
||||||||||||||||||||||||||||
У цей період процес ліквідації суверенітету України вступає у свою завершальну фазу. 26 січня 1924 |
відродження української духовності. Значний внесок у розвиток української музикальної культури зробили Л. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
р. відбувся II з’їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію Радянського Союзу. У ній |
Ревуцький, Б. Лятошинський, М. Вериківський. В образотворчому мистецтві активно працювали М. Бойчук, І. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
було окреслено коло питань, що належали до компетенції вищих органів влади СРСР: зовнішня політика, |
Їжакевич, А. Петрицький, Б. Іванов, В. Касіян та ін. Видатним діячем української сцени був Л. Курбас, який у |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
кордони, збройні сили, транспорт, зв’язок, планування господарства, оголошення війни і підписання миру. |
березні 1922 |
р. організував |
унікальний |
театральний |
колектив„Березіль”. Це |
був |
новий |
крок |
на |
шляху |
||||||||||||||||||||||||||
Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу так і не було розроблено. |
оновлення національного театру. В 1927 р. була створена Київська кіностудія. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Тому, не змінюючи своєї зовнішньої форми, „союз республік” фактично перетворився на жорстко |
|
Вкрай |
складним |
було |
становищецеркви. Проте ще 11 жовтня 1921 р.з дозволу влади на |
|||||||||||||||||||||||||||||||
централізовану, |
унітарну державу. У травні 1925 р. завершується процес входження України до складу Всеукраїнському православному синоді в Києві була створена незалежна від російської православної церкви |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
СРСР. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому було законодавче |
національна |
церква – |
українська |
автокефальна православна церква(УАПЦ). Її становище, як і загалом |
||||||||||||||||||||||||||||||||
закріпленовступ Радянської України доРадянського Союзу. |
|
|
|
|
|
|
становище релігії в Україні, ставало дедалі гіршим. Друга п’ятирічка була оголошена„п’ятирічкою знищення |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
релігії”. Атеїстичне керівництво більшовицької партії оголосило релігію„історичним пережитком”, „опіумом” |
|||||||||||||||||||||||||
69. З'ясуйте суть, хід і наслідки політики українізації в 20-ті - на початку 30-х років XX ст. |
для народу. На боротьбу з релігією і церквою були мобілізовані партія, комсомол, преса і навіть репресивні |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
органи. У середині 30-х років в Україні залишилось лише 9 % церковних споруд порівняно з 1913 р. У 1930 р. |
|||||||||||||||||||||||||
Тимчасовий поворот до нових принципів керування життям країни на засадах НЕП почав приносити |
була розпущена УАПЦ. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
Наприкінці 20-х років процес українізації, який постійно наштовхувався на перешкоди й спротив, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
переконливі результати не лише в галузі господарювання, а й у культурно-духовній сфері. Більшовицька влада |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
практично |
припинився. Почався цілеспрямований |
наступ |
на все |
національне. Жорстоким |
переслідуванням |
|||||||||||||||||||||||||||||||
тією чи іншою мірою вимушена була пристосовуватися до змін у суспільстві, інколи йдучи на кроки, мету яких |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
важко було швидко й однозначно оцінити. |
|
|
|
|
|
|
|
були піддані |
всі ,тіхто, |
з |
точки |
зору |
Москви, відстоював „помилкові |
погляди”. С. Косіор, В. Чубар, В. |
||||||||||||||||||||||
Один із таких кроків Москви – політика „коренізації”, проголошена XII з’їздом РКП у квітні 1923 |
Затонський |
та |
інші |
керівники |
України |
були |
оголошені„ворогами |
народу” |
і |
знищені. В |
українському |
|||||||||||||||||||||||||
націоналізмі були звинувачені О. Шумський, М. Хвильовий, М. Волобуєв, який у своїй праці„До проблеми |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
р. Перед |
місцевим |
апаратом ставилися вимоги поповнення |
своїх |
лав |
за рахунок |
національних, |
||||||||||||||||||||||||||||||
кадрів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
користування рідною мовою в державних установах і закладах, сприяння розвиткові національної культури. |
української економіки” заявив, що Україна економічно експлуатується радянською Росією. 7 липня 1933 р., |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
звинувачений |
у |
причетності до |
контрреволюційної організації, покінчив |
самогубством головний |
провідник |
|||||||||||||||||||||||||||||||
Український різновид цієї політики дістав назвуукраїнізації. |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Здійснення цього курсу в національних республіках, у тому числі в Україні, відповідало насамперед |
політики |
українізації – |
М. Скрипник. Загинула |
також |
величезна |
кількість |
рядових |
|
учасників |
процесу |
||||||||||||||||||||||||||
українізації, її широкий розмах налякав Москву, яка прагнула до тотальної влади. Саме з цією метою |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
стратегічним інтересам центральної влади, яка прагнула зміцнити свої позиції в національних республіках. До |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
того ж уся світова громадськість мала зрозуміти, що саме більшовицька, а не якась інша влада, виявляє турботу |
центральне |
керівництво |
й |
розгорнуло |
в кінці20-х |
років |
шалену |
боротьбу проти |
так |
званих |
буржуазного |
|||||||||||||||||||||||||
націоналізму і націонал-ухильництва в лавах комуністичної партії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
про розквіт національних республік. Хоч би як там було, але українська національна культура отримала хоч і |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
Тоталітарний режим став на шлях відвертого нехтування національного відродження в Украї, ніа |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
тимчасову, але унікальну за весь період радянського правління можливість для більш-менш нормального |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
розвитку і значною мірою скористалася нею. |
|
|
|
|
|
|
|
шлях русифікації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Основні завдання й напрями українізації були визначені удекреті Раднаркому УСРР від27липня |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
50