Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Istoriya_2_1_-_kopia_1

.pdf
Скачиваний:
109
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.6 Mб
Скачать

 

 

 

 

 

61

Отриманий результат був непропорційний затраченим зусиллям і ресурсам. Кукурудза не вирішила

Вересень 1965 р. – ініціатор

реформи ставОлексій Косигін: кількість планових

проблему з зерном (у 1963 р. зерно почнуть завозити з Канади та США).

 

показників знижена, розширена самостійність підприємств. Результати восьмої п’ятирічки(1965–1970 рр.)

3)

У тваринництві суть прграми виражена словами. ХрущоваМ

: у найближчі роки

були досить обнадійливими. Її підсумки були найкращими за останні35 років. Дві третини промислової

наздогнати США по виробництву м’яса, масла і молока на душу населення» - весна 1957 р. Україна

продукції одержано за рахунок підвищення продуктивності праці. Україна освоїла виробництво440 зразків

включилася в змагання з провідною капіталістичною країною. «Гонка за лідером» вимотувала сили,

нової техніки й матеріалів. Було споруджено 250 великих підприємств. У 2,5 рази (з 1965 по 1985 рр.) зріс

енергію та ресурси. (У 1964 р. виробництво тваринницької продукції впало на 92% рівня 1958 р.).

національний дохід УРСР, чотири п’ятих якого використовувалось на підвищення добробуту народу.

 

Надпрограми зазнали краху. Причина – командно-адміністративна система.

Середньомісячна заробітна плата за цей час зросла у2 рази, мінімальна – в 1,8 рази. Було підвищено

Наслідки - починаючи з 1958 р. у сільськогосподарському виробництві починається спад. Якщо в

стипендії, пенсії, майже у 5 разів зросли виплати і пільги із суспільних фондів споживання(освіта,

період з 1950 по 1958 р. обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на65%, то з

охорона здоров’я, пенсії, різноманітні

допомоги). Щорічно будувалось 17–20 млн. кв. метрів житла, це,

1958 р. по 1964 р. – лише на на 3%.

 

приблизно, 7–8 таких міст як Тернопіль. Лише в такій невеликій області, як Тернопільська, щороку вводилось

 

Причини спаду:

 

в дію 10–15 шкіл і стільки ж дитячих дошкільних закладів, по 20–30 магазинів, будинків побуту, будинків

-

командно-адміністративна система управління сільським господарством лишилась фактично

культури, бібліотек і клубів.

 

 

незмінною, а це вело до посилення адміністративного тиску на господарства;

 

Однак це був

тимчасовий

успіх. Акцент дедалі більше робився безогляднійна

-зверхпрограми поглинали значну частину матеріальних та людських ресурсів, фактично експлуатації сировинних запасів, зокрема нафти й газу, на досягненні успіху будь-якими методами.

консервували екстенсивний характер розвитку сільського господарства;

Країна продовжувала йти традиційним для неї шляхом екстенсивного .розвиткуШвидко зростала

-реформи здійснювались непослідовно, суперечливо, хвилеподібно, в режимі «вперед-стоп- чисельність робітників, однак приріст промислової продукції постійно падав. Якщо за 1966–1970 рр. він

назад», несучи на собі солідну печать суб’єктивизму;

становив в Україні50%, то за 1981–1985 рр. – лише 19%.

-

у 1958 р. було прийнято рішення про викуп колгоспами техніки МТС, що суттєво вдарило по

Невисокою була ефективність і сільськогосподарського виробництва. За 20 років (1960–

колгоспних бюджетах.

1980) основні виробничі фонди в сільському господарстві України зросли у4,2 рази, постачання добривами –

 

 

у 3 рази, оплата праці – у 2,7 рази, а приріст виробництва сільськогосподарської продукції– лише на 39

83.Вкажіть основні причини зростання кризових явищ у соціально-економічномувідсотківі .

політичному житті України в середині 60-80-х років XX ст. Аргументуйте свою відповідь.

 

Головною причиною застійних явищусільськомугосподарстві було те, що командно-

З усуненням в1964 р. від влади М.Хрущова і закінченням так званого„великого

адміністративна система

управління ним не

змінювалась, незважаючи на

різноманітні реорганізації

(РАПО, АПК, укрупнення

і

розукрупнення

господарств, міжгосподарська

спеціалізація, ліквідація

десятиліття” настала майже 20-літня „ера” Л. Брежнєва. Вона почалася за знайомим сценарієм: звинувачення

„неперспективних” сіл і т. п.). Колгоспи так і не стали справжніми колективними господарствами, як це

попередників, заяви нового керівництва про свою глибоку відданість народу і рішучість негайно виправити

передбачалось Статутом сільськогосподарської артілі. Вони самі не могли ні планувати сівозміни(це

становище, подолати кризові явища, підняти життєвий рівень населення, звісно, забезпечити динамічне

диктувалося „згори”), ні розпоряджатися результатами

своєї праці. Усе це призвело до того, що при

просування країни шляхом комуністичного будівництва. І спочатку дещо було зроблено у цьому напрямку.

загальному зростанні падають також середньорічні темпи приросту валового суспільного продукту та

1965 р. – ліквідовано

раднаргоспи,

відновлено

централізоване

планування

і галузеві національного доходу, які становили в Україні відповідно:

 

 

 

 

міністерства.

 

 

 

 

 

 

– у 1966–70 рр. – 6,7 і 7,8 %;

 

 

 

 

 

 

 

1963 – 1972 р.р – КПУ очолював Петро Шелест, вірний прибічник Л. Брежнєва, проте

– у 1971–75 рр. – по 5,6 %;

 

 

 

 

 

 

 

його турбувало активне втручання центральних радянських органів у справи України. Виступав проти

– у 1976–80 рр. – 3,4 і 4,3 %

 

 

 

 

 

 

 

перерозподілу коштів і засобів всередині радянської економіки, направлення витрат в освоєння Сибіру замість

– у 1981–85 рр. – 3,5 і 3,6 %.

 

 

 

 

 

 

 

вкладення коштів в розвиток економіки України, русифікації. У травні 1972 р. Шелеста було усунено з

 

Погіршувалсь

демографічна ситуація. Протягом 1966–1985 рр. чисельність сільських

посади Першого секретаря КПУ. Його місце зайнявВолодимир Щербицький.. Щербицький повністю

жителів України зменшилась на4,6 млн. осіб. Серйозні нарікання викликав життєвий рівень народу, який

підтримував Л. Брежнєва, виступав виключно російською мовою. Прихильник центральної влади, він дуже

підвищувався повільно і значно зростав розрив від країн Заходу. Поряд з цим, як і раніше, величезні ресурси

довго керував КПУ (до 1989 р.).

 

 

 

 

 

 

направлялися на розвиток військово-промислового комплексу, підтримку прокомуністичних режимів.

У березні, прийнято рішення стосовно сільського господарства. Був затверджений

 

Незбалансованість розвитку економіки, ігнорування об’єктивних економічних законів,

новий порядок заготівель сільськогосподарської

продукції. Визначалися тверді

плани її

закупів.лі

 

 

 

 

 

інтелектуальна обмеженість і фізична неспроможність

Л. Брежнєва до належного керівництва

Вводилися надбавки за надпланову продукцію. Закупівельні ціни формувалися з урахуванням кліматичних

країною – все це посилювало кризові явища і процеси в СРСР, загострювало загальну ситуацію

в

умов та специфіки виробництва в окремих сільськогосподарських районах. Збільшено капіталовкладення в

радянській імперії, котра йшла досвоєї катастрофи. Зросталоневдоволення не тільки серед робітників

 

сільськогосподарське виробництво, поліпшено спеціалізацію і умови праці колгоспників. І це принесло

та селян, інтелігенції, а й серед певної частини партійних функціонерів різного рівня. Все це вимагало

деякі позитивні результати. Валова продукція сільського господарства зрослаза

восьму п’ятирічку на

докорінних змін.

 

 

 

 

 

 

 

16,6%. Середньорічний збір зерна у1871–1975 рр. перетнув в Україні рубіж у 40 тис. тонн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У промисловості передбачалися посилення економічного стимулювання виробництва,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розширення сфери госпрозрахункових

відносин,

створення

ефективної

системиматеріального

 

 

 

 

 

 

 

 

 

заохоченняпрацівників, скорочення числа диктованих зверху показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

61

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

62

84. Р озкрийте причини та значення дисидентського руху в Україні у 60-80-х рр.. XX ст.

 

 

 

 

захист засуджених виступили також А. Малишко,

 

М. Стельмах. Від переслідувань постраждалиМ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінграновський, Є. Сверстюк, М. Коцюбинська, В. Стус, А. Матвієнко, М. Шаповал і багато інших діячів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

культури.

У листопаді 1976 р. 36 правозахисників створили УкраїнськуГельсинськуСпілку (УГС). За рік

 

Якщо в галузі економіки робилися спроби(імітація) реформ, то в політичній сфері компартійне

 

 

керівництво, особливо брежнєвського періоду, намагалося за всяку ціну зберегти існуючий режим.

 

 

 

 

до цього в Гельсінкі СРСР, США, Канада та всі держави Європи уклали ,угодуяка підтверджувала

 

Під кінець „хрущовської відлиги” ставали дедалі помітнішими посилення ідеологічного пресингу,

 

непорушність повоєнних кордонів, принципи міжнародного співробітництва і необхідність дотримання прав

відмова від серйозного аналізу недоліків системи, намагання звести все до часткової критики лише однієї особи

 

людини. УГС збиралася діяти легально і спостерігати за тим, як в Україні дотримуються права людини. Члени

– Сталіна. Масовими були факти порушення прав людини, переслідування за погляди, котрі відрізнялися від

 

спілки прагнули ознайомити українських громадяніз Загалною декларацією прав людини. Очолив спілку

офіційних. Політико-ідеологічний наступ ставав тотальним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

письменник Микола Руденко.

Інформацію про порушення прав людини група оприлюднила. 1978 р. КДБ

 

Характерними рисами „брежнєвського” курсу в ідейно-політичному і духовному житті були:

 

 

 

почав арешти членів групи. До 1980 р. майже всі вони були засуджені до тривалих термінів ув’язнення,

 

перетворення КПРС і її бойового загону– Компартії України на стрижень державної

 

четверо з членів спілки загинулив тавборах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переслідувались

прихильники

Української

 

ггреко-католицької

 

церкви

та

.баптисти

структури і

зосередження в її руках усієї повноти влад.иЦі положення знайшли законодавче закріплення

в

 

 

 

 

Конституції

СРСР 1977 р. і

Конституціїх

УРСР1978 р., в

яких наголошувалось, що

КПРС є„керівною і

 

Заборонялося ввезення в СРСР будь-якої релігійної літератури. Діяльність УГКЦ, як і раніше, була

спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи, всіх державних і громадських організацій”;

 

забороненою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з кількохпричин, але головною було ,тещо

 

підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у ,

радах

Правозахисний рух

в Україні не став масовим

профспілках, комсомолі, народному

контролі та

інших

громадських

організаціях, зведення

нанівець

тоталітарний режим мав щільну мережу своїх місцевих підрозділів, які були більш брутальними у своїх діях,

самостійності громадських організацій, їх фактичне одержавлення;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ніж, скажімо, аналогічні служби в Москві. Майже зовсім ізольовані від засобів масової інформації країн Заходу,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

українські дисиденти не мали тієї „парасолі гласності”, котра певною мірою допомагала їхнім московським

 

зростання бюрократичного апара,туузурпація значної частини законодавчих функцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

виконавчою владою;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

колегам. До того ж проблема національних прав українців не викликала на Заході скільки-небудь значного

 

заідеологізованість суспільно-політичного і духовного життя, згортання демократії і гласності,

інтересу. Вузькість соціальної бази дисидентського рухупояснювалася тим, що він не сформулював чіткої

 

соціально-політичної програми, зрозумілої не тільки інтелігенції, а й широким масам. Разом із тим український

масовий

наступ

на

релігію, посилення

 

атеїстичної

 

пропаганди

і

боротьби

з

проявами„українського

 

 

правозахисний рух зазначеного періоду відіграв відчутну роль у пробудженні національної свідомості нашого

буржуазного націоналізму” та егоїзму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Але в суспільстві не зникли ідеї боротьби проти режиму – дисидентський рух.

 

 

 

 

 

 

Адміністративно-командна система робила все, щоб виключити національний фактор із суспільних

 

років українського

 

 

Один із

виявів останнього– формування наприкінці 50-х – на

початку 60-х

 

 

відносин. У 1967 р. в структурі КДБ було створено„п’яте управління” по боротьбі з„ідеологічними

правозахисного руху. У травні 1961 р. відбувся судовий процес над Українською робітничо-селянською

спілкою.

Вона була

організована 1959у

р. Левком

Лук’яненком, який

свого

часу

закінчив

 

 

 

 

диверсіями”, а в дійсності – з інакомисленням. Цьомупідпорядковувалися і гасла про зближення і злиття націй,

юридичний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

факультет Московського університету, а після цього був направлений на партійну роботу до Західної України.

про утворення нової історичної спільності– радянського народу, про його „загальнонаціональну гордість” і т.

п. Будь-яка спроба українського керівництва діяти без вказівок з Москви розцінювалась як прояв націоналізму і

Спілка ставила

за

мету

домогтися

виходу

УРСР

зі

складу

СРСР

шляхом

реалізації

відповідної статті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конституції СРСР. Отже, йшлося про законну, легітимну зміну статусу однієї з республік СРСР. За це юрист-

нещадно присікалась. Перший секретар ЦК Компартії України .ПШелест, який проявляв наполегливість у

захисті інтересів

республіки в

певних

сферах, зокрема у збільшенні інвестицій в її економічний і

духовний

дисидент був засуджений до страти, згодом заміненої 15-річним ув’язненням у таборах та10-річним засланням.

розвиток,

у мовній і культурній

сферах, був

усунутий

з

посади за звинуваченням„му’якотілості”

джо

Разом з Л. Лук’яненком були засуджені В. Луцьків, І. Кандиба та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

українського націоналізму і потуранні економічному„місництву”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1961 р. з публічною критикою нової Програми КПРС виступив генерал. ГригоренкоП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для В. Щербицького, який замінив П. Шелеста на посту першого секретаря ЦК КПУ,

вищим

Чимало сторінок розвитку українського правозахисного руху пов’язано з Київським університетом. Тім. Г.

 

орієнтиром були інтереси і настрої Москви, а не населення України.

 

 

 

 

 

 

 

 

Шевченка. Зокрема, в лютому 1963 р. тут відбуласяконференція, учасники якої висловили протест проти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, протягом 60-х-першої

половини 80-х

років

в

Україні значною

мірою

активізується

заборон та обмежень розвитку української мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

більшимнаступом на

українську

культуру.

опозиційний рух. Він стає політичним чинником суспільно-політичногожиття, хоч і широкої підтримки

 

Прихід

до

влади .ЛБрежнєва

 

ознаменувався

ще

Своєрідним

протестом проти

проведення 1965у

р. арештів

українських дисидентів

була праця.

ДзюбиІ

в громадян республіки він і не набув. Проте завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних

„Інтернаціоналізм

чи

русифікація?”.

Набула поширення

інформація

через«Самвидав».

1970

р.

почав

перетворень в усіх сферах життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

видаватися дисидентський журнал«Український вісник». Влада відповіла на це посиленням репресій. У

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

другій половині 1965 р. пройшли політичні арешти в Києві, Одесі, Львові,

Тернополі, Луцьку та інших

85. Охарактеризуйте українську культуру в 60-80-х роках XX ст. У чому проявлялись застійні

містах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У вересні 1965 р. в кінотеатрі „Україна” в день прем’єрного показукінофільму „Тіні забутих предків”

явища у розвитку науки, літератури і мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

представники української творчої інтелігенції виступили з рішучим протестом проти дій влади. В їх числі були

У 60—80-х

років припадає

далеко

не кращий період

в

розвитку

української

культури. Не маючи

своєї

І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл, Ю. Бадзьо та ін. Десять членів Спілки художників України у квітні 1966 р.

державності,

перебуваючи

в

міцних

лещатах

тоталітарного

режиму, їй

довелося

долати

шалений опір

звернулися

до

Верховного

Суду

з

 

клопотанням

 

переглянути

справу

члена

Спілки. ЗаливахиП .

Кінорежисер С. Параджанов, композитор Г. Майборода, поети Л. Костенко, І. Драч, авіаконструктор О.

комуністичної

диктатури,

будь-які

заборони, а

нерідко

і

репресії. Це

притупляло

творчий

потенціал

Антонов звернулися з вимогою до ЦК Компартії України публічно роз’яснити причини масових арештів. На

українського народу, гасило ініціативу, змагання різних ідей і напрямів у культурі, виснажувало духовні сили

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

62

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

63

 

 

народу, що не могло негативно не позначитися на рівні, якості і темпах розвитку культури в ціломута кожної з

 

 

володіння російською мовою повинно стати нормою для молоді, яка закінчує середні навчальні заклади».

 

її складових зокрема. Однак і в цих важких умовах український народ не втратив свій духовний, моральний і

 

 

Поряд з цим у республіці в ці роки не було прийнято жодної постанови щодо поліпшення вивчення рідної

багато у чому зберіг свій культурний потенціал, особливо його фундаментальні засади.

 

 

 

 

мови. Внаслідок цього у першій половині80-х років в обласних центрах і в Києві українські та мішані

Слід зазначитизалишковий принцип фінансуваннявсіх сфер розвитку України, в тому числі і культури.

 

 

російсько-українські школи становили лише28 %, а російські — 72%. В інших великих містах республіки їх

 

Тому цілком зрозуміло, чому за всю свою історію радянська влада не збудувала в Києві жодного художнього

 

 

було відповідно 16 і 84 %. У Донецьку не було жодної української школи. Таке саме становище склалося і в

 

театру. При цьому праця розумова, праця інтелігенції протиставлялася праці робітників і селян. Інтелігентну

 

 

дошкільних закладах. Повністю були ліквідовані школи та інші навчальні заклади з національними мовами

людину вважали за представника«прошарку суспільства». В результаті цього втрачено орієнтири

донавчання, а вищі та середні спеціальні заклади освіти майже повсюдно перейшли на російську.

мову

загальнолюдських духовних цінностей, цінностей наших національних культур, до розуму і свідомості

 

Російською мовою виходили найцікавіші і найважливіші публікації в Україні, тоді як видання українською

 

людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

скорочувалися. Так, лише впродовж 60—70-х років частка книжок, що виходили українською мовою,

 

У 70—80-х роках накопичуються невирішені проблеми, з’являються застійні явища, утворюється свого роду

 

 

знизилась

майже втроє. Починаючи

з 1972 р., коли першим секретарем ЦК

Компартії України

став.

В

механізм гальмування. На початку80-х років ця тенденція стає визначальною. Таким був головний підсумок

 

 

Щербицький, який обіцяв головному ідеологу КПРС. СусловуМ протягом п'яти років покінчити з

тривалого панування тоталітарного режиму в країні.

 

 

 

 

 

 

 

українською мовою, посилюється русифікація, різні відтінки українознавства обмежено до мінімуму,

Однак, незважаючи на істотні недоліки, що мали місце у другій половині60-80-х років, культурне життя не

 

 

більшості українських наукових журналів довелося переходити на російську мову. Видавництво Академії наук

 

переривалося та мало певні здобутки. Це стосується насампереднародної освіти, розвитку якої радянська

 

 

УРСР «Наукова думка» фактично стає російським.

 

 

 

 

влада, як і раніше, надавала особливого значення. Внаслідок цього тривало вдосконалення її системи, було

 

 

Політика русифікації України викликала протести деяких представників української інтелігенції, насамперед

 

завершено перехід до загальної середньої освіти, внесено зміни до шкільної структури. У початковій школі

 

 

письменників. У своїй праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» літературний критик І. Дзюба доводив,

 

замість чотирирічного навчання було введенотрирічне, оскільки відповідна

підготовка дітей до школи що

русифікація — продовження

політики російського шовінізму і колоніалізму. Ця праця принесла

 

здійснювалась у мережідошкільних дитячих закладів. У республіці на кінець80-х років функціонувало

 

поневіряння авторові. Під ударами тоталітаризму пішли з життя і лише за, щоте любили Україну, мову,

 

понад 30 тис. загальноосвітніх шкіл, в яких навчалося 7,4 млн учнів, працювало понад450 тис. вчителів.

 

культуру свого народу, поети В. Симоненко І Я.Кисельов, прозаїк Г.Тютюнник

 

 

 

 

Постійну увагу держава приділяла і розширеннюпідготовки фахівців

для

народного господарства та Суперечливі процеси відбувалися і

в розвиткунауки. У другій половині 60—80-х років уреспубліці зростала і

 

культури у системі вищої і середньої спеціальної освіти. З цією метою булооб'єднано малі вищі навчальні

 

вдосконалювалась мережа науково-дослідних установ, розгорталися нові напрями й форми їх діяльності,

заклади, споріднені факультети і кафедри, організовано ряд нових вузів, збільшено прийом до вузів,

 

збільшувалась чисельність наукових кадрів. Центром наукових досліджень у республіці залишаласьАкадемія

 

особливо інженерних спеціальностей, значно розширено заочне і вечірнє навчання. В 1984/85 навчальному

 

наук

УРСР. На 1 січня 1985 р. у її складі було78 наукових установ і74 підприємства дослідно-

 

році в республіці функціонувало146 вищих і 730 середніх спеціальних навчальних закладів. У них відповідно

 

конструкторської і виробничої бази. В них працювало понад 85 тис. наукових співробітників, у тому числі

 

навчалося 878,5 тис. студентів і 811 тис. учнів, які набували фаховупідготовкуіз 360 спеціальностей. Впродовж

 

1330 докторів і 8549 кандидатів наук, 130 академіків і членів-кореспондентів АН УРСР. Науковці України

 

60—70-х років Україна одержала майже4 млн фахівців з середньою спеціальною освітою і понад2,5 млн. — з

 

здійснили ряд важливих відкриттів і винаходів. Так, фізики Харкова й Києва успішно працювали в галузі

вищою. Широкий розвиток системи освіти, зокрема розширення заочного та вечірнього навчання, а також

 

фізики атомного ядра і ядерних реакцій, їх зусиллями було створено один з найбільших у світізохронний

 

забезпечення державою права громадян на освіту, яке

гарантувалося безоплатністю

всіх видів ос

віти,

 

циклотрон У-240 і ядерний реактор ВВР-10г. В Інституті кібернетики АН УРСР під керівництвом академіка

 

 

виплатою державних стипендій та іншими пільгами, що надавалися учням і студентам, сприяли зростанню

 

В. Глушкова здійснена розробка першої в світісистеми «Проект» — системи автоматизації проектування

 

 

високого освітнього рівня населення України. На початок 1982 р. чисельність населення у республіці з вищою і

 

схемного

і програмного обладнання ЕОМ методом формалізованих

технічних . завданьСтворена

В.

 

середньою (повною і неповною) освітою становила близько

29 млнчол., або 84 % зайнятогонаселення,

 

Глушковим київська школа кібернетики за деякими напрямами посідала гідне місце не лише в колишньому

 

що свідчило про могутній науковий та культурний потенціал країни.

 

 

 

 

 

 

Союзі, а й у світі.

 

 

 

 

 

Поряд з незаперечними здобутками в галузі освіти впродовж60-80-х років мали місце і негативні

Численні

нові напрями досліджень ефективно розвивалисьу математиці, матеріалознавстві, порошковій

 

явища. В умовах тоталітарно-бюрократичної системи освіти й виховання орієнтувалися не на ознайомлення молоді із металургії, електрозварюванні, хімії, медицині. Важливе теоретичне і практичне значення мають дослідження

 

загальнолюдськими цінностями, щоб розвивати духовність та інтелект, а на підготовку для існуючого політичного

академіків О. Антонова, М. Амосова, В.Глушкова, Є.Патона. Значним був внесок у науку вчених вищої

режиму слухняних радянських людей, які абсолютно вірили в те, що промовлялось з кафедри або трибуни. Право

школи республіки, в тому числі й Київського університету, — математиків М.Богомолова і . Ю

на сумнів кваліфікувалось як інакомислення. Формалізм та заідеологізованість, догматизм стали вихідною точкою

Митропольського, хіміків А.Купріянова і А.Пилипенка, біологів П.Богача і О.Маркевича.

 

 

 

у навчанні, яке загалом набуло не гуманістичного, прагматичного спрямування. В цьому одна з причин

 

У науці цього періодубуло чимало труднощів і недоліків. Так, вважалося аксіомою, що соціалістичний

 

формування численного прошарку фахівців-технократів, здатних розв'язувати інженерно-технічні завдання, але не

лад сам по собі відкриває необмежений простір для науково-технічного прогресу, для використання його

 

здатних мислити загальнолюдськими категоріями.

 

 

 

 

 

 

досягнень в інтересах трудящих мас. Ця теорія безконфліктного і тріумфального сходження соціалізму призвела

 

Щороку, випускаючи з вузів найбільшу в світі кількість дипломованих

інженерів, ми водночас

до ряду серйозних помилок. Серед них — недооцінка досягнень науково-технічної революції, орієнтири в

 

здобули значних «досягнень» у знищенні як екології природи(забруднення землі, лісів, озер,

річок, моря), так і

багатьох галузях економіки на середній технічний рівень, закупівля нової техніки і технології за кордоном

 

екології душі (руйнування культури, моралі). Освіта дедалі більше втрачала свою самоцінність і як виховний процес замість розвитку вітчизняного машинобудування, відсутність необхідних стимулів для розвитку новітніх

 

духовного збагачення, становлення і вдосконалення особистості, вироблення її моральних засад, розвитку суто

технічних

розробок і впровадження їх у виробництво. Так, на підприємствах республіки вони

людських якостей.

 

 

 

 

 

 

 

впроваджувалися лише на15-20%. Це гальмувало технічне переозброєння промислового виробництва. Значна

 

У травні 1983 р. Політбюро ЦК

КПРС розглянуло

питання про

додаткові заходи щодо вивченнякількість розробок, що виконувалися

відомчими науково-технічними інститутами, не відповідала світовим

 

російської мови. У схвалених ЦК

КПРС10 квітня 1984 р. і Верховною

Радою СРСР12 квітня 1984 р.

науково-технічним досягненням, а створена на їх основі техніка за своїм рівнем і економічним ефектом

«Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійно-технічної школи» зазначалося, що «вільне

поступалася

кращим світовим зразкам. Якщо в Радянському Союзі на кінець1990 р. налічувалося 300 тис.

 

63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

64

електронно-обчислювальних машин, то в США— 40 млн, тобто один комп'ютер припадав на900 жителів, тоді

 

молодих поетів, як В. Симоненко і В. Стус, геніальних співців національного визволення. Помітним явищем у

як у Сполучених Штатах цей показник становив один до семи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

національно-культурному відродженні стали нові збірки віршівЛ. Костенко, І. Драча, Р. Лубківського, Д.

Ряд

працьісториків, філософів, економістів несли на собі відбиток того часу, були поверховими, містили

 

Павличка, молодих поетівП. Осадчука, І. Римарука. Головний зміст їхніх творів— це палка любов до

помилки у трактуванні окремих подій, фактів, явищ. У радянській історіографії мали місце значні викривлення

 

України, вболівання за долю її народу, оспівування людських почуттів, праці, природи, рідного краю.

 

української історії, було створено навіть особливу професію критиків«совєтологів».

 

 

 

 

 

Головні

тенденціїукраїнської драматургії — потяг до сучасної тематики, утвердження боротьби за мир і

24 травня 1964 р. у рік 150-літнього ювілею Т. Шевченка була «організована» пожежа в Центральній

 

творчу працю — чітко відбиваються в п'єсах «Планета сподівань», «Дикий Ангел», «Фараони» О. Коломійця,

бібліотеці Академії наук УРСР. З семи поверхів бібліотеки згорів «чомусь» саме той, де була україністика —

 

«Веселка», «Сині роси», «Мертвий бог», «Бронзова фаза» М. Зарудного, «У золотій рамі», «Дівоча доля»

600 тис. томів цінних творів, рідкісних видань дореволюційного періоду, унікальні архіви. В тому ж1964 р.,

 

Л. Дмитерка.

 

 

 

 

 

 

 

 

мабуть «випадково», загорівся Видубецький монастир, в якому згоріла бібліотека Київської академії, скарби

 

Велике значення в утворенні національної культури виданнямає

й наукове опрацювання

європейської літератури VII—VIII ст. На початку 70-х років у бібліотеці Київського університету бул

ітературної спадщини В. Блакитного, В. Винниченка, М. Куліша, М. Хвильового.

 

 

розформовано Кабінет рідкісної книги, створений професором О. Масловим. Літературу звезли в підвали

 

 

У

другій половині60-80-х років,

долаючи штучні перепони, й надалі розвивалося

студентського гуртожитку, де вона була затоплена водою. Наприкінці 1974 р. згорів відділ давньої української

 

театральне

життя. У

республіці у

цей час

діяло87

професійних

театрів, об'єднання «Укрконцерт»,

25

літератури в Інституті

літератури АН

УРСР, пропали

багато

книжок

і

велика

наукова

картотека. Була

 

філармоній, у складі яких було понад 220 художніх колективів, а також 286 народних самодіяльних театрів, їхній

спалена вщент

святиня

українського

народу—

Кобзарева

 

хата, а

також

викрадена

у Переяславрепертуар значно поповнився новими творами, оригінальними і переробленими. Так, великий успіх у глядачів

Хмельницькому музеї особиста зброя Богдана Хмельницького. Восени 1964 р. по-варварськи було знищено

завоювали п'єси «Фауст і смерть» О. Левади, «Планета надій» О. Коломійця, «Хто за? Хто проти?» М.

знаменитий 6-метровий вітраж у вестибюлі червоного корпусу Київського університету. Цей високохудожній

Стельмаха.

За участь

у цих та інших спектаклях лауреатами

Державної

премії стали актори. О

монументальний твір, виконаний художниками

А. Горською, Л. Семикіною, Г. Севрук, П. Заливахою,

Голобородько, В. Івченко, Б. Ступка, лауреатами Державної

премії України .імТ. Шевченка — М.

був присвячений Т. Шевченку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задніпровський, В. Заклунна, Ю. Мажуга, А. Роговцева, М. Рушківський. Отже, у творчих здобутках

Пізніше А. Горська, Г. Севрук були виключені із Спілки художників України, а П. Заливахузасуджено на п'ять

українських театральних митців було чимало позитивного. Проте народжувалося воно не завдяки, а всупереч

років ув'язнення «за антирадянську діяльність». У листопаді 1970 р. А. Горської не стало, її знайшли зарубаною

змісту епохи, в трагедійній боротьбі художника з тоталітаризмом. Борючись насамперед за мистецтво Великого

в будинку свекра у Василькові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стилю, очищення від усього випадкового, український театр звертався до культурної спадщини минулого,

Гнів і обурення партійної верхівки викликала і творчість видатногоскульптора, живописця, науковця,

кращих зразків зарубіжного мистецтва, здійснював пошуки високохудожніх засобів їх відтворення. І це сприяло

етнографа, збирача народних скарбів, заслуженого діяча мистецтв, лауреата Державної премії України

примноженню таких характерних його рис, як народність, демократизм, музичність. Невід'ємною складовою

ім. Т.Шевченка І.Гончара. За 35 років подвижницьких мандрів він зібрав унікальну в історії людстваетру, що

доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери, надавала усьому

приватну колекцію рідкісних фотографій, видань, народного вбрання, рушників, килимів, писанок, творів

дворові національного колориту, було українське музичне мистецтво. Його розвиток у другій половині60—80-х

живопису, козацьких обладунків, ікон, якій може позаздрити будь-який державний музей. Іван Макарович

років характеризується вдосконаленням усіх жанрів, створенням нових опер, оперет, балетів, симфоній та пісень.

своєю творчістю, своїм мистецтвом, зібраними скарбами формував національну свідомість, гартував борців за

Значної популярності у глядачів набулиопери «Милана» і «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Заграва» А.

незалежність, наближав Соборну Україну. Тому колекція і її творець не раз піддавалися репресіям, постійно

Кос-Анатольського, «Лісова пісня» та «У неділю рано зілля копала» В. Кирейка, «Назар Стодоля» К.

перебували під недремним оком колишньої держбезпеки, і лише після його смерті вже незалежна Україна по

Данькевича, балети «Чіпполіно» К. Хачатуряна, «Ольга» Є. Станковича, «Либідь» В. Гомоляки.

праву визнала велич цього митця і відкрила музей Івана Гончара.

 

 

 

П. Шелест, якому закидали

Справжнього розквіту досягла українська виконавча культура. Видатними майстрами оперного співу стали Д.

Не уник звинувачень навіть перший секретар ЦК Компартії України

 

Гнатюк, Є. Мірошниченко, А. Солов'яненко, М. Стеф'юк; балету — В. Калиновджа, В. Ковтун, Т.

недостатню боротьбу з українськими націоналістичними проявами, деякий місницький патріотизм. Його

Таякіна; диригентського мистецтва — С. Турчак. Його по праву називали яскравою зіркою в історії

книжка «Україно наша Радянська», в

якій, мовляв, було

ідеалізовано

українську

історію, запорозьке

українського виконавського мистецтва. Саме він вперше вивів українську оперу на європейський рівень. За його

козацтво, була фактично знищена. Петро Юхимович був усунутий з посади першого секретаря і висланий знаполяганням у1982р. нафестивалі унімецькомумісті Вісбаден прозвучала наша національна перлина «Тарас

України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бульба» М. Лисенка. І це був справжній тріумф— насамперед тріумф Турчака-диригента, а також творчого

Незважаючи на важкі умови боротьби за свої ,праванекомпетентне втручання партії

у творчу діяльність, колективу Київського театру опери та балету, нині Національного академічного театру опери та балету України

відсутність належних свобод, в Україні жила правдолюбналітература. Серед них передусім «Берег любові»,

Імені Т.Г.Шевченка, всього українського мистецтва. Диригентська майстерність Маестро високо оцінена в

«Бригантина», «Циклон»,

«Твоя зоря», «Перекоп», «Таврія»,

«Тронка»,

«Собор»

Олеся

Гончара, які

Англії, Японії, Франції, Угорщині, Болгарії та в інших країнах. Не випадково світова критика порівнювала його з

неодноразово перевидавалися у багатьох країнах світу. В творчості цього видатного письменника значне місце

К. Аббадо та Г. фон Караяном.

 

 

 

 

 

 

 

займають проблеми національного відродження, почуття національної гордості за свою історію, любові до

 

Створення в 60-х роках рядукамерних оркестрів стимулювало роботу композиторів над

рідної мови, культури, народних традицій тощо. Новим підходом у висвітленні різних сторін життя сучасного

камерно-інструментальними творами. З'являються нові цікаві симфонії для камерного оркеструВ. Губаренка,

села

пройняті

романиЮрія

Мушкетика «Позиція» і

«Рубіж». Ознайомленню

нового

покоління

з Л. Дичко, Ю. Гщенка, шість п'єс

В. Бібика, чотири паотити М. Скорика, мелодійні оперети В.

справжньою історією

та

культурою

українського

народу

присвятили

свої

романи і«Дивоповісті»,

Лукашова,

О. Сандлера та ін. Твори А. Штогаренка, Г. Майбороди, М. Скорика, В. Кирейка,

«Роксолана», «Я, Богдан» Павло Загребельний, «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю» Роман

Г. Ляшенка увійшли до репертуарів художніх колективів Франції, Англії, США, Канади та ін¬ших країн.

Іваничук, «Гайдамаки» і «Яса» Ю. Мушкетик, «Гнів

Перуна» Раїса

Іванченко. Захисту

українських

Серед виконавців-інструменталістів високою майстерністю й індивідуальністю, самобутністю виділяються

національних надбань присвятив свою книжкупро видатного дослідника Запорозької Січі Д. Яворницького «В

піаністи М. Крушельницька,

Р. Лисенко, М. Сук; скрипалі Б. Которович, О. Криса, О.

пошуках скарбів» М. Шаповал. З новими історико-біографічними творами виступили

 

О.

Пархоменко; віолончелісти М. Чайковська, В. Червов; баяніст М. Ризоль.

 

 

Іваненко, С. Плачинда. Вільну нецензурну українську поезію не можна уявити без творчості таких здібних

 

До

мистецьких

здобутків

цього часу

належатьукраїнські пісня й танок, їх

на

64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

65

професійному рівні доносили до людейУкраїнський народний хор імені

 

 

Г. Верьовки,

 

була удостоєна двох головних призів Міжнародної федерації кінематографічної преси. Таке високе визнання

Заслужений академічний ансамбль танцю України, Капела бандуристів України, Черкаський

 

українського кінематографа є свідченням того, що українська земля щедра на таланти, які здатні створювати

український народний хор, Закарпатський народний хор, Буковинський ансамбль пісніі танцю,

 

фільми світового гатунку.

 

 

 

 

 

 

Подільський ансамбльпісніітанцю «Льонок» та ін. Для них характерними стали постійне вдосконалення

 

Проте поряд із значними досягненнями українське кіно малотворчихряд упущень. Не було подолано

жанрів, новизна, емоційність і майстерність виконання. До скарбниці українських пісень увійшли твори

 

 

 

 

відторгнення його від національної проблематики. І досі мало фільмів, що виходять на екран українською

композиторів П. Майбороди, О. Білаша, І. Шамо, К. Домінчена. Помітний слід у музичній творчості

 

мовою.

 

 

 

 

 

 

 

залишив молодий композиторВ. Івасюк, зоря таланту якого зійшла на співучій Буковині. Про нього

 

 

В українському образотворчому мистецтві у другій половині 60—80-х років поряд з

справедливо говорять, що він дав крила українській естрадній пісні, вивів її з провінційних закамарків на

 

висвітленням героїзмународу в роки Другої світової війни відбулося освоєння сучасної тематики. Малярствоі

світові обрії, надав їй мистецьку гідність. І дійсно, «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» В.

 

скульптура, як і інші складники української культури, поділялися на одіозне мистецтво, позначене

Івасюка повсюдно залунали далеко за межами України, стали кращими піснями року. Горда, волелюбна та

 

ідеологічною запрограмованістю, догматизмом та плакатністю, і мистецтво, що в різних формах та з різним

співуча буковинська земля дала ще одного лицаря пісні — П. Дворського. За радянської влади творчість цієї

 

ступенем очевидності відстоювало загальнолюдські цінності, національні пріоритети, право художника на

людини замовчувалась. Не подобалися владі назви

його

пісень— «Буковинське

танго», «Рідна

мова»,

 

вільну творчість. Діапазон його простягався

від найкращих творів реалістичного напряму до мистецтва

«Мама Марія». Томунелегким і довгим був шлях Дворського до успіхуі загального визнання. Лише недавно

 

«андеграунда»,

дисидентства, нонконформізму. Боротьбі

проти фашистських

загарбників присвячені

йому присвоєно звання народного артиста, але для багатьох шанувальників справжнього таланту він давно

 

високохудожні

твори «Безсмертя» Т.

Голембієвської, «Матері

 

ждуть...» В. Гуріна, «Перемога» О.

уже став народним співаком та композитором. Його пісні «Яремчанський водоспад», «Повернення додому»,

 

Лопухова. Сучасні події відтворені в картинах«Льон» Т. Яблонської, «Ми — мирні люди» В. Хитрикова,

«Товариство моє» завоювали великий успіх у широкої аудиторії слухачів.

 

 

 

 

 

«Ідуть дощі» В. Шаталіна. Сучасникам присвячені також полотнаМ. Бельського, А. Коцки, Г. Томенко та

 

Новітня хвиля національно-визвольного

руху

кінця80-х

років відтворена

і

в пісенній творчостіін. Історичне

минуле висвітлюють

картини циклу«Степ» М. Дерегуса, «Вольниця» О. Лопухова.

С.Ротару, М.Гнатюка, В.Зінкевича, Н.Яремчука, вокального тріоМареничів, квартету «Явір», ансамблю

 

Мальовнича природа України, її міст і сіл показана в пейзажах«Весна» і «Зима» О. ІІІовкуненка, «Гроза

«Смерічка». В їх репертуарі значне місце займають патріотичні пісні, назви яких кидали декого в холодний піт у

 

приближається» М. Грищенка, серії «Київська сюїта» С. Шишка. Полотна цих художників відзначаються

часи, не такі вже й далекі. Любов і шану до української народної пісні— невичерпної криниці мудрості

 

майстерністю композиції, поєднанням жанрових сцен з мальовничістю української природи.

прищеплюють також Н. Матвієнко, Р. Кириченко. Усе це

сприяло піднесенню

українського

музичного Образи людей праці, діячів науки та культури відбиті у творчості таких відомих портретистів, як В. Барський,

мистецтва на рівень високого професіоналізму, який визнається фахівцями багатьох країн світу.

 

 

М. Антончик, С. Григор'єв, В. Зарецький.

 

 

 

 

 

Невід'ємною частиною культури сткіномистецтвоало . Саме в цей час відбувалось відродження українського

 

У книжковій графіці плідно працювали художники А. Базилевич,

 

Г. Гавриленко, О. Донченко,

поетичного кіномистецтва, засновником якого був О. Довженко. Це був чи не найпотужніший

напрям

в Г. Якубович. У подальший розвиток мозаїки, кераміки, розпису, гравюри вагомий внесок зробивГ. Корінь.

умовах застою та репресій відновлення українського національного духу й української

самосвідомості. Поряд з полотнами вже відомих з'явилися

цікаві роботимолодихі

митців, характерним у творчості яких є

Широке визнання громадськості отримав, зокрема,

фільм «Тіні забутих предків» (1965) за однойменним

 

різнобарв'я фарб, різноманіття напрямів, шкіл. Тут і дивні сюрреалістичні фантазіїО. Литвинова, пост-

твором М. Коцюбинського, одного з велетнів українського кіно

 

С. Параджанова, геніального сина

 

експресіоністські портрети

 

Є. Тополова, і ліричні пейзажі та психологічні уявленняО.

вірменської землі, для якого Україна стала другою батьківщиною. Цей кіношедевр про життя гуцулів

Гальковського.

 

 

 

 

 

 

тріумфально йшов по всьому світу, здобув славу Україні й тоді, коли С. Параджанов, морально понівечений,

 

Відтворюючи самобутній характер народу, його прагнення до свободи, українське образотворче мистецтво

сидів

у тюрмі, на Міжнародному кінофестивалі

в

Аргентині

кінострічка

була

удостоєна

другої

преміїутверджувало ідеї гуманізмуі, висуваючи на перший план образ людини, творило їйгімн і славу. Водночас зріс

«Південний хрест».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інтерес до народної творчості, естетичні й стичні скарби якої були далеко не вичерпані. Кращі традиції

Після арешту Параджанова лінію поетичного кіно продовжив кінорежисерЮ. Іллєнко в стрічках «Білий птах

 

українського народного мистецтва розвивав заслужений діяч мистецтв України

І. Гончар, твори

з чорною ознакою» і «Вавилон XX». Перший фільм

наVII Міжнародному кінофестивалі в Москві був

якого вражали своєю неповторною національною своєрідністю. Не можна не згадати творчості самодіяльної

відзначений найвищою нагородою— Золотою медаллю.

 

 

 

 

 

 

 

 

художниці з села Хворостів Любомльського району Волинської областіВ. Михальської. Вона не мала змоги

 

У 70-ті роки широкого розвитку набуломультиплікаційне кіно. Великим успіхом у дітей і

 

здобути спеціальну освіту, бо тяжкою недугою20 років була прикута до ліжка. Хоча доля обійшлася з нею

дорослих користувалися високохудожні стрічки«Лікар Айболить та його друзі», «Як їжачок і ведмедик

жорстоко, та всі понад400 робіт майстрині позначені душевним теплом, оптимізмом і щирістю. Виставки її

міняли небо», особливо серія фільмів про пригоди козаків: «Як козаки сіль купували», «Як козаки куліш

 

картин у Луцьку, Любомлі та в рідному селі одержали високу оцінку фахівців. А за цикл пейзажів і

варили», «Як козаки наречених виручали», «Як козаки на весіллі гуляли», «Як козаки олімпійцями стали» та

 

натюрмортів В. Михальська стада першим лауреатом премії імені видатного українського живописця Йова

ін. Багато з них на Всесоюзних кінофестивалях одержали почесні нагороди.

 

 

 

 

 

Кондзелевича.

 

 

 

 

 

 

 

 

У ці роки український інематографк

збагатили роботи«В бій ідуть тільки«старики» та «Ати-бати

 

 

Популярності здобула і творчість львівської художниціЄ. Шимоняк-Косаковської, гутні

йшли солдати» режисера Л. Бикова, «Тривожний місяць вересень», «Камінний хрест» Л. Осики.

 

 

 

вази якої виграють поетичним, піднесеним світом: «Ой, у полі три тополі», «Ніч така місячна», «Зима в

 

Лише в другій половині80-х років, прорвавши «залізну завісу», якою тривалий час монополістичне

 

Карпатах», багатофігурними композиціями«Аркан», «Тріо бандуристок», «Несе Галя воду».

об'єднання «Союзекспортфільм»відгороджував від зовнішнього світу, українське кіно дістало можливість ознайомити

 

Відзначаючи незаперечні здобутки митців, не слід забувати, що вони змушені були виконуватинаказиі -

зі своїми здобутками глядачів Європи, Америки і Канади. І відбувалося це досить успішно. Фільми

Ю.

 

замовлення тоталітарного режиму, повсякчас і понад усяку мірувихваляти соціалізм і його досягнення. Так,

Іллєнка «Криниця для спраглих» та «Вечірна ІванаКупала» впродовж двох років утримували високий рейтинг у

 

на всіх радянських малюнках, починаючи від букваря і читанки до грандіозних картин і панно, Україна

вимогливих

американських кінокритиків, а в 1989 році

викликали

захоплення на

престижному міжнародному зображалася як усміхнена дівчина у віночку зі стрічками, яка несе хліб-сіль«старшому брату».

кінофестивалі у Сан-Франциско.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подальшого розвитку набуло українськемонументальне мистецтво. Тільки в першій половині70-х

В 1990 р. кінострічка Ю. Іллєнка «Лебедине озеро. Зона» на Каннському міжнародному кінофестивалірокв

у республіці

було споруджено90 нових пам'ятників і

монументів. Серед них— пам'ятник загиблим

65

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

66

громадянам і військовополоненим у районі Сирецького масиву Києва, монумент Вічної Слави в Черкасах, пам'ятник

вже після смерті Сталіна. Незважаючи на шалений опір консервативної частини партійної номенклатури, М.

«Україна — визволителям», встановлений у селищі Міловему на Луганщині, пам'ятник Лесі Українці в Києві

Горбачов починає кампанію перебудови радянської системи й насамперед її застійної економіки. Це – курс на

Архітектура в цей період позбулася еклетичних помпезних рис сталінських часів і стала ближчою до західного

прискорення соціально-економічногорозвитку, на реформування економіки, яке передбачало розширення

конструктивізму. Водночас її позначали, особливо в масових забудовах, стандартизація, уніфікація, а часто й

прав підприємств, їх самоокупність і самофінансування; тісний зв’язок заробітної плати з результатами

відвертий примітивізм. Проте в царині зведення індивідуальних громадських будівель було створеногсподарськоїі діяльності; сприяння запровадженню досягнень науково-технічного

прогресу у

виробництво;

реалізовано багато незаперечне цікавих архітектурних проектів. Визначними архітектурними спорудами 60—80-

створення акціонерних товариств, кооперативів, малих і спільних підприємств, запровадження оренди і

х років стали Палац «Україна» (архітектор

 

Є. Маринченко та ін.), науково-дослідний інститут

сімейного підряду в сільському господарстві і т. п.

 

 

 

 

 

 

 

педіатрії, акушерства і гінекології(архітектори Д.Попенко, А.Лось, Г.Чорний), нові корпуси Київського

 

Проте скоро стало зрозуміло, що без реформування політичної системи усі економічні реформи

національного університету (архітектори В. Ладний, В. Коломієць, В. Морозов), музично-драматичні

приречені на провал. Тому XIX партконференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне

театри в Сімферополі (архітектори С. Афзаметдінова і

 

В. Юдін) та Івано-Франківську

реформування політичної системи, закріпила курс на демократизацію суспільства, гласність в управлінні

(архітектори С. Сліпець і Д. Сосновий), цирк у Дніпропетровську(архітектори П. Нірінберг і С. Зубарьов),

державою та плюралізм думок у межах соціалістичного вибору.

 

 

 

 

 

 

певною мірою меморіальний комплекс Українського музею історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945

 

Щодо зовнішньої політики СРСР, то М. Горбачов висловився за впровадженновогоя

рр. в Києві (скульптори Є. Вучетич, В. Бородай, Ф. Согоян, В. Швецов, архітектори С. Стемо, В. Єлізаров,

політичного мислення в систему міжнароднихвідносин:

 

 

 

 

 

 

І. Іванов, Г. Кислий, М. Фещенко, художник

С. Кириченко та ін.).

 

– відкритість зовнішньої політики, зближення із Заходом, відмова від застосування сили і опори на

У духовній сфері життя суспільства провідне місце займає релігія, однак і у другій половині60-80-х років

силові методи розв’язання міжнародних проблем;

 

 

 

 

 

 

 

церква залишалася відокремленою від держави,

релігія постійно перебувала під ідеологічним

та

– виведення військ із Афганістану, розпуск Варшавського договору і виведення радянських військ з

адміністративним пресом влади. Офіційно радянська влада проголошувала свободу віровизнання. Проте на

Європи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

практиці вдавалася до боротьби з релігійними віруваннями, закриття культових споруд, переслідувань

 

Усе це сприяло краху комуністичних режимів в Угорщині, Чехословаччині, Польщі, Болгарії,

віруючих. Такі дії тоталітарного режиму викликали справедливе обурення людей. Разом з цим зростало їхнє

Румунії, Східній Німеччині та її об’єднання з ФРН.

 

 

 

 

 

 

розчарування у соціалістичних ідеях, які дедалі більше дискредитували себе. Все це зумовило відновлення

 

Перш ніж горбачовські реформи дійшли до України, тут сталася катастрофа глобального значення:

потягу до релігії, особливо на селі. У цих умовах активізувала свою діяльність Українська грека-католицька

 

26 квітня 1986 р. вибухнув

реактор

Чорнобильської атомної електростанції. Величезна

радіоактивна

церква («церква у катакомбах»). Понад 300 її священиків проводили таємні відправи для віруючих західних

хмара, більша, ніж хіросимська, покрила багато районів України, Росії, Білорусії. Радянські власті намагалися

областей України. Тут діяли навіть підпільні монастирі й таємні друкарні. Всілякі спроби греко-католицьких

приховати спочатку сам факт, а потім і масштаби цієї катастрофи.

 

 

 

 

 

 

священиків легалізувати церкву жорстоко придушувалися властями. Але і це не могло послабити відданість

 

Що стосується ходу„перебудови” в Україні, то можна сказати, що тодішнє партійне керівництво,

значної частини населення Галичини та Закарпаття своїй давній церкві.

 

очолюване В. Щербицьким, робило максимум того, аби все залишалося по-старому. У вересні 1989 р.

 

У кращих умовах перебувалаРосійська православна церква, оскільки її визнавав

 

померлого В. Щербицького змінив

В. Івашко, котрий, однак, невдовзі переїхав до Москви, а Компартію

радянський уряд. Проте ціною цього було її співробітництво з властями, що доходило до плазування перед

України очолив С. Гуренко. Спротив горбачовському курсу переважної частини партноменклатури, в тому

ними. Тому не випадково серед церковної ієрархії поширювалися корупція, лицемірство. Справа дійшла до

числі

української, послаблював позиції його

ініціатора, негативно

впливав

на

весь розвиток соціально-

того, що деякі представники духовенства співробітничали з органами державної безпеки.

економічної ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У

другій половині60—80-х

років

розширили

свій

впливбаптистська та інші протестантські секти—

 

 

 

 

 

була суспільно-політична:

 

Чи не єдиною сферою,

де „перебудова”

принесла позитивні результати,

п'ятидесятники, адвентисти, свідки Єгови, погляди, організація і палка відданість вірі яких приваблювали

 

окремі кроки, пов’язані з демократизацією

життя суспільства, розширенням

поінформованості, гласності.

численних новонавернених, особливо у східних районах України.

 

Засоби масової інформації почали друкувати„викривальні” матеріали про компартійних чиновників, недоліки

 

Серед української

інтелігенції

зросла

увага

до західних(психоаналіз, екзистенціалізм) і

існуючої системи. Були оприлюднені виступи письменників О. Гончара,

 

Б. Олійника, І. Драча та

східних (йога, дзен-буддизм, кришнаїти) релігійних течій.

 

 

 

 

 

ін. з критикою застою в духовній

сфері, тотальної русифікації. Видаються

праці М. Грушевського,

В.

Отже, незважаючи на жорстоку політику тоталітарного

режиму, чисельність віруючих у цей періодВинниченка, М. Хвильового,

 

М. Костомарова, І. Дзюби, з’являються позитивні публікації про

зростала.

 

 

 

 

 

 

українських січових стрільців, ОУН–УПА, розкривається правда про голодомор в Україні 30-х років, сталінські

 

 

 

 

 

 

 

 

репресії, звучать заклики до ліквідації монополії КПРС на владу. Під тиском обставин керівництво республіки

86. Охарактеризуйте основні

нові

явища

 

 

 

 

вимушене було піти назустріч вимогам часу й суспільства. Зокрема, в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР

в суспільно-політичному і національно-культурному

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

житті України в 1985 - серпень 1991 рр., які свідчили про кризу тоталітарної системи.

прийняла закон „Про мови в Українській РСР”. Була розроблена державна програма розвитку української

мови до 2000 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Смерть Леоніда Брежнєва в 1982 р. поклала край його„ері”, але не змінила загальної ситуації в країні.

 

Отже, суспільно-політичний рух, що відбувався в Україні в період перебудови, мав одночасно

 

демократичний

і національно-визвольний

характер. Упродовж 1988–1989 рр. масово

виникають

 

Наступником Брежнєва став тяжко хворийЮрій Андропов. У 1984 р. він помирає. Ю. Андропова змінив

неформальні організації, які очолюють цей процес: Українська Гельсінська спілка(сформувалась на

 

тяжко

хворий Костянтин Черненко, який у березні 1985 р. приєднався до своїх попередників і новим

базі

Гельсінської групи), Товариства

української мови ім. Т. Г. Шевченка,

екологічна

організація

Генеральним секретарем ЦК КПРСбуло обрано тоді ще молодого і енергійногоМихайла Горбачова. З

„Зелений світ”, товариство „Меморіал” та інші.

 

 

 

 

 

 

його приходом до влади знову, як це вже бувало не раз, постала надія на краще.

 

У вересні 1989 р.

була створена

 

найбільш масова

демократична

організація„Народний

рух

 

Новий керівник та його прихильники були першим поколінням радянських лідерів, які формувалися

 

 

 

України за перебудову”, яку очолив Іван Драч. Рух швидко еволюційонізував від поміркованої лояльної до

66

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

67

влади організації до антикомуністичної, головною метою якої стало вихід України з , СРСРусунення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

комуністичної партії від влади та відновлення української державності. Рух також сприяв активізації суспільно-

 

87. Охарактеризуйте процес формування багатопартійної системи в Україні в кінці80-х - на

політичного життя, характерними особливостями якого стали політичні дискусії, мітинги,

страйки і

початку 90~х рр. XX ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

демонстрації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Все це привело до розхитування СРСР, послаблення позицій комуністичної партії в суспільстві,

 

 

Суспільно-політичний рух, що відбувався в Україні в період

перебудови, мав одночасно

почався вихід комуністів зїї рядів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

демократичний і національно-визвольний

характер. Упродовж 1988–1989 рр.

масово

виникають

 

У 1990 р., після видалення статтів з Конституції СРСР про„керуючу і спрямовуючу

роль

неформальні організації, які очолюють цей процес: Українська Гельсінська спілка (сформувалась на базі

КПРС” та прийняття Верховною равдою

УРСР постанови„Про

порядок

реєстрації

громадськихГельсінської групи), Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, екологічна організація „Зелений

об’єднань”,

починається

становлення

в

Українібагатопартійної

системи. Постали

Українськасвіт”, товариство „Меморіал” та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У вересні 1989 р. була створена найбільш масова демократична організація„Народний

рух

республіканська партія, Демократична партія України, Партія Зелених України, Соціалістична партія України,

 

Ліберально-Демократична партія та ін. – усього в 1990 р. було створено 16 політичних партій.

 

 

 

 

України за перебудову”, яку очолив Іван Драч. Рух швидко еволюційонізував від поміркованої лояльної до

 

Важливою подією 1990 р. стали порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР. Із 150

влади організації до антикомуністичної, головною метою якої стало вихід України з , СРСРусунення

законодавчих актів, прийнятих цією Верховною Радою 1990в

р., особливо значною стала затверджена16

комуністичної партії від влади та відновлення української державності. Рух також сприяв активізації суспільно-

липня „Декларація про державний суверенітет України” і це незважаючи на те, що Головою Верховної

політичного життя, характерними особливостями якого стали політичні дискусії, мітинги, страйки і

Ради УРСР тоді був компартійний керівник республіки В. Івашко.

 

 

 

 

 

 

демонстрації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Демократично налаштовані

сили

в

Україні

дедалі активніше

виступали

проти

перебування

У 1990 р., після видалення

статтів

з Конституції СРСР про„керуючу

і спрямовуючу

роль

республіки у складі СРСР, за українську державну самостійність. Такий розвиток подій не влаштовував неКПРС” та

прийняття Верховною

равдою

УРСР постанови„Про

порядок реєстрації

громадських

тільки консервативну партноменклатуру, але й самого ініціатора„перебудови” – М. Горбачова, тепер уже як

об’єднань”,

починається

становлення

в

Українібагатопартійної

системи.

Постали

Українська

Президента СРСР. Намагаючись не допустити переростання„суверенізації” союзних республік у процес, який

 

 

 

республіканська партія (створена на базі Української Гельсінської спілки у1990 р., лідер Лнвко Лук’яненко) –

би привів до створення незалежних держав, М. Горбачов почав маневрувати. Він, зокрема, запропонував

прагнула

до

незалежності, Демократична партія України (грудень 1990 р.) – прагнула до незалежності і

проект так званого нового Союзного Договору і став наполягати на тому, щоб союзні республіки його

переходу до ринкової економіки, дві соціал-демократичні партії (СДПУ і СДПУ(о), травень 1990 р.) – прагнули

підписали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

до побудови справедливого суспільства, наполягали на глибоких реформах, Партія Зелених України (восени

 

Питання про долю СРСР та позиції союзних республік щодо цього значно посилилосоціально-

1990 р.), Соціалістична партія України, Ліберально-Демократична партія та ін. – усього в 1990 р. було створено

політичну напругу в суспільстві, в тому числі в керівництві КПРС. Його найбільш консервативна частина

16 політичних партій. Нові партії були нечислення за складом, але їхня популярність зростала.

 

виступила проти будь-яких поступок в цьому питанні союзним республікам, за збереження СРСР як єдиної

 

Все це привело до розхитування СРСР, послаблення позицій комуністичної партії в суспільстві,

держави. З цією метою в березні 1991 р. було проведено всесоюзний референдум, на який було винесено почався вихід комуністів з її рядів. Наприкінці 1990 р. майже всі реформатори вийшли зі складу КПУ і

питання: „Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої створили Партію демократичноговідродження України.

 

 

 

 

 

 

федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини

88. Розкрийте обставини проголошення та Значення Акту незалежності України.

 

 

будь-якої національності?” Верховна Рада УРСР внесла до бюлетенів додаткове питання: „Чи згодні Ви з тим,

 

 

що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Деклараціїпро

державний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

суверенітет

України?” На перше запитання„Так” відповіли 70,2 %, на друге – 80,2 % громадян України, що

 

Початок розбудови незалежної української держави можна вважати з прийняття16 липня 1990 р.

взяли участь в референдумі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Верховною Радою УРСР„Декларації про державний суверенітет”,

яка проголосила невід’ємне право

 

Використовуючи

результати

цього

 

референдуму, противники утворення на основі

союзнихукраїнського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки

республік незалежних держав робили все для того, щоб не допустити до цього. Ці реакційні сили в Москві (так

в межах її території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

званий ДКНСДержавний Комітет з Надзвичайного стану) у ніч на19 серпня 1991 р., тобто напередодні

 

Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню

підписання Союзного Договору, ізолювали М. Горбачова на його кримській дачі та усунули його від влади.

незалежності України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проти заколотників рішуче й безкомпромісно виступивБорис Єльцин, кваліфікувавши їхні дії як

Прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною

Радою історичного документу– „Акт проголошення

правореакційний антиконституційний переворот. Українське керівництво, зокрема Верховна Рада, яку

незалежності України” припинило існування

 

Української

Радянської

Соціалістичної

Республіки

очолював у той часЛеонід Кравчук, зайняло

вичікувальну позицію. Вимоги

демократичної частинипроголосило появу незалежної держави– Україна.

 

 

 

 

 

 

 

 

депутатського корпусу про необхідність скликання позачергового засідання Верховної Ради України були

Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом1 грудня

зігноровані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Того ж

 

Тільки тоді, коли московський заколот фактично було придушено, українське керівництво почало

дня Президентом України було всенародне обраноЛеоніда Кравчука.

 

 

 

 

 

 

діяти. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла„Акт проголошення незалежності України”.

Кравчук Леонід Макарович (10.01.1934 р) – відомий український політичний діяч, перший Президент

Отже,

в процесі перебудови, розпочатої з ініціативи КПРС, розпочатої М. Горбачовим у1985 р., український

 

 

України (1991–1994 рр.), Народився у с. Великий Житин Рівненської

обл.. В 1953 р.

закінчив

Рівненський

народ прийшов до висновку про необхідність розбудови своєї незалежної держави.

 

 

 

 

 

кооперативний технікум, в 1958 р. – економічний факультет Київського держуніверситету і розпочав роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

викладачем Чернівецького фінансового технікуму. З 1960 р. по 1967 рр. – на партійній роботі в Чернівецькому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

обкомі КП України: консультант-методист Будинку політосвіти, лектор, помічник першого секретаря, зав.

67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

68

відділом пропаганди і агітації обкому партії. В 1967–1970 рр. навчався в аспірантурі Академії суспільних наук у

 

працювати приблизно так, як за старих часів. Судячи з сучасного стану українського суспільства, зокрема його

Москві, де захистив кандидатську дисертацію і отримав учений ступінь кандидата економічних наук. З 1970

 

економіки, владі так і не вдалося знайти оптимального розв’язання проблеми кадрів, саме від них значною

р. працював в апараті ЦК Компартії України відповідно: зав. сектором перепідготовки кадрів, інспектором,

 

мірою залежить успіх будь-якої справи. Часто до влади, як у центрі, так і на місцях, приходили далеко не кращі

помічником секретаря ЦК КПУ, першим заступником зав. відділу пропаганди і агітації, завідувач цим віділом, з

 

кадри навіть із прогнилої компартійної системи, а ті, хто швидше зумів відмовитись від партійного квитка і

1988 р. – завідувач ідеологічного

відділу

ЦК. З

жовтня 1989 р. – секретар з ідеології, кандидат

у члени

 

„перелицюватися у демократа”. Наслідки цього продовжують справляти свій негативний вплив практично на

політбюро ЦК, з 1990 р. – другий секретар, член політбюро ЦК Компартії України, з кінця липня його ж року –

 

всі сфери нашого життя і сьогодні.

 

 

 

 

голова Верховної Ради УРСР. На Всеукраїнському референдумі1 гркдня 1991

р. був обраний першим

 

Серйозною перепоною на шляху розгортання державотворчих процесів залишається, щоте в

Президентом України. З 1994 р. – депутат Верховної ради України, з 1998 р. – член керівництва СДПУ(о).

 

суспільстві, політичних партіях і рухах і досі немає згоди щодо того, яке суспільство ми будуємо. Українська

Кавалер багатьох орденів і медалей, почесних звань і рейтингів. З 2001 р. – Герой України.

 

 

 

 

 

національна ідея як об’єднуюча не є загальновизнаною. Гострота проблем, з якими стикнулася наша держава в

 

7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії

(С. Шушкевич), Росії

 

перші роки свого існування, поглибленням економічної кризи, катастрофічним падінням промислового та

(Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук), провели переговори(без залучення М. Горбачова, який повернувся до

 

сільськогосподарського виробництва. При цьому

зусилля

політичного керівництва

значною мірою

виконання обов’язків Президента СРСР) і наступного дня підписали угоду про

створення натомість

 

СРСРвитрачалися не на негайне подолання цих явищ,

а на полеміку, міжпартійні чвари і з’ясування стосунків між

Співдружності Незалежних Держав(СНД). 21 грудня того ж року в Алма-Аті відбулася

зустрічгілками влади, особливо між Президентом і Верховною Радою.

 

 

керівників незалежних держав колишнього СРСР(виняток становили Грузія та країни Балтії). У

А тому Україна не здійснила перехід до ринкової системи господарювання до цього часу. Ми вкрай

прийнятій декларації зафіксовано, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування. Так було

повільно рухаємося в цьому напрямку при всезростаючій корумпованості влади усіх рівнів. Незалежна Україна

перегорнуто останню сторінку в історії Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Ліквідація СРСР, який

отримала у спадок господарство, де тотальними були панування державно-колгоспної власності, заборона і

проіснував майже 70 років, стала фактом глобального значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

переслідування ринкових відносин, мілітаризація економіки (майже 80 % народного господарства УРСР було

 

Проголошення державної незалежності

України24 серпня 1991 року

принципово

по-новому

пов’язане з військово-промисловим комплексом), де проводилась така політика, яка не рахувалася ні з

поставило питання її державного, економічного та політичного розвитку. Йшлося про нову , іяк засвідчив

національними інтересами України, ні з вимогами екологічної безпеки її населення.

 

подальший розвиток подій, надзвичайно складну сторінку її багатовікової історії. Проголошення незалежності

Як вже зазначалося, українське суспільство, в тому числі й та його частина, яку ми називаємо

України та завдання створення самостійної Української держави закономірно висунули проблему розгортання

політичною елітою, значно. мірою виявилося не готовим до розбудови незалежної Української держави.

державотворчих процесів. Народ України заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну

Практично протягом усіх років української незалежності не вдалося досягти конструктивної співпраці основних

та відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося на цілу низку дуже непростих

гілок влади. Майже щороку змінювався Прем’єр-міністр і склад Кабінету Міністрів. Парламент держави скоріш

питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нагадував собою політико-ідеологічний клуб, ніж вищий законодавчий орган держави. Тільки 28 червня 1996

 

Процес державотворення в Україні на відміну від інших країн, котрі постали перед аналогічними р. Верховна Рада приймає Конституцію України. Прийняття Конституції завершило період державного

проблемами в кінці80-х – на початку90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався

своїмистановлення, закріпило правові основи незалежної України, яка стала невід’ємною частиною європейського та

особливостями. Пізнання цього вкрай важливе тому, що по-перше, стають зрозумілими причини сьогочасних

світового співтовариства. З прийняттям конституції завершилося формування законодавчої, виконавчої і

проблем нашого розвитку, по-друге, тому, що більш чіткими бачаться шляхи, політичні рішення та економічні

судової влади в Україні. Главою держави є президент, який виступає гарантом державного суверенітету,

важелі, котрі дійсно можуть забезпечити вихід Української держави з економічної кризи та

політериторіальноїичної цілісності України, додержання її Конституції, прав і свобод громадян. Конституція визначає всі

нестабільності, в яких вона перебуває з моменту свого утворення.

 

 

 

 

 

 

 

основні засади та напрямки внутрішньої і зовнішньої політики України, орієнтири подальшої її розбудови як

 

Наше з вами сьогодення– це період переходу до демократичної, незалежної, правової держави. Як

демократичної, соціальної і правової держави. Остаточно змінено було політичні і соціально-економічені

свідчить досвід багатьох країн Центральної та Східної Європи, бажано все зробити для того, щоб цей період був

основи нашого суспільства.

 

 

 

 

якомога коротшим, щоб якомога швидше суспільство переходило на сучасні ринкові рейки. Україна, на жаль,

 

 

 

 

 

поки не зуміла зробити цього. І саме тут слід шукати основну причину чи не всіх сьогоднішніх негараздів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Чому ж так сталося? На це існувало багато чинників. Інколи складається враження, що процеси кінця

89.З'ясуйте, в чому полягають проблеми соціально-економічиого розвитку України1991-2005 рр.

80-х –

початку

90-х років

застали

наше

суспільство

дещо

зненацька. Швидкий

прорив

України до

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та якими є шляхи їх розв'язання?

 

 

 

 

національного суверенітету та державної незалежності породив серед значної частини тогочасної політичної

 

 

 

 

еліти почуття надмірної впевненості у власних силах та можливостях. Суспільство опинилося в стані чи не

Утвердження реальної незалежної держави неможливе без створення стабільної високоефективної

масової політичної та економічної ейфорії. Але „медовий місяць” незалежності України явно затягнувся.

національної економіки. Проте, уже на час проголошення незалежності, Україна виявилася немічною і

Ставало дедалі очевиднішим, що слід переходити до розв’язання практичних завдань, пов’язаних зі створенням

деформованою в економічному відношенні, в

якій

швидкими

темпами відбувався спад

виробництваі

Української держави. А до цього, як показали подальші події, керівництво держави не було готове. І не тільки з

наступала всеохоплююча економічна криза.

 

 

 

 

власної вини: прорив до суверенності та незалежності, розпочатий за Президента Л.Кравчука, який усе своє

Економічна ситуація постійно погіршувалась і всередині 1992 року напруга в суспільстві вкрай

свідоме життя працював на ідеологічній ниві в Компартії Украї, зниачною мірою здійснювався на

фонізагострилася. Чергове підвищення цін на

сільськогосподарську продукцію викликало обурення серед

психологічної, професійної та концептуальної непідготовленості усіх державних структур до роботи в умовах,

населення, шахтарі піднялися на страйк. Збільшувався зовнішній борг, скорочувався випуск товарів

котрі відрізнялися від тих, які практикувалися за радянської доби. Виховані попередньою системою кадри з

народного споживання. Виробництво промислової продукції в1993 р. знизилось на 21 %. Місячна інфляція

їхнім

досвідом „соціалістичного

господарювання”

постали

перед

дилемою: або

одночасно

і

вчитися, і

восени перевищила 75 %, в грудні – 90 %. За даними Світового банку, у другій половині 1993 р. рівень

працювати над

створенням

сучасної

держави

з сучасною

політичною

та

економічною ,системоюабо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інфляції в Україні був найвищим у світі і перевищував показники часів світових воєн.

 

68

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

69

 

 

Для обмеження знецінення купоно-карбованцяуряд Кравчука-Звягільського

запровадив

 

 

2003-2004 рр. – виросли зарплата на 23%, але росли і ціни. У 2003 р. при зростанні ВВП

 

фіксований курс купонів по відношенню до долара, підняв ставку прибуткового податку з громадян, яка

 

на 9,3% інфляція склала 8% і фактично «з’їдала» доходи українців. Підвищення світових цін на

 

сягнула 90 %. Наслідком стало розширення„тіньової” економіки,

згортання виробничої й комерційної

нафту серйозно

вдарило

по

економіці

України. Постійно дорожчали

не

тільки

продукти

діяльності, посилення корупції в державному апараті, відплив капіталів за кордон.

 

 

 

 

 

харчування і предмети першої необхідності: у великих містах ціни на нерухомість виросли на

 

 

Економічну кризу в Україні спричинив цілрядий факторів. Перш за все Україна

від

СРСР60%, на автомобілі – на 20%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

успадкувала такі риси, як монополізм, екстенсивний шлях розвитку, диспропорційність, для подолання

 

23 січня 2005 року – інавгурація президента Віктора Ющенка; 5 лютого 2005 р. – прем’єр-

 

яких потрібен тривалий час. Економіка республіки була тісно пов’язана з загальносоюзним

господарськиміністром

сталаЮлія Тимошенко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

комплексом. Основна частина її товарної продукціїорієнтувалася на продовження виробничого процесу в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інших республіках. Тому розрив усталених економічних зв’язків боляче вдарив по виробництву.

 

 

 

 

90. Вкажіть основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2008 рр.

 

 

 

 

 

 

 

Негайних перетворень потребувало сільське господарство. Постійно скорочувався обсяг виробленої

 

 

 

 

 

 

сільськогосподарської продукції: її обсяг

у2000 р. склав 70 % від рівня 1991 р. Внаслідок неефективності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сільське господарство стало одним з головних факторів розкручування інфляційної спіралі. Поглибилася

 

Основним документом, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у

 

диспропорція між цінами на сільськогосподарську й промислову продукцію: з 1990 року розрив на користь

тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24

 

останньої збільшився у п’ять разів.

Отже, за роки незалежності Україна

втратила

економічногосерпня 1991 р. Виходячи з цього документу Верховна Рада України2 липня 1993 р. схвалила „Основні

 

потенціалу майже в 2 рази більше, ніж за роки Другої світосовї війни.

 

 

 

 

 

 

 

напрямки зовнішньої політики України”. В

них, зокрема,

наголошується,

що

неодмінною

умовою

 

 

І лише за останні роки намітився ряд позитивних тенденцій. Уповільнилися темпи падіння

розбудови незалежної Української держави є її активне та повномасштабне

входження до

світово

показників промислового виробництва: 1995 р. зниження склало 11,5 %, в 1996 – 5,1 %, у 1999 –

співтовариства. Торуючи свій шлях у світ, Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні

 

стабілізація і ріст. Істотно знизилась інфляція: в 1994 р. вона дорівнювала 500%, 1996 – 40, в 1997 – 2%. У

інтереси, а саме: стратегічні та геополітичні, пов’язані з національною безпекою України та захистом її

вересні 1996 р. запроваджена національна грошова одиниця– гривня, яка залишається досить стабільною,

політичної незалежності; економічні, пов’язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;

особливо

в 2000

р. Збільшились

обсяги

капіталовкладень, стабілізувалась фінансова

система, дещо

зросли

регіональні, субрегіональні, локальні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

надходження до центрального бюджету, розширився зовнішньоторговельний оборот. Водночас зворотним

 

Зовнішня

політика

України спрямовується на

утвердження

й

розвиток

 

України

як

боком фінансової стабілізації сталахронічна заборгованість держави по зарплаті, що „дамокловим мечем”

незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності

висить над національною валютою. Основною проблемою в цьому відношенні недосконалає

податкова

кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення в світі

 

політика,

внаслідок

чого

державний

бюджетнаповнюється

дуже

повільно. Україна

 

має

рядобразу України як надійного і передбачуваного партнера.

 

 

 

 

 

 

 

 

конкурентоспроможних

галузей:

літакобудування, ракетно-космічний

комплекс,

важке

 

Стосовно основних підвалин, на яких здійснюється зовнішня політика України, то ними є:

 

 

 

 

машинобудування, кольорова та порошкова індустрія, створення інформаційних систем тощо.

Проте

 

– відкритість зовнішньої політики, співробітництво з усіма заінтересованими партнерами;

 

 

 

 

щоб, ці галузі утримати на високому рівні, необхідні кошти, а їх в державі немає.

 

 

 

 

 

 

 

– засудження війни як знаряддя національної політики, прагнення до вирішення будь-яких

 

 

Поскільки офіційної статистики еміграції населення України не існує, тай її неможливо зробити через

міжнародних спорів виключно мирними засобами;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

те, що населення в основному влаштовується на роботу за кордоном нелегально, сьогодні неможливо назвати

 

– додержання принципів взаємоповаги, рівноправності, невтручання у внутрішні справи інших

 

справжнє число емігрантів. У 2002 р. керівники держави неодноразово називали цифру близько7 млн.

держав;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

осіб.

Однією з найскладніших залишаєтьсяекологічна проблема.

Щороку в атмосферу республіки

себе;

– відсутність територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання територіальних претензій до

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

викидається 17 млн. т шкідливих речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

– дотримання міжнародних стандартів прав людини, принципу неподільності міжнародного миру і

 

 

Для соціальної структури характернефорсоване розшарування суспільства. Тільки за 1990-1992

міжнародної безпеки, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних норм міжнародного

 

рр. питома вага „середнього класу” знизилася, за приблизними підрахунками, з 78 до 36%. Як наслідок, зростає

права перед нормами внутрішньодержавного ,прзасудженнява практики

 

подвійних

стандартів

у

напруга між „багатими” й „бідними”. Так у2002 році в податкових службах України офіційно зареєстрували

міждержавних стосунках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

свої більш як 1 млн. доходи 160 осіб. За даними іноземних засобів масової інформації багато окремих наших

 

Головними напрямками зовнішньої політики України є:

 

 

 

 

 

 

 

відомих олігархів оцінюються понад мільярд або близько мільярда доларів США, І в той же часнарод –

 

– розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві;

 

 

 

 

 

 

найбідніший у Європі.

результатами 2000

р. стало погашення

заборгованості

з пенсій, активізація

 

– розбудова відносин у рамках СНД;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позитивними

 

– участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

інвестиційної, в

т. ч. кредитної діяльності, зростання експортного

потенціалу

національної

економіки,

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожен з

цих напрямів

має комплекс

пріоритетів, які

зумовлюються

національними

інтересами

 

зменшення зовнішнього боргу. Вперше спостерігалося позитивне сальдо в зовнішній торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

України, турботою про збереження загального миру і рівноправного співробітництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

2004 р. розпочалася критика адміністрації В. Януковича. 14 червня об’єктом критики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична реалізація зовнішньої політики України забезпечується під керівництвомПрезидента

 

стала приватизація «Криворіжсталі»

за 804 млн. дол.. перейшла

у власність Інвестиційно-

 

 

України Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ, іншими центральними

 

металургійного консорціуму, а фактично в руки великого бізнесмена Рината Ахметова і Віктора

органами державної виконавчої владина основі Конституції України.

 

 

 

 

 

 

 

Пінчука, зятя

Л. Кучми.

Одночасно уряд зробив серйозний крок назустріч людям похилого

 

Зовнішня політика України– як з огляду її розробки, так і в плані реалізації– пройшла два етапи;

 

віку: відбулося значне підвищення пенсії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

перший – від серпня 1991 р. досередини 1994 р. – і другий – від середини 1994 р. і до цього часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

69

70

Важливою подією першої половини 1994 р. стало підписання 14 січня тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. 3–7 березня український президент відвідав США, де підписує заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. Першою з-

поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєднуєтьсяпрограмидо співробітництва з

НАТО: „Партнерство заради миру”. А 23 березня 1994 р. у Брюсселі підписано договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом.

Зміни на краще відбулися вукраїно-американських відносинах. Розгорнулася активна робота з їх динамізації та поглиблення. 20–24 листопада 1994 року Президент України перебував з державним візитом у США. Тут було обговорено широке коло питань, які становили значний інтерес для обох країн. 11–12 травня

1995 р. відбувся офіційний візит Президента США . ВКлінтона до України, який закріпив позитивні тенденції у розвитку україно-американських відносин.

Одним з важливих пріоритетів зовнішньої політики Україниєвропейський напрям. Головним досягненням тут стало прийняття України9 листопада 1995 р. до Ради Європи. Дедалі більш динамічними стають стосунки з Німеччиною, Великою Британією, Францією, Італією, Австрією, Бельгією, Фінляндією, Норвегією, Швейцарією. Предметом особливої уваги української зовнішньої політики є розбудова відносин з державами Центральної та Східної Європи, насамперед з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією.

Важливий пріоритет зовнішньої політики України– розбудова відносин з нашим основним стратегічним партнером – Росією. Новим кроком на шляху їх поглиблення та розвитку став перший державний візит Президента УкраїниЛ. Кучми до Москвив лютому 1998 р. Головний результат візиту– підписання договору про довгострокове економічне співробітництво між двома країнами терміном на10 років. Ця угода є безпрецедентною, оскільки в рамках СНД не існує жодного аналогічного документу.

Важливе місце в системі зовнішньополітичних пріоритетів України посідають відносини з іншими країнами СНД, особливо з Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном і Молдовою в рамках ГУУАМ,

черговий саміт якої в Ялті в липні2002 р. прийняв рішення про зону вільної торгівлі між цими країнами.

Поглиблюється стратегічне партнерство між Україною Республікою Польща, яке вже сьогодні може бути віднесене до базових цінностей сучасної Європи.

Сьогодні Україна вже має дипломатичні та консульські представництва80 українах на всіх континентах. У Києві діють 61 зарубіжне посольство, вісім представництв міжнародних організацій, два

почесних консульства. У Харкові, Львові, Одесі, Ужгороді, Маріуполі, Сімферополі працюють 10 консульських установ іноземних держав і два представництва міжнародних організацій.

Свідченням поваги міжнародної спільноти до України, високого авторитету її зовнішньополітичного відомства стало обрання міністра закордонних справ УкраїниГ. Удовенка головою 52-ої сесії Генеральної асамблеї ООН. Ресурс міжнародної активності та авторитету нашої держави примножується її участю в діяльності не лише вООН, але й в інших світових та регіональних організацій. Останнім підтвердженням цього стало обрання України до Комісії ООН з прав людини. В 2002 р. Україна остаточно заявила про

свій європейський вибір, прокурс на поступове інеухильненаближення довступууЄвропейський Союз та інтегрування у НАТО. У 2005 р. Україна вступила у Всесвітню торгову організацію.

70

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]