Istoriya_2_1_-_kopia_1

11

литовському князеві мати значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави.

проти литовських магнатів. Це була остання спроба українських князів відібрати свої землі у

Чималу частину Великого князівства Литовського

складалисхіднослов’янські

Литви. Але через їхні нерішучі дії вона зазнала поразки. І все ж, часи, прожиті українським

землі,

де

місцеві

феодали, як

правило, зберегли

свої вотчини.

Литовці запозичили

народом у Великому князівстві Литовському, незважаючи на значний польський вплив і

попередню структуру управління, військову організацію, судову систему тощо. Хоча

відсутність

повноцінного національно-політичного розвою, мали в цілому

позитивне

необхідно

визнати,

по-перше, що

з XVI ст. на українських

землях

уже

діялиЛитовські

значення. Як писав видатний український історик І. Крип’якевич, „українське громадянство у

статути – кодекси середньовічного права Великого князівства. По-друге, попри те, що власне

Великому князівстві було живим творчим організмом, що шукав шляхів до поширення своїх

литовські

землі

становили

приблизно

лише

одну

десяту

всієї , державилитовці

не

життєвих умовин. Ці надбання з часів Великого князівства залишились для українського

асимілювалися

у

східнослов’янському

,етносіа

навпаки,

чимдалі

посилювали

народу політичним капіталом також на пізніші часи”.

централістські тенденції.

Одним із основних зовнішньополітичних завдань Литовської держави була боротьба

з Золотою Ордою. Значною

подією стала перемога литовсько-українсько-білоруського

війська над татаро-монголами на Синіх Водах у 1362 р. Фактично татаро-монгольська навала

18.Характеризуйте основні напрямки соціально-економічного розвитку українських земель XIV -

на українських землях була ліквідована за часів правлінняВітовта, сина Кейстута (1392–

1430 рр.). Але виникла реальна загроза з боку Тевтонського ордену. Крім цього, після битви

першої половини XI ст.

на Куликовому полі (1380 р.) посилювався вплив Москви.

Все це зумовило для Литви

За

польсько-литовського панування на українських

землях тут

відбулися значні

вибір союзника

в

особі

Польщі, яка до того ж потрапила в залежність від Угорського

зміни

не

лише в політичному, але й соціально-економічному житті. Якщо

до XIV ст.

королівства.

переважала примітивна експлуатація природних багатств українських земель, то, починаючи з

У

серпні 1385 р. у м.

Крево

було

підписано

угоду

про

об’єднання(унію) між

XV ст., коли на західноєвропейському ринку значно зріс попит і ціни на худобу і збіжжя,

Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягайло

відбулися

значні

зміни

в

економічній

структурі

господарства

і

перш–

за

все

одружився з польською королівноюЯдвигою, перейшов у католицьку віру, проголосив

сільськогосподарського.

католицтво єдиною релігією для населення Литви і став польським королем. Кревська унія,

На ярмарках Львова, Луцька та інших міст продавали тисячами волів та іншу

безумовно, створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із

худобу,

яку

згодом

переправляли

далі

на

Захід, де

були

значно

вищі

ціни. Основним

тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого

князівства

перевалочним пунктом худоби і зерна в Європу став

м. Гданськ на Балтійському морі,

Литовського, в тому числі і на українські землі. Це не могло не викликати відсіч литовських

що суттєво вплинуло на сільськогосподарське виробництво у Польщі та в українських землях,

феодалів на

чолі

з князем Вітовтом. Тому в 1392 р. у

м.

Острозі

була

підписана

які входили до її складу. Зростання

попиту

на

продукти

землеробства

і

скотарства

компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. В 1398

зумовили:

р. він був проголошений королем литовським і

. руськимПродовжуючи

політику

– розширення орної землі, збільшення виробництва продукції на продаж;

централізації,

Вітовт ліквідував

Волинське, Подільське та

Київське

князівства, тим

– якісні зміни

в техніці

та

технології господарювання– розширився

асортимент

самим фактично скасовує колишню автономію українських земель.

сільськогосподарських культур, появилися водяні млини і т. ін.;

Позиції Польщі та Литви посилилися під часВеликої війни проти Тевтонського

– гостроту питання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.

ордену (1409–1411 рр.),

особливо

після Грюнвальдської

битви (1410 р.),

в якій

на

боці

Еволюція феодальних відносин зумовилазростання великого землеволодіння, як

союзників виступили також українці, росіяни та білоруси.

князівського, так і боярського. Якщо наприкінці XIV ст. в українських землях налічувалось

Перемога у Грюнвальдській

битві значно зміцнила позиції Литви. За Торунським

лише кілька десятків великих феодальних господарств, то уже на початкуXVI ст. великими

миром (1411

р.)

Тевтонський

орден

передавав

їйЖемайтію, а

Польщі – Добжинську

землевласниками були

понад

сто магнатських

родів, а

також

тисячі шляхтичів.

Основними

землю.

джерелами

бурхливого

росту

великого

феодального

землеволодіння

були

висококнязівські

У 1413 р.

було

підписаноГородельську

унію,

яка

зберігала

вплив Польщі

над

дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у інших власників, освоєння нових

формально

незалежним

Великим

князівством

Литовським. Литовські

феодали-католики

земель. Так на Волині найбільшими землевласниками буликнязі Острозькі, Чорторийські,

зрівнювалися

в

правах

з

польською

шляхтою, діставши

можливість

брати

участь у

Сангушки, Радзивіли, Вишневецькі; на Київщині і Подніпров’ї – Заславські, Ружинські,

великокняжій

раді.

Унія

посилила

дискримінацію

українського

православного

населення,

Немиричі; на Брацлавщині і Поділлі– Потоцькі,

Замойські,

Язловецькі. Про масштаби

обмеживши його участь у державному управлінні. В Литві було введено польський взірець

магнатського землеволодіння свідчить те, що у ХV–XVI ст. у Руському воєводстві 55 родин

адміністративно-територіального поділу, при цьому українські землі роздавалися католицькій

великих феодалів володіли понад1500 містами та містечками і селами, тобто більшою

церкві. Отже підписанням Кревської і Городельської уній між Литвою

і Польщею

частиною всіх поселень краю. Більшою третиною Волині володіли лише князі Острозькі.

докорінно

змінилося

становище

українських

земель, які

стали

об’єктом

відкритої

Після 1569 р. більшість українських земель було зайнято найбільшими польськими

експансії Польщі.

магнатськими родинами, які

стали

там

необмеженими власниками. Посилилося

кріпацтво.

Одночасно посилився вплив централізованої Російської держави, яка проголосила

Литовський

статут 1588 р.,

який діяв

у

Речі

Посполитій

разом із

польським

феодальним

свої

права

на

територію

Південно-Західної .

ВРусі українських

землях

посилилися

правом, остаточно закріпачував селян, які прожили на землі феодала 10 років. Визнавалися

проросійські настрої. У 1508 р. відбулося повстання під керівництвом князяМ. Глинського

необмежена панщина і заборона переходу селян в інше місце без дозволу поміщика.

Основою економіки українських земель і надалі залишалося сільське господарство,

яке

мало натуральний характер, тобто забезпечувало потреби передусім

власника маєтку.

19. З'ясуйте основні умови Люблінської унії та її наслідки для України.

Але поступово з’являються фільварки – феодальні господарства, які базувались, як і раніше,

на примусовій праці селян, але вже значною мірою пов’язувалися з виробництвом

Захопивши

у XIV–XV

ст. Галичину, Західну

Волинь

і Поділля, Польща прагнула

сільськогосподарської продукції на ринок. Окрім землеробства і тваринництва, у фільварках

оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Але,

розвиваються різні ремесла – млинарське,

риболовне,

бджільницьке. Все це забезпечувало

окрім бажання Польщі, визрівали ще й об’єктивні умови для унії між Польським королівством і

господарям фільварків значний прибуток.

Литвою.

Розвиваються

міста – і

державні,

й ті,

які

перебували

у приватному володінні.

Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі булапозиція української

Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького –прававиборного місцевого

шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або

самоврядування, – з тим щоби вийти з-під влади феодала. Тоді ці міста ставали опертям

ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї,

королівської влади у боротьбі проти свавілля магнатів.

обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й

Першим українським містом, якому було надано в 1339 р. Магдебурзьке право,

проблема військової повинності – адже у Польщі домінувало наймане військо.

стало м. Санок Галицько-Волинського князівства. В 1356 р. його отримав Львів, в 1374

Не можна було скидати з рахунківзовнішній фактор. Війна Литви з Москвою,

р. –

Кам’янець, в кінці ХV століття – Київ та інші міста. Це дозволило городянам самим

підтримуваною Данією та Швецією, призвела до втрати територій, і Велике князівство Литовське

обирати міський магістрат та суддів і не залежати від свавілля феодалів чи князівських

потребувало значної військової та фінансової допомоги.

намісників. Міста були невеликими – від 1 до 10 тисяч чоловік. Найбільше місто – Львів

Тому вже на серединуXVI ст. були здійснені перші спроби підписання .уніїАле

(близько 10 тисяч). У містах розвивалось ремесло і торргівля, ремісники об’єднувались у

реальних результатів сторони домоглися лише в1569 р. 1 липня на засіданні об’єднаного сейму

цехи.

у Любліні. Після того як частина литовських, українських і білоруських магнатів, не задоволених

Зрушення в економіці XIV– XVI ст. були тісно пов’язані з соціальними процесами.

польським проектом унії, намагалася зібрати шляхетське ополчення для боротьби за свої права,

В

соціальній

сфері

українських

земель

активно

формуваласястанова

організація

король

Сигізмунд II Август своїми універсалами приєднав українські землі– Підляшшя,

суспільства на підставі юридично визнаних прав, привілеїв та обов’язків.

Волинь, а згодом Київщину і Брацлавщину, зрівнявши місцеву шляхту цих земель у правах

На вершині соціальної ієрархії перебував військово-службовий стан– шляхта, до

і привілеях з польською шляхтою. Повстанці змушені були повернутися на сейм. Депутати

якого належали представники з різних соціальних груп, що несли військову службу у князя і

Великого князівства

Литовського підписали акт

про

державну

уніюі

склали

присягу

на

могли утримувати себе під час походів. Сформувалася шляхта як привілейований стан

вірність їй. Це означало створення державиРіч Посполита (дослівно з польської мови – спільна

суспільства протягом XIV– XVI ст. На українських землях, які входили до складу Литви і

справа). В ній мали бути король, який

обирається,

сейм,

єдина

зовнішня

політика, митні

Польщі, своєрідним ядром шляхетського стану були майже30 княжих родів литовської та

кордони,

загальна

скарбниця. Автономія

Литви

зберігалася

лише

у

питаннях

місцевого

давньоруської династій (Острозькі,

Вишневецькі,

Збаразькі,

Корецькі). Місце і роль цієї

самоврядування, організації збройних сил і у правничій сфері. Українські землі навіть не

шляхетської групи в соціальній структурі визначалися знатністю походження та великою

входили до литовської автономії, а були віднесені до складу польських воєводств –

земельною власністю.

Руського (Львів), Белзького (Белз), Волинського (Луцьк), Київського (Київ), Подільського

Наступною ланкою шляхетської ієрархії булипани – члени великокнязівської ради

(Кам’янець), Брацлавського (Брацлав).

Воєводства

очолювали призначені

польські

та найзаможніші доходами, які у воєнні походи виступали не у складі повітової шляхти, а

магнати.

окремо зі своїми загонами під власними корогвами. Князі та пани утворювали нечисленну

Люблінська унія 1569 р. мала досить суперечливі наслідки для України. Передусім вона

еліту, яка була основою формування верхівки державного апарату і підлягала тільки суду

сприяла

Великого князя. Найнижчий щабель шляхетського стану займаладрібна шляхта (зем’яни),

посиленню

польської

соціальнаціональної, ,

релігійної

(католицької),

які становили проміжну ланку між аристократичною верхівкою і селянством.

культурної експансії.

Але

вона

ж

возз’єднала українські землі, забезпечила

зростання

Найнижчим прошарком соціальної піраміди було селянство, яке в

культурно-освітнього

руху, знайомство з

західноєвропейською

культурою. Окрім

цього,

саме

Люблінська

уніявикликала

рух

опору, соціальну

активність

різних

верств

період формування фільваркової

системи

господарювання

поступовоперетворюється на

українського населення в боротьбі за національне виживання.

верству кріпаків.

Отже, в XIV–XVI ст. в соціально-економічному житті на українських землях у

складі Литви та Польщі відбулися кардинальні зміни не тільки в техніці і технології

20. Визначте причини, мету, суть і наслідки Берестейської церковної унії.

господарювання, але й у сфері земельної власності та організації праці, в становій

організації

суспільства. Концентрація

земель

у

руках

феодалів, обезземелення

селянства,

посилення

його феодальної

залежності

стали

підґрунтям

для

формува

ння

Після

1569

р. посилився

процес

покатоличення

українського

населення. Утиски

та

фільваркової

системи

сільського господарства. Активна

урбанізація

зумовила появу

кризовий

стан

православної

церкви

створював

умови

для

поширення

ідеї

церковної унії в

нових міст,

поглиблення спеціалізації ремісництва, утворення цехів. Розвитку ремесла і

українському суспільстві й породжував її активних прихильників. Моральна деградація церковних

торгівлі сприяло отримання Магдебурзького права окремими українськими містами.

ієрархів, дезорганізація православної церкви не давали можливості їй бути гарантом збереження

14

шляхтичів. Завдання цих негайно внесених до реєстру козаків полягало в охороні кордонів та в контролі

любили похвалитися своїми воєннними подвигами, похизуватися своїм одягом та зброєю. Проявлялась

за реєстровими козаками. До 1589 року реєстрових козаків налічувалося 3 тисячі. Реєстрове козацтво

також легковажність та непостйність.

і шляхта жило без усякого діла і складали тільки почесну варту свого магната. В основному це були

Козаки поділялися на3 роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три

вихідці з місцевих жителів. Вони мали значну власність. Один реєстровий козак мав маєток, ставок

функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війни в воєнний час, або

для риби, ліс і пасовисько, вулики, золото. Відносно заможне реєстрове козацтво різко відрізнялося

займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без

від нереєстрових козаків, які рідко коли мали більше ніж прості селяни.

артилерії. Однак головною рушійною силою було кінне військо. Кінь був необхідний для стрімкого

Отаман та інші старші чини володіли великою дисципліною, але

основні

питання

походу і для блискавичної атаки на ворога. Кращих коней розводили у власних степах. Тільки верхи

вирішувалися на народних зборах - крузі. Саме там приймали рішення про виступи у походи, ділили по

можна було наздогнати такого невловимого вершника, як татарин чи буджак. Ручною вогнестрільною

жеребкуванню земельні угіддя. Коли військо виступало у похід суходолом, то воно поділялося на

зброєю були пищалі, рушниці, саблі, кремневі пістолети. Зброя була прикрашена золотом і сріблом. Для

полки, а кожен з них складався з трьох-чотирьохкуренів. На ворогів козаки кидалися відразу. В бою

рукопашного бою також використовували списи. Козаки володіли своєю зброєю

з

неабияким

були дуже рухливі і завжди обходили ворожий табір з боків. Вони билися завзято, забуваючи про своє

мистецтвом. Отже, можна сказати, що більшість козаків була озброєна добре як і вогнестрільною,

життя. В полон вони не здавалися. Це пояснювалося тим, що для більшості козаків не було для кого

так і холодною зброєю. В цьому козаки не поступалися жодній армії . світуКожен християнин

берегти себе. Щоб стримувати чужу кінноту вони обгороджувались возами із-за яких відстрілювались з

чоловічої статі, незалежно від свого соціального стану, міг приєднатися до козацького братства. Міг він і

мушкетів, тримаючись на місці по кілька тижнів. Для того щоб вороги не порозбивали возів, козаки

при бажанні покинути його. Але щоб чоловіка прийняли в козаки, він повинен був: знати українську

привґязували їх один до одного ланцюгами. У таких таборах козаки відбивали

вдесятеро

більшу

мову, мати православну віру, вміти володіти зброєю, бути неодруженим, дотримуватись традицій

татарську силу, а коли ті втративши чимало людей відступали, козаки сідали на коней, наздоганяли їх та

товариства та клятви вірності йому. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім’ю і проживати

нищили. У XVI-XVII століттях мало хто доживав до старості - всі гинули в боях або походах.

окремо.

Здебільшого похилі козаки ховалися десь в печери, викопували криниці і жили там до смерті. У

великій шані в козаків перебувалопобратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і

побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з , тілавсе інше було спільне. Вони

22.Обгрунтуйте обставини виникнення та устрій Запорозької Січі, її роль в історії

дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм

українського народу.

тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

Українське козацтво зародилося і розвинулося як результат особливих умов життя

Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні

українського народу в степовій Україні. Основними причинами, що обумовили виникнення

вони старалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було

козацтва, були

соціальні

та

економічні

фактори. Спершу

за

Дніпрові

пороги

заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було

спрямовувалася хвиля уходників, окремі з яких оселялися в степу з метою його

таких вимог. Відгулявши кілька днів козакиповерталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця,

господарського освоєння. У ряди козацтва вступала і українська шляхта, що втрачала свої

йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у

маєтності. Виникнення козацтва пов'язувалося і з посиленням соціально-політичного гніту в

халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші

умовах Речі Посполитої. Другою основною причиною виникнення козацтва булатурецько-

поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі,

татарська агресія. Насамперед оборона від татарських нападів, а також потреба в організації

кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало

козацтва зі зростанням його чисельності в серединіXVI ст. призвели до виникнення

хлопців із собою і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося14 років, той козак,

Запорозької Січі.

що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у

У 1556 р. на о. Мала Хортиця черкаський

старостаД. Вишневецький заснував

походах. Опівдні на башті стріляли з гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло

фортецю, яка започаткувала Запорізьку Січ.

біля образів і отаман читав їм“Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали

Вишневецький Дмитро Іванович(„Байда“, 1516-1560 рр.) – український князь,

вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли

перший із достовірно відомих в історії

українського

козацтва ,

гетьманівнащадок

ставало нудно, вони починали готуватися до новго походу.

старовинного волинського роду Гедиміновичів. Власник

За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися: привґ’язання до гармати

земельних

маєтків

на

Тернопільщині(зокрема

. м

за зневагу до начальства, за грошовий борг; шмагання нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою

Вишнівець). У 1551-1555 рр. черкаський

і

канівський

було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця

староста, організатор відсічі татарським нападам. Під його

живим в землю.Особливо цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були

керівництвом

протягом 1552-1556 рр. на о. Мала

Хортиця

дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо

було побудовано замок, мури якого не тільки гарантували

громадський устрій; обирали двох отаманіводного для дорослих, другого для дітей. Головним

безпеку, а й стали своєрідною базою для здійснення походів

вчителем був уставник, який крім прямих обовязків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав

на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва–

хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо.

Запорозької Січі. У 1560 р. на службі в московського царя

Як за зовнішнім виглядом і за внутрішніми якостями козаки були характерними типами свого

Івана

Грозного. У 1560

р. здійснив

військовий

похід до

народу й свого часу. З довгими вусами і розкішним“оселедцем”, вічно з люлькою в зубах. Світлий

Молдавії, де в боротьбі за молдавський престол зазнав

бік характеру становили їх добродушність, щедрість, схильність до щирої дружби. Щодо сторонніх

поразки в бою під Сучавою і потрапив у полон. Був

людей, козаки були гостинними і привітними. Вони вміли майстерно розповідати та жартувати. Але

відправлений до Стамбула і там страчений після жорстоких

15

катувань.

При цьому козацька державність мала

цілий ряд особливостей, які не дали

Своє місцеположення Січ періодично змінювала. У

70-ті

роки XVI

ст.

вона

Запорізькій Січі можливості стати повноцінною державою. Передусім

підвалини її

містилася на о. Томаківка (біля м. Марганець Дніпропетровської обл.), у 90-ті роки – на о.

створення були скоріше моральні, ніж етнічні. Сюди ж

варто

віднести нечітку

Базавлук. З 1638 по 1652 рр. Січ розташовувалася на Микитиному Розі (тепер м. Нікополь).

визначеність території. Окрім цього, основною, якщо не єдиною функцією Запорізької Січі

З політичної точки зору Запорізька Січ була

фактично зародком

майбутньоїякдержавного утворення, була військова конфронтація. А питанням внутрішнього устрою –

української держави. Однак специфічні історичні умови зумовили її своєрідність. М.

фінансовій системі, освіті, інфраструктурі, будівництву міст тощо – уваги практично не

Костомаров назвав Січ "християнською козацькою республікою", і це визначення стало

приділялося.

класичним.

Однак існування Запорізької Січі було вельми значним фактором міжнародниху

Козацтво

поділялося

наполки чисельністю 500–1000

осіб. Полки складалися з

стосунках. Кіш Війська Запорізького вів переговори і укладав угоди

з

Польщею, Росією,

сотень. А сотні у свою чергу поділено на курені. Усе козацьке військо очолював гетьман (з

Кримським ханством, Швецією, підтримував своєю військовою потугою окремі держави і

часів Б. Хмельницького),

а

запорожців –

кошовий отаман.

У

військовому плані

Січ

коаліції.

складалася з 38 куренів, а

територіально –

з 8–10 паланок. Вступ і

вихід з

Січі були

Надзвичайно докучало Запоріжжя Польській державі. Адже масові втечі селян

добровільними. Прибульцеві змінювали ім’я, аби приховати минуле втікача. На Січі поряд із

позбавляли феодалів робочих рук, а козацькі походи на Крим і Стамбул ускладнювали

повноправними козаками були й новаки– джури, молодики. Протягом трьох років вони не

стосунки Польщі з Туреччиною. Тому, проводячи

політику „поділяй

і

володарюй”,

могли брати участь у виборах старшини, які правило, прислужували бувалим козакам.

польський уряд брав до себе на службу заможну частину козаків, забезпечивши їм

Загалом Військо Запорізьке можна поділити насічових козаків – нежонатих, загартованих

привілеї. І вже їхніми руками він придушував свавілля запорожців, спрямовуючи їх на

у боях, і волосних – сімейних козаків, які більший час жили за межами Січі, де займалися

основне завдання – охороняти південні кордони держави.

землеробством, промислами,

торгівлею.

Саме січові

козаки

становили

цвітВійська

У 1572 р. за наказом польського короляСигізмунда ІІ Августа формується загін із

Запорізького і називалися товариством або лицарством.

300 козаків,

які вносилися

у

спеціальний

список– реєстр. Створення

реєстру

стало

Життя запорізького козацтва будувалосяна демократичних засадах. Утім це

важливим етапом у відносинах Речі Посполитої і козацтва. Вперше уряд визнав козаків як

суспільство не можна назвати цілком демократичним, оскільки соціальне розшарування серед

окрему соціальну групу. Реєстровим козакам була встановлена виплата з польської казни,

козаків визначало й їхню політичну нерівність.

вони не підпорядковувалися місцевій владі,

лише призначеному урядом„старшому”;

Функції законодавчого органу виконувалазагальна

козацька

рада. Владу

козацька старшина

отримала

знаки

влади– клейноди (булаву,

бунчук

(ратище,

виконавчу репрезентували кошовий отаман і старшина. Характерною рисою формування

прикрашене кінськими хвостами), корогву (прапор), печатку, пернач (мала булава),

Коша була виборність. Загальна козацька рада, збираючись двічі на рік (1 січня і 1 жовтня),

каламар (срібна чорнильниця), литаври (великі барабани)).

обирала старшину, затверджувала плани походів, вирішувала питання

стосунків із

Центром реєстрового козацтва стало. Трахтемирів. Запорізька Січ також

зарубіжними країнами, розподілу землі тощо.

формально підпорядковувалася реєстровому козацтву, але Речі Посполитій так і не вдалося

Поступово формується козацька адміністрація– військовий

суддя,

військовий

взяти її під свій контроль. У 1578 р. (король Стефан Баторій) реєстр становив 500 козаків,

отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавул та ін. Контроль за їхньою діяльністю

а у 1590 – вже тисячу. Але наприкінці XVI – на початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з

здійснювала козацька рада.

запорожцями все частіше виступало не тільки проти турецько-татарських агресорів, а й проти

Своєрідною у Запорізькій Січі була правова система. На відміну від усієї території

польсько-шляхетського феодального гніту, підтримуючи селянство.

України, де діяли Литовський статут, Магдебурзьке право, укази королівської влади і навіть

Навіть будучи перехідною формою від професійної общини до повноцінної

„Руська правда”, у Січі найважливішу роль грало власне козацьке право. Воно являло собою

держави, Запорізька Січ, проте, відіграла найвизначнішу роль у процесі українського

сукупність правових звичаїв, які сформувались у сфері козацьких суспільних стосунків. Це

державного будівництва, її існування ознаменувало собою наступний після Галицьк- о

право було неписаним, оскільки козаки вважали, що будь-які писані закони так чи інакше

Волинського князівства етап поступового формування української етнічної держави.

обмежать їхню волю. Козацьке право фіксувало стан

стосунків, які вже склалися,

Від заснування до ліквідації російським

царизмом 1775у

p., тобто

понад 200

затверджувало

військово-адміністративну

організацію, порядок

землекористування,

років,

Запорозька Січ була центром боротьби українського народу проти соціального т

а

кваліфікувало види злочинів, покарань і т. ін.

національно-релігійного гніту,

захисником

від

іноземних

загарбників, славою

та

Козаки були досить набожними, поважали православну віру. День починали з

гордістю українців.

молитви, носили хрестики. У кожній Січі в центрі фортеці стоялацерква Святої Покрови

(Божої Матері).

Отож є всі підстави говорити про досить яскраво вираженуформу державності, до

23.

Якими

були

причини, хід і

наслідки

селянсько-козацьких

повстань

кінця

того ж державності з усіма ознакамидемократичної республіки: фактична

рівність

XVI ст.?

козаків, відсутність кріпосного права

і

феодальної

власності

на з.емлюВажливим

об’єднуючим чинником було переплетіння волелюбних і релігійних настроїв козацтва. Захист

Колоніальна політика Польщі, посилення

кріпацтва, покатоличення

викликали

православної віри слугував потужною ідеологічною основою життя Запоріжжя. Разом із тим

активний протест українського населення і зумовили хвилю потужних повстань, які мали

не можна не зазначити і внутрішньополітичнихсуперечностей – майнова нерівність,

антифеодальний та національно-визвольний характер.

соціальне розшарування, конфронтаційні настрої.

16

Поступово їхні виступи проти польських панів набували дедалі більш організованих

справу на самобутнє мистецтво.

форм. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під керівництвомКриштофа

Козаки самі робилизасідки на татар, перехоплювали їхні каравани й поверталися

Косинського. Приводом прислужилася, як це часто бувало, особиста образа Косинського на

додому з багатою здобиччю. З часом козацькі загони виходили«Дикев поле» й уступали у

князя Острозького, який відібрав у нього маєток. Проте незабаром повстання, підтримане

відкритий бій з ординцями. Для цього вони миттю зводили неприступну фортецю зі скутих

місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь.

ланцюгами та засипаних землею возів. Татарська кіннота не могла увірватися до козацького табору,

У лютому 1593 р. князь Острозький розбив військо Косинського на

р. П’ятці.

а запорожцям у цей час було зручно вести прицільний вогонь по нападниках.

Козаки уклали угоду, згідно з якою Косинський позбавився гетьманства, козаки втратили

Наприкінці XVI ст. запорожці вславилися походами на Крим і Туреччину. Козацькі

право нападати на сусідні країни, а селяни-втікачі повернулися до своїх поміщиків. Але

походи дивували тогочасних свідків, які розносили славу про козаків далеко за межі України.

Косинський з

вірними козаками втік на Січ і звідти у травні 1593 р. почав

наступ

на

Козаки здійснили низку сміливих морських походів проти турків і татар, перетинаючи море на своїх

Черкаси. Там він зазнав поразки від черкаського і канівського старости Є. Вишневецького і

чайках. Козацька чайка (від татарського kaik — круглий човен) була 18-20 м завдовжки, 3-3,5 м

загинув. Його військо відступило на Запоріжжя.

завширшки й 3,5-4 м заввишки. Цей човен був спеціально призначений для морських походів. Його

У 1594–1596 рр. розгорнулося нове повстання під проводом

Северина

основу становив корпус, видовбаний із суцільної колоди та обшитий дошками, по ньому кріпився

Наливайка, який, до речі, був сотником у князя Острозького і брав участь у придушенні

пояс із сухого очерету, що захищав човен від затоплення. Чайка мала два керма — ззаду і спереду, а

повстання Косинського. Але після битви на .рП’ятці він кинув службу й організував загін

також щоглу й вітрила. Інколи човен був озброєний гарматою. Зазвичай на чайці вміщалося50-70

нереєстрових козаків для походів на татар. Захопивши багато здобичі, Наливайко послав

козаків, озброєних пістолями, рушницями, шаблями, списами, луками та стрілами.

гінців на Січ

із закликом розгорнути

антипольську боротьбу. Запорізькі козаки,

очолювані

Козаки дуже ретельно готувалися до морських походів: крім запасів зброї та військових

Г. Лободою, виступили на підтримку, і вже до початку І596 р. повстання охопило Київщину,

припасів,

запорожці

запасалися одягом

і харчами, сухарями, копченим

м'ясом, крупами.

Брацлавщину, Волинь, Поділля. Не останню роль у такому стрімкому успіхові відіграло ,те

Категорично заборонялося брати спиртні напої, а за порушення цього закону винний карався на

що основні польські сили у цей час перебували у Молдавії, де підтримували польського

смерть - п'яницю викидали за борт.

ставленика на молдавський трон. Але, побачивши реальну загрозу з боку козаків, польський

Для морських походів козаки вибиралиосінній час, коли хмарні

дні й темні

ночі

уряд вирішив направити проти них коронне військо.

допомагали їм зненацька нападати на ворога. Щоб запобігти цим походам, турецький султан

У березні 1 596 р. повстанці С. Наливайка об’єдналися з загонами Г. Лободи та

посилав проти козацьких чайок великий галерний .флотОднак запорожці не боялися

галер,

полковника М. Шаули і в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля дали бій полякам,

невелика чайка ховалася за морськими хвилями й тривалий час була непомітною для ворогів.

після якого, забравши свої сім’ї, змушені були відступити за Дніпро і рухатись на схід. Біля м.

Дочекавшись ночі, козаки несподівано нападали на ворожі кораблі. Поки одна половина відважних

Лубни в урочищі Солониця вони стали табором, очікуючи допомоги запорожців, але були

січовиків веслувала, друга, добре озброєна, кидалася на абордаж галери й захоплювала її.

оточені. Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей

серед

Узагалі, у небезпечних походах козаки

виявляли чимало

військовхитрощів.

Так,

старшини. Лободу вбили за підозрою в зраді, а Наливайка і Шаулу видали полякам. Опір було

наприклад, щоб підійти до ворога непоміченими, вони могли по кілька годин перебувати під водою

зламано. Наливайка і його соратників повезли до Варшави і у квітні 1597 р. стратили.

й дихати через очеретину, а потім зненацька нападати.

Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. зазнали поразки через внутрішню

Звичайно, усі походи козаків на татар відбувалися під керівництвом

безстрашних

неорганізованість і відсутність єдності. Але вони ж наочно продемонстрували вплив

гетьманів. У народній пам'’яті назавжди залишилися героїчні постаті захисників рідної землі,

нового соціального явища – козацтва, особливо у спілці з селянством, дрібною шляхтою

мудрих і хоробрих

гетьманівСамійла Кішки та Петра Сагайдачного— ватажків, яких дуже

та міщанами.

поважали козаки.

Після поразки постань кінця XVI ст. протягом тридцяти років не було великих

Лицарські риси П. Сагайдачного привернули до

народних виступів. Значною мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на

нього запорожців, які 1606 року обрали його гетьманом.

початку XVII ст. у період активної зовнішньополітичної діяльності, постійно відчувала

Конашевич-Сагайдачний

Петро

Кононович

потребу у військовій силі козаків і тому змушена була„загравати“ з ними, змінити

(?-1622

рр.)

– політичний

діяч, гетьман

реєстрового

репресії на привілеї.

козацтва. народився в с. Кульчинці поблизу Самбора (нині

Львівська обл.) в українській православній шляхетській

24. Розкрийте суть боротьби запорізьких козаків проти турків і татар в серединіXVI - першій

родині. Освіту здобув в Острозькій

академії. У 1601 р.

прибув на Запорозьку Січ, де був обраний гетьманом

чверті XVII ст. Дайте оцінку діяльності

П. Сагайдачного.

українського козацтва. На чолі з ним козаки здійснили

Провідною силою в боротьбі з турецько-татарською агресією стало українське козацтво.

кілька

успішних походів

проти

турків

і

Кримського

ханства (1607, 1608, 1614, 1615,

1616). Особливу

славу

Щоб дати відсіч ворогові й визволити побратимів, козаки здійснювали сміливі морські и сухопутні

здобув походом на Кафу (Феодосію) у 1616 р., захопивши

походи на Крим і турецькі фортеці.

її і визволивши з неволі багато полонених. Намагаючись

Протистояти сильному й небезпечному ворогові могли тільки добре обізнані у військовій

зміцнити становище козацтва, певний час проводив

справі та спеціально підготовлені вояки. У численних походах і боях козаки перетворили військову

компромісну політику щодо польського уряду. У 1618 р.

17

навіть взяв участь у поході військ польського королевича Владиславана Москву. І водночас у 1620

Часи

гетьманування . ПСагайдачного відзначалися не тільки воєнними

році послав до царя спеціальне посольство з проханням прийняти українських козаків на російську

походами, а й культурним піднесенням. З його іменем пов'язане утворенняславетної Київської

службу. У гетьманській діяльності керувався прагматизмом і тверезим розрахунком. Відомий як

колегії, що згодом стала називатися Києво-Могилянською. 1615 року в Києві засноване київське

меценат і палкий прихильник братського руху, захисник православної церкви.

братство, до якого увійшли заможні міщани, шляхта, православне духовенство, а через рік до нього

Хотинська війна. 1620 року розпочалася війна між Польщею та Османською імперією.

вступив і гетьман Петро Сагайдачний«з усім Військом Запорізьким», узявши братство під свій

Війська турецького султана ОсманаII розгромили сили коронного гетьмана С. Жолкевського на

захист. П. Сагайдачний перший з українських гетьманівпоєднав військову діяльність козацтва з

Цецорських полях у Молдові. Найкращі польські війська були знищені, а відрубану голову .С

діяльністю

інших

станів

українського

суспільства(духовенство, шляхта, міщани) для

Жолкевського відправили до турецької столиці, де її насадили на палю для публічного огляду. У цій

досягнення автономії України у складі Речі Посполитої.

битві загинув Михайло Хмельницький, батько майбутнього гетьмана України Б. Хмельницького.

Польський уряд звернувся по допомогу до козаків. 40-тис. козацьке військо на чолі із

25. Охарактеризуйте стан української культури у другій половині XVI - першій половині XVII

Сагайдачним підійшло до Хотина. Тут уже готувалася до бою 35-тис. польсько-литовська армія.

ст.

Очолювані турецьким султаном Османом II, турецько-татарські сили налічували 150 тис. осіб.

Важливою рисою формування й становлення української

культури, особливо

з

Протягом 4 днів (серпень - вересень 1621 року) точилася жорстока битва, у якій весь удар

потужного турецько-татарського війська прийняли на себе козаки.

другої половини XVI і в першій половині XVII ст., була підпорядкованість її

розвитку і

У Хотинській битві сторони зазнали великих утрат, тому Польща й Туреччина розпочали

інтересам визвольної боротьби-українського народу проти гніту шляхетської Польщі,

мирні переговори, у результаті яких був укладений Хотинський мирний договір:

проти наступу католицизму й унії. Одночасно із збройною боротьбою на Україні дедалі

• турки обіцяли стримувати татарські напади на землі Речі Посполитої;

ширше розгорталася ідеологічна боротьба, спрямована проти намагання польських феодалів

• поляки зобов'язувалися припинити походи козаків на Чорному морі.

і католицького духівництва денаціоналізувати й окатоличити українське населення.

Гетьман П. Сагайдачний болісно переживав результати Хотинського миру. Крім того,

У XVI — першій половині XVII ст. українська

мова, особливо

розмовна,

Польща не виконала своїх обов'язків щодо козацтва: не заплатила запорожцям гроші за час воєнних

розвивалася

далі. Офіційно-канцелярською, державною

мовою

в Литовській

державі була

походів, не забезпечила козаків-інвалідів, не вивела війська з Київського воєводства тощо.

«руська мова», що склалася на основі староруської мови часів Київської Русі. «Руська мова»

Тяжкий

моральний

стан . ПСагайдачного

погіршували

страждання

від

поранення

стала важливим етапом у формуванні української і білоруської національних мов.

отруєною стрілою під час Хотинської битви. 10 квітня 1622 року він помер і був похований у

Цікавою пам'яткою, в якій яскраво відбився процес формування української мови, є

Братському монастирі на Подолі в Києві.

так зване Пересопницьке євангеліє — рукописний переклад євангелія «из языка болгарского

Незважаючи на тяжкі наслідки Хотинської війни, вона мала неабияке значення:

на мову рускую», тобто з книжної церковнослов'янської мови на мову«просту», близьку до

тодішньої народно-розмовної української мови. Переклад здійснено у 1556—1561 pp. у місті

• турки не досягли своєї основної мети— загарбання українських земель;

Пересопниці

на Волині(тепер

село Рівненського р-ну

Рівненської обл.) поповичем

з міста

• був розвіяний міф про непереможність армії султана(невдача турків під Хотином підняла на

Санока Михайлом Васильовичем і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм.

боротьбу проти османського панування поневолені народи).

Найяскравіше

формування української мови і участь народних мас у

творенні

Історики

оцінюють

. ПСагайдачного

як

найвизначнішого

гетьмана

до

Богдана

Хмельницького. Він належить до тих постатей вітчизняної історії, яким сучасна Україна завдячує

духовної культури виявилися вусній народній творчості. У XIV — першій половині XVII

ст. продовжувала

розвиватися обрядова народна

поезія, що

своїми початками

сягає

в

своєю незалежністю. Він був прихильником ідеї утворення держави на берегах Дніпра під проводом

давнішні часи,— весільні пісні, поховальні голосіння, колядки, щедрівки, веснянки тощо.

козацької

військово-політичної

еліти. Своєю

активною,

але

поміркованою

і реалістичною

Та

особливе

місце в

усній народній творчості цього періоду

займаютьісторичні

політикою

йому вдалося підняти

престиж

українського

козацтва, що

вийшло

на

перше місце у

пісні та народні думи — героїчний епос України. У думах, поряд із змалюванням трагічної

соціальному житті замість шляхти,

яка поступово втратила роль провідної верст ви через своє

долі

невільників

у

турецько-татарському

полоні, оспівується

боротьба

проти

турецько-

ополячення й зраду материнської церкви.

татарських

загарбників, проти

польсько-шляхетських

гнобителів, показується

відвага

й

Гетьман Сагайдачний здійснив перші конкретнім кроки в напрямі реалізації ідеї утворення

хоробрість борців, героїв-богатирів — селян, козаків та їхніх ватажків Байди, Сагайдачного,

української

держави – заклав

основи її майбутньої

адміністративної структури. Військовий

Дорошенка, Сулими, Павлюка, Острянина та ін.

підрозділ – полк став також адміністративно-територіальною одиницею, яка носила назву тих міст і

мало поширеннядрукованих

книг

і

Для

розвитку

культури

величезне

значення

містечок, де він базувався. Він провів також реформу козацького війська,

перетворивши його з

початок та розвиток друкарства.

тимчасових

напівпартизанських

формувань

на

боєздатнерегулярне

військо

з

жорсткою

В Україні книгодрукування розгорнув російський першодрукарІван Федоров, який

дисципліною, довів його чисельність до 40-50 тис.

після

видання разом із своїм

помічникомПетром Мстиславцем у Москві першої відомої

Славу

та

авторитет

Сагайдачний

здобув не

лише

своїми

ратними подвигами. Він

був

датованої друкованої

книги в

Росії«Апостола» 1564 р. і «Часовника» 1565 р. внаслідок

видатним культурно-просвітницьким діячем. За його сприяння у Києві утворився осередок, до

переслідувань вищого духівництва й частини боярства змушений був перейти за«литовський

якого належали І. Борецький,

Є. Плетенецький, М. Смотрицький та ін Завдяки підтримці П.

рубіж». У 1572 р. Федоров з Білорусі перебрався до Львова і у 1573 р. на кошти, зібрані

Сагайдачного

Єрусалимський

патріарх

Феофан

висвятивІ. Борецького

на

митрополита

небагатими

міщанами, заснував

там друкарню. З неї у 1574 р. вийшов «Апостол» —

Київського, а також кілька єпископі в, чим було відновлено в Україні православну церкву (уряд

перша

друкована

книга в Україні,

що повторювала

московське

видання цієї книги. Того ж

офіційно визнав її у 1632 р.).

року Федоров надрукував і другу книгу — перший східнослов'янський «Буквар».

Через брак коштів Федоров уже в1575 р. залишив Львів і влаштувався спочатку

існування ця колегія стояла на рівні західноєвропейських університетів і польських академій.

управителем маєтку Дерманського монастиря на Волині, а через деякий час знову зайнявся

Крім братських шкіл, на Україні в другій половині XVI — першій половині XVII ст..

влаштуванням друкарні, тепер у м. Острозі. У цій друкарні, що містилася поруч з відомою

при церквах у селах і слободах існували численні парафіяльні, «дяківські» школи, в яких

Острозькою школою, в 1580 р. була надрукована «Книга нового завіту», а в 1580—1581

навчалися діти селян і козаків. Подібні школи виникли і на Запоріжжі.

pp. —

славнозвісна «Острозька біблія», перше повне видання

біблії

в

перекладі

на

Передові

вчені

піклувалися

про забезпечення

шкілпідручниками. У 1591 р. у

старослов'янську мову.

Львівській

братській

школі

було

складено

і

видано

греко-слов'янську

—граматику

З Острога Федоров повернувся до Львова, де й помер5 грудня 1583 р. Друкарня

«Адельфотес» («Братство»), за якою учні навчалися грецької і старослов'янської мов. У 1596

Федорова, що через борги перейшла до рук кредиторів, незабаром була викуплена Львівським

р. у Вільні надрукована«Граматика словенська», автором якої був викладач Львівської

братством.

братської школи Лаврентій Зизаній. У 1619 р. вийшла в світ у друкарні того ж Віленського

Після заснування Федоровим друкарень у Львові й Острозі наприкінціXVI — у

братства

«Грамматика

словенская»

Мелетія

Смотрицького, сина

відомого

полеміста

першій

половині XVII ст.

виникли

і діяли

також

інші

друкарні— Дерманська,

Герасима Смотрицького. За граматикою Смотрицького, яку Ломоносов назвав«вратами

Рахманівська, Луцька братська, Кременецька на Волині, Стрятинська, Крилоська біля

учености», близько 150 років навчалися мови учні російських, українських, білоруських і

Галича, Київська Лаврська, Почаївська, Чернігівська та деякі ін.

частково сербських та болгарських шкіл.

У другій половині XVI — першій половині XVII ст., у зв'язку з наступом

Велике значення мала також книга ученого-лінгвістаПамви Беринди «Лексикон

католицизму й насадженням в Україні уніатства, з одного боку, та розгортанням визвольного

славеноросский и имен толкование»,

надрукована в Києві у 1627

р.

У

цій

книзі

було

руху — з другого, загострюється боротьба і в галузі шкільної освіти.

перекладено з слов'янської на тодішню українську мову 8 тис. слів.

Єзуїти наприкінці XVI — на початку XVII ст. у містах України (й Білорусі)

Розвивалася оригінальна

і поширювалася перекладна література. Як

і раніше,

відкрили цілу низку своїх колегій — у Ярославі, Замості, Львові, Луцьку, Кам'янці-

з'являлися твори ораторсько-проповідницької (проповіді, повчання, учительські євангелія),

Подільському, Острозі та в деяких інших містах. Суворо регламентоване, навчання в

житійної,

паломницької літератури, історичні

твори —

літописи.

Одночасно

з

єзуїтських колегіях було схоластичним, підпорядкованим вихованню фанатичної відданості

традиційними жанрами в літературі виникали і нові жанри— посвяти, передмови й

католицизму. Відкривалися й уніатські школи.

післямови до друкованих книжок і різноманітного

типу

вірші— епіграми,

емблеми,

Та основна маса українського народу, за винятком частини найбільших феодалів, що

панегірики, декламації, інтермедії, полемічні, історичні, морально-дидактичні вірші та ін. У

полонізувалася, залишилася вірною православ'ю і не посилала дітей

навчатися

ні

віршахдо прославлялася боротьба проти ворогів, оспівувалася вірність вітчизні.

єзуїтських колегій, ні до уніатських шкіл.

Та найбільше значення малаполемічна література, що особливо розвинулася у

Найважливіше значення мали православні слов'яно-руські школи. Серед цих шкіл

другій половині XVI — на початку XVII ст. у зв'язку з посиленням польсько-шляхетського

одне з перших місць належалоОстрозькій школі, відкритій близько 1576 р. зусиллями й на

гніту, наступу католицизму на Україну і насильницьким насадженням унії. Відомо близько

кошти українського князяК.

Острозького (1526—1608 рр.). Першим

ректором

цієї школи

140 полемічних творів з часів XVI — першої половини XVII ст., з яких близько 80 написано

був відомий письменникГерасим Смотрицький, учителями — видатні культурні діячі —

католиками та уніатами і близько 60 — православними.

Іов Княгиницький, Дем'ян Наливайко (брат Северина Наливайка) та ін. Навчальний

Першим значним полемічним твором була

книга

відомого діяча

української

процес в Острозькій школі стояв на рівні тодішніх вищих протестантських і польських шкіл

культури, першого ректора Острозької школиГерасима

Смотрицького «Ключ

царства

— академій. У ній викладалися мови— грецька,

латинська, польська, слов'яно-руська, а

небесного», що вийшла в Острозі у 1587 р. Головна увага автора зосереджена на викритті

також «сім вільних наук» — трівіум (граматика, піїтика, риторика} і квадрівіум (діалектика,

ворожості українському народові папства, католицизму, на правдивому показі соціальних

математика — арифметика і геометрія, астрономія і музика). З Острозької школи вийшло

антагонізмів, тяжкої праці поневолених селян, людей «бідних, убогих», над якими свавільно

багато видатних письменників, учених, політичних діячів, зокрема Мелетій Смотрицький,

знущаються пани.

Петро Сагайдачний та ін.

Видатним полемістом кінця 80 90-х років XVI стбув Стефан

Зизаній

Острозька школа мала значний вплив і на організацію та постановку навчання в

(Тустановський),

який

походив

з

родини

мірошника з

села

Тустановичі(звідси

—

братських школах. Першою такою школою стала заснована у 1586 р. Львівським братством

Тустановський), що на Галичині. Він виступав як з полум'яними антикатолицькими й

школа

у Львові. Наприкінці XVI — на

початку XVII ст.. братські

школи

діяли також у

антиуніатськими усними проповідями, так і з пристрасними полемічними творами.

Рогатині, Городку, Перемишлі, Більську, Кам'янці-Подільському, Галичі, Замості, Холмі,

Глибокою емоційною наснагою, високим патріотичним пафосом і болем за тяжку

Вінниці,

Немирові, Луцьку.

У

Києві братська

школа заснована

1615в

р. Першим її

долю вітчизни сповнений твір Мелетія Смотрицького «Тренос» («Плач»), опублікований у

ректором був вихованець Львівської школи, відомий письменник Іов Борецький, пізніше

1610 р. польською мовою у Вільні. Цей твір написаний у формі голосіння-плачу Матері—

київський митрополит.