Pedagog

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Мова йде про святині юнацтва. Святиня в серці і в думці – це батьківщина, її слава, могутність, достойне життя в ній кожної людини. Патріотом і громадянином може стати тільки людина з чуйним і мужнім серцем. Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття і думки, осягнення святині не тільки розумом, а передусім серцем. А починається це осягнення з того, що хтось стає для людини безмірно дорогим, комусь вона готова віддати всі сили своєї душі. Людина повинна відчувати іншу людину з її радостями і тривогами. І це відчуття іншої людини повинно починатися з матері. Патріотизм виховується й на прикладах життя справжніх синів і дочок Вітчизни.

Велику силу має слово педагога. Тільки недоумство і моральна розбещеність можуть закрити дорогу слова до серця людини. Слово – могутній борець за людську душу. Все залежить від того, що стоїть за словом вихователя. Є слова кволі й потворні, як кретини. Є слова немічні й безкровні, як тінь стеблини, що всихає. А є слова яскраві й незгасні, як вічні зорі, що вказують людині шлях. Прагніть до того, щоб ваші слова були провідними зірками.

72. Як духовне життя молодої людини наповнити думками про батьківщину

Якщо ви хочете стати справжніми вихователями юних, поцікавтесь, чим займаються, що читають, чим захоплюються, що думають вони в ті години, коли залишаються наодинці із собою. І чи хочеться їм залишатися наодинці із собою? Якщо не хочеться – дуже погано, бо нема тоді в юної людини індивідуального духовного світу, нема особистості, а значить, нема й колективу.

Бесіди про патріотів, справжніх синів Вітчизни дозволяють торкнутися до чутливих струн

самовиховання юних людей. Але ще потрібно докласти багато праці, щоб юність стала духовною зрілістю.

73. Як же наступає духовна зрілість юнацтва

Громадянське змужніння приходить з думкою про те, що ти зробив щось для людей, щось дав їм. Це найважливіше джерело морального багатства юності. Осягнути батьківщину розумом і серцем може тільки той, хто вже в 12-13 років набув морального багатства. У старшому віці ваше слово вже важко доходитиме до юнака, оскільки душа його переповнена тільки радістю споживання, а насправді душа –

42

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

убога, порожня, в ній нема морального багатства – радості творення для людей.

Але якщо педагогам вдається досягти того, що у свідомості учня суспільне стає особистим, коли власна совість не дає йому бути байдужим до людей. У світі нема нічого, що не стосувалося б особисто кожного. Фізична праця на благо людей загартовує юних і духовно. Якщо молода людина, зіткнувшись із труднощами, думає, як їх подолати, а не думає про те, як би їх обійти, щоб не долати, то таку молоду людину можна вважати духовно зрілою.

74. Не бійтесь труднощів, без яких нема ідейного виховання юних

Подоланням труднощів виховується мужність, облагороджується серце (не стає жорстоким, а, навпаки, стає ніжним і чутливим до людини, непримиренним, безпощадним до зла.

Якщо людина навчилася ще в ранній юності долати труднощі й незгоди, то вона бачитиме навколо себе те, що ніколи не побачить балуваний безділлям, розніжений, розслаблений “мамин синочок”.

75. Оберігайте чистоту душевних поривів юнацтва

Як вогню, бійтесь байдужості. Це найстрашніша отрута, що породжує обивателя, міщанина, якому ні до чого нема діла І чим більше створили молоді руки для людей. Тим чистіше й благородніше серце, яке відчуває радості тривоги людей, біди і турботи суспільства. Пам’ятайте, що перша реакція на зло, перші поривання, підказані голосом совісті, бувають, як правило, найблагороднішими. Тож не приглушуйте голосу совісті. Не зв’язуйте благородні юначі поривання шорами логічних роздумів і умовиводів. Усе це прийде з часом. А гарячий трепет юного серця, нетерпимого до зла, – ніколи не прийде, якщо юність не візьме його з тієї тривожної неспокійної пори, коли відбуваються великі відкриття світу – складне й небезболісне пізнання серцем добра і зла. Отож, холодний розум буде, було б тільки гаряче серце.

76. Як навчати молодь жити у світі суспільних інтересів

Прагніть того, щоб у підлітковому і юнацькому віці людина жила турботами про цінності, що належать колективу, суспільству. Господарські, економічні інтереси займають у духовному житті учнівського колективу особливе місце. Турботи про матеріальні

43

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

цінності надають особливого відтінку взаємовідносинам у колективі, всьому строю мислення учнів. Щоб виховати зрілість, дорослість думки, треба турбуватися про економічні, господарські відносини в колективі.

77. Як створити трудові відносини всередині учнівського колективу

Мова йде про матеріальні відносини, про матеріальне вираження таких понять, як відповідальність, керівництво. Підкорення, взаємодопомога, співробітництво, обмін досвідом. Всі слова про почуття відповідальності залишаться дитячим лепетанням, якщо нема відповідальності за матеріальні цінності. Нема й не може бути ніякого колективу, якщо відносини між його членами не проникнуті духом взаємодопомоги. співробітництва, товариського обміну ідеями й досвідом.

Господарські, матеріальні, економічні відноси6ни,тісно пов’язані з працею, – одна з ниток, які пов’язують учнів у різновікових колективах.

78. Різновікові колективи не можна будувати на порожньому місці

Матеріальні, господарські відносини породжують відносини другого роду – духовні. Чим цікавіший труд, який становить саму суть господарських відносин, тим глибшими є духовні відносини між вихованцями різного віку.

Якщо вам вдалося досягти злиття праці й духовного життя вихованців різного віку, тоді у вас з’являється нове, дуже сильне джерело впливу колективу на особистість. При цьому риси особистості проявляються в конкретній діяльності. Виховний ефект різновікового колективу полягає в тому, що під впливом яскравого позитивного прикладу дитина, підліток усвідомлює, якою дитиною він хоче стати, в нього з’являється прагнення досягти ідеалу, зразка. Поза духовними відносинами, які виникають на ґрунті цікавої, захоплюючої праці, прагнення стати такою-то людиною не може виникнути й оволодіти думками вихованця.

Різновікові трудові або творчі колективи мають формуватися на добровільних засадах.

Є ще один секрет виховання. Людина найкраще виховується тоді, коли виховує інших, піклується про інших. Добре, коли вже в підлітковому віці учень проявляє турботу про менших. Чим активніше

44

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

ці почуття проявляються в діяльності, тим ніжнішим чи мужнішим стає серце підлітка (дівчини, хлопця).

79. Турбуйтесь про те, щоб ваші вихованці були й вихователями

Турбота про хвору дитину, дитину-сироту тощо – справжні уроки сердечності. Підлітки навчаються відчувати, розпізнавати серцем біду, тривоги там, де не завжди їх побачиш очима. Якщо колектив турбується про таку дитину, він стає дуже чуйним і до найбільшої людської біди – одинокості.

80. Виховуйте колектив так, щоб юнаки і дівчата не проходили мимо одинокості

Благородна тривога серця, чисті, піднесені душевні пориви – неабияке багатство людини, котре здобувається не в зрілості, а в юному віці. Тож навчайте своїх вихованців бачити людину. Нехай кожен навчиться бачити в людині самого себе. Дати кожному юнакові та дівчині це “дзеркало”, навчитися вдивлятися в нього – одна з вершин педагогічної мудрості.

81. Оберігайте своїх вихованців від марнослів’я

Марнослів’я розбещує душу людини, як іржа роз’їдає колектив. Нехай з дитинства та юності в плоть і кров, у звичку хлопця та дівчини входить правдивість: нехай звичка називати речі своїми іменами перетворюється в характер, у натуру.

Для цього навчайте учнів не кидати слова на вітер, не давати слово, якщо знаєш, що не дотримаєш його (краще сказати: “Я постараюсь дотримати слова, я примушу себе це зробити” і добиватися поставленої перед собою мети, щоб не було потім соромно перед людьми).

Процес такого самовиховання відбувається не без труднощів. Нема доблеснішої перемоги, ніж перемога над своїми слабостями. Мета самовдосконалення досягається тоді, коли молода людина може сказати собі: “Я – господар своєї волі”.

Дзеркало правдивості, яке правильно відображає життя, відшліфовується трудом. Адже у справі виховання все взаємопов’язане. Правдивість і чесність, непримиренність до брехні та обману ідуть від великої правди труда. Недарма давнє українське прислів’я мовить: “Правдиве слово в того на язиці, в кого на долонях мозолі”. Серце трудівника бунтує проти неправди і брехні.

45

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Юнацтво повинно знати, що таке важко, з власного досвіду. Той, хто пізнав труднощі, дорожить словом і нетерпимий до марнослів’я.

82. Як навчати своїх вихованців виховувати самих себе

Багатства духовного життя колективу й окремої особистості – взаємопов’язані. Особистість і колектив – дві сторони однієї медалі.

Виховувати людину означає виховувати в неї вимогливість до самої себе. Це можливе тоді, коли не ведеш постійно людину за руку, а надаєш їй можливість відповідати за себе, виробляти власну життєву позицію. (Достоєвський: “Знайди себе в собі, підкори себе собі; оволодій собою”). Виховання почуттів, дисциплінованості думки і волі, вироблення й урівноваження характеру – все це людина повинна робити сама, пізнаючи себе й оволодіваючи собою. Самовиховання потребує дуже могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Але самовиховання можливе тільки тоді, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, чисто людських засобів впливу: доброго слова, поради, лагідного чи докірливого погляду.

Педагогічне керівництво самовихованням учня – це передусім відносини педагога й вихованця, проникнуті глибокою взаємною вірою в добрі наміри. Ваш виховний вплив має здійснюватися у певному стилі. Але яким би не був цей стиль, у ньому не може бути місця крику, нервозності, покаранням. Мистецтво виховання полягає саме в тому, щоб попередити погані вчинки.

83. Оволодівайте мистецтвом індивідуальної бесіди

Якщо ви бачите і відчуваєте, що в дитини є органічна потреба розкрити вам свою душу, порозмовляйте з нею. При цьому ви маєте знаєте: дитина чистосердечно розкриється перед вами тільки при умові, що ви ніколи не звертаєтесь ні до кого по допомогу втихомирити її. А ще педагог не може розраховувати на довіру, відвертість, відкритість учня, якщо не стане для нього улюбленим.

Педагог має знати, що дотик до дитячого серця повинен бути ніжним, обережним. Вмійте читати між рядками сказаного дитиною те, що недомовлене. Бережіть таємницю, яку вам довірив учень, – це одне з елементарних правил педагогіки, що стосується і виховання, і самовиховання.

Якщо людина розкрилася перед вами – це вже великий успіх виховної роботи. Але далі все значною мірою залежить від того, яким побачить і відчує вихованець ваш людський дотик до його серця.

46

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Від чого залежить самоповага? Це дуже крихка, тендітна річ, з якою треба бути дуже обережним (як з краплиною води, що тремтить на квітці троянди, коли треба зрізати квітку, не струсивши прозору краплю, в якій сіяє маленьке сонце). Так і самоповага не терпить грубих, сильних, вольових засобів. Можна назвати самоповагу дитячою інтелігентністю. Це душевна м’якість, помножена на чистоту думок, поривань, намірів. Повага до себе народжується зі світлих інтелектуальних почуттів, з радості пізнання. Якщо навчання супроводжується похмурістю, людина стає байдужою до себе. Найважливіше завдання педагога як вихователя полягає в тому, щоб зберегти в юному серці вогник світлих інтелектуальних почуттів, не дати йому згаснути, адже запалити його знову дуже важко.

Якщо грунт для самовиховання підготовлений, можна починати процес самовиховання – складну, в єдності, роботу розуму і серця, почуттів і переконань.

84. Як стимулювати до самовиховання в моральній сфері

Важливим стимулом до самовиховання моралі є порушення вихованцями думки про те, що ми, індивідууми, живемо серед людей, які бачать нас щохвилини й щогодини, відчувають нас навіть тоді, коли нас нема поруч (про нас говорять наші речі, наші справи). Кожен має бути не байдужим до того, що думають про нього люди. Особливо треба дбати про свою моральну чистоту.

Підліток має знати, що навіть коли він чинить щось недобре чи погане наодинці, в цю хвилину він все одно не один: його поганий вчинок болем відіб’ється у серці його матері, яка бачить і відчуває свою дитину завжди. Тож треба пам’ятати: на тебе завжди дивиться мама.

Самовиховання в моральній сфері починається з виховання елементарної моральної культури. Педагогам треба розробити програму самовиховання, що складається з певних вимог. Такими вимогами можуть бути:

▪Пам’ятай, що у світі є речі, які не порівнюються, не зіставляються ні з чим. Це, передусім, твоя батьківщина – земля, що виховала, виростила тебе, дала тобі життя.

▪Пам’ятай, що ти живеш серед людей. Ти є не тим, що ти сам про себе думаєш, а тим, що думають про тебе люди. Якщо ти бачиш у собі величину, а люди – мізерність, то ти нікчема: зумій визнати це і спробуй стати справжньою людиною.

47

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

▪Справжня людина та, яка не робить гидоти, паскудства, підлоти наодинці із собою. Нехай

утаких випадках строгим, вимогливим свідком твоїх вчинків буде твоя совість.

▪Коли ти твориш добро, ти набуваєш безцінного багатства. Той, хто живе задля блага людей, – найбагатша і найщасливіша людина. У світі є єдиний вимір багатства, краси, величі

– людина. Якщо після смерті людини щось і залишається на Землі, то це те, що нею зроблено доброго для людей.

▪Найвище втілення людської краси – жінка. Дівчинка, дівчина – це не тільки твоя подруга. Вона – майбутня мати. Оберігайте її красу, дбайте про її здоров’я – цим самим ви піклуватиметесь про майбутнє всього людського роду.

▪В людині може оселитися багато пороків, з яких двадцять – найстрашніші: байдужість до добра і зла, лінь, дволикість, лестощі, підлабузництво, відсутність своїх переконань, мовчазне погодження з неправдою, впертість у своїх помилках, чванство, марнослів’я, брехливість, підлість наодинці з собою, відмова від друга, коли всі проти нього, невіра в добре начало в людині, лицемірство, злорадство, жорстокість до слабшого й беззахисного, черевоугодництво, ненажерливість, скупість. Не забувай, що кожен із цих пороків починається з маленької зернини й розростається до неймовірних розмірів. Будь непримиренним до пороків передусім у самому собі. Намагайся робити те, що захоплює тебе в іншій людині, і ніколи не роби того, що ти ненавидиш в інших.

▪Якщо ти помітив у собі зернину пороку, умій бути безпощадним до самого себе. Виривай коріння пороку вчинками, що формують протилежні пороку якості.

▪Якщо ти бачиш зло і залишаєшся осторонь, то знай, це проявляється тваринний інстинкт порятунку власної шкіри. Проганяй такі інстинкти. Якщо ти пройшов мимо зла один раз, то так будеш чинити завжди, поки не перетворишся в жалюгідну істоту.

▪В людському світі багато доблестей, але одна є вершиною людськості – це почуття власної гідності. Тримай голову прямо й тоді, коли став переможцем у боротьбі за правду, і тоді, коли змушений визнати свою помилку.

▪У світі є речі, які ні з чим не порівняти. Це передусім – батьківщина, земля, що дала тобі життя і людське достоїнство. Якщо ти переживаєш важку безвихідну мить, подумай: чого вимагає в цих обставинах від тебе батьківщина. Так і роби.

48

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Надзвичайно важливим є пізнання людиною людини. Єдність виховання і самовиховання починається там, де людина, пізнаючи людське, пізнає саму себе, навчається дивитися на себе збоку.

85. Як спонукати до самовиховання в праці і навчанні

Для цього необхідна, найперш, атмосфера праці в школі і дома. Загальні повчання щодо цього виражаються в таких істинах:

▪Пам’ятай, що без праці людина вироджується – перетворюється в мерзенну істоту.

▪Людину впізнають за колосом пшениці, яку він посіяв і виростив, тобто людина пізнається

упраці. Чи то дерево, посаджене тобою, чи то робочий зошит – це ти сам, це твоя праця, це твій обов’язок.

▪Навчаючись за шкільною партою, ти береш у борг у старших поколінь матеріальні цінності. Необхідні для життя. Твій обов’язок – якомога раніше почати продуктивну працю, щоб допомогти сім’ї заробляти гроші, за які купуватимуть тобі необхідне.

▪Знай, що праця – справа нелегка. Не випадково слова “труд” і “труднощі” – одного кореня. Труд не може бути таким цікавим, як гра. Але він цікавий іншим: тим, що вкладаючи свій розум, мудрість, напруженість рук, людина створює красу, потрібні, корисні речі, утверджуючи цим себе. Якщо людина проживе лише років сімдесят, то дуб, посаджений її руками, - сімсот або тисячу років. Отож, залишай себе у праці, і ти будеш щасливим.

▪З самого початку тої чи іншої праці намагайся уявити її завершення, результат. Не лякайся одноманітності праці. Труд – як сходження на гору: досягнеш її сяючої вершини тільки тоді, коли пройдеш важку, виснажливу кам’янисту стежину до неї.

▪Труд робить людину зрілою і мужньою. Добре з шестирічного віку розпочинати роботу, розраховану на кілька років. Добре, якщо в десятирічному віці, оглянувшись назад, ти вже побачиш те, що зроблене твоїми руками (посаджене дерево, розроблену на пустирі клумбу тощо). І мудрість науки, і світло знань розкриються перед тобою по-справжньому тільки тоді, коли ти пізнаєш, що таке піт, трудова втома, мозолі.

▪Навчання стане для тебе трудом, і ти зможеш управляти сам собою, оволодіваючи знаннями, лише тоді, коли навчишся долати труднощі в роботі, в якій зливаються майстерність рук і мудрість розуму.

49

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

▪Ніколи не залишай початої справи, доводь її до кінця. Якщо звикнеш кидати почате і переходити від одного до другого, ти станеш ледарем і неуком.

▪Знай, що майстерність не має меж. Удосконалюватися можна безмежно. Виховуй у собі майстра, не задовольняйся тим, що ти вже зробив. Оволодівай справою так, щоб бути господарем

уній.

Ці повчання доходять до учнів тільки при певних умовах. Вони залишаться лише порожнім звуком, якщо в навчальному закладі не створена атмосфера радості праці. А це можливе тоді, коли в праці людина розкривається як індивідуальність. Давайте своєму вихованцю такі трудові завдання, які б спонукали його до набуття нових знань. Вогник захопленості треба підтримувати.

86. Як виховувати самодисципліну в розумовій праці

Повчання щодо самодисципліни розумової праці:

▪Якщо хочете, щоб у вас було достатньо часу, щоденно читайте. Адже у всьому, що ви читаєте – тисячі точок дотику з матеріалом, який вивчається на уроках (своєрідні якорі пам’яті).

▪Умійте слухати вчителя. У старших класах обов’язково конспектуйте матеріал за вчителем, незалежно від того, є він у підручнику чи ні. Конспектування навчає мислити і перевіряти самого себе. Треба навчатися думати над конспектуванням уже на лекції і перечитувати законспектоване щоденно. Можна виносити на поля конспекту питання, над якими треба подумати.

Зцими питання треба пов’язувати й читання наукової літератури. Якщо ви будете дотримуватися такого правила, то у вас не буде “авральних” днів.

▪Починайте робочий день раненько. Прокидайтесь о 5 год.30 хв., робіть зарядку, склянку молока з хлібом, починайте роботу. Півтора-дві години розумової праці перед заняттями – це золотий час. Виконуйте в ці ранкові години найскладнішу, творчу розумову роботу та роботу з науковими дослідженнями. Тоді ви не будете засиджуватися до півночі.

▪Вмійте сформувати систему своєї розумової праці. Мова йде про співвідношення головного і другорядного. Головне треба розподілити в часі так, щоб воно не відсувалось на задній план другорядним. Головним треба займатися щоденно.

▪Вмійте створювати для себе внутрішні стимули. Адже не все у розумовій праці цікаве. Намагайтеся починати таку працю саме з “нецікавого” і зосередити на ньому свою увагу настільки, щоб стимул “треба” перетворився поступово у стимул “хочу”. А найцікавіше завжди залишайте на завершення роботи.

50

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

▪Вас оточує море книг. Треба вміти правильно вибирати книги і журнали для читання. Намагайся не читати те, що зіб’є тебе з режиму роботи. Але треба враховувати, що завжди може виникнути необхідність прочитати позапланову книгу. Тому необхідно мати резерв часу, який створюється вмілою розумовою працею на уроках, над конспектами, попередженням “авральних” днів.

▪Умійте самому собі казати: “Ні!”. Вас оточує багато цікавих занять. Але виберіть те, що потрібно для вас, що не принесе вам шкоду.

▪Не витрачайте час на дурниці: пусту трату часу, пусті балачки. Умійте навіть розмову з друзями зробити джерелом свого духовного збагачення.

▪Навчайтесь полегшувати свою розумову працю в майбутньому, тобто створювати резерв часу на майбутнє. Для цього треба звикнути до записних книжок, призначених для яскравих думок, для цікавого з прочитаного.

▪Для кожного виду роботи шукайте найбільш раціональні прийоми розумової праці. Не шкодуйте часу на те, щоб глибоко осмислити суть фактів, явищ, закономірностей, з якими ви маєте справу. Навчіться не перечитувати, а лише переглядати те, що вам добре відоме, але остерігайтесь поверхового проглядання того, що вами ще не осмислене.

▪Розумова праця не може бути успішною, якщо вам заважатимуть.

▪Розумова праця вимагає чергування математичного й художнього мислення. Чергуйте читання наукової літератури з читанням белетристики.

▪Позбавляйтесь від поганих звичок (перед початку роботи сидіти хвилин п’ятнадцять; перелистувати без потреби книгу; прокинувшись, лежати певний час у ліжку тощо).

▪“Завтра” – найнебезпечніший ворог працелюбства. Навпаки: виконуйте сьогодні частину завтрашньої роботи.

▪Ніколи не припиняйте розумову працю. Кожен день має збагачувати вас інтелектуальними цінностями. Чим більше ви знаєте, тим легше оволодівати вам новими знаннями.

87.Як сприяти самовихованню у фізичній культурі

Фізична, інтелектуальна. Емоційна, естетична і трудова культура повинні розглядатися в їх єдності і взаємозалежності. Фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя,

51