Pedagog

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

відстоюючи, захищаючи істину, молода людина утверджується в ній сама, виникає потреба в дальшому розширенні і поглибленні знань.

Щоб учням хотілося навчатися, треба зробити так, щоб знання не залишалися в їх свідомості “цінностями для себе”, а щоб набирали морального забарвлення, переживались як радість, честь, багатство, достоїнство особистості.

29. Як розподілити працю учня за порами року

Це одна з важливих проблем, пов’язаних з фізичним розвитком, зміцненням здоров’я та усестороннім розвитком учнів. Рік складається з періодів, у кожному з яких життєдіяльність людського організму протікає по-різному. Відомо, наприклад, що до весни захисні сили організму ослаблюються, а до осені – міцніють. Тому й навчальний процес треба будувати з врахуванням цих циклічних коливань.

Бажано, щоб вивчення важливих теоретичних узагальнень завершилось до кінця лютого. Розумова праця у весняний період навчання має включати такі види роботи, які розвивають, поглиблюють, систематизують набуті раніше знання. Навесні треба посилити вироблення умінь, необхідних для дальшого успішного навчання, накопичувати факти для теоретичних узагальнень на початку нового навчального року.

30. Про інтелектуальне життя вихованця

Це питання, пов’язане зі всім, що діється в школі. Якщо вчителі тільки й думають про те, як би примусити учнів побільше сидіти за підручниками, як відволікти його увагу від усього іншого, то перевантажень не уникнути. Не допускайте, щоб вашого вихованця заполонило школярство. Крім звичних учнівських справ, уявлень та інтересів, у нього повинно бути багате, багатогранне інтелектуальне життя, яке полягає насамперед у читанні книг.

Але читання стане духовною потребою учня тільки тоді, коли він відчує, що ваша думка постійно збагачується, якщо переконається, що сьогодні ви не повторюєте те, що говорили вчора.

Застій, збідніння інтелектуального життя учителя, народження в нього такої риси, як неповага до думки відображаються на педагогічній діяльності. А якщо він збагачує інтелектуальне життя колективу, то й сам користується духовними багатствами цього колективу.

Свою неоціненну роль відіграють науково-технічні гуртки. Гурток – це не додаток до предмета і не засіб попередження відставання, а джерело інтелектуального життя.

22

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

31. Щоб не було перевантаження, потрібен вільний час

Парадокс, але учень може тоді успішно навчатися, коли не витрачає весь свій час на навчання, а має достатньо вільного часу. Хоча це й не парадокс, а логіка педагогічного процесу. Чим тісніше наповнений робочий день учня шкільними знаннями, чим менше залишається в нього часу для того, щоб подумати про щось безпосередньо не пов’язане з навчанням, - тим більша вірогідність перевантажень, відставання.

Вільний час – перша умова багатства інтелектуального життя і вихованця, умова того, щоб у його житті було не тільки навчання, а значить і того, щоб це навчання було ефективнішим.

Вільний час учня народжується на уроках, а його творцем є розумний, мислячий вчитель. Перший помічник учителя у створенні вільного часу – сам учень, від якого залежить стан його знань (рухливості й активності чи окостеніння). Однак є ще одна важлива умова створення вільного часу

– режим праці і відпочинку.

Досвід показує, що друга половина дня має бути вільним часом учня. Але вільний час – це не бездіяльність. У цей період учень, читає, бере участь у роботі гуртків, трудиться на природі, спостерігає за явищами природи і працею людей – тобто відбувається розумова діяльність, яка являє собою розвиток, трансформацію знань.

Крім того, наукою доведено, що найбільш доцільне ранній відхід до сну і раннє пробудження. Виконання домашніх завдань ефективніше вранці. Взагалі в перші 8-10 ранкових годин найбільш інтенсивна розумова праця.

32. Навчайте дитину користуватися вільним часом

Для дитини час протікає зовсім не так, як для дорослого – про це ніколи не можна забувати. На кожному кроці перед дитиною відкривається щось нове, невідоме, що захоплює її розум і серце, і дитина вже не в змозі не те що думати, а й відчувати плин часу. Не дивно, що захоплений учень може забути про домашнє завдання. Не дивуйтесь, якщо під час уроці учень задумався, дивлячись

увікно чи на тінь дерева на стіні. Не кричіть на учня, а спробуйте зрозуміти його, обережно перенесіть його з човна дитинства у човен пізнання. Не завадить інколи й самому поринути з учнем

уріку дитинства, подивитися на світ його очима.

Захоплюються часто й дорослі. Але в підсвідомості дорослого виникає думка, що треба виконувати роботу, ніхто її за вас не зробить.

23

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

В учня нема ще такого контролю з боку підсвідомості. Його ще треба навчати користуватися вільним часом.

Але як навчати: вимагати, щоб учень думав, не захоплювався, а працював, оберігати його від спілкування з цікавими речами? Не можна це робити. Не можна ламати природу дитинства. Навчати користуватися вільним часом – значить домагатися того, щоб цікаве, те, що захоплює дитину, було водночас корисним, потрібним для його розуму, почуттів, усестороннього розвитку. Іншими словами, час дитини має бути насичений захопленнями, які б розвивали його думку, збагачували знаннями та уміннями і разом з тим не руйнували чарівності дитинства. Створити для дитини вільний час – це не значить надати їй можливість робити те, що забажається (стихійністю можна виховати лінь і недбальство. Навчити користуватися вільним часом можна не роз’ясненнями, а організаційною діяльністю, колективною працею.

33. Приведіть кожного учня до вогнища захопленості

Вчитель повинен продумувати, де і як буде використовувати кожен вихованець свій вільний час (не проводити, а саме використовувати розумно).

Важливим вогнищем захопленості має стати книга (школа повинна стати царством книги). Ніяке захоплення не принесе користі, якщо не торкатиметься думки, душі і серця.

Наступним вогнищем захопленості, до якого треба привести кожного вихованця є захопленість улюбленим предметом. Залюбленість у предмет, інтелектуальна активність можливі тільки тоді, коли в людини є в шкільні роки те саме безцінне багатство – вільний час.

Педагогічному колективу треба глибоко продумати, як досягти того, щоб в другій половині дня в школі запалало багато вогнищ, котрі кличуть учнів до поглибленого вивчення різних галузей науки.

34. Виховуйте трудовими захопленнями

Розум дитини – на кінчиках її пальців. Це педагогічне переконання виникло зі спостережень. У дітей із золотими руками, у тих, хто любить працю, формується ясний, допитливий розум. Мова йде не про будь-яку працю, а про творчу, в якій – думка, тонке уміння, майстерність. Адже чим вища майстерність, якою оволодіває рука, тим розумніша дитина, тим яскравіше проявляються в неї здібності до

24

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

вдумливого аналізу фактів, явищ, причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей.

Для того, щоб рука розвивала розум, потрібне постійне читання: книга формує не тільки розумну голову, але й розумні руки.

35. Як домогтися, щоб учні були уважними

Управління увагою – одна з найбільш тонких і ще мало досліджених сфер педагогічної праці. Щоб управляти увагою учня, треба добре знати його психіку та вікові особливості. Це можливо тільки тоді, коли вдається створити, утвердити й зберегти його певний внутрішній стан (емоційну піднесеність, інтелектуальне натхнення, пов’язане з почуттям володіння істиною, з розумовою гордістю. Цей стан створюється всією системою розумового виховання.

Оволодіння увагою – це дуже тонкий, філігранний вплив педагога на думки дитини. Довільна увага учня повинна поєднуватися на уроці з мимовільною. А це можливе лише тоді, коли учень, слухаючи, думає, що можливе лише при умові. Якщо у свідомості вже є “наживка для мислення”, тобто учню дещо з теми вже відомо. Чим активніша думка у процесі сприйняття навчального матеріалу, тим легше учню навчатися. Увага, підготовлена читанням, – одна з найголовніших умов полегшення розумової праці. Там, де на уроках довільна увага учнів поєднується з мимовільною, нема виснаження, втоми.

Якщо вчитель не думає над тим, щоб створити в учнів, внутрішній стан емоційної піднесеності, інтелектуального натхнення, знання викликають тільки байдужість, а нечуттєва розумова праця приносить втому. Ті учні. Які нічого, крім підручника не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями на уроці і все перекладають на домашню роботу. Перевантаження домашніми завданнями, вони не мають часу для читання наукової літератури, журналів. Виходить “зачароване коло”.

36. Наочність – стежина пізнання і світло, що осяває цю стежину

Єдиним засобом виховання уваги є вплив на думку, і наочність настільки сприяє розвитку й поглибленню уваги, наскільки вона стимулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привернути увагу на тривалий час, але мета застосування наочності полягає не в тому, щоб на цілий урок прикувати увагу учня, а для того, щоб на певному етапі пізнання учні від образу мислено перейшли до узагальнюючої істини, закономірності.

25

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Застосування засобів наочності вимагає великої науковопедагогічної підготовленості вчителя, знання психології учня. Передусім треба пам’ятати, що наочність – це всезагальний принцип розумової праці маленьких школярів. Наочність – сила, що розвиває увагу, мислення, надає емоційного забарвлення пізнанню. Завдяки одночасності бачення, слухового сприйняття, переживання й мислення у свідомості учня формується те, що в психології називається емоційною. Застосовуючи наочність, треба думати про те, як від конкретного перейти до абстрактного, на якому етапі уроку засіб наочності перестане бути необхідним. Поступово треба переходити від натуральних до образотворчих засобів наочності, а потім до таких, які дають символічне зображення предметів, явищ і далі – до словеснообразної наочності. Словесний образ – це крок на шляху переходу від мислення “формами, звуками, фарбами й відчуттями до мислення поняттями. Крім того, засіб наочності має бути таким, щоб учні звертали увагу на найголовніше і найсуттєвіше.

Наочність вимагає великого мистецтва в її використанні. Знання душі, думки учня.

37. Поради вчителю, який починає працювати в школі

Молодий учитель має з перших педагогічних кроків думати про те, щоб крок за кроком накопичувати педагогічну мудрість.

Як би легко не було вам отримати потрібну книгу в бібліотеці, створюйте власну, домашню бібліотеку. Радив би щомісяця купувати по три книги: з проблем науки, основ якої ви навчаєте; про життя і боротьбу людини, образ якої є для вас прикладом; про душу людини (психологічна література). Тоді до кінця першого десятиріччя вашої трудової діяльності підручник буде здаватися для вас букварем.(тоді ви вже зможете сказати, що до хорошого уроку готувалися все життя).

Щоденне поповнення наукових знань дасть вам можливість бачити розумову працю учнів у процесі викладення матеріалу: в центрі вашої уваги будуть не думки про зміст уроку, а думки про мислення ваших вихованців. Це вершина педагогічної майстерності вчителя, до якої ви маєте прагнути.

А книги про життя і боротьбу видатних людей – як коштовне каміння. Пам’ятайте, що ви маєте не тільки навчати предмету, а й бути вихователем, учителем життя і наставником моральності.

Психологічна література допоможе сформувати з вас знавця душі маленької чи юної людини. Вираз “індивідуальний підхід” тісно пов’язаний з іншим поняттям – думанням. Виховання – це передусім

26

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

допитлива думка-шукач. Без думки неможливо уявити відкриттів і знахідок, а без останніх – педагогічної творчості.

Памятайте, що виховання – це насамперед чуйний, вдумливий, обережний дотик до юного серця. Щоб володіти мистецтвом дотику до серця, треба багато читати і думати. Кожна прочитана вами книга повинна ввійти до вашої майстерні виховання як новий тонкий інструмент. Вихователь повинен мати також найтонше відчуття краси в природі і в душах вихованців.

38. Поради вчителю, який готується працювати з першим класом

Вам треба добре знати кожного вашого майбутнього вихованця. Насамперед треба мати уявлення про його здоров’я, про стосунки в сім’ї, які мають значний вплив (позитивний чи негативний) на стан здоров’я учня. Велике значення для розвитку і виховання дитини має інтелектуальна атмосфера сім’ї.

Крім того, треба тривалий час вивчати мислення кожної дитини – тільки тоді можливо досягти ефективності навчальних занять і виховання.

39.Як у дошкільний період вивчати мислення дітей

Єдва основних типи людського мислення: логіко-аналітичне, або математичне, і художнє, або образне. Ця класифікація має важливе значення для вирішення питань розумового виховання

дітей, формування індивідуальних нахилів, здібностей. Навчати мислити, розвивати мислення

– значить розвивати в кожної дитини обидві сфери мислення, не допускаючи односторонності і водночас уміло спрямовувати розумовий розвиток кожного учня в русло, яке найбільшою мірою відповідає його природним задаткам.

Мислення дітей відрізняється також темпом операцій, тобто швидкістю думки. Бувають дуже розумні, кмітливі діти, але повільність їх мислення часто викликає у вчителя незадоволення (тоді така дитини нервує, думка його наче ціпеніє, учень перестає будь що розуміти). Мислення дітей вчитель має вивчати ще до того, як почне систематично з ними працювати.

40. Як розвивати мислення і розумові сили дітей

Як розвивати розум учня, поглиблювати його інтелект – одна з гострих і мало розроблених проблем виховання. Дати знання – це одна сторона розумового виховання, яку не можна розглядати без іншої –

27

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

формування й розвитку розумових сил (розвитку образного і логікоаналітичного елементів мислення та вплив на рухливість мислених процесів, усунення повільності мислення).

Як показує досвід, необхідні спеціальні уроки мислення. Якщо ви хочете. Щоб навчилися швидко мислити “тугодуми”, приведіть їх до такого джерела мислення, який відкрив би ланцюг явищ, у якому наслідок одного стає причиною іншого. Охоплюючи мислено цей ланцюжок, намагаючись утримати в пам’яті декілька фактів, предметів, відношень, дитина з повільним мисленням проходить нічим не заміниму школу мислення. Справа в тому, що в ланцюгу явищ одне за іншим ідуть відкриття, перед дитиною наче загоряються вогники думки, які стимулюють рухливість процесів мислення.

41. Як виховувати пам’ять

Виховання пам’яті – одна з гострих проблем. Досвід дозволяє дати окремі поради щодо вирішення цієї проблеми

Чим більше знань здобуто власними зусиллями, напруженням волі, чим глибше зачепило логічне пізнання емоційну сферу учня, - тим міцніша пам’ять, тим впорядкованіше, стрункіше вкладаються у свідомості нові знання.

Дитині, яка бачить тільки поверхневу сторону предмета, явища, яка не зробила жодного відкриття, ні разу не здивувалася несподіваному взаємозв’язку явищ, буде важко запам’ятовувати.

Про виховання пам’яті треба турбуватися ще в дошкільні роки, коли закладається її фундамент. Треба турбуватися про те, щоб важливі істини про явища й закономірності навколишнього світу були засвоєні дітьми без спеціального заучування, тобто в процесі безпосередніх спостережень.

Якщо учень у молодших класах навчався добре, а далі – погано, то це значить, що в початковій школі не проводилася спеціальна робота з метою розвитку мислення, виховання розумових сил, закладання фундаменту запам’ятовування.

42. Щадіть і водночас розвивайте пам’ять підлітків, юнаків і дівчат

Зубріння завжди шкідливе, а в підлітковому віці – особливо недопустиме, бо породжує інфантильність, отупляє учнів розумово, затримує формування здібностей і нахилів.

Перенесення в середовище підлітків методів і прийомів, характерних для виховання малюків породжує таке негативне явище,

28

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

як школярство, що в свою чергу призводить до відриву знань від життєвої практики, обмеженості сфери інтелектуальної і суспільної діяльності. Якщо вчитель примушує учнів порціями заучувати матеріал підручника, який потім порціями “викладається” вчителю для отримання оцінки, то така гіпертрофія довільного запам’ятовування просто-напросто отупляє людину. Як же позбутися школярства, якщо значна частина матеріалу в старших класах вимагає саме довільного запам’ятовування (сядь і вивчи, інакше не знатимеш).

Зробити це можна єдиним шляхом: встановити розумне співвідношення довільного і мимовільного запам’ятовування, що залежить в основному від учителя. Учителю треба бути не просто передавачем знань, а володарем дум юнацтва. Вже у викладеному вами новому матеріалі повинна бути іскра, яка запалить порох допитливості, жаги знань. З вашого уроку підліток повинен піти з твердими намірами прочитати книгу, про яку вчитель мимохідь згадав. Розвиток пам’яті підлітків, юнаків і дівчат залежить таким чином, від загальної інтелектуальної культури навчально-виховного процесу в середніх і старших класах.

43. Виховуйте в дітей любов до малювання

Пряме відношення до розвитку розумових сил учнів має питання про те, як поставлене малювання в початковій школі. Адже малювання – один із засобів розвитку творчого мислення, уяви. Дитячий малюнок є необхідною сходинкою на шляху до логічного пізнання, не кажучи вже про те, що малювання допомагає розвивати естетичне бачення світу. Малювання допомагає вивчати географію, історію, літературу, природознавство і навіть математику. Малюнок, що народжується під час такого уроку в процесі розповіді учителя має величезні переваги перед готовою картиною художника-професіонала.

44. Як готувати дітей до швидкого письма

Читання і письмо – це два найнеобхідніших інструменти навчання і разом з тим два віконечка в оточуючий світ. Без уміння швидко й свідомо читати й напівавтоматично писати дитина залишається як би напівсліпою.

Вироблення швидкого письма вимагає певної кількості тренувальних вправ малих м’язів рук (трудові рухи: вирізання ножиком з картону й паперу, різьба по дереву, плетіння, конструювання тощо). Тонкі трудові рухи виробляють необхідні співрозмірність і ритм руху пальців, формують їх чутливість, відчуття мініатюрного малюнку,

29

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

яким і є літера. Треба прагнути, щоб трудові рухи дітей представляли собою естетичну творчість.

Крім того, необхідна ще й система письмових вправ.

45. Навчайте дітей працювати і правою, і лівою рукою

Історичний процес розвитку людини призвів до того, що найбільш розумні трудові операції, пов’язані з думкою, несуть думку на кінчиках пальців, виконуються правою рукою. Ліва рука грає допоміжну роль.

Правої руки людині достатньо, щоб піднятися на ті вершини інтелектуальної культури, яких вона досягла. Але трудова майстерність, мистецтво праці, розумовий розвиток окремих особистостей удосконалювались би значно швидше, якби найтонші трудові рухи, були досягненням не тільки правої, а й лівої руки. Між рукою і мозком – тисячі зв’язків, що діють двохсторонньо: рука розвиває мозок, творячи його мудрість; мозок розвиває руку, роблячи її розумним інструментом творчості, знаряддям і дзеркалом думки.

Якщо найтонші й найрозумніші трудові рухи стають набутком обох рук кількість взаємозв’язків мозку і рук зростає, від рук до мозку йде мудрий досвід, що виражає взаємодію і взаємовідношення предметів, речей, процесів, станів.

46. Поради вчителю, який працює у великій школі

Вчителю, який працює у великому колективі, набагато легше вдосконалювати свою майстерність, адже в такому колективі завжди є досвідчені педагоги. Але переймати чийсь досвід – справа нелегка, це творчість.

Зрозуміти якусь одну сторону педагогічного досвіду не можна без глибокого розуміння всього, що робить вчитель, того, як сприймають дії діти. Осягнути досвід – це передусім зрозуміти, що від чого залежить. Це не механічне перенесення у свою роботу окремих методів і прийомів іншого педагога, а перенесення його ідеї.

Удосконалення педагогічної майстерності - це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення. Без індивідуальної думки, без допитливого погляду на власну працю немислима ніяка методична робота.

Чим більше ви вивчаєте й спостерігаєте досвід своїх старших колег, тим більше необхідні вам самоспостереження, самоаналіз, самовдосконалення, самовиховання. На основі цього у вас народжуватимуться власні педагогічні ідеї. Вивчаючи, наприклад

30

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

зв’язки між тим, що робиться, і тим, що отримаєте в результаті, ви доходите висновку: від зерна, посадженого в добре підготовлений грунт сьогодні не завжди можна чекати паростка вже завтра. Те, що робиться сьогодні, в багатьох випадках можна оцінити тільки через кілька років. Це одна з важливих закономірностей педагогічної праці, яка примушує завжди думати про перспективу.

47. Поради вчителю малокомплектної школи

Якщо ви працюєте в такій школі, то вам нелегко буде створити й підтримувати атмосферу багатогранного духовного життя. Але навіть у найглухішому куточку педагог може зробити школу вогнищем культури, думки, творчості. Можна створити “народну бібліотеку”, якою б користувалися селяни. Треба підтримувати постійний зв’язок з великою і хорошою школою району, проводити екскурсії в міста, великі культурні центри.

48. Які плани писати вчителю

Часто вчителів завантажують зайвою писаниною, а часто педагоги вважають, що не потрібно писати ніякі плани.

Але писати треба те, що допомагає в роботі. Важливо скласти для себе перспективний план (на кілька років), до якого учителю початкових класів, наприклад, треба ввести:

▪Список літератури, який учні мають прочитати за цих кілька років.

▪Твори мистецтва, з якими діти повинні ознайомитися.

▪Тексти-уривки з художніх творів, які треба вивчити напам’ять.

▪Орфографічний мінімум (словник орфограм, які треба запам’ятати назавжди).

▪Список науково-популярних книг, читання яких сприяє розширенню кругозору учня (особливо виділити список для “важких” учнів.

▪Тематика уроків мислення (мандрівок до джерел думки і мовлення).

▪Тематика творів, які діти напишуть за роки навчання в початкових класах.

▪Приблизний перелік наочних засобів навчання, які виготовить вчитель разом з дітьми.

▪Екскурсії, які будуть проведені. Такі ж плани складають і вчителі середніх та старших класів, враховуючи специфіку свого предмета.

31