Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Patentoznavstvo 2 модуль.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
117.25 Кб
Скачать

1. Згідно статті 421 цивільного кодексу України, суб’єктами права інтелектуальної власності є творці об’єкта права інтелектуальної власності (автори, виконавці, винахідники тощо) та інші особи, які на підставі договору або закону користуються особистими немайновими та майновими правами інтелектуальної власності.

Творець (автор) це завжди фізична особа творчої, інтелектуальної працею якої створений об’єкт права інтелектуальної власності.

Юридичні особи не можуть створювати об’єкти права інтелектуальної власності навіть якщо такі об’єкти були створені їх працівниками. В останньому випадку може бути створений так званий службовий твір, авторство та особисті немайнові права на якій належатимуть працівникові, а майнові – юридичній особи.

Види суб’єктів:

  • Первинні суб’єкти – ті особи, які прав інтелектуальної власності (патентних прав в результаті створення об’єкта або державної реєстрації прав на цей об’єкт.

  • Вторинні суб’єкти – ті особи, які не створюють безпосередньо своєю творчою, інтелектуальною працею об’єкти інтелектуальної власності, а лише набуває, зазвичай, майнові права на такі об’єкти за договором або на підставі закону.

2. Суб’єктами авторських прав виступають автори творів науки, літератури та мистецтва, їх правонаступники (спадкоємці), а також роботодавці, які на законних підставах отримали виключні авторські права.

Первинним суб’єктом авторського права є автор твору, які може бути лише фізична особа незалежно від віку, статі, громадянства, обсягу дієздатності на інших умов.

В цивільному праві діє презумпція авторства. Згідно якої автором вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірником твору, до тих пір поки не буде доведено протилежне.

Авторами визнаються не лише творці оригінальних творів, а й творці похідних залежних творів. Зокрема творчих перекладів, переробок, копій картин, тощо.

При цьому на виникнення авторських прав на похідний твір не має значення чи законом охороняється первісний твір.

Суб’єктами авторського права можуть бути також інші фізичні чи юридичні особи, які набули майнових прав на твір на підставі закону або договору. Наприклад: упорядники, автори похідних творів, суб’єкти права на службові твори, правонаступники, організації колективного управління майновими правами авторів тощо.

Правовий статус авторів полягає у їхніх майнових та особистих немайнових правах.

Згідно з Законом України «про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належать:

  • Виключне право на використання твору.

  • Виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Останнє виключне право включає в себе можливість автора дозволяти або забороняти:

  • Відтворення, публічне виконання, демонстрація, показ чи сповіщення творів.

  • Будь яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією ніж та яка вперше оприлюднила твір.

  • Переклади творів, їх переробки, адаптації, аранжування.

  • Включення творів, як складових частин, до збірників, антологій, енциклопедій.

  • Розповсюдження творів шляхом продажу, передання у майновий найм або прокат тощо.

  • Імпорт примірників творів тощо.

Особливістю майнових прав автора є те, що вони можуть бути відчужені або передані у користування третім особам в повній мірі або частково.

Автору твору належать такі особисті немайнові права:

  • Право авторства (на ім’я, псевдонім, анонімність тощо).

  • Право перешкоджати будь-якому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі та гідності автора.

  • Вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення на творі та його примірниках імені або псевдоніму автора.

  • Вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню чи іншій зміні твору, які можуть негативно відобразитися на правах автора.

Особисті немайнові права автора є абсолютними і невідчужуваними.

Співавторство. У тих випадках, коли результат творчої діяльності був наслідком зусиль двох або більше фізичних осіб, на такий результат виникають права співавторства.

Виділяють таки види співавторства:

  • Роздільне. При якому складові частини твору чітко визначені і відомо хто з співавторів створив ту чи іншу частину твору.

  • Не роздільне. При якому неможливо встановити частку праці кожного з співавторів у кінцевому результаті, а тому права співавторів завжди є рівними.

Вимоги до співавторів:

  • Наявність творчого результату, створеного спільною працею співавторів, який повинен бути єдиним цілим і не може існувати без окремих його складових частин.

  • Спільна праця авторів повинна бути виключно творчою.

  • Між співавторами укладається угода про спільну працю із визначенням у ній взаємних прав і обов’язків співавторів в усній або письмовій форми.

  • Співавторство повинно бути добровільним.

  • При нероздільному співавторстві твір може використовуватися виключно за згодою всіх співавторів.

  • Винагорода за використання твору належить всім співавторам у рівних частках, якщо інше не встановлене за домовленістю або угодою авторами.

3. Винахідник – це фізична особа, інтелектуальною творчою діяльністю якої було створено об’єкт патентного права, призначений для використання суто в комерційних цілях.

Винахідникові належить право авторства з моменту державної реєстрації і отримання патенту, який є невід’ємним особистим правом і охороняється законом безстроково.

Суб’єктами патентних прав на винахід, корисну модель, промисловий зв’язок тощо, в першу чергу є і в творців, а також інші фізичні і юридичні особи (в т. ч. держава, народ) до яких патентні права перейшли на підставі закону або договору.

4. Суб’єктами права інтелектуальної власності окрім винахідників та авторів можуть бути також їх правонаступники та спадкоємці.

Спадкоємці можуть стати суб’єктами права інтелектуальної власності згідно із законом або заповітом.

Зокрема, статтею 29 Закону України «про авторське право і суміжні права» встановлено, що майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право переходять у спадщину.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Разом з тим, спадкоємці, відповідно до вказаного закону наділяються правом захищати авторство на твір та протидіяти спотворенню чи перекрученню твору,що може завдати шкоди честі та репутації автору.

Правонаступником патентних та авторських прав може бути також держава. Так, наприклад, за статтею 30 Закону України «про авторське право та суміжні права» твори після закінчення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства, а тому можуть використовуватися будь-якою особою без згоди та сплати винагороди правонаступникам автора.

5. Патентні повірені здійснюють свою діяльність на підставі положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) які затверджені постановою КМУ від 10.08.1994 року.

Патентний повірений надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси цих осіб у державній службі інтелектуальної власності, а також судах, кредитних установах і у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентним повіреним в Україні може бути лише громадянин України, який:

  • Постійно проживає в Україні.

  • Має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності.

  • Має не менш як 5-ти річний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності.

  • Склад кваліфікаційні іспити, пройшов атестацію і одержав свідоцтво про право займатися діяльністю патентного повіреного.

Не можуть бути патентними повіреними працівники Державної служби інтелектуальної власності, а також особи, яким не заборонено відповідно до законодавства.

Державна служба інтелектуальної власності веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Особи, не зареєстровані в реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства.

Права патентного повіреного:

  • Патентний повірений є незалежним під час виконання професійних обов’язків.

  • У межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов’язані з цим дії у відносинах з Державною службою інтелектуальної власності, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема:

Підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо;

Подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів;

Виконувати платіжні операції;

Вносити зміни до опису винаходів і креслень;

Відкликати заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;

Подавати доповнення, заперечення, скарги;

Вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів;

Проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження;

Представляти інтереси власників прав на об’єкти інтелектуальної власності в державниї і судових органах тощо.

  • Визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включати належність її до категорії конфіденційної та встановлювати для неї систему захисту, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє.

  • За погодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен сповістити Державну службу інтелектуальної власності.

  • Займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи, а також працювати за наймом.

Обов’язки патентного повіреного:

  • Сумлінно виконувати свої обов’язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

  • Зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов’язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо.

  • Зобов’язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особи з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

За порушенням вимог законодавства України у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності і Положення про патентних повірених рішенням Державної служби інтелектуальної власності до патентного повіреного можуть бути застосовані такі заходи:

  • Попередження;

  • Зупинення дії свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) про право займатися діяльністю патентного повіреного на період до одного року;

  • Скасування свідоцтва.

Свідоцтво патентного повіреного можу бути скасовано у разі:

  • Клопотання патентного повіреного;

  • Втрати патентним повіреним громадянства України;

  • Виїзду патентного повіреного на постійне місце проживання за межі України;

  • Засудження патентного повіреного за вчинення злочину (після набрання вироком чинності);

  • Обмеження судом дієздатності або визнання патентного повіреного недієздатним;

  • Систематичного або грубого порушення патентним повіреним вимог актів законодавства України про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Скасування свідоцтва тягне за собою припинення права займатися діяльністю патентного повіреного.

В Україні зареєстровано 395 патентних повірених. У Чернівцях діє 1 патентний повірений.

Тема 6. Патентування винаходів в Україні.

1. Загальні умови подання заявки на винахід.

Заявка на винахід подається до державного підприємства “Український інститут промислової власності” (Укрпатент). Заявку мають право подавати:

I. автор (автори) винаходу,

II. законний спадкоємець автора або інша фізична чи юридична особа, яка отримала від автора чи його спадкоємця право на подання заявки на договірній основі,

III. роботодавець автора за наявності документа що підтверджує передання повноважень роботодавцю.

Фізичні особи, які проживають за межами України (в тому числі громадяни У), іноземні юридичні особи, які знаходяться за межами України мають право оформляти заявку через патентних повірених.

Склад заявки (кожний 3 екземпляри):

заяву про видачу патенту,

опис винаходу,

формулу винаходу,

креслення та інші ілюстровані матеріали, якщо вони необхідні для роз'яснення суті винаходу,

реферат.

За подання заявки до Укрпатенту держава стягує обов'язковий збір, розмір якого залежить від складності винаходу та в певній мірі від кількості авторів: мін розмір — майже 800грн.

Заява подається лише українською мовою за формою затвердженою Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, що затверджені Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001р.

2. Формула винаходу.

Формула винаходу — це складена за встановленими правилами стисла, словесна характеристика технічної суті винаходу що містить сукупність його істотних ознак, достатніх для досягнення зазначеного заявником технічного результату.

Формула винаходу має 4 основних призначення:

стисло і чітко висловити технічну суть винаходу, тобто відобразити в логічному визначенні Об'єкт винаходу сукупністю його істотних ознак,

визначити межі винаходу, тобто межі прав власника патенту на винахід,

служити засобом відмежування об'єкта винаходу від інших об'єктів або визначення схожості для встановлення факту використання винаходу,

давати стислу, але достатню інформацію призначення такої формули відповідним фахівцям про продукт або спосіб, досягається винаходом у сфері до якої він належить.

Формула винаходу повинна ґрунтуватися на описі і може бути одноланковою або простою або багатоланковою. Ознаки винаходу у формулі викладаються таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння їх змісту фахівцем на основі відомого рівня техніки.

Склад формули винаходу:

1) обмежувальна частина — включає в себе назву і ознаки, які є загальними для пропонованого об'єкта винаходу і прототипу,

2) розділова частина висловлюється виразом “який відрізняється тим, що”,

3) відмітна частина — ознаки, що відрізняють об'єкт винаходу від найближчого аналогу — прототипу (нові ознаки — раніше не були відомі) без поділу на обмежувальну і відмітну частину складають формулу винаходу, яка характеризує:

1. індивідуальну сполуку (хімічна),

2. штам мікроорганізму,

3. культуру рослин, клітин рослин і тварин,

4. застосування раніше відомого продукту або способу, але за новим призначенням,

5. винахід який не має аналогів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]