Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pedagog

.pdf
Скачиваний:
15
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
819.58 Кб
Скачать

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Але для того, щоб учні здобували знання, думаючи, вчитель повинен добре знати їхні знання. Один дуже добре пам’ятає вивчене, інший щось забув. Вчитель має бути вмілим керівником розумової праці учнів. Треба, щоб кожен, слухаючи пояснення вчителя, йшов своїм шляхом, дістаючи з комори своєї свідомості те, що там зберігається. Якщо ж в деяких місцях комори

– порожньо, якщо нитка думки обривається, вчитель має заповнити порожнечу додатковими поясненнями, ліквідувати розрив у думці. А це вимагає великого мистецтва і майстерності. Добре, коли вчитель знаходить такі форми додаткового пояснення, що навіть найсильніший учень знаходить у ньому щось нове для себе. Там, де пустот і розривів нема, можна застосувати скорочене пояснення. При цьому нема показної активності, зате відбувається справжнє здобування знань. Таку форму здобування знань можна назвати екскурсом учня у власні думки, “дослідженням” своєї комори знань.

13. Як вести учнів від фактів до абстрактних істин

Часто трапляється, що учень добре запам’ятав (завчив) правило, закон, формулу, висновок, але не вміє користуватися своїми знаннями, застосовувати їх або навіть не розуміє суті того, що завчив. Отже, учень бездумно визубрив матеріал, що є великим злом.

Запам’ятовування повинно базуватися на розумінні. Ведіть учнів до запам’ятовування через осмислення. Якщо знання завчені без осмислення, аналізу фактів, явищ, учень не вміє їх застосовувати.

Якщо ж учень уже в початковій школі оволодіває абстрактними істинами в процесі осмислення фактів, явищ, він набуває дуже важливої риси розумової праці – уміння мислено охоплювати ряд взаємопов’язаних речей, предметів, фактів, обставин, явищ, подій, тобто він уміє думати над причинно-наслідковими, функціональними, часовим та іншими зв’язками.

Крім того, кожен учитель повинен шукати у своєму предметі точки зіткнення з іншими предметами. Найбільш глибокі зв’язки між предметами полягають не стільки в змісті фактичного матеріалу, скільки в характері розумової праці (коли, наприклад, математика допомагає учням засвоїти історію, а історія сприяє розвитку в них математичних здібностей).

14. Перше вивчення матеріалу

Один із коренів відставання учнів – недостатнє перше вивчення матеріалу. Тому урок першого вивчення матеріалу має бути особливим, тобто тут необхідна особлива ясність, ефективність

12

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

самостійної розумової праці учня. Вчитель повинен будувати роботу так, щоб при першому вивченні матеріалу побачити результат розумової праці кожного учня. Важливо бачити самостійну роботу “важких” учнів. На такому уроці обов’язково повинна бути самостійна робота, в процесі якої переосмислюються факти і відбувається перехід до узагальнюючої істини. При осмисленні має бути вже й елемент застосування знань. Важливий при цьому індивідуальний підхід учителя.

Ефективність розумової праці важковстигаючих учнів залежить від того, наскільки регулярно, систематично працюють вони при першому вивченні матеріалу саме на уроці.

Порада: не допускайте, щоб при першому вивченні матеріалу учень поверхово осмислив факти, явища, закономірності, щоб уже при першому вивченні, наприклад, граматичного правила він робив помилку, математичної закономірності – неправильно виконав наприклад чи вирішав задачу.

15. Осмислення нового матеріалу як етап уроку

Часто при вивченні нового матеріалу на уроці учням усе зрозуміло, а в домашньому завданні допускають помилки.

Зрозуміти – це ще не означає знати, розуміння – ще не знання. Для того, щоб бути тверді знання, потрібне осмислення. Учень повинен думати над тим, що він сприйняв, перевірити, наскільки правильно він зрозумів матеріал, спробувати застосувати набуті знання на практиці.

Джерелом нетвердості знань у важковстигаючих є те, що учні не бачать і не розуміють зчеплення фактів, явищ, істин, закономірностей – “точок”, де зароджуються причинно-наслідкові, функціональні, часові та інші зв’язки. Саме на ці “точки” й треба звертати увагу важковстигаючих учнів.

Яким би чисто теоретичним не був матеріал, що вивчається на уроці, завжди є можливість дати практичну роботу для його кращого засвоєння. При цьому може виникнути необхідність повторення вивченого раніше матеріалу, але без читання всього підряд (таке вибіркове повторення найбільш ефективне, тому що по суті своїй воно є думанням).

Тому не бійтесь виділяти на уроці якомога більше часу на засвоєння нового (це окупиться сторицею)! Чим ефективніша розумова праця під час осмислення знань, тим менше часу необхідно учню на виконання домашнього завдання, тим менше часу забирає

13

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

його перевірка на наступному уроці, тим більше часу залишається на пояснення нового матеріалу.

16. Як перевірку виконання домашніх завдань зробити ефективною розумовою працею

Як досягти, щоб під час перевірки домашнього завдання над поставленими запитаннями думали всі учні і щоб можна було перевірити роботу всього класу?

Можна використати чорновий зошит, в якому всі виконують завдання, дане учителем, начебто учень працює біля дошки. В будьякий момент вчитель може припинити роботу всіх або частини учнів.

При такій формі перевірки домашнього завдання вчитель має можливість отримати інформацію про знання учнів у “скороченому” вигляді, перевірка знань є водночас і активним застосуванням їх, вчитель може спостерігати за роботою відстаючих учнів, враховувати їхні індивідуальні сили і можливості.

Ефективність розумової праці під час перевірки знань значно зростає, якщо знання узагальнень (правил, формул, законів, висновків) перевіряється новим осмисленням узагальнень на нових фактах.

Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було – поставити учневі оцінку. Треба, щоб якомога частіше оцінювання знань поєднувалось з іншими цілями і, передусім, новим осмисленням, розвитком, поглибленням знань. Не допускайте крайнощів – оцінювання кожної відповіді, кожної роботи – це призводить до негативного результату.

17. Оцінки повинні бути вагомими

Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу як щось відокремлене. Оцінка лиш тоді стає стимулом до активної розумової праці, коли відносини між учителем та учнем побудовані на взаємній довірі і доброзичливості. Оцінка – це один з найтонших інструментів виховання. По тому, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до самого вчителя, наскільки вірить йому, поважає його.

Кілька порад з цього приводу. По-перше, нехай оцінок буде менше, але кожна з них хай буде вагомішою, значнішою.

По-друге, ніколи не поспішайте виставляти незадовільну оцінку, яка як ніщо пригнічує учня. Пам’ятайте, що радість успіху – це

14

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила ніколи не вичерпувалась (якщо її нема – не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі.

По-третє, не ставте взагалі ніяких оцінок, якщо бачите, що знання учнів туманні, що в їх уявленнях про предмети і явища, які вивчаються, є якісь неясності.

По-четверте, треба уникати запитань, які вимагають відповіді, котра точно повторює те, що почуто від учителя чи прочитано в книзі. Є в педагогічному процесі одна надзвичайно цікава річ – трансформація знань (поступове мислене заглиблення в знання, в результаті якого учень, щоразу повертаючись до вивченого раніше, бачить у фактах, явищах, закономірностях щось нове, розглядає, аналізує якісь нові сторони, риси, особливості фактів, явищ, закономірностей). Трансформація знань повинна бути закладена в основу повторення.

18. Мати навчання не повинна стати мачухою

Повторення – мати навчання, гласить народна педагогіка. Але часто буває, що добра мати стає злою мачухою. Це відбувається тоді, коли учень змушений протягом дня або кількох днів виконати те, що робилося протягом десяти, двадцяти чи більше уроків. Маса фактів і висновків падає на плечі учня, в голові все перемішується. А ще одночасно з повторенням матеріалу з одного предмета, треба вивчати інші предмети. Нормальна розумова праця стає неможливою, сили учня надриваються.

Як же педагогічно правильно організувати повторення? Передусім треба враховувати специфіку предмета і конкретного матеріалу. Повторити кілька параграфів з фізики і кілька з історії в одному і тому ж класі – не одне й те саме.

Задаючи повторювати правила, закони, формули, висновки з таких предметів, як фізика, алгебра, геометрія, хімія, досвідчені педагоги беруть за основу виконання практичних завдань (для виконання одного завдання вимагається знання двох чи більше узагальнень). Під час такої роботи якраз і відбувається процес трансформації знань.

Часто застосовується так зване комплексне повторення, яке має багато різновидностей.

Повторення з предметів гуманітарного циклу має інший характер. Для повторення матеріалу кількох уроків треба дуже багато прочитати. При повторенні має бути дещо інша установка, ніж при вивченні цього

15

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

матеріалу. Повторюючи великий за обсягом матеріал, треба віддалитися від нього, щоб чіткіше було видно головне і стало непомітним другорядне. Коли перечитувати все підряд, відбувається перевантаження й поза увагою учня залишаються провідні ідеї матеріалу, знижується їх виховний вплив.

Отже, учні, особливо старшого віку, повинні вміти відволікатися від другорядного, зосереджуючи увагу на головному – це одна з основ формування світогляду.

Є ще один ефективний вид повторення. В робочих зошитах з математики, фізики, хімії, біології учні записують червоним кольором на полі те, що обов’язково треба запам’ятати. Проглядаючи регулярно робочі зошити (раз на тиждень, на два чи на три), учень повторює виділені узагальнення, які таким чином легше запам’ятовуються.

19. Як бути з перевіркою зошитів

Загальна біда педагогів – на перевірку зошитів витрачається дуже багато часу. Але тут нема якоїсь однієї загальної поради. Але можна на перевірку зошитів затрачати набагато менше часу, якщо в навчальному закладі дотримуються певних умов.

По-перше, в учительсько-учнівському колективі має бути висока мовна культура, панувати атмосфера великої чутливості до слова (сказане й написане неправильно повинно звучати, як для вчителя, так і для учня, таким же дисонансом, як фальшива нота для людини з високим музикальним слухом).

По-перше, добре було б присвячувати деяким словам цілі уроки. Такі слова входять глибоко в духовний світ учня, який навчається таким чином виражати словом найтонші почуття і враження. Це, мабуть, найскладніша наука.

По-третє, треба вести своїх учнів від книги до думки, від думки до діяльності і слова. Діяльність трансформується у власну думку учня, яка знаходить своє вираження у слові. Тому найкраще, коли учень розповідається, ділиться враженнями і почуттями, виходячи з власної діяльності. Слово при цьому стає засобом творчості.

Чому учні пишуть неграмотно? Корінь зла – у диспропорції між уміннями і знаннями. Уміння відстають від знань у системі вивчення більшості предметів. Знання виявляються тяжким, непосильним вантажем при слабкості, кволості умінь, які покликані “обслуговувати” ці знання.

Полегшення перевірки зошитів пов’язане з рядом корінних питань навчання, але є деякі передумови для такого полегшення. Це,

16

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

по-перше, виділення на кожному уроці граматики часу для запису і запам’ятовування слів, у яких може бути допущена помилка; по-друге – ретельна, продумана підготовка до виконання домашніх завдань з метою попередження помилок; по-третє – досвідчені педагоги виробляють, як правило, свою методику перевірки зошитів; почетверте – найбільш раціональною є вибірково-періодична перевірка; по-п’яте – фронтально у всіх перевіряються тільки контрольні роботи.

20. Зміст активної діяльності учнів при вивченні предмета

Активна діяльність – як місток, що з’єднує мову і думку. Педагог повинен організовувати діяльність учня так, щоб у ній народжувалася думка, а не тільки закріплювалися знання, отримані на уроці. Не може бути хаотичної думки і млявої мови в того, хто захоплений цікавою роботою, в якій розкриваються все нові і нові відносини і зв’язки (учень не тільки трудиться, але й мислить, роздумує над причиннонаслідковим зв’язками, намічає роботу на майбутнє. Активна діяльність, у якій яскраво виражається думка, розвиває мовлення, підвищує загальну культуру учнів. Труд відіграє свою роль у розумовому розвитку учнів тільки при умові, що він починається з перших днів шкільного навчання і організовується обдумано.

Порада: якщо ви хочете бачити своїх вихованців людьми мислячими, в яких струнка, ясна, логічно послідовна думка знаходила б своє вираження в в чіткому поясненні, тлумаченні, - приваблюйте їх до праці, насиченої думкою, реалізуйте, відносини і взаємозв’язки системи знань у праці. Пам’ятайте, що праця – це не тільки практичні уміння і навички. Це передусім розумовий розвиток, культура мислення і мовлення.

21. Навчайте спостерігати, навчайте бачити

Культура педагогічної праці часто визначається тим, яке місце в розумовому розвитку учнів займає спостереження. Зі спостережень не тільки черпаються знання, – у спостереженнях знання живуть, завдяки спостереженням вони “йдуть в обіг”, застосовуються як інструменти в праці. Якщо повторення – мати навчання, то спостереження – мати осмислення і запам’ятовування знань. Спостережливий учень ніколи не буває невстигаючим чи неграмотним. Вчитель, який вміє допомогти учневі використовувати раніше засвоєні знання для нових і нових спостережень, досягає того, що чим “старші” знання учня, тим вони міцніші.

17

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

У початкових класах спостереження необхідні дитині, як сонце, повітря і волога необхідні для рослини. Спостереження тут – найважливіше джерело енергії розуму.

22.Як читанням розвивати знання

Всередньому і старшому шкільному віці читання науковопопулярної і наукової книги відіграє таку ж роль, як спостереження в молодшому віці. В учня, який уміє бачити спостерігати, виробляється сприйнятливість до наукової книги. Не може бути й мови про стійкий інтерес до знань, якщо учень не виходить за рамки підручника.

Щоб пробудити в учнів інтерес до читання наукової літератури, треба, викладаючи новий матеріал, окремі питання освічувати вогниками позапрограмних знань.

Велике значення має читання, яке розвиває знання з найважчих розділів програми – з тем, від яких залежить знання інших розділів. Досвідчений педагог намагається організувати читання науковопопулярної літератури перед вивченням цих розділів, під час вивчення і після вивчення. Не страшно, якщо учневі щось буде незрозуміло з того, що він читає. Чим більше в учнів запитань, тим вищим буде в них інтерес до знань на уроці, в процесі вивчення нового матеріалу. Процес накопичення запитань перед вивченням матеріалу на уроках – взагалі особливо цікава проблема дидактики.

23. Читання – важливий засіб розумового виховання “важких” учнів

Дехто з учителів вважає, що полегшити навчання учнів, які повільно сприймають і осмислюють матеріал, можна, максимально звузивши сферу їх розумової праці. Це помилкова думка. Чим важче вчитися учневі, чим більше труднощів він зустрічає в розумовій праці, тим більше йому треба читати (як фотоплівка слабкої чутливості вимагає більш тривалої витримки).

Читання не тільки рятує учня від відставання, а й розвиває його інтелект. Спеціально продумане, передбачене, організоване читання науково-популярної літератури слабовстигаючими учнями – одна з найбільших турбот педагога. По суті, це головне у справі, яка в практиці шкільного життя називається індивідуальною роботою з відстаючими.

18

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

24. Не допускайте диспропорції між уміннями і знаннями

Диспропорція між уміннями і знаннями полягає в тому, що в учня ще нема умінь як інструмента оволодіння знаннями, а вчитель йому все подає і подає нові знання, які треба засвоїти. Це все одно що людина без зубів, яка змушена ковтати не пережовані шматки. Така людина спочатку відчуває недомагання, а потім стає хворою й нічого не може їсти.

Швидке і свідоме читання – одна з найважливіших умов повноцінного логічного мислення на уроках і під час самостійної роботи над книгою. Прагнення оволодіти знаннями без уміння швидко й усвідомлено читати притупляє розумові здібності учня, породжує хаотичність, беззв’язність, уривчастість, примітивність мислення (розумова недорікуватість), що дуже яскраво проявляється в мовленні учня.

Важливим є також уміння: одночасно слухати, писати і думати; відбирати, систематизувати й аналізувати факти. Вчитель повинен турбуватися про те, щоб не було диспропорції між знаннями і навичками (інакше знання залишаються в голові мертвим вантажем). Щоб могти застосувати знання, учень повинен уміти зібрати багато фактів, осмислити їх, систематизувати, зіставити, проаналізувати. Збирання та обробка фактів – це, власне, стан знань (стан рухливості, свідомого вибору потрібних закономірностей, характеристик, визначень із системи знань, набутих на уроках). Дуже важливим є приведення знань до такого стану. Збираючи й обробляючи факти, учень стає на шлях розумового самовиховання. А вчитель повинен думати, яку частину фактів відібрати для уроку, а яку залишити для збирання та обробки учнями.

25. У чому секрет інтересу

Кожен учитель мріє про те, щоб на його уроках було цікаво навчатися. У чому джерело інтересу?

Якщо урок цікавий, то це значить, що учіння, мислення супроводжується почуттям піднесеності, схвильованості учня, здивуванням перед істиною, що відкривається, усвідомленням і відчуттям своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму і волі в людини.

Пізнання саме по собі є дивовижним процесом, що пробуджує живий, незгасний інтерес. Учителю треба тільки вміти знайти в кожному учневі джерело цього інтересу. Але якщо ви будете

19

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

сподіватися тільки на видимі, помітні стимули, ви ніколи не виховаєте справжнього інтелектуального працелюбства. Прагніть до того, щоб учні самі відкривали джерела інтересу, відчуваючи в цьому власну працю та успіх (це одне з найважливіших джерел інтересу).

Перше джерело, перша іскорка інтересу до знань – в підході вчителя до матеріалу, який пояснюється на уроці, до фактів, які підлягають аналізу. Головне тут продумати й осмислити ті точки зіткнення, ті ниточки, де завдяки зчепленню думок розкривається щось нове, несподіване у пізнанні істин і закономірностей навколишнього світу.

Джерелом інтересу є також застосування знань. В глибині людської сутності є постійна потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. Але якщо ця потреба нічим не живиться, то вона гасне, а разом з нею й інтерес до знань. А відчуття сили знань, навпаки, підносить людину.

Важливо, щоб процес оволодіння знаннями не виснажував учня, не доводив його до тану втоми і байдужості, а наповнював всю його сутність радістю. Почуття володаря знань пробуджується в учня найбільшою мірою тоді, коли він щось досліджує, відкриває, коли схвачує конкретні факти, явища. Та є і радість чистої думки – узагальнюючої, систематизуючої діяльності розуму.

Вучня, який багато читає, кожне нове поняття чи явище, що вивчається на уроці, вкладається

всистему знань, почерпнутих із книг, – тоді наукові знання, отримані на уроках, мають особливу привабливість: вони усвідомлюються як щось необхідне, таке, що допомагає зрозуміти те, що вже є

вголові.

26. Боріться за думку і серце своїх вихованців

Джерелом інтересу до предмета є й сама особистість учителя. Тому бурхливим є інтелектуальне життя школи, де викладання предметів перетворюється в добре змагання за думку і душу вихованців. Таке змагання – ціла сфера творчої праці педагогічного колективу. Воно виражається в тому, що кожен педагог прагне пробудити інтерес до свого предмета, утвердити захопленість своїм предметом. Бо й справді нема інтелектуальної повноти, духовного багатства життя особистості без закоханості в конкретний предмет, в конкретну галузь знань.

Вважайте справою своєї честі, щоб предмет, який ви викладаєте, учні вважали найцікавішим, щоби мріяли про творчість у сфері науки, основ якої ви навчаєте. Погано, коли педагог не має вихованців, яким із серця до серця передав би вогник захопленості знаннями.

20

Сто порад учителю (за В. Сухомлинським)

Найстрашніше не відставання чи невстигання з предмета, а байдужість учня до предмета. Найправильніший шлях до байдужого розуму – думка, адже думка пробуджується тільки думкою. При цьому педагог повинен випробувати всі свої інтелектуальні інструменти. Крім того, в школі має бути створена психологічна комісія, на засіданнях обговорюються проблеми байдужості учнів та здійснюються пошуки сфер взаємодії людини з природою та знаннями, в яких її можна одухотворити пізнанням, коли думка зливається з почуттям людської гідності. Пробудження байдужого учня, порятунок його від розумової інертності відбувається тоді, коли учень проявляє свої знання, виражає себе, свою особистість в діяльності інтелекту.

Переживання учнем влади над знаннями з улюбленого предмета є одним із могутніх стимулів загального інтелектуального розвитку. Якщо в учня є улюблений предмет, нехай не турбує вас те, з інших предметів у нього не найвища оцінка. Більшу тривогу повинен викликати відмінник, який не має улюбленого предмета, бо такий учень – це безлика істота, яка не знає радості розумової праці.

27. Як злити воєдино думку і почуття громадянського обов’язку

Це теж одне з найтонших питань нашої педагогічної праці. Як зробити так, щоб учень гордився своїми успіхами в навчанні, відчував при цьому громадянську гідність.

Це відбувається тоді, коли знання, інтелектуальне багатство служать самовираженням особистості. Всі форми роботи з учнями мають бути спрямовані на те, щоб знання, інтелектуальне життя сприймались учнем як його моральне достоїнство. Педагоги так виховують учнів, щоб у їх середовищі неуцтво, байдуже ставлення до книги вважалися аморальними.

28. Знання та участь у громадському житті

Учні дуже відповідально можуть виконувати місію просвітительства. При цьому навіть невдачі підсилюють їхнє бажання пізнавати науку, загострюють жадобу до знань.

У процесі передачі знань іншим учень багато чого прояснює для себе. У нього виникає багато запитань, він прагне вияснити найтонші “звивини і повороти”, думки, приховані причиннонаслідкові зв’язки. Нема більш активної форми застосування і розвитку знань, ніж використання їх у навчально-просвітницькій роботі. Утверджуючи,

21

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]