ВІльчковський фіз вих

конкретні поради вихователю щодо покращання методики їх проведення, усунення недоліків, відмічаються також і позитивні моменти.

Однак будь-який контроль не дає позитивного результату, якщо методист не перевіряє через певний строк виконання зроблених вказівок, рекомендацій або рішень. Систематичний контроль за виконанням запропонованих вихователю рекомендацій привчає його до відповідальності та дисципліни.

Значна увага приділяється вивченню позитивного досвіду роботи з фізичного виховання та його розповсюдження серед педагогічного колективу дошкільного закладу. Методист організовує проведення відкритих занять з фізичної культури та їх обговорення, допомагає вихователям узагальнити свій досвід, підготувати доповіді та виступи на педагогічних радах, батьківських зборах, педагогічних читаннях, методичних об'єднаннях та конференціях. Під керівництвом методиста у дошкільному закладі проводяться семінари, семінари-практикуми та консультації для вихователів. Наприклад, на семінарі-практикумі з теми «Шляхи підвищення рухової активності дошкільників» спочатку обговорюються питання про необхідність створення оптимального режиму як передумови для всебічного розвитку дитини, підвищення моторної щільності занять, самостійної рухової активності дітей під час прогулянок та ін. У плані цього семінару передбачається перегляд занять з фізичної культури, де вихователі спостерігають за застосуванням оптимальних способів організації дітей під час виконання основних рухів (фронтальний, колового тренування та ін.). Участь у роботі таких семінарів допомагає вихователям розібратися у теорії питання, що розглядається, та оволодіти конкретними методичними прийомами, застосування яких дасть змогу підвищити ефективність фізичного виховання дітей.

Методист організовує роботу з пропаганди педагогічних знань серед батьків, вивчення досвіду фізичного виховання дітей у сім'ї, наступності у цьому напрямку виховної роботи між дошкільним закладом, сім'єю та школою.

Дуже важливо, щоб методист вивчав нові публікації з фізичного виховання дітей, брав активну участь у заходах, які проводять районні (міські) методичні кабінети, та засіданнях методичних об'єднань.

Вихователь з фізичної культури несе повну відповідальність за виконанням вимог програми у тих вікових групах, де він працює. Він проводить щоденні заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику у 3-4 групах, використовуючи методи та прийоми навчання фізичних вправ, а також способи організації, які відповідають сучасним вимогам теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку.

У дошкільних закладах, де є стаціонарний басейн, введена посада інструктора з фізичної культури, який проводить з дошкільниками заняття з плавання (два рази на тиждень у кожній групі), а також ранкову гімнастику та індивідуальну роботу з дітьми, які відстають у фізичному розвитку, руховій підготовленості та мають послаблене здоров'я.

Вихователь з фізичної культури веде облік рухової підготовленості дітей кожної вікової групи, бере участь у розробці сценаріїв фізкультурних свят та розваг, організації та проведенні пішохідних переходів, здійснює розподіл використання за графіком фізкультурного інвентарю між групами для проведення занять з фізичної культури, вправ спортивного характеру та рухливих ігор під час прогулянок. Він дбає про зміцнення матеріальної бази з фізичного виховання (обладнання фізкультурного залу та майданчика, повне забезпечення груп дрібним фізкультурним інвентарем (у дошкільному закладі).

Він повинен надавати дійову організаційно-методичну допомогу вихователям усіх груп з питань фізичного виховання дітей. Зокрема, в плануванні занять, складанні комплексів ранкової гімнастики, фізкультхвилинок та ін., консультацій їх з різних питань методики фізичного виховання дошкільників, проведенні відкритих занять з фізичної культури (у тих групах, де він не працює) та ін.

Певне місце у його діяльності займає робота з батьками, повідомлення їм корисної інформації (під час батьківських зборів, консультацій) з питань загартування дітей, застосування фізич-

них вправ у домашніх умовах, навчання вправ спортивного характеру (плавання, їзда на велосипеді, катання на ковзанах, ходьба на лижах та ін.).

Вихователь з фізичної культури працює у тісному контакті з усіма педагогами дошкільного закладу, координує з ними свою діяльність. Заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику, фізкультурні розваги та ін. він проводить разом з вихователями груп та музичним керівником. Вони спостерігають за якістю виконання фізичних вправ та у разі потреби надають допомогу у страховці дітей. Якщо деякі діти мають недоліки у виконанні певних рухів, вихователі груп під час прогулянок надають їм можливість потренуватися у цих рухах.

Вихователь групи. До функціональних обов'язків вихователя належить його персональна відповідальність за життя і здоров'я кожної дитини, за всебічний розвиток та фізичне виховання дітей своєї групи. Він повинен мати необхідні знання з теорії та методики фізичного виховання, добре вивчити вимоги та зміст програми, методично грамотно проводити всі організаційні форми з фізичної культури: заняття, ранкову гімнастику, рухливі ігри та ін., правильно планувати та вести облік цієї роботи.

При проведенні занять з фізичної культури вихователь повинен домагатися комплексного вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань, враховуючи при цьому анатомофізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості дітей; домагатися його високої моторної щільності, передбачати заходи щодо запобігання дитячому травматизму.

У процесі проведення різних організаційних форм з фізичної культури вихователь додержується педагогічного такту, доброзичливо ставиться до дітей, поєднуючи вимогливість з чуйністю. Ці форми бажано проводити у мажорному тоні, що підвищує інтерес дітей до запропонованих фізичних вправ та ігор. У процесі виконання фізичних вправ рекомендації, зауваження, поради, схвалення повинні підтримати дитину, збудити її кращі якості, віру у свої сили. Ще К.Д. Ушинський вважав, що будь-яка методика повинна бути зігріта теплом душі людини, що методів та засобів виховання, які відірвані від особистості педагога, не існує. У фізичному вихованні все важливе і все допомагає успішному вирішенню його завдань: і особистість вихователя, і методи та засоби, які він застосовує у навчальновиховному процесі.

Вихователь намагається створити у своїй групі оптимальний руховий режим, підвищуючи рухову активність дітей під час ранкової та післяобідньої прогулянок, слідкує за створенням гігієнічних умов у приміщенні (груповій кімнаті, залі) та на майданчику, за чистотою і збереженням фізкультурного обладнання та інвентарю. Разом з медичними працівниками веде контроль за станом здоров'я та фізичним розвитком дітей, систематично проводить загартовуючі процедури, забезпечує щоденне перебування дітей на свіжому повітрі не менше 4-5 годин.

Систематичний аналіз своєї роботи з фізичного виховання, та досвіду передових педагогів, проведення відкритих занять, їх обговорення, виступи з доповідями на педагогічних радах, батьківських зборах, педагогічних читаннях допомагають вихователю підвищити свою педагогічну майстерність.

Вихователю необхідно постійно підтримувати свою рухову підготовленість, щоб мати змогу правильно показати будь-яку вправу дітям. Підтримувати «спортивну форму» допомагають щоденне виконання ранкової гімнастики, систематичне відвідування спортивної секції або групи здоров'я, участь з туристських походах, спортивних змаганнях та ін.

Постійна робота з батьками з питань фізичного виховання дитини в сім'ї входить в коло обов'язків вихователя. Він проводить бесіди, консультації, збори, відкриті заняття для батьків, запрошує їх для участі в фізкультурних святах. Інформація з питань створення режиму, відповідних гігієнічних умов, правильне харчування, розвиток певних рухів та ін. у дитини в сім'ї розміщуються на стенді або куточках – виставках. Головне, щоб вона була доступна та зрозуміла всім батькам, допомагала їм разом з дошкільним закладом виховувати здорову дитину.

Музичний керівник допомагає вихователю у проведенні занять з фізичної культури, ранкової

та гігієнічної гімнастики після денного сну, здійснюючи музичний супровід під час виконання дітьми загальнорозвиваючих вправ, ходьби, бігу, а також рухливих ігор сюжетного характеру та хороводних. Під час основної частини заняття, коли діти, розподіляючись на підгрупи, виконують основні рухи, вона керує однією із підгруп, допомагаючи дошкільнятам своєю порадою швидше опанувати запропоновані вправи.

Використання музичного супроводу під час виконання фізичних вправ та проведення рухливих ігор є однією з активних форм спілкування дитини з музикою, що одночасно допомагає вирішувати завдання фізичного та музичного виховання дошкільнят. Підібрана музика повинна відповідати віку дітей, особливостям їхнього сприйняття, рівню музичної підготовленості. Для кожного руху важливо знайти відповідний музичний супровід. Наприклад, стрибки на місці або з просуванням вперед потребують легкої, бадьорої музики; плавні рухи руками – повільної, спокійної. Музичні твори для ходьби та бігу підбирають яскраві, з чітким фразуванням контрастного характеру.

Музичний супровід підвищує виразність рухових дій, сприяє збільшенню амплітуди та пластичності рухів. Музика дисциплінує дошкільнят, підвищує їх увагу та працездатність. Позитивні емоції, які викликають під час виконання фізичних вправ під музику, посилюють їх фізіологічний ефект на організм дитини.

Однак не можна довільно змінювати темп музики, пристосовуючи його до рухів дітей, доповнювати акорди, робити купюри у музичних творах тощо. Це порушує характер музики, негативно впливає на її правильне сприйняття.

Музичний керівник забезпечує наступність музичних занять і занять з фізичної культури. Під час проведення музичних занять він виховує у дітей почуття ритму, навчає їх виразності рухів. Значна кількість рухливих ігор сюжетного характеру та хороводних, танцювальні вправи, ходьба та біг зі зміною темпу застосовуються під час музичних та фізкультурних занять.

Разом з вихователем та методистом дошкільного закладу, музичний керівник бере участь у підготовці та проведенні фізкультурного свята, складанні його сценарію та програми, підготовці виступів дітей із загально-розвиваючими вправами, підборі музики для свята та ін. Музичний керівник повинен мати відповідну методичну та практичну підготовку з фізичного виховання дітей. Тому йому необхідно постійно підвищувати свій теоретичний рівень з цього напрямку виховної роботи (читати методичні посібники, журнальні статті, які розглядають питання удосконалення фізичного виховання дошкільників).

Медичний працівник. Медичне обслуговування дітей у дошкільних закладах забезпечують лікарі-педіатри та медичні сестри. Для кваліфікованого виконання всіх покладених обов'язків лікареві, крім належного обсягу знань у галузі педіатрії, гігієнічних основ фізичного виховання, необхідні також повсякденні контакти з вихователями та батьками дітей.

Діяльність лікаря-педіатра має такі основні напрямки: медичні огляди дітей різних груп (тих, що тільки зараховують у дошкільний заклад; перед проведенням профілактичних щеплень; дітей із диспансерної групи та тих, що перебувають в ізоляторі; планові профілактичні огляди тощо); санітарний контроль і гігієнічно-освітня робота з батьками та персоналом дошкільного закладу (рекомендації з організації харчування дітей, медичний контроль за організацією та змістом фізичного виховання та загартування дітей, профілактика травматизму); оформлення відповідної медичної документації, визначеної Міністерством охорони здоров'я України.

Надійним помічником лікаря є медична сестра (фельдшер, що працює під безпосереднім його керівництвом. Вона постійно перебуває в дошкільному закладі і в основному забезпечує повсякденний медичний контроль за дітьми протягом усього дня. Медична сестра здійснює ранковий прийом, термометрію та інші заходи щодо дітей, які прийшли після хвороби чи були в контакті з інфекційними хворими, організовує проведення поточної дезінфекції; контролює щоденний ранковий прийом дітей вихователями груп. Вона проводить облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює хворих та забезпечує догляд за ними в ізоляторі, виконує медичні призначення і процедури відповідно до рекомендацій лікаря, веде відповідну

медичну документацію.

Серед багатьох її обов'язків є контроль за санітарним станом приміщення і території дошкільного закладу, безпосередня участь у лікарському огляді дітей (антропометричні виміри), організація загартовуючих процедур, контроль за дотриманням режиму дня; за правильним зберіганням, якістю та дотриманням строків реалізації продуктів, за організацією харчування, функціонуванням харчоблоку та дотриманням норм продуктів (калорійність раціону). Разом з лікарем медична сестра контролює фізіологічне навантаження при виконанні фізичних вправ дітьми, проведенні рухливих ігор під час занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та прогулянок. Здійснення індивідуального підходу до дітей, які мають ослаблене здоров'я і потребують певних обмежень у виконанні динамічних вправ. Вони проводять санітарно-освітню роботу з педагогами та батьками з питань догляду за дітьми, організації режиму дня, формування гігієнічних навичок, загартування та харчування в сім'ї. Здійснюють контроль за своєчасним проходженням медичних оглядів працівниками дошкільного закладу, спільно з адміністрацією розглядають причини захворювань дітей та накреслюють шляхи їх усунення.

Ефективність роботи з охорони здоров'я дітей у дошкільному закладі може бути досягнуто лише за умови єдності зусиль вихователів та медичних працівників, їх сумлінного ставлення до своїх службових обов'язків.

2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю. У дошкільному закладі він здійснюється за такими напрямками:

систематичне проведення медичних оглядів і оцінка стану здоров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку;

функціональних можливостей та динаміки розвитку рухів дітей;

спостереження за проведенням різних організаційних форм фізичного виховання, контроль за змістом, методикою проведення фізичних вправ, відповідність їх анатомофізіологічним можливостям дитячого організму, організація рухового режиму; систематичне спостереження за санітарно-гігієнічним станом місць занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, загартовуючих процедур;

постійний контроль за дотриманням режиму дня та організацією раціонального харчування у дошкільному закладі.

Лікарський та педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей тісно пов'язані одне з одним і обумовлені спільною роботою медичних працівників та педагогів.

2.1.Контроль за станом здоров'я та фізичним розвитком дітей

Під час медичного огляду визначається стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток (довжина та маса тіла, окружність грудної клітки), стан з поставою та склепінням стоп. Обмін думками між лікарем та вихователем дає можливість накреслити конкретні шляхи, спрямовані на оздоровлення дітей. Про наслідки поглибленого медичного огляду лікар доповідає на педагогічній раді з аналізом змін, що відбулися при порівнянні їх з попередніми даними. Це дає змогу встановити певні тенденції покращання або погіршення показників фізичного розвитку та стану здоров'я дітей.

При обстеженні фізичного розвитку враховуються антропометричні показники: довжина та маса тіла, окружність грудної клітки та голови (малюки першого року життя). Отримані дані порівнюються з оціночними таблицями фізичного розвитку дітей (стандартами для даного регіону).

Поглиблене медичне обстеження обов'язково містить докладну характеристику опорнорухового апарата дитини. Перш за все обстежується стан кісткової системи – наявність деформацій та їх ступінь. У кожної дитини оглядають поставу, форму ніг та стоп. У дошкільному віці порушення постави та деформація стоп частіше за все мають функціональний характер і визначаються в основному недостатнім розвитком м'язів та

зв'язок. Систематичне виконання фізичних вправ зміцнює опорно-руховий апарат дитини і сприяє профілактиці порушень постави та плоскостопості.

На основі комплексного медичного обстеження (органів дихання, серцево-судинної системи та ін.) діти розподіляються за станом здоров'я на три групи.

До першої групи (основної) зараховують дітей з хорошим станом здоров'я, що відповідає віковим нормам психомоторного розвитку, а також з незначними відхиленнями у стані здоров'я. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповідно до програми.

До другої групи (підготовчої) зараховують дітей з відставанням у фізичному розвитку, які частіше хворіють катарами, з перезбудженою нервовою системою, з функційною затримкою розвитку нервової системи. Діти, що мають бронхоаденіт та туберкульозну інтоксикацію в стані повної компенсації процесу, можуть призначатися до основної або підготовчої групи (за розсудом лікаря). Вихованці, які віднесені до цієї групи, виконують всі фізичні вправи, за винятком тих, що викликають значні фізичні напруження (лазіння по канату, при стрибках у довжину та висоту з розбігу зменшується кількість повторення).

До третьої групи (спеціальної) відносять дітей зі значними відхиленнями в стані здоров'я, хронічними захворюваннями (хворих на ревматизм, хронічний нефрит, гепатит, епілепсію та ін.).

Вихованцям, віднесеним до цієї групи, обмежують вправи на швидкість, силу та витривалість, зменшують час або дистанцію бігу та ін. При проведенні різних форм фізичної культури вони потребують обов'язкового індивідуального підходу.

В умовах дошкільного закладу заняття з лікувальної фізкультури повинні проводити медичні працівники. Дозування фізичних навантажень рекомендує лікар відповідно до стану здоров'я дитини.

Розподіл дітей на медичні групи кожні півроку переглядається. Якщо у дитини підготовчої медичної групи стан здоров'я покращується, її переводять в основну групу. Або, навпаки, після захворювання дитина з основної групи тимчасово переводиться до підготовчої.

Протипоказанням до виконання дітьми фізичних вправ можуть бути тільки такі випадки: при гострих захворюваннях з підвищеною температурою та в період видужання, при загостренні хронічних захворювань, після операцій, при травмах, при всіх заразних захворюваннях шкіри, при значних перевтомленнях.

Не слід призначати масаж та гімнастику малюкам з захворюванням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, лімфатичних вузлів, суглобів, рахіту третього ступеня та ін.

Діти, тимчасово звільнені від занять з фізичної культури, повинні перебувати під постійним контролем лікаря та вихователя. На закінчення строків звільнення від занять їм дозволяють займатися фізкультурою з обмеженням навантажень.

Удітей дошкільного віку застосовують функціональні проби на дозоване фізичне навантаження, які дають змогу виявити стан серцево-судинної та дихальної систем.

Проба з переміною положення тіла: дитину кладуть на кушетку на 3-4 хв після цьоговизначають її пульс протягом Юсі величину артеріального тиску. Потім дитина швидко встає і у неї проводять ті самі вимірювання. Збільшення пульсу після піднімання з кушетки на 4-12 ударів за хвилину та тиску ±5-10 мм вважається хорошим показником. Більше почастішання пульсу та коливання тиску більше ніж на 10 мм свідчить про недостатню регуляцію серцевосудинної системи.

Проба на дозоване м'язове навантаження (30 легких підстрибувань за 15 с). Після п'ятихвилинного відпочинку у положенні сидячи у дитини підраховують пульс за 10 с, частоту дихання підраховують за рухами грудної клітки, протягом 30 с вимірюють артеріальний тиск. Не знімаючи манжетки, дитині пропонують виконати 30 підстрибувань за 15 с і знову проводять ті ж самі вимірювання.

Упрактиці мають місце два типи реакції. Позитивна реакція характеризується збільшенням пульсу на 25-50% відносно вихідних даних, збільшенням артеріального тиску на 10-15 мм і повернення всіх показників до вихідних даних через 2 хвилини. При незадовільному стані

спостерігається значне збільшення пульсу (більше 50%), відмічаються падіння артеріального тиску, задишка. Затримка відновлювального процесу пульсу до 4-5 хв. свідчить про неадекватність фізичного навантаження функціональним можливостям організму дитини.

Оцінка стану здоров'я дітей з урахуванням функціональних потреб дозволяє правильно визначити можливості організму дитини і більш чітко дозувати фізичні навантаження під час виконання вправ.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, стану здоров'я та фізичного розвитку має особливе значення для проведення загартовуючих процедур. Тому медичні працівники дають висновок про стан здоров'я кожної дитини і розподіляють її в одну з трьох груп для проведення загартування (за дослідженнями А.О. Горюнової).

Першу групу складають здорові діти, з якими можна проводити повний комплекс загартовуючих процедур.

До другої групи відносять дітей, які перенесли хвороби, і їм на деякий час загартовуючі процедури відмінені. З дошкільниками, які часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями, катарами верхніх дихальних шляхів, з хронічним тонзилітом, з бронхітами,

зпідвищеною нервовою збудливістю загартовуючі процедури можна проводити з деякими обмеженнями. Особливо обережно знижувати температуру води, повітря, зменшувати тривалість процедур, проводити часткове обливання та обтирання тіла.

До третьої групи відносять дітей з підвищеною температурою тіла при будь-якій етимології, які мають гострі та хронічні запалювальні захворювання, декомпенсовані та субкомпенсовані пороки серця, з хронічними захворюваннями нирок.

Дітям, які прийшли до дитячого садка після захворювання або з проявом великого стомлення,

зпогіршенням сну на декілька днів припиняють загартовуючі процедури, а потім починають їх з температури, на 2-3 °С вище досягнутої. Крім того, зменшують тривалість загартовуючих процедур, тому що адаптаційні властивості організму таких дітей знижені.

При проведенні загартування потрібен постійний лікарський контроль за здоров'ям дітей, температурою повітря та води, чистотою приміщення, індивідуальним використанням та збереженням рушничків, рукавичок для обтирання та ін. Особливої уваги потребує контроль за реакціями організму у дітей, які раніше не піддавалися загартуванню, а також у послаблених. При проведенні підсумків роботи за навчальний період (червень місяць) лікар (медична сестра) разом з вихователем підбивають підсумки роботи з загартуванням дітей своєї групи, узагальнюють дані про їх стан здоров'я та зниження кількості захворювань.

Однією із сторін лікарсько-педагогічного контролю за фізичним вихованням є санітарний нагляд за місцями, де проводяться заняття, ігри, розваги, за гігієнічним станом фізкультурного обладнання та інвентарю у приміщенні та на фізкультурному майданчику.

Найбільш сприятлива температура повітря у залі в осінньозимовий період +16...+17 °С в молодших та +14...+16 °С у старших групах, відносна вологість – від 35 до 60% . Регулярне провітрювання та вологе прибирання залу значно знижують запиленість повітря та бактеріальну його забрудненість.

Одяг дітей під час занять з фізичної культури та ранкової гімнастики в приміщенні – майка, труси, чешки. Однак з метою проведення загартування повітрям доцільно максимально полегшувати одяг, і діти займаються лише в трусах і босоніж.

При проведенні занять з фізичної культури на свіжому повітрі одяг та взуття дітей залежать від сезону. Влітку – труси і майка, на ногах – тапочки або полукеди; у прохолодну погоду – футболка, спортивний костюм, лижна шапочка, кеди і шкарпетки (прості або вовняні); взимку до цього додають фланелеву сорочку, куртку та рукавички.

Під час прогулянки у різні періоди року одяг дітей повинен відповідати гігієнічним вимогам. Вихователь при проведенні занять з фізичної культури та ранкової гімнастики повинен бути у спортивному одязі.

Зміст роботи педагогічного та медичного персоналу передбачає також відповідальність за організацію харчування дітей. Вихователь та медична сестра застосовують індивідуальний

підхід до тих дітей, у кого відсутній апетит, недостатня або занадто велика вага (ожиріння).

2.2. Контроль за розвитком рухів у дітей та організацією рухового режиму

Лікарсько-педагогічний контроль за розвитком рухів у дітей є обов'язковим для вихователів та медичних працівників.

При оцінці розвитку рухових вмінь дітей першого року життя враховують показники, встановлені на основі досліджень М.Ю. Кистяковської та Е.І. Радиної.

I місяць. Чітке виявлення шкіряно-м'язових рефлексів: підошовного, спинного, ніжного із горизонтального (рефлекторне повзання) та вертикального положення (опорна реакція); у вертикальному положенні ще не утримує голову, а лежачи на животі - не піднімає.

2-2,5 місяця. Початок виявлення рефлексів положення. Утримує голову у вертикальному положенні. Піднімає голову в положенні лежачи на животі.

3-3,5 місяця. Стоїть при підтримці під пахви, міцно спираючись ногами, зігнутими у тазостегнових суглобах. Піднімає тулуб з опорою на передпліччя із положення лежачи на животі.

4 місяці. Сидить при підтримці за обидві руки, перевертається зі спини на бік.

5-5,5 місяців. Сидить при підтримці за одну руку. Стоїть при підтримці за обидві руки. Припіднімає тулуб, спираючись руками із положення лежачи на животі. Перевертається зі спини на живіт. Переступає ногами при підтримці під пахви.

6 місяців. Перевертається з живота на спину, намагається повзати.

7місяців. Встає в упор стоячи, починає повзати до іграшки.

8місяців. Сидить без підтримки, повзає, переступає ногами при підтримці за обидві руки.

9місяців. Стоїть при підтримці за одну руку. Самостійно сідає з положення лежачи і лягає. Спираючись на бар'єр, встає, добре повзає, переступає ногами при підтримці за руку.

10місяців. Переступає у бічному напрямку, підтримуючись за перила манежу, швидко повзає, лазить на гірку та спускається з неї. Переступає при самостійній підтримці руками за каталку.

11місяців. Стоїть без підтримки та опори. Переступає з підтримкою за одну руку, намагається виконувати перші кроки без опори.

12місяців. Присідає і встає без опори. Переступає без підтримки або опори (початкова ходьба).

Вікові показники розвитку основних рухів у дітей від 1 до 3 років Від 1 року до 1 року 6 місяців. Ходить по доріжці, дошці, покладеній на підлогу; по похилій

дошці, один край якої піднятий над підлогою на 10-15 см, і сходить по ній вниз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50x50 см) заввишки 10 см і сходить з нього.

Повзає по підлозі на колінах та кистях рук до 3—4 м. Пролізає в обруч, підлізає під лаву. Піднімається по драбинці довільним способом (до 1 м) і спускається вниз.

Прокочує великий м'яч по підлозі дорослому, кидає маленький м'яч на дальність правою та лівою рукою.

Від 1 року 6 місяців до 2 років. Ходить по дошці, піднятій одним кінцем на 15-20 см над підлогою і сходить по ній вниз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50x50 см) заввишки 15 см і сходить з нього. Переступає через палицю або шнур, підняті на 15-18 см над підлогою. Ходить, переступаючи через перешкоди (м'ячі, кубики) заввишки 10-15 см.

Перелізає через колоду, підлізає під шнуром (висота 50 см). Виконує лазіння по драбинці приставним кроком (до 1,5 м) і спускається вниз.

Кидає маленькі м'ячі правою та лівою рукою на дальність. Прокочує м'яч обома руками дорослому по підлозі та ловить його. Від 2 до 3 років. Ходить у заданому напрямі, обходячи предмети (кубики, м'ячі), приставним кроком вперед та в сторони. Виконує імітаційну ходьбу, як мишка, лисичка, конячка та ін.

Бігає в різних напрямках, між двома лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 20-

30см). Бігає у середньому темпі до 15 с, у повільному – до 50 с – 1 хв.

Підстрибує на місці на обох ногах та просувається вперед. Перестрибує через дві паралельні

лінії (відстань між ними 20-30 см). Стрибає в глибину з предметів (ящик, куб, лава) заввишки

10-15 см.

Скочує м'яч, кульку по похилій дошці (гірці), прокочує м'яч однією та обома руками дорослому, під дугою.

Кидає м'яч обома руками знизу, від грудей, з-за голови дорослому та ловить його (відстань 80-100 см). Кидає предмети (м'яч, торбинку з піском вагою 100 г) у горизонтальну ціль (ящик, кошик) правою та лівою рукою з відстані 1,5 м та на дальність.

Повзає в упорі стоячи на колінах та кистях рук на відстань 4-5 м, підлізає під перешкоди (дуга, палиця) заввишки 30-40 см. Пролізає в обруч довільним способом. Лазить по похилій драбинці, гімнастичній стінці (до 1,5-1,8 м) та спускається вниз довільним способом.

Ходить по дошці (ширина 25 см), яка піднята одним кінцем від підлоги на висоту 15-20 см; по гімнастичній лаві та колоді. Переступає через перешкоди (кубики, м'ячі), палицю, яка покладена на висоті 10-15 см. Піднімається на куб (висота 25 см), лаву та сходить з них. Повільно кружляє на місці.

Обстеження основних рухів у дітей дошкільного віку докладно розглянуто у главі XIV. Після обстеження основних рухів у своїй віковій групі вихователь порівнює результати кожної дитини з середніми показниками, які подано у табл. 13. Ці дані отримані на основі масових обстежень основних рухів у дітей 3-6 років всіх областей України (у кожній області 4-6 дошкільних установ).

Якщо всі або більшість виконаних дитиною основних рухів відповідають середнім показникам, відхиляючись від наведених у таблиці даних не більше ніж на 1 сигму (а), його рухова підготовленість вважається середньою (нормальною). При відхиленні показників більше ніж на 1 а – рухова підготовленість висока (добра), а якщо 1 а у бік зменшення, то – низька (недостатня). У такому випадку вихователю слід звернути увагу на фізичне виховання цієї дитини.

Зіставлення результатів обстеження рухової підготовленості з даними таблиці дають можливість з'ясувати, у виконанні яких конкретно основних рухів дитина відстає, і застосовувати необхідні засоби для їх покращання.

Таблиця 13 Середні показники основних рухів у дітей 3-6 років (дані Е.С. Вільчковського)

Одним з важливих факторів, що визначає ефективність фізичного виховання в дошкільному закладі, є руховий режим дітей різних вікових груп. Природна рухова активність дітей задовольняється проведенням комплексу організаційних форм фізичного виховання: ранкової гімнастики, щоденних занять з фізичної культури, фізкультурних хвилинок та пауз, гігієнічної гімнастики після денного сну, участі у рухливих іграх та вправах спортивного характеру під час прогулянок, самостійного використання іграшок, інвентарю та обладнання,

розташованого у груповій кімнаті, на ділянці та фізкультурному майданчику. Об'єктивними критеріями оцінки рухової активності дітей є:

1.Показники тривалості рухів протягом періоду дня. З цією метою визначається час (шляхом хронометрування), який витрачено дитиною на виконання різноманітних фізкультурних вправ, участь її у рухливих іграх, рухових діях, що пов'язані з самообслуговуванням, працею, самостійними іграми, та ін.

2.Величина добових енерговитрат.

3.Кількість локомоцій (ходьба, біг, підстрибування та ін.), які дитина виконує протягом дня. Найбільш ефективним критерієм оцінки рухової активності дітей є метод крокометрії. Вранці крокоміри вкладають у торбинки, які прикріплюють до пояса двом-трьом дітям, а ввечері та під час денного сну (знімають). Результати фіксують протягом дня, а потім обчислюють середній показник. Природно, що при більшій руховій активності дитини кількість рухів (за показанням стрілок крокоміра) буде вищою.

Дослідження, проведене нами в даному напрямку, дало змогу визначити оптимальні норми рухового режиму (за даними крокоміра) за умов комплексного використання всіх засобів фізичного виховання в різних організаційних формах.

Таблиця 14.

Рухова активність дітей 3-6 років (дані Е.С. Вільчковського)

У таблиці 14 подано середні показники рухової активності дітей 3-6 років у період перебування їх у дошкільному закладі в різні періоди року.

Рухова активність дошкільників у процесі різноманітних організаційних форм фізичного виховання, які проводяться вихователем, та самостійного виконання фізичних вправ, участь в рухливих іграх повинні тривати не менше двох-трьох години на день з урахуванням раціонального розподілу їх у загальному режимі дошкільного закладу.

2.3. Контроль за організаційними формами фізичного виховання дітей

Здійснюючи педагогічний контроль за виконанням програми, завідуюча, методист дошкільного закладу або інспектор установи народної освіти відвідують заняття з фізичної культури й аналізують їх. Перед тим як побувати на занятті, визначається мета його відвідування. Це може бути ознайомлення з методикою роботи вихователя, перевірка ефективності вирішення виховних завдань під час заняття, оцінка його моторної щільності тощо.

Розглянемо окремі положення, на які слід звернути увагу під час аналізу занять з фізичної культури.

Оцінка плану-конспекту заняття: чіткість визначення завдань заняття, відповідність змісту його завдань та умов проведення; відповідність добору засобів анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дітей, визначення часу на окремі етапи заняття, заплановане дозування фізичного навантаження.

Підготовка фізкультурного залу або майданчика до заняття, розміщення необхідного інвентарю, дрібних посібників (прапорців, м'ячів, гімнастичних палиць тощо), створення відповідних гігієнічних умов.

Методика проведення заняття: відповідність методів та прийомів навчання вправ вікові

дітей даної групи, їх раціональність; правильність складання комплексів загальнорозвиваючих вправ; чіткість та якість показу вправ, пояснень, вказівок, надійність страхування; попередження та своєчасне виправлення помилок у дітей під час виконання вправ, індивідуальний підхід до них; способи організації дітей та раціональне використання фізкультурного обладнання, дозування вправ та якість їх виконання; регулювання фізичного навантаження; оцінка моторної щільності заняття.

Вирішення виховних завдань: виховання дисциплінованості, сміливості, наполегливості, активності, колективізму та ін.

Вміння вихователя керувати групою, вимогливість та педагогічний такт, культура мови, тон звернення до дітей (доброзичливий, різкий, грубий), зовнішній вигляд вихователя (наявність спортивної форми).

Загальна оцінка проведення заняття. Позитивні його сторони, недоліки, ступінь виконання поставлених освітньо-виховних завдань (частково або повністю).

Зауваження та пропозиції щодо поліпшення методики навчання, виховання та організації дітей у процесі заняття.

Для визначення ефективності заняття, його загальної та моторної щільності застосовують метод хронометрування: фіксування часу (секундоміром або шаховим годинником), затраченого на рухову діяльність дитини (ходьба, біг, виконання вправ, гри і т.д.); показ і пояснення вправ, установку й прибирання фізкультурного інвентарю; відпочинок і простій (тривале очікування своєї черги, невиправданий показ, занадто тривале пояснення). Спостереження ведуть за однією дитиною групи протягом усього заняття і отримані дані видів її діяльності фіксують у протоколі.

Протокол хронометрування щільності заняття з фізичної культури в групі

……………………………………………………………….

прізвище, ім'я, стать, вік дитини, за якою вели спостереження

У графі «Види діяльності» записують усі дії дитини, за якою ведеться спостереження, у тій послідовності, в якій вони даються на занятті. У наступній графі фіксуються показники секундоміра (шахового годинника). Фіксують початок заняття і його закінчення. У протоколі визначають початок кожного виду діяльності дитини. Кінець його є початком нового виду діяльності. Після закінчення заняття визначають час, затрачений на виконання вправ, інші види діяльності, простій та ін.

При визначенні загальної щільності заняття підсумовують час, затрачений на всі види діяльності, крім часу простою, і обчислюють відсоткове відношення їхньої суми до загальної тривалості заняття.

Наприклад, заняття тривало 30 хв, з них 27 хв використано раціонально. Загальна щільність заняття становить 27 хв • 100/30 = 90%.

Моторна щільність визначається відношенням часу, затраченого на безпосереднє виконання вправ, до всього часу заняття (у відсотках). Це один з об'єктивних критеріїв ефективності заняття, зокрема, його впливу на комплексне розв'язання оздоровчих, освітніх та виховних завдань.