- •Відповіді з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
- •1.Українська мова - державна мова україни
- •2.Походження назви «Україна», «український». Основні етапи становлення і розвитку української мови
- •4.Стилі сучасної української літературної мови. Особливості наукового стилю української мови
- •5.Стилі сучасної української літературної мови.Офіційно-діловий стиль,його найважливіші риси
- •6.Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. Поняття культури мовлення.Основні комунікативні ознаки мовлення(правильність, точність, логічність)
- •7. Поняття культури мовлення.Основні комунікативні ознаки мовлення(багатство,чистота,виразність та доречність)
- •8.Особливості усної форми мови.Орфоепічні норми.Словесний і фразовий наголос.Милозвучність мовлення
- •9.Культура писемного мовлення фахівця.Особливості писемної форми мови
- •10.Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів.Оформлення адреси
- •14.Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів.Композиція мовлення
- •15.Службова бесіда.Правила ведення службової бесіди
- •16.Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні.Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики
- •20.Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія,її небезпека.Пароніми
- •21.Явище суржику.Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця
- •22.Стилістичні норми української мови.Стилістичні помилки в діловому та науковиму стилях : тавтологія, плеоназм, штампи
- •24.Особливості використання прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •26.Правопис та відмінювання кількісних(цілих і дробових) та порядкових числівників.Написання від числівникових слів
- •Дієприслівники, їх творення і вживання
- •Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови
- •Чергування прийменників з, із, зі(зо) та у-в
- •Особливості використання сполучників у професійних текстах
- •30.Складні випадки керування й узгодження.Узгодження прикметника з іменником на означення професій.Особливості поєднання іменників зі словами числового значення
20.Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія,її небезпека.Пароніми
Водночас не лише синонімічні, а й однакові слова можуть бути сприйняті й використані мовцем з по-різному. Такими словами є омоніми – слова однакового звукового складу, але зовсім різного значення. Вирішити цю проблему допомагає точний, виразний, достатньо-інформативний контекст.
Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання, по-перше, тому, що точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання слухача. Часто нам відоме одне слово відповідного звукокомплексу, а почувши цей звукокомплекс, вжитий в іншому значенні, ми його просто не сприймемо.
Особливе уважним треба бути тоді, коли мова запозичила з іншої мови слово такого звучання, яке має питоме українське слово: щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова. Напр.: лава (укр.) – вид меблів; ряд, шеренга людей; великий забій у шахті, лава (італ.) – магма, продукт виверження вулкану; клуб (укр.) – диму, пари; частина тіла людини або тварини; клуб (англ.) – культурно-освітня організація.
Добрі знання лексичної і граматичної систем сприятимуть точності використання омографів – слів, різних за значенням, однакових за написанням, але відмінних за вимовою (áдресний - адрéсний; прúвід - привíд; вúгода - вигóда), омоформ (клич (ім.) – клич (наказ. форма дієслова)) іомофонів (Лев – лев). Вдало використані омоніми свідчать про багатство індивідуального словника і про стилістичну вправність мовця.
Як ми вже сказали, омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.
Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми «фальшивими друзями перекладача». Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання – створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу.
Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах.
Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому – з певною стилістичною метою. Науковий і ОДС вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.
До типових помилок у слововживанні мовців належить і нерозрізнення ними паронімів – слів, досить близьких за звуковим складом і вимовою, але різних за значенням чи відтінками значень і написанням: засвідчення – посвідчення, загроза –погроза,оглядати –доглядати.
Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі їх засвоєння, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим.
Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення правопис та вимову потрібною слова. За способом словотворення розрізняють такі види паронімів:
1) спільнокореневі, які різняться префіксом, суфіксом, закінченням, постфіксом -ся: стримувати – утримувати, уповноваження (надання певній особі дозволу (прав) говорити (діяти) від імені іншої особи: за уповноваженням керівництва) – повноваження (право, надане зазначеній особі на проведення певних дій (заходів): здійснювати свої повновесисення); адрес – адреса, жорсткий – жорстокий, виборний (коли йдеться про виборну посаду) – виборчий (пов’язаний з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів); додержувати (виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось: слова, порядку, чистоти) –додержуватися (бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань); нервувати – нервуватися; особистий (який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність: підпис, життя) - особовий (який стосується окремої людини: справа, склад; у російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: личний); показник (напис, стрілка, довідник) – покажчик (наочне вираження, у цифрах, графічно: економічний показник, показник можливостей) і под.;
2) різнокореневі (дерен – терен; розбещений – розпещений; бювет –кювет; дистанція - інстанція тощо).
За характером смислових зв’язків поділяємо пароніми на:
1) синонімічні (рідкий – рідкісний об’єднані значенням «який трапляється нечасто; незвичайний», але рідкий має ще й значення «негустий», отже: рідкісний випадок і рідке волосся; питання – запитання об’єднані значенням «словесне звертання до кого-небудь, яке вимагає відповіді; тема для відповіді», але питання має ще й значення «положення, проблема справа які потребують обговорення, вивчення, вирішення, дослідження, уваги», отже: розумне, формулювати, уточнити, ставити запитання і актуальне, вивчення, порушення, виклад питання; відзначати – зазначати об’єднані значенням «виділяти позначкою; звергати увагу на щось», але відзначати має ще значення «вирізняти кого-, що-небудь похвалою, нагородою; здійснювати певні заходи з приводу свята події»;
2) антонімічні (еміграція – імміграція, експорт – імпорт, аверс – реверс, персона ґрата (особа, кандидатуру якої на посаду дипломатичного представника схвалена урядом країни, де її мають акредитувати) – персона нон ґрата (особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника викликає заперечення уряду держави перебування) тощо;
2)тематичні (абонент – абонемент, компанія – кампанія, декваліфікація – дискваліфікація і т. ін.).
Явище паронімії вимагає знання значень близькозвучних слів, можливостей сполучення з іншими словами. Лише за такої умови можна досягти адекватного їх вживання.
Отже, для складання будь-яких документів розуміння й правильний відбір синонімів, паронімів, а також точне створення контексту для омонімів та багатозначних слів є першорядними і надзвичайно важливими завданнями.