Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 3.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
109.57 Кб
Скачать

Класифікація конфліктів

Ознака

Характеристика груп

Відповідно до організаційних рівнів управління

Горизонтальні- конфлікти між окремими нап­рямами діяльності фірми, між формальними та неформальними колективами.Вертикальні- між різними рівнями управління.

Змішані- включають ті й інші елементи Практика свідчить, що більшість конфліктів (70-80%) є вертикальними, які дуже складні та неприємні для керівника.

За сферою відношень

Ділові- пов'язані з офіційною діяльністю люди­ни, виконанням її посадових обов'язків.Особистісні- що стосуються неофіційної части­ни, найчастіше побутової сторони.

За розподілом втрат

Симетричні- учасники несуть втрати у рівній мірі.

Асиметричні- одні втрачають (або виграють суттєво більше, ніж інші).

Конфлікт може бути прихованим або відкритим

Оскільки відкритийконфлікт знаходиться під контролем, він менш небезпечний для організації.Прихованийконфлікт повільно тліє, але може суттєвим чином зашкодити організації.

За характером

Об'єктивні- пов'язані з реально існуючими проблемами, недоліками, порушеннями, що вини­кають у процесі функціонування та розвитку організації.

Суб'єктивні- обумовлені не співпаданням особистісних оцінок тих чи інших подій або відносин між ними.

У першому випадку наявний об'єкт конфлікту, а різні точки зору щодо його вирішення формують предмет конфлікту. Іноді конфлікт виникає через невміння вірно висловити свою думку або чітко її обґрунтувати, і тоді конфлікт стає безпредметним Оскільки об'єктивні конфлікти пов'язані з подія­ми внутрішньої організації підприємства і потре­бують певних змін, то такі конфлікти отримали назву ділових. Суб'єктивні конфлікти — емоційні.

За своїми наслідками

Конструктивні– передбачають можливість раціональних перетворень, у результаті яких зникає сам об’єкт конфлікту.

Деструктивні– руйнують систему відносин між людьми, а потім вносять дезорганізацію в хід об’єктивних процесів

Причини конфліктів досить різні, з них виділяють основні.

1. Розподіл ресурсів. Навіть у найбільш великих і багатих організаціях ресурси завжди обмежені. Необхідність розподіляти їх неминуче призводить до конфліктів. Люди завжди хочуть отри­мувати не менше, а більше, і власні потреби завжди здаються більш с обґрунтованими.

2. Взаємозалежність завдань. Можливість конфліктів існує всюди, де одна людина або група залежить від іншої у виконанні завдання. Наприклад, керівник виробничого підрозділу може по­яснити низьку продуктивність праці своїх підлеглих нездатністю ремонтної служби швидко й якісно ремонтувати обладнання. Ке­рівник ремонтної служби, в свою чергу, звинувачує відділ кадрів н тому, що не прийняті нові працівники, яких так потребують ремонтники.

3. Відмінності в цілях. Можливість цих конфліктів в органі­заціях зростає в міру збільшення організації, коли вона розбиваєть­ся на спеціалізовані підрозділи. Наприклад, відділ маркетингу може наполягати на виробництві більш різноманітної продукції, вихо­дячи із попиту (потреб ринку); при цьому виробничі підрозділи зацікавлені у збільшенні обсягу випуску продукції при мінімаль­них витратах, що забезпечується випуском простої однорідної продукції. Окремі працівники також, як відомо, переслідують власні цілі, що не збігаються з цілями інших.

4. Відмінності у способах досягнення цілей. У керівників і безпосередніх виконавців можуть бути різні погляди на шляхи та способи досягнення загальних цілей, тобто при відсутності супе­речливих інтересів. Навіть, якщо всі хочуть підвищити продук­тивність праці, зробити працю більш цікавою, але про шляхи, як цього досягти, люди можуть мати різні уявлення. Проблему мож­на вирішити по-різному, і кожний вважає, що його рішення най­краще.

5. Незадовільні комунікації. Конфлікти в організаціях дуже часто пов'язані із незадовільними комунікаціями. Неповна, неточна передача інформації або відсутність потрібної інформації взагалі є не тільки причиною, але й дисфункціональним наслідком конфлік­ту. Погана комунікація перешкоджає управлінню конфліктами.

6. Відмінності в психологічних особливостях. Кожна нор­мальна людина володіє певним темпераментом, характером, по­требами, установками, звичками тощо. Кожна людина своєрідна й унікальна. Інколи психологічні відмінності учасників спільної діяльності такі великі, що заважають її здійсненню, підвищують імовірність виникнення конфліктів різних типів і видів. У цьому випадку можна говорити про психологічну несумісність. Ось чому в теперішній час менеджери дедалі більше уваги приділяють підбо­ру і формуванню «злагоджених команд».

При ефективному управлінні конфліктом його наслідки можуть відігравати позитивну роль, тобто бути функціональними, сприя­ти в подальшому досягненню цілей організації.

Таблиця 2