твори з дитячої літератури / конспекти д / глібов

Тема: Л. Глібов – талановитий дитячий письменник - байкар

План

1. Л. І. Глібов — талановитий дитячий письменник-педагог.

2. Місце байок в творчості Л. Глібова. Л. Глібов і І. Крилов.

3. . Байки Л. Глібова в дитячому читанні («Вовк та Ягня», «Щука», «Коник-стрибунець», «Лисиця-жалібниця», «Музики» та ін.). Засудження недоліків суспільства.

Література:

1. Українські письменники. Біо-бібліогрфічний словник. У 5-ти томах‚ т. 2і3. Дожовтневий період. К.‚ Держлітвидав‚ 1963.

2. Гур'єв Б. Леонід Глібов. К.: Дніпро‚ 1965.

Видатний український байкар і лірик Леонід Іванович Глібов (1827—1893) був також одним з перших українських дитячих поетів. Він написав для маленьких читачів понад 50 творів, до яких належать віршовані загадки та відгадки на них, казки, акростихи, вірші для дітей.

Активну участь брав Глібов у львівському дитячому журналі „Дзвінок“‚ де виступав під обраним псевдонімом „дідусь Кенир“.

Л.Глібов за фахом був педагогом‚ працював викладачем гімназії у м. Чорний Острів на Поділлі, а потім багато років у чернігівській гімназії. Він був послідовником передових педагогів. Зокрема, в ряді статей у газеті «Черниговский листок» та в громадських виступах письменник захищав і підтримував педагогічні ідеї М.І.Пирогова. Прогресивний характер виховної й освітньої праці Глібова, як і його діяльності в галузі літератури й журналістики, був причиною того, що письменникові було заборонено займатися педагогічною роботою, а «Черниговский листок» було закрито.

Твори Л. Глібова для дітей відзначаються високою художньою майстерністю й оригінальністю. За тематикою вони близькі до дитячих уявлень і інтересів, доступні дитячому розумінню. Дуже вдало дібрана поетом сама форма творів — весела розмова з елементами гумору, жарту.

Спадщина письменника має важливе пізнавальне, виховне й естетичне значення, його твори сприяють розумовому вихованню дітей, розвиткові їх уяви, кмітливості, уваги, спостережливості, викликають радісні настрої.

В байках і ліричних творах Глібова (які теж увійшли в дитяче читання) письменник виявив себе прогресивним просвітителем-різночинцем, який критикував кріпосницькі порядки, наслідки реформи 186І р. Значну увагу приділив Л. Глібов створенню загадок для дітей. Вони становлять найбільшу частину його спадщини в галузі дитячої літератури. Загадки Глібова відзначаються добрим знанням народного життя, народної мудрості й педагогіки. Вони жваві, мальовничі, дають корисні вправи для розуму дітей. В основу своїх загадок Глібов поклав народні загадки (поет добре знав і високо цінив народну творчість). Але, користуючись народними загадками, Л. Глібов у своїх творах значно поширював їх, будував, по-суті, більш-менш широкі віршовані оповідання. Деякі загадки Глібова мають понад 50 віршових рядків. Загадки, мають також віршовані відповіді. Загадкам Глібова властивий не лише елемент загадування. Вони мають широкі описи, пейзажні малюнки, розповіді про події, в них відбиті деякі деталі побуту, подаються характеристики речей, виробів. Часто в загадках зустрічаємо ліричні відступи, передачу настрою, почуття. Загадки у доступній і цікавій формі дають дітям, чимало відомостей про те, що оточує їх, що відбувається навколо них.

Основні вимоги до змісту загадок, які загадуються дітям, полягають в тому, щоб вони відповідали уявленням дітей, стосувалися тих речей, які оточують дітей, знайомі їм. Глібов уважно враховував особливості психології дитячого віку. Його загадки стосуються здебільшого речей побутового характеру, обстановки, навчального обладнання, страв, одягу, іноді деяких явищ природи, тобто всього того, з чим діти найчастіше стикаються. Ось перелік тем, яким присвячено його загадки: колеса; вікно, двері й сволок; папір; піч; дим; дорога; скрипка; горох; кавун і ніж; перо; книжка; бджола і мед; шапка; морква; віник та ін.

Багато загадок присвячено зображенню природи, її явищ. Це загадки про місяць і про зорі («Раз уночі я в ліс ходив»), про дощову хмару («Була собі бабуся Гася)», про сонце й нічку («Котилася тарілочка») та ін. В ряді загадок мова йде про частини людського тіла: губи, зуби, язик, руки.

У жвавій і цікавій формі автор веде розмову «про край наш милий», про правдиву людину, про книжку й знання тощо.

Отже, загадки фіксували увагу дітей на речах, які їх оточують, розвивали спостережливість і мислення малят. Вони вчили бачити й відчувати поетичні сторони народного життя, і в цьому їх велика пізнавальна цінність.

Загадкам Глібова властива конкретність і образність, письменник виявив себе в повному розумінні живописцем слова. Він створює перед дітьми наочну картину, тому загадки його можуть бути використані не тільки для дозвілля, для загадування, а й для читання. Водночас вони відзначаються теплотою почуттів, щирістю, любов'ю до дітей, м'яким гумором. Автор звертається до читачів як співрозмовник, учасник подій, герой або спостерігач.

Часто автор використовує форму звертання, що надає, загадкам відтінку безпосередності. Письменник використовує в звертаннях слова, які виражають його глибоку любов до дітей: діти-квіти, лебедята, пташенята, любі дітки, дітки — наші квіточки, діти-молодята, діточки і т. д.

Ось уривок з однієї загадки, який має цілий ряд відзначених вище особливостей (мальовничість, безпосередність звертання, гумор та ін.):

Біліє щось... дивлюся я —

Кавун... не бачив ще такого:

Такий здоровий, що хлоп'я

Не перескочить через нього.

Кругом все поле, як той мак,

Укрили золотії квіти,

Густесенько і гарно так,

Неначе коло мене діти.

Чи справді то кавун, чи ні?

Вгадайте, дівоньки й хлоп'ята;»

Чи, може, так здалось мені?

Гуртом порадьтесь, лебедята!

Як угадаєте — глядіть!

Гостинці будемо ділити,

А я вже знаю, як ділить:

Мені кавун, а дітям — квіти...,

А ось уривок з відгадки на цю загадку:

Раз в тихий вечір невзначай

Повеселіла моя хата;

До мене, як в зелений гай,

Поприлітали пташенята.

«Отак, дідусю, вибачай! —

Радіючи, щебечуть діти,—

Шкода, гостинців не бажай,

Бо не дістанемо ділити!

То не кавун білів в очах,

То повний місяць на просторі

Світив над нами в небесах,

А золотії квіти — зорі!»

В цілому ряді загадок Глібова зустрічаємо сюжетну побудову, розповідь про подію, в них є по кілька дійових осіб.

Як уже сказано, елемент загадування не є єдиним у загадках Глібова. В них є широкі описи, гумористичні вставки, жарт. Письменник реалістично змальовує явища природи, життя дітей, їх розваги, дозвілля. Ці твори Глібова відзначаються багатством інтонацій‚ від жвавих і радісних до таких, які передають почуття смутку. За манерою викладу вони побудовані здебільшого у формі розмови старого досвідченого дідуся з великим гуртом дітей. Дідусь розповідає іноді серйозно і поважно, а іноді— з веселим сміхом, не боячись виставити й самого себе об'єктом цього сміху:

Дивлюся — з поля щось біжить,

Неначе бісова отара,

Шумить, гуде і торохтить,

А курява така, як хмара!

От-от, на мене налетить...

Яз переляку скоком-боком

Та у бур'ян — дух притаїть —

І виглядаю одним оком...

...Пробігло, зникло у ліску,

А я навтікача додому

Та про оказію таку

І досі не хвалюсь нікому...

Спитав я голуб'ят моїх:

Що ж воно бігло по дорозі?

Сміються діти — кіх-кіх-кіх: «Дідусю, то колеса в возі!»

Загадки Глібова, як це видно з наведеного прикладу, відзначаються динамічністю розповіді, що є важливою вимогою до творів для маленьких читачів. Дідусь виступає як цікавий співбесідник, здатний створити радісний настрій, викликати інтерес до того, що оточує дітей. У загадках відбита радість дітей від пізнання світу. Це почуття радості відтворене здебільш у відповідях на загадки, які висловлюються ніби самими дітьми.

Велике-значення для запам'ятовування, для легкого сприймання твору має вживання автором форми, близької до пісні. Поет часто вживає повні прикметники жіночого роду: добрая, далекая, сердитая та ін. Часто зустрічаються й пестливі слова, які надають творам відтінку лагідності, доброти: дідусь, деньок, славонька, гайок, пташечка, травиця тощо.

Мальовничість, емоційність, художня простота загадок Глібова сприяють закріпленню у дітей спостережень, корисних порад, різноманітних знань. Особливо ж цінним є в них те, що вони знайомлять дітей з народним життям, привчають любити трудовий народ, його працю, творчість і поезію, соковитий народний гумор.

До загадок наближаються й акростихи Глібова. Акростихами називаються вірші, початкові букви рядків у яких, прочитані згори, вниз, утворюють якесь слово. Глібов у формі акростихів часто писав загадки, відповіді на які й складаються з перших букв рядків. Тематика їх так само пов'язана з тими предметами й явищами, які .дитина зустрічає й спостерігає щоденно (яблуко і груша, морква, ковбаска, гречка і просо тощо). Ось один з популярних акростихів Глібова:

ХТО ВОНА?

Лиха зима сховається,

А сонечко прогляне,

Сніжок води злякається,

Тихенько тануть стане,—

І здалеку бистресенько

Вона до нас прибуде,

Кому-кому любесенько,

А дітям любо буде.

Такими ж особливостями творчої манери й стилю відзначаються й віршовані казки Л. Глібова. їм властива більшість тих рис, які ми зустрічаємо в загадках.

Леонід Глібов враховував велике виховне й естетичне значення казки в дитячому читанні. Поет прагнув перенести в українську літературу здобутки російської дитячої літератури. Він пише «Початок невикінченої казки», яка становить собою переспів «Сказки о рыбаке и рыбке» О. С. Пушкіна. В казці знайшла втілення ідея зневаги до багатства, схвалення скромності. До сюжету, який зустрічаємо у Пушкіна, Глібов написав великий віршований вступ, пройнятий життєрадісним настроєм і дотепністю.

Деякі явища природи знайшли відтворення в казці «Дуля». У ній є влучні спостереження, хоч загалом вона не належить до кращих творів поета через певну ускладненість ситуацій.

Поет написав також ряд віршів для дітей. Вони пройняті почуттям любові до природи, виявляють спостережливість, відчуття краси. Вірші сповнені життєрадісними настроями, живописні, легкі для запам'ятання. До таких творів належать «Веснянка», «Зимня пісенька», «Пташки» та ін.

У вірші «Веснянка» ми маємо чудовий опис пробудження всього живого, прекрасного, Молодого; поет захоплено звертається до природи:

Не в'янь, рости,

Красуйся ти,

Королику квітчастенький!.

Вірш відзначається легкістю, простотою й мелодійністю форми. Картина збудженого життя передається за допомогою звертань і радісних вигуків:

Весна прийшла‚

Тепло знайшла‚

Кричать дівчатка

Й хлопчики.

Цвірінь! Цвірінь!

Журбу покинь!

Клопочуться горобчики.

Зображення зимових розваг дітей та пейзажні зарисовки знаходимо у вірші Глібова «Зимова пісенька». Теплим ліричним почуттям пройнятий вірш «Пташка», в якому щиро й просто розказано про звільнення з клітки співочої пташки.

Вірші, крім зображення природи, досить широко відтворюють дитячі розваги і світ дитячих почуттів. Вони багаті на різноманітні художні засоби: повторення, звуконаслідування, яскраві епітети й метафори.

Твір «Квіткове весілля» Глібов назвав «алегоричним жартом». Поет чудово передає любов до життя, до природи, до всього молодого й свіжого. Дітей захоплює в ньому легкий ритм і мальовничість образів: тут Барвінок і Фіалочка, Нагідка й Мак, гра Півня й Індика та ін.

В дитяче читання увійшли також байки Л. Глібова, хоч вони призначені не лише для дітей і становлять іноді певну складність соціальним змістом, вкладеним в алегорії. У байках гостро засуджуються різні вади суспільства: жадобу до багатства й хижацтво, паразитизм і зневажливе ставлення до людей, фальш і лицемірство, угодництво перед вищими й самозакоханість і т. д.

У байці «Вовк та Ягня» Глібов показав і засудив кріпосницьке хижацтво, відтворив пригніченість народу. Байкар вдало дібрав алегорії, які яскраво передають картину тогочасних соціальних стосунків. Характер діалогу, природність ситуацій, індивідуалізація мови — все це свідчить про високу художню майстерність твору‚ спрямованого на засудження кріпосництва, на захист працюючих.

В дитячій літературі, як і в творах для дорослих, Глібов виявив себе талановитим поетом, майстром художнього слова. Він прищеплював дітям любов до всього того, що прикрашує життя людини, приносить їй радість. Його твори розвивають допитливість, несуть життєрадісність, збагачують знання. Вони дають чимало зразків образної української мови, яскравих і вражаючих. Вірші Глібова реалістичні, близькі до життя, вчать любити народ, народну мудрість і творчість.