твори з дитячої літератури / конспекти д / konspekt_dit.lit19 трублаїні

Тема: Творчість М.Трублаїні для дітей. Тематика й проблематика творів.

План

1. М.П.Трублаїні — глибокий знавець Півночі. Тематика та ідейний зміст творів «Вовки гоняться за оленями», «Хатина на кризі».

2. Ідейно-тематичний зміст повісті «Лахтак». Образи позитивних героїв (Кара, Вершомета, Запари, Черлока, Павлюка). Художня своєрідність стилю письменника.

3. Пригодницькі сюжети повістей і оповідань М. Трублаїні «Шхуна «Колумб», «Берег невідомого острова». Особливості мови і стилю.

Література:

1. Масенко Т. Весна Миколи Трублаїні. – К.: Молодь‚ 1956.

2. Література для дітей і юнацтва. Розділи в «Історії української літератури», т. 2. К,, Вид-во АН УРСР, 1957.

3. Сиротюк М. Микола Трублаїні. – К.: Рад. письменник‚ 1960.

4. Весняні обрії. Збірник статей з питань дитячої літератури. К-» «Дніпро», 1968.

5. Весняні обрії. Літературно-критичний альманах. К-, «Веселка», 1969, 1971, 1972.

6. Час, діти, література. Збірник. К-, «Веселка», 1969.

7. Веселка. Антологія української радянської художньої літератури для дітей. В 2-х томах. К-, Дитвидав, 1960.

В історії української дитячої літератури визначне місце посідають твори талановитого українського прозаїка, невтомного мандрівника, щирого друга і чулого вихователя молоді Миколи Трублаїні.

Все бурхливе життя і творчість письменника були присвячені проблемам виховання нової людини і, передусім, молоді. Він збагатив українську дитячу літературу новими темами і новими героями, яких до нього майже не було в книгах для дітей: завойовниками Арктики, штурманами, боцманами, морськими мисливцями та багатьма іншими

Микола Петрович Трублаїні (справжнє прізвище Трублаєвський) народився 25 квітня 1907 р. в селі Вільшанці на Вінниччині в родині скромного сільського трудівника. Батько його працював на лісорозробках, мати була сільською вчителькою. У 1915 р. Миколу віддали вчитися до Немирівської гімназії. Та гімназії йому не довелося закінчити. Восени 1920 р., захопившись ге­роїчними подіями громадянської війни, тринадцятирічний Трублаїні відправляється на фронт. До фронту він, правда, не доїхав. Юнак обірвався з приступок вагона, покалічив собі ногу і мусив повернутися додому.

Трохи підлікувавшись, Микола віддається культосвітній роботі на селі. Він організовує хату-читальню, бере участь у гуртках художньої самодіяльності, багато читає і сам пробує писати. У 1924 р. Трублаїні стає штатним співробітником вінницької окружної газети «Червоний край», а через рік його посилають на Всеукраїнські курси журналістів при ЦК КП(б)У в Харкові. Після закінчення їх він іде працювати в газету «Вісті», і з цього часу починається регулярна робота Трублаїні в літературі.

Як спецкор газети «Вісті», Микола Трублаїні подорожував по Далекому Сході, а в 1929 р. на криголамі «Ф. Литке» плавав до острова Врангеля.

Згодом Микола Петрович бере участь ще в кількох арктичних рейсах, зокрема на криголамах «Сибиряков» і «Русанов». На зібраних під час цих експедицій матеріа­лах він потім створив чимало цікавих оповідань та нарисів.

З кінця 1932 р. Микола Трублаїні оселяється в Харкові й наполегливо займається літературною роботою. В цей час він пише оповідання «На морі», «Лови білого ведмедя», «Вовки гоняться за оленями», «Літке»— переможець криги», «Малий посланець», «Крила рожевої чайки» і повість «Лахтак».

У всіх цих творах письменник з властивою йому пристрастю і натхненням розповідає молодому читачеві про героїчний труд радянських людей, про їх мужню боротьбу з силами стихії, про безстрашних освоювачів Арктики. Багато зробив Трублаїні для прищеплення дітям любові до літератури. Для дітей, що захоплювалися художньою літературою, він сам підбирав потрібні книги і керував їх читанням а з тими дітьми, які байдуже ставились до літератури, Микола Петрович наполегливо працював, щоб прищепити їм любов до художнього слова.

Щоб збудити інтерес у дітей до читання, Трублаїні вживав різних заходів. Якось він написав початок цікавого пригодницького оповідання, а дітям запропонував дописати кінець, оголосивши конкурс на краще закінчення. Один з таких конкурсів було оголошено через журнал «Піонерія», де друкувався початок оповідання. Десятки юних читачів надіслали до журналу свої закінчення до оповідання, і кращі з них були опубліковані.

Активну роботу проводив Трублаїні в Харківському палаці піонерів. Початок його роботи в палаці піонерів співпав з експедицією легендарного «Челюскина». Маючи значний досвід роботи на Півночі, М. Трублаїні організовує при палаці гурток юних дослідників Арктики і сам керує роботою цього гуртка. Письменник часто бував разом з дітьми в різних туристських походах, експедиціях.

Навесні 1941 р. Микола Трублаїні готувався організувати з дітьми екскурсію по містах і селах України, але війна не дозволила письменникові здійснити цей прекрасний намір.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Трублаїні організував оборонну секцію при клубі письменників. Він влаштовував зустрічі харківських літераторів з учасниками боїв, брав активну участь в обладнанні бомбосховища для дітей і жінок.

20 вересня 1941 р. Микола Трублаїні добровільно іде на фронт.

Як кореспондент червоноармійської газети «Знамя Родини», М. Трублаїні дуже часто виїздив за матеріалами на передову лінію фронту. Недалеко від передових позицій 4 жовтня 1941 р. письменник був тяжко поранений осколком авіабомби і в ніч на 6 жовтня помер.

У творчості Миколи Трублаїні важливе місце займає тема соціалістичного будівництва на Півночі. В ряді його оповідань («Морем плив тюлень», «З півночі мчав ураган», «Хатина на кризі»), як і в збірці оповідань Б.Горбатова «Обыкновенная Арктика», книзі К. Паустовського-«Северная повесть», збірці оповідань Я. Кальницького . «Огни в Арктике», змальовано героїчний труд радянських людей по освоєнню далекої Півночі, показано ті зміни, які принесла Радянська влада колись відсталим кочовим народам, відображено особливості північної природи, а також життя й побут людей Півночі.

Оповідання «З півночі мчав ураган» побудовано у формі щоденника. саме таку форму викладу автор обрав, очевидно, тому, що більшість фактів — це справжні події, що він їх колись спостерігав і нотував до свого щоденника під час арктичної подорожі. Але оповідання Трублаїні не є сухим переліком фактів і повідомлень. За допомогою художніх засобів письменник «оживив» факти, вони стали картинами, образами. З цього щоденника ми дізнаємося про складні умови праці в Арктиці, де вітер «виє, наче тисячі голодних звірів», а «в морі ураган ламає кригу, і відтіля доноситься наче гуркіт гарматної канонади».

Твори Миколи Трублаїні про далеку Північ сповнені захоплюючої романтики. Героями їх є радянські патріоти—дорослі й молодь, що хвилюють читача своєю відданістю Батьківщині, наполегливістю в досягненні мети, спритністю, хоробрістю, вмінням перемагати труднощі. В оповіданні «Хатина на кризі» письменник показує, що в арктичній експедиції побували не лише бувалі полярники — штурман Бойчук, зоолог Офіура, мисливець і Крига, а й хлопчики — Володя Велетень, Оратук, Темар. Розкриваючи індивідуальні риси характеру кожного з юних героїв, письменник разом з тим підкреслює спільну їм рису — любов до складної, але захоплюючої і почесної діяльності полярника.

Ці перші твори Микола Трублаїні призначав переважно для учнів III—IV класів. Вони стали для дітей своєрідним «відкриттям» Арктики. Щоб молодий читач все зрозумів в. оповіданнях, письменник подбав про доступну для дітей форму викладу. Як правило, всі оповідання написані короткими реченнями. Автор весь час намагається передавати найістотніше, не вдаючись до зайвого опису. Яскраві порівняння допомагають дітям уявити і далеких мешканців північних морів, і льодові гори, і сувору, але цікаву північну природу.

Та, крім оповідань про дослідників Арктики, М. Трублаїні написав чимало творів для дітей про життя народів Півночі. Дітям III—IV класів адресовані оповідання «Вовки гоняться за оленями», «Крила рожевої чайки», учням І—II класів — оповідання „Малий посланець» і «Волохан».

Звертаючись до теми з життя й побуту людей далекої Півночі, М. Трублаїні в центрі оповідань ставив не екзотику суворого краю, а життя людей, їх боротьбу за культуру, за новий побут.

Спостерігаючи життя північних народів, М. Трублаїні не лише занотовував особливості їх звичаїв, але й зробив спробу з'ясувати причини деяких з них, зокрема звичаю убивати хворих і старих. Причину виникнення таких суворих законів письменник вбачав у надзвичайно тяжких матеріальних умовах життя людей Півночі, а також у суворих умовах природи. Саме такий підхід до поставленої проблеми цілком відповідав настановам

Героїня оповідання «Малий посланець» і «Крила рожевої чайки» Анка всіма силами своєї душі прагне до нового, борючись проти темряви і старих дикунських звичаїв, що їх так настирливо захищають шамани. Разом із своїм братом Тайо Анка виступає проти спроб шамана і його спільників знищити їх малу сестричку. Діти переносять тяжкі випробування, але в своїх прагненнях виходять переможцями. Посланий Анкою до вчителя Тайа своєчасно повертається, і наміри ворогів зриваються («Малий посланець»).

Події значно більшого масштабу відображені в оповіданні «Крила рожевої чайки». Уже доросла, комсомолка чукчанка Анка пробирається в стан віддалених ескімосів через крити і замети, щоб допомогти їм налагодити нове життя. Тут знову дівчина натикається на ворожі дії шаманів і на дикі звичаї ескімосів. В Анки вже значний досвід боротьби. Вона сміливо йде на захист молодої ескімоски Мамаюк, яка, рятуючи людей від голодної .смерті, порушивши ескімоський звичай, убила рожеву чайку. Анка рятує також юнака Овайюка, якого збиралися знищити, бо він осліп і не може сам себе обходити, а всіх хворих і немічних знищували. Дівчина відправила Овайюка в лікарню, і там йому повернули зір.

Розділ, у якому розповідається про щасливу операцію Овайюкові,— один з найбільш напружених і цікавих. Письменник зумів передати радість людей, що стали на шлях культурного зростання і оголосили війну шаманам і одвічній темряві.

З хвилюванням чекав Овайюк того часу, коли знімуть пов'язку йому з очей. І ось ця хвилина надійшла. Був вечір. При світлі лампи Овайюк побачив свою сестру, Анку, та лікарку.

• Навалук, я бачу тебе! — крикнув він. Сестра підійшла до нього.

• Чи скоро буде день? — спитав Овайюк.

— Ні, не скоро,— відповіла Анка,— вже почалася полярна ніч. Але ти пам'ятаєш мою обіцянку про яскраве світло серед ночі? Я здійсню її.

Анка повернулась до темного кутка яранги і промовила:

— Мамаюк, Овайюк хоче, щоб я здійснила свою обіцянку.

І в ту ж мить щось тріснуло в кутку і всю ярангу залляло яскраве світло. Стало видно, як серед ясного дня. Овайюк побачив у кутку Мамаюк. Вона теж підійшла до нього і, радо сміючись, простягла руку.

— Овайюк,— промовила Навалук,— це вона прилетіла з тим птахом над птахами, що зветься літак.

— Овайюк,—сказала Мамаюк,— чи до вподоби тобі це світло, що зветься електрика?

В окремих оповіданнях з життя трудящих Якутії автор основну увагу звертає не на зображення побуту людей, а на соціально-етичні проблеми. Герой оповідання «Вовки гоняться за оленями» Оротук живе не лише турботами про власний добробут, його глибоко хвилює проблема покращення колгоспного скотарства, нові методи господарювання. Побачивши наполюванні дике оксамитове оленя, юнак проймається думкою про потребу вивести цю породу, оленів у рідному колгоспі. Мрії Оротука здійснилися, він-таки спіймав оксамитового оленя і разом з тим убив одного з найлютіших вовків, який винищував колгоспних оленів.

Трублаїні умів стисло і зрозуміло писати для наймолодших читачів, його оповідання «Волохан» є зразком того, як .коротко, стисло, без детального опису подій, а лише через вчинки героїв можна донести до. читача основну думку. При чому донести її цікаво, так, щоб вона хвилювала і захоплювала.

Розповідь ведеться від автора. В кожному з десяти розділів оповідання сказано лише головне. Ось як почи­нається третій розділ: «Літо минуло. Випав сніг, пухкий і білий. Почалась холодна зима.. А зима в тім краю, де жив Тико, тягнеться довше, ніж весна, літо та осінь разом. То холодний край».

Взявши не нову в літературі тему про віддане служіння собаки людині, письменник зумів на ряді цікавих епі­зодів показати, як важливо в суворих умовах півночі лю­дині мати такого надійного помічника, як собака. А факти відданості Волохана Тико справді-таки незвичайні. Четвероногий друг хлопця Волохан рятує свого юного господаря, коли Тико потрапив під. бочку. Він витягує його з річки, захищає від хижої пащі ведмедя.

Майже всі оповідання М. Трублаїні з життя північних народів відзначаються стислістю в описі людей, економністю, пейзажних малюнків. Кожне оповідання ділиться на кілька розділів, що мають свої специфічні заголовки. Мова оповідань здебільшого лаконічна, фрази короткі, але чіткі. В окремих оповіданнях («Волохан») переважають прості речення. У цих оповіданнях автор найкраще здійснив свої теоретичні настанови про те, що для дітей треба писати коротко і ясно.

Окремо від творів про дослідників Арктики і життя народів Півночі стоїть хвилююче оповідання для .наймолодших «Пустуни на пароплаві». Сюжет оповідання простий, але читається воно з неослабним інтересом. Герої оповідання-—дві мавпочки, яких матроси пароплава купили в негра з далекої Африки. Про їх поведінку, про їх стосунки з матросами, про їх витівки на пароплаві цікаво й захоплююче розповідає автор. Але мавпочки здатні не лише шкоду робити, вони іноді стають у пригоді людям. Так, у розділі «Пустуни рятують боцмана» розповідається цікавий факт з поведінки мавпочок, який не можна читати без хвилювання. Під час полуденної спеки боцман вийшов, щоб полити розпечену палубу морською водою. В руках у нього мідна труба насоса, з якої лилася вода. Боцман вийшов без бриля. На його стрижену і непокриту голову падало гаряче проміння пекучого сонця, він знепритомнів і впав.

Ніхто, крім мавпочок, цього не бачив. Вони підскочили до боцмана і, схопивши трубу насоса, почали бавитись. Пустуючи, бризнули на лежачого моряка водою, а розохотившись, залили його з голови до ніг. Від води боцман опритомнів.

Микола Трублаїні одним з перших на Україні звернувся до пригодницького жанру. В різні періоди своєї діяльності він створив .пригодницьке оповідання «Берег невідомого острова», повісті «Лахтак» і «Шхуна «Колумб» та науково-фантастичний роман «Глибинний шлях».

Оповідання «Берег невідомого острова», в основному, написане в реалістичному плані, але в ньому яскраво проявилися і пригодницькі елементи. Це, власне, була перша спроба поєднати реалістичну розповідь з елементами пригодництва.

Події, описані в оповіданні, відбуваються на далекій півночі, в Карському морі. Пароплав «Сміливий звіробій» наткнувся в морі на невідомий острів. Тут і висадилась команда матросів, щоб провести обслідування Коли всі розійшлися по острову, раптом знявся шторм. Капітан пароплава наказав негайно зібратися, пароплав, мусить вийти в море, щоб під час шторму не сісти на мілину. Але зібрались не всі матроси. Двоє нерозлучних друзів були далеко від пароплава і не почули команди. Коли вони повернулись, пароплава вже не було. Ось тут і починається боротьба з стихією, боротьба за існування.

Поставивши своїм завданням показати мужність, витримку і винахідливість радянських матросів, автор проводить своїх героїв через ряд випробувань. Вони потрапляють у ситуації надзвичайно складні й небезпечні для життя, але виходять переможцями, бо вірять у свої сили, знають ціну дружбі і один одному допомагають.

Найцікавіше написані розділи «Дивний собака» і «Оповідання Калатала». Ці розділи розкривають незвичайні події і вчинки людей. Розділи короткі, події від початку й до кінця розгортаються напружено.

Двом основним героям оповідання—Данилу і Арсеньку— дається коротка портретна характеристика: «Один із цих людей високий, плечистий. Другий маленький, худорлявий».

Повість «Лахтак» — найбільший твір Миколи Трублаїні про Арктику. Ідейним змістом повісті є показ боротьби радянських людей у винятково тяжких умовах освоєння Арктики. Історія врятування радянськими людьми судна «Лахтак», що стало на вимушену зимівлю в льодах Арктики, пригоди з членами команди і, нарешті, виведення пароплава з крижаних гір і становлять зміст повісті.

В книзі «Лахтак» багато героїв ще більше пригод і по-справжньому героїчних вчинків. Змальовуючи всі ці події, показуючи витримку й мужність людей, письменник демонструє перед молодим читачем людей залізної волі, яких виховали партія і комсомол.

Організатором і керівником команди матросів «Лахтака» під час її суворих випробувань стає мужня, але чула і високогуманна людина — штурман Кар. Він уміло розставляє людей на пароплаві в період шторму, уважно вивчає події, зважує кожен крок. Героїчний характер Кара доповнюється його виразним портретом: «Кар з гранітним обличчям, з сталевим блиском очей, що свідчить про залізну волю і невтомну роботу мозку».

Розкриваючи риси характеру Кара, Трублаїні підкреслює скромність штурмана, його високий рівень культури, тісний зв'язок з членами команди. Всі матроси з повагою ставляться до свого командира, виконують його накази, але й він уважно прислухається до голосу кожного з членів команди.

Захоплюють читача також образи інших матросів: кочегара Павлюка і юнги Стьопи Черлака.

Кочегар Павлюк — людина тиха, спокійна, навіть трохи замкнута. Найповніше його характеризує вперта і наполеглива боротьба за встановлення радіозв'язку між «Лахтаком» і Батьківщиною. Не говорячи товаришам, навіть Кару» про свій намір налагодити зв'язок, Павлюк ночами просиджує над книгами, інструкціями, а таки домагається свого і радіозв'язок налагоджує. Він смі­ливо кидається обороняти Стьопу від розлютованого ведмедя.

Змальовуючи образ юнги Черлака, письменник весь час намагається підкреслювати його молодий запал, ініціативність, рішучість. Стьопа організовує змагання за швидше відремонтування стерна, проявляє винахідливість на пожежі, активно працює в редколегії стінної газети.

Автор підкреслює, що почуття журби майже ніколи не відвідувало цього хлопця, йому притаманні були лише цікавість, бажання переборювати перешкоди та велика рухливість. Жодного разу він не жалівся на свою долю.

Так само любовно змальовує автор інших героїв повісті — Запару, Торбу, Вершомета, Лейте. Це дружний колектив мужніх радянських людей, які наполегливо борються з стихією, вірно служать Батьківщині.

У змалюванні образів дезертирів Аксенюка, Шора й Попова та норвежця — шкіпера Ларсена письменник користується засобами сатири. Він викриває їх егоїзм, паразитичний спосіб життя, прагнення поживитися коштом чужої праці.

Сюжет повісті «Лахтак» розгортається, в основному, швидким темпом, але не скрізь однаково. Коли письменник малює шторм — сюжет розвивається динамічно; в другій частині повісті, де відображено життя членів команди,— спокійно, навіть уповільнено.

В повісті вдало переплітається веселий гумор з бойовою публіцистичністю. Гумором автор користується для глибокого розкриття психологічного стану героїв позитивного плану. Особливо показовим у цьому напрямі є розповідь Торби про свої пригоди. Але, зображуючи важливі події з героїчної діяльності радянських матросів у суворих умовах Півночі, автор часто вдається до мови публіцистики, даючи глибоко політичну оцінку фактам і Подіям.

«Шхуна «Колумб»—одна з найпопулярніших повістей М. Трублаїні, присвячена темі захисту Батьківщини від іноземних .шпигунів і диверсантів. Цією повістю письмен­ник зробив дальший крок на, шляху оволодіння можливостями літератури пригодницького жанру.

В повісті значна кількість персонажів, але в центрі уваги стоять чотири — героїчна молодь; Марко, Люда, Яся і представник ворожого табору шпигун-диверсант Анч.

Усі свої симпатії автор віддає молоді, яка в найскладніших життєвих обставинах, де кожної хвилини в очі заглядає смерть, не розгубилася і не скорилась ворогові.

В повісті «Шхуна «Колумб» М. Трублаїні виявив себе майстром динамічного сюжету. Починаючи з прибуття професора Ананьєва в бухту Лебедине озеро, автор весь час веде розповідь у гостро напруженому темпі, переплітаючи одну подію з другою. Цій гостроті письменник підпорядковує приїзд у бухту шпигуна Анча, старі зв'язки Анча з інспектором рибтресту, колишнім куркулем Ковальчуком, занесення на шхуну пекельної машини, полонення Марка, Люди і Ясі піратами, врятування героїв і т. д.

Микола Трублаїні використовує багату фантастику, яка спирається на суто наукові розрахунки, а може, ще більше на моральну стійкість радянських людей. Бо перемогти ті страшні муки, які переносять Марко, Люда і Яся,— це по-справжньому фантастично.

Автор повісті узагальнює і типізує в художніх образах кращі риси молоді, молоді, яку він прекрасно знав і палко любив. Адже прототипами основних героїв повісті «Шхуна «Колумб» саме й стали ті допитливі й мужні юнаки і дівчата, з якими письменник зустрічався і разом працював. З їх життя і діяльності він брав кращі риси, які потім втілив в образи героїв повісті.

В середині 30-х років; Трублаїні мріяв створити такий образ молодого героя_‚ який би був прикладом для моло­ді. Такими героями і є Марко і Люда. Своїми вчинками вони нагадують тисячі героїв, що прославили нашу Вітчизну на трудовому фронті і в запеклому бою з німецькими фашистами.

Марко— хоробрий, вольовий юнак. Він вчасно знешкоджує пекельну машину на шхуні, мужньо поводить себе в полоні у ворогів. Але письменник не переоцінює можливостей Марка, йому властиво і помилятися. Марко, наприклад, повірив у благородство шпигуна і вирішив через нього передати записку рідним.

Цю записку вороги використали на шкоду Маркові і його друзям.

Люда Ананьєва, як і Марко, безмежно віддана Батьківщині. В полоні вона тримається мужньо. А коли дізнається, що Марка і Ясю збираються скинути в море, Люда просить побачення з Ясею і передає своїм друзям рятувальні гумові подушки.

Образ Ясі письменникові менше вдався, історія її життя складна, але зображена блідо.

Досить сильно змальовано в повісті і представників ворожого табору — Анча І Ковальчука. Письменник не йде по шляху створення карикатурного образу ворога, тупого й обмеженого, бо це грішило б проти правди. Трублаїні показує, що в Радянську країну вороги засилають найдосвідченіших шпигунів і диверсантів, але висока пильність радянських людей не дозволила їм діяти на нашій землі. Як не хитрили Анч і Ковальчук, до яких засобів не вдавалися, все рівно вони були викриті й знешкоджені.

Повість «Шхуна «Колумб» має велике виховне значення, її люблять читачі, особливо наша молодь.

9