Список рекомендованої литератури

1. Агаджанян Н.А. Ритм жизни и здоровье. - М.: Знание, 1975.

2. Безденежных Е.А., Брикман И.С. Физика в живой природе и медицине. – Киев, 1976.

3. Богданов К.Ю. Физик в гостях у биолога. – М., 1986.

4. Бутырский Г.А. Экспериментальные задачи по физике 10-11 класс. - М.:

Просвещение, 2000.

5. Беркинблит М.Б. и др. Электричество в живых организмах. - М.: Наука, 1988.

6. Боярова О. и др. С головы и до пят. - М.: Детская литература, 1967.

7. Булат В.А. Оптические явления в природе. - М.: Просвещение, 1974.

8. Гальперштейн Л. Здравствуй физика! - М.: Просвещение, 1973.

9. Газенко О.Г., Безопасность и надежность человека в космических полетах.// Наука и жизнь. – 1984 № 3.

10. Гнедина Т.Е. Физика и творчество в твоей профессии: Книга для учащихся старших классов. -М.: Просвещение, 1988.

11. Гуминский А.А., Леонтьев Н.Н., Маринова К.В. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. – М., 1990.

12. Енохович А.С. Справочник по физике. - М.: Просвещение, 1991.

13. Елькин В.И. Необычные учебные материалы по физике. - М.: Школа-Пресс, 2001.

14. Ильченко В.Р. Перекрестки физики, химии, биологии. - М.: Просвещение, 1986.

15. Кац Ц.Б. Биофизика на уроках физики. - М.: Просвещение, 1988.

2.3. Короткі відомості до розділів курсу

Тема 1. Механічні параметри людини

Таблиця 1. Деякі механічні параметри

Средня густина тілалюдини, кг/м3	1036
Густина крові, кг/м3	1050-1064
Средня швидкість руху крові всудинах, м/с
в артеріях	0,2-0,5
в венах	0,10-0,20
в капілярах	0,0005-0,0020
Швидкість розповсюдження раздражения по двигательным и чувствительным нервам, м/с	40-100
Нормальне избыточное тиск в артерії руки дорослої людини*
нижнє (т.б. початковій фазі скорочення серця), кПа (мм. рт. ст.)	9,3 (70)
верхнє (т.б. кінцевій фазі скорочення сердця) кПа (мм. рт. ст.)	16,0 (120)
Сила, що розвивається працюючим серцем, Н
в початковій фазі скорочення	90
в кінцевій фазі скорочення	70
Маса крові, що викидається серцем в 1 хв, кг	3,6
Робота серця при одному скороченні, Дж (кгс м)	1 (0,1)
Потужність , що розвивається дорослоюлюдиною, Вт
при звичайній ходьбі по рівній дорозі при слабому вітрі	60-65
при швидкій ходьбі (км/год) по рівній дорозі при слабому вітрі	200
при їзді на велосипеді зі швидкістю 10 км/год в безвітреній погоді	40
при їзді на велосипеді зі швидкістю 20 км/год в безвітреній погоді	320

Тема 2. Механічні коливання і хвилі в живих організмах

Якщо точка приймає участь у 2-х взаємно перпендикулярних коливаннях , то амплітуда результуючого коливання залежить від різниці фаз складових коливань траєкторією руху таких частинок є фігури ,які одержали назву фігури Лісажу.

Результуюче коливання являє собою гармонiчне коливання, яке вiдбувається вздовж тiєї ж самої прямої, що i складовi коливання, i з перiодом (частотою), який дорiвнює перiоду (частотi) складових коливань. Амплiтуда результуючого коливання залежить вiд рiзницi початкових фаз складових коливань.

Якщо складовi коливання вiдрiзняються перiодами (частотами), то результуюче коливання вже не буде гармонiчним.

Розглянемо, як особливо цiкавий, результат додавання двох гармонiчних коливань рiвних амплiтуд i фаз, перiоди (частоти) яких вiдрiзняються, тобто:

Рис. 1. Фігури Лисажу

Кривi, подiбнi до кривих Лiсажу, спостерiгають при дослiдженнi бiопотенцiалiв серця методом векторелектрокардiографiї.

Процес розповсюдження коливального руху в середовищі називається механічною хвилею. Цей процес можна описати через зміну в часі і просторі положення частинок середовища ( зміну величини зміщення S (x, t), тиску P(S, t), або густини ρ (x, t)).

Розрізняють механічні і електромагнітні хвилі. До механічних відносять звук, з електромагнітними явленнями зв’язаний зір.

Звук – частинний випадок механічних хвиль з частотою в інтервалі від 16 до 20000 Гц [30].

•  16 Гц – інфразвук

• 20  10³ Гц  10⁹ Гц – ультразвук

•  10⁹ Гц – гіперзвук.

Всі звуки поділяються на[32]:

• тони (музикальні звуки);

• шуми;

• звукові удари.

Таблиця 2. Характеристика органів творення звуку

Потужність голосу, Вт:
тихий шепіт	≈ 10-9
речь обычной громкости	≈ 7 * 10-6
предельная громкость	≈ 2 * 10-3
Інтенсивність звуку при порозі чутності, Вт/м2	10-12
Інтенсивність звуку при пороге болевоговідчуття , Вт\м2	10-100
Частота, до якої вухо має найбільшу чутливість . Гц	1500-4000
Частотний діапазон при звичайній розмові, Гц:
у чоловіків	85-200
у жінок	160-340
Приблизне число коливань голосових зв'язок при співі , Гц:
бас	80-350
баритон	110-400
тенор	130-520
сопрано	260-1050
дитячий голос	260-1050
колоратурне сопрано	330-1400
Довжина голосових зв'язок у співаків, см:
бас	≈ 2,5
тенор	1,7-2,0
сопрано	≈ 1,5
Рекордная высота звука женсого голоса (при пении), кГц	2,35
Скорость звука в тканях тела, м/с	1530-1600

¹ Діапазон інтенсивності звуків, що сприймаються вухом людини, незвично великий: найбільш сильні звуки, які сприймаються вухом (≈ 10-100 Вт/м2), відрізняються від найбільш слабких, ще сприймаютьсязвуків (10^-12 Вт/м²) в 10¹³-10¹⁴ раз.

Людське вухо сприймає досить великий діапазон інтенсивностей звукової хвилі.

На частоті 1 кГц - найменша інтенсивність, що сприймається, в середньому становить:

І_min = І_о= 10^–12 Вт/м² (поріг чутності);

а найбільша:

І_max= 10 Вт/м² (поріг больового відчуття)[26].

Таблиця 3. Складові вуха людини та їх функції

Складові	Функції
Зовнішнє вухо, яке складається з вушної раковини та зовнішнього слухового проходу закритого барабанною перетинкою	забезпечує спрямованість слухового сприйняття і локалізацію джерела звуку, забезпечує резонансне сприйняття в досить широкому діапазоні частот
Середнє вухо	забезпечує узгодження акустичних опорів повітря і рідини, внаслідок чого суттєво зменшуються втрати інтенсивності звукової хвилі при переході з повітря в рідке середовище внутрішнього вуха. Відіграє роль підсилювача тиску;
Внутрішнє вухо, заповнене рідиною (перелімфою)	Формування нервових імпульсів у волокнах слухового нерва у відповідь на подразнення слухових рецепторів.

Методи вимірювання гостроти слуху мають назву аудіометрія.

Аудіометр – спеціальний прилад, що являє собою генератор звуку з незалежним регулюванням частоти та інтенсивності.

Методи клінічної аудіометрії дозволяють визначити послаблення слуху порівняно з нормою. Для цього визначають поріг чутності для різних тонів на аудіометрі. Будують аудіограму, яка свідчить про спектральну чутливість вуха людини на порозі чутності. Порівняння аудіограми хворої людини з нормальною дозволяє діагностувати захворювання органів слуху [2].