Міністерство освіти і науки України

Кафедра педагогіки.

Курсова робота

з дисципліни Педагогіка

на тему:

«Взаємодія дошкільного закладу і сім’ї в моральному вихованні дітей дошкільного віку»

Виконала:

Науковий керівник:

Закорченна

Одеса 2015

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи взаємодії родини та дошкільного закладу у вихованні дітей

1.1 Сутність та компоненти взаємодії родини та дошкільного закладу у вихованні дітей

1.2 Форми і види взаємодії родини та дошкільного закладу

Розділ ІІ. Взаємодія сім'ї та дошкільного закладу у вихованні дітей

2.1 Встановлення контакту з сім'єю

2.2 Взаємодія з сім'єю як головний спосіб залучення батьків до участі в освітньому процесі

2.3 Про питання здоров'я дошкільнят

Висновок

Література

Додатки

Вступ

Повноцінне виховання дошкільника відбувається в умовах тісної взаємодії сім'ї та дошкільного закладу. Як відомо, сім'я є першим і найважливішим інститутом соціалізації дитини. Але так як більшість батьків змушені займатися «пошуком» засобів існування, діти проводять дуже багато часу (9-10 годин на день) в дитячих садах. По суті, їх вихованням займаються педагоги, які діють за спеціально розробленими програмами. Але вплив сімейного виховання на формування особистості дитини відіграє значну роль. Якщо вимоги, які пред'являються до дитини в дитячому садку і сім'ї, не узгоджені, то виховання корисних навичок і звичок буде дуже ускладнено. Так як загальновідомо, що закріплення будь-якого вміння відбувається при багаторазовому повторенні. Тому дослідження сьогодні дуже актуально. Дошкільні установи повинні перетворитися у відкритий соціально-педагогічний комплекс з широкою участю батьків у її роботі. Ця взаємодія в інтересах дітей.

Метою курсової роботи є вивчення форм і видів взаємодії сім'ї та дошкільного закладу у вихованні дітей на сучасному етапі розвитку суспільства.

Об'єктом дослідження виступає виховання дітей.

Предмет дослідження - взаємодія сім'ї та дошкільного закладу.

Завдання:

- Провести теоретичний аналіз літературних джерел за темою дослідження;

- Вивчити сучасні форми співпраці родини та дошкільного закладу у вихованні дітей на прикладі конкретного дитячого саду.

- Обробити отримані результати і обговорити їх;

- Підвести підсумок дослідження з вивчення взаємодії родини та дошкільного закладу у вихованні дітей;

Гіпотеза: ми припускаємо, що тісна взаємодія сім'ї та дошкільного закладу сприяє вихованню різнобічно розвинених, фізично і психічно здорових дітей.

Розділ І. Теоретичні основи взаємодії родини та дошкільного закладу у вихованні дітей

1.1 Сутність та компоненти взаємодії родини та дошкільного закладу у вихованні дітей

Розвиток людини, як процес, детерміновано внутрішніми протиріччями, психофізичних особливостей індивіда; соціальними ситуаціями, що представляють собою "Особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов" (Божович Л.І.); мірою його власної активності, спрямованої на самовдосконалення, участь у діяльності та спілкуванні. "Людський розвиток, - стверджує Б. Г. Ананьєв, обумовлено взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання; власної практичної діяльності людини. Ці чинники діють не окремо, а разом на складну структуру розвитку. [7 ]

У документах ООН (Конвенція «Про права дитини»; Всесвітня декларація «Про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей».) Сім'я розглядається як основний осередок суспільства, яка виконує важливі соціально-економічні функції, забезпечує природне середовище для матеріальної, фінансової та емоційної підтримки , необхідної для зростання і розвитку його членів, особливо дітей, а також для турботи про людей похилого віку, інвалідів та немічних. Сім'я залишається найважливішим середовищем збереження і передачі культурних цінностей. [11]

Протягом усіх періодів розвитку суспільства функцію виховання постійно здійснювала сім'я. Виховна роль сім'ї ґрунтувалася і ґрунтується на інстинктивних прагненнях і діях людини. Природність тісному сімейному житті, задоволення потреб, спільність інтересів старших і молодших членів сім'ї містять в собі необмежені і безцінні можливості у вихованні підростаючого покоління. Саме в сім'ї все багатство життєвого досвіду, знань, навичок і вмінь передавалося від одного покоління до іншого, від батьків до дітей за допомогою живого прикладу старших, поваги предків та їх звичаїв. [11]

Сімейне виховання (Те ж саме - виховання дітей у сім'ї) - загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів. Соціальне, сімейне та дошкільне виховання здійснюється у нерозривній єдності. Визначальна роль сім'ї обумовлена ​​її глибоким впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя росте в ній людини. Родина для дитини є одночасно і середовищем проживання, та виховним середовищем. Вплив сім'ї особливо в початковий період життя дитини набагато перевищує інші виховні впливи. За даними досліджень, сім'я тут відображає і установи освіти, і засоби масової інформації, громадські організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило педагогам вивести досить певну залежність: успішність формування особистості обумовлюється перш за все сім'єю. Чим краще сім'я і чим краще впливає вона на виховання, тим вище результати фізичного, морального, трудового виховання особистості. За рідкісним винятком, роль сім'ї у формуванні особистості визначається залежністю: яка сім'я, така і виросте у ній людина.

Ця залежність давно використовується на практиці. Досвідченому педагогу досить подивитися і поспілкуватися з дитиною, щоб зрозуміти, в якій сім'ї вона виховується. Точно так само не складає труднощів, поспілкувавшись з батьками, встановити, які в їх сім'ї виростають діти. Сім'я та дитина - дзеркальне відображення одне одного. [9]

Важливий чинник становлення особистості - усвідомлення себе як представника певної статі та оволодіння відповідною рольовою поведінкою. Вчені називають це формуванням психологічної статі і відзначають особливу роль сім'ї у даному процесі. Дитина бачить приклад поведінки батьків, їх взаємин, трудового співробітництва, будує свою поведінку на основі наслідування, погодившись зі своєю статтю. [4]

Якщо сім'я так сильно впливає на процеси і результати становлення особистості, то, природно, саме сім'ї повинні приділяти першорядне значення суспільству та державі в організації правильного виховного впливу. Міцні здорові, духовні сім'ї - потужна держава. Сім'я стоїть біля колиски формування особистості в самому прямому сенсі, закладає основи відносин між людьми, формує орієнтації на все трудове і соціальне життя людини. Дуже важливо, щоб виховання дитини в сім'ї відповідало тим вимогам, які пред'являє людині суспільство. [9]

Більшість сімей усвідомлює свою відповідальність перед суспільством за виховання дітей. Але ще не у всіх сім'ях дітей виховують правильно. Це пояснюється різними причинами: незнанням батьками основ педагогіки, недостатнім культурним рівнем частини сімей, впливом пережитків минулого. Чимале значення мають труднощі у встановленні між батьком і матір'ю дитини єдності виховних впливів, наявність яких надзвичайно важливо для повноцінного розвитку дитини, формування її особистості. [3]

За тисячолітню історію людства склалися дві гілки виховання підростаючого покоління: сімейне і суспільне. Кожна з цих гілок, являє собою соціальний інститут виховання, володіє своїми специфічними можливостями у формуванні особистості дитини.

Здавна ведеться суперечка, що важливіше в становленні особистості: сім'я чи суспільне виховання (дитячий сад, школа, інші освітні установи). Одні великі педагоги схилялися на користь сім'ї, інші віддавали пальму першості громадським установам. Так, Я.А. Каменський назвав материнською школою ту послідовність і суму знань, яку отримує дитина з рук і вуст матері. Уроки матері - без змін у розкладі, без вихідних і канікул. Чим різноманітніше і осмисленіше стає життя дитини, тим ширше коло материнських турбот. Я.А.Каменському вторить інший педагог-гуманіст І. Г. Песталоцці: сім'я - справжній орган виховання, вона вчить ділу, а живе слово тільки доповнює і, падаючи на розораних життям ґрунт, воно робить зовсім інше враження. А ось соціаліст-утопіст Роберт Оуен вважав сім'ю одним із лих на шляху формування нової людини. Його ідея про необхідність виключно суспільного виховання дитини з ранніх років активно втілювалася в нашій країні з одночасним введенням сім'ї до положення «осередку» з «відсталими» традиціями і звичаями. Протягом багатьох років словом і ділом підкреслювалася провідна роль громадського виховання у формуванні особистості дитини.

Тим часом сучасна наука має численні данні, що свідчать про те, що без шкоди для розвитку особистості дитини неможливо відмовитися від сімейного виховання, оскільки його сила і дієвість незрівнянні ні з яким, навіть дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі. [4]

Типовим для сучасної сім'ї є прагнення поєднувати сімейне виховання з громадським, правильне розуміння виховних функцій громадських установ. Єдність у вихованні, здійснюване дитячим садом і родиною, забезпечує певну системність роботи організму дитини, вироблення динамічних стереотипів. При цьому більш успішно формуються моральні почуття і уявлення дитини, більш міцними стають навички та звички поведінки, організованіша, цілеспрямованіша і радісніша його діяльність. Виховний процес проходить з меншими труднощами, дитині набагато легше опановувати встановленими нормами, правилами. [3]

У тлумачному словнику Ожегова слово співпрацювати означає брати участь у спільній справі, працювати разом.

Співпраця дошкільного закладу та сім'ї передбачає наявність у батьків відповідальності, а у вихователів - сімейної центрированности педагогічної діяльності, заснованої на розгляді дитини тільки в контексті родини. Основний шлях налагодження такої співпраці - організація освітньої взаємодії, результатом якого стане реалізація цілей і принципів особистісно орієнтованого освіти дошкільнят. [12]

У програмі виховання і навчання в дитячому саду підкреслюється, що перед педагогічним колективом дошкільних установ стоїть завдання поширювати серед батьків педагогічні знання, повсякденно допомагати сім'ї правильно виховувати дітей, пропагувати кращий досвід виховання.

Спільна робота дитячого садка і сім'ї будується на таких основних положеннях, які визначають зміст, організацію і методику цієї роботи:

1. Єдність у роботі дитячого садка і сім'ї у вихованні дітей. Воно досягається в тому випадку, коли цілі і завдання всебічного виховання добре відомі і зрозумілі не тільки вихователям, а й батькам, коли батьки знайомі з основним змістом, методами і прийомами виховання маленьких дітей і певною мірою оволоділи ними.

2. Взаємна довіра у взаєминах між педагогами та батьками, розуміння потреб та інтересів дитини і своїх обов'язків як вихователів, зміцнення авторитету педагога в сім'ї і батьків у дитячому садку. Встановлення правильних відносин на основі доброзичливої ​​критики і самокритики.

3. Взаємодопомога у спільній роботі з виховання дошкільнят. Дитячий садок повсякденно і різноманітними шляхами допомагає батькам у вихованні дітей. У свою чергу батьки і матері допомагають дитячому саду в різній виховній та господарчій роботі, піклуючись тим самим про виховання не тільки свою дитину, але й інших дітей.

4. Вивчення кращого досвіду сімейного виховання, пропаганда його серед широкого кола батьків, використання в роботі дитячого садка позитивних методів сімейного виховання (в підході до окремих дітей та ін.)

5. Використання різноманітних форм роботи дитячого саду з сім'єю в їх взаємозв'язку: ознайомлення з життям дітей вдома, в сім'ї; педагогічні бесіди з батьками та іншими членами сім'ї, консультації; групові та загальні батьківські збори; конференції, лекторії, батьківські університети, вечори запитань і відповідей, усні журнали, наочні форми педагогічної пропаганди.

Індивідуальні та колективні форми роботи з батьками доповнюють один одного. Щоденне спілкування вихователя з батьком чи матір'ю дитини створює великі можливості для індивідуальної роботи, для зміцнення зв'язку між сім'єю та дитячим садом.

6. Систематичне за певним планом здійснення зв'язку дитячого саду з батьками протягом усього року з урахуванням завдань і змісту виховно-освітньої роботи з дітьми.

7. Залучення активу батьків (батьківський комітет), громадськості до діяльності дошкільного закладу, роботі з сім'ями. [3]

Дошкільними установами накопичений значний досвід організації співробітництва з батьками з метою підвищення ефективності морального, трудового, розумового, фізичного, художнього виховання та розвитку дітей. Вихователі дитячих садів, методисти постійно вдосконалюють зміст і форми цієї роботи, прагнучи домогтися органічного поєднання виховних впливів на дитину, забезпечити всебічний розвиток особистості. [1]

Таким чином, дитина, отримуючи первинну соціалізацію в сім'ї, набуває в дошкільному закладі досвід: спілкування з однолітками, співпраці з іншими дітьми та дорослими, самостійної діяльності. Можливість займатися гімнастикою, музикою, образотворчим мистецтвом і т. п. Виховання в сім'ї та робота педагогів у дошкільному закладі доповнюють один одного, в результаті чого дитина гармонійно розвинена.