Спецкурс

Порівняльний зворот, який виступає неповним підрядним реченням, виділяється з обох боків комами. Наприклад, у складному реченні Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний) слова як той чад є неповним реченням зі своїм синтаксичним центром, у якому з контексту домис­люються присудок і два додатки: як той чад задурманює лю­дям голови. Так само в реченні Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка) порівняльні звороти немов на крилах і мов сон є підрядними реченнями, у першому з яких пропущено синтаксичний центр він летів {немов він летів на крилах), у другому — присудок минає {мов сон минає). Тому ці порівняльні звороти виділено комами.

Виділяються комами порівняльні звороти як звичайно, як  і раніше, як навмисне, як правило, як виняток, як один: І всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисячі молотів о камінь загуло (І. Франко). Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано (О. Гончар).

Не виділяються комами порівняльні звороти, що входят до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів) на зразок холодний мов лід, білий як стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, дивиться як теля на нові ворота тощо: Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Нечуй-Левицький).

Не виділяються комами вислови зі словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі: Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі. Не далі як учора ми мали розмову про це.

13. Складнопідрядним реченням з підрядним порівняльним називається таке складне речення, у якому сказане в головній частині розкривається через порівняння із змістом підрядної частини. НАПРИКЛАД: 1. А тепер у серці щось тремтить і грає, як тремтить  на  сонці гілка  золота (М.Рильський). 2. Зацвіла  в  долині червона  калина,  ніби засміялась дівчина-дитина (Т.Шевченко).  Підрядна порівняльна частина відповідає на питання як? подібно до чого? і приєднується до головної сполучниками як, мов (немов, мовби, немовби), ніби, наче (неначе, начебто).  Підрядна частина залежить від головної в цілому і відносно неї може займати будь-яке місце. У головній частині може бути прислівник так. НАПРИКЛАД: Немовби день чекає ночі, я так побачення чекав (П.Сердюк). 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!  Підрядна порівняльна частина часто буває неповним реченням - з пропущеним присудком, який легко відновлюється з головної частини. НАПРИКЛАД: Косарі тримали в руках коси, як воїни зброю  (О. Довженко). 

14. У першому розділі – "Порівняння як структурна одиниця мовної системи" –зведено спірні моменти, різні точки зору щодо розмежування порівняльних зворотів і неповних підрядних порівняльних речень. Це стосується, зокрема, конструкцій із порівняннями, вираженими іменниками та субстантивованими прикметниками, займенниками, числівниками і дієприкметниками у називному відмінку. Здійснений нами аналіз фактичного матеріалу дає підстави для виділення таких основних критеріїв розмежування порівняльних зворотів та неповних підрядних порівняльних речень:

Порівняння, які становлять сполучення називного відмінка іменника (займенника) із сполучним словом як, сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под. (називний відмінок при цьому може супроводжуватися залежними словами, як правило, у ролі означення) і відносяться до співвідносно-вказівних слів – прислівників так, так само, або займенників такий (-а, -е, -і), які вказують на обов'язковість підрядного речення для смислової повноти усього речення, слід кваліфікувати як підрядні неповні речення відповідного функціонально-семантичного типу, обумовленого функцією співвідносно-вказівного слова, напр.: Зажив Грицько тихим пахарським життям... – так, як і люди (Панас Мирний) – підрядне способу дії; Вона [Домніка – Р.С.] була така працьовита, мов бджола... (О.Кобилянська) – підрядне міри й ступеня.

До неповних підрядних порівняльних речень зараховуємо також порівняльні вирази – форми називного відмінка іменників, займенників чи інших субстантивованих слів, що залежать від потенціального, імпліцитного співвідносно-вказівного слова, у яких відсутній присудок при реконструкції цих виразів у повну структуру становив би собою повторення реального присудка головного речення, а не штучний, домислюваний, уявний присудок, напр.: І жили ті брати [так – Р.С.], як цареві сини...(Фольклор) → І жили ті брати, як жили цареві сини...

При цьому ми послідовно враховуємо й характер семантико-синтаксичного взаємозв'язку між суб'єктом, об'єктом та основою порівняння. Порівняльні вирази з відсутнім присудком зараховуємо до неповних підрядних порівняльних речень у тих випадках, коли: а) суб'єкт і об'єкт є назвами істот, а основою порівняння є дії, тотожні для суб'єкта і об'єкта порівняння, напр.: Пан походжає, як чорногуз (М.Коцюбинський); б) суб'єкт є назвою неістоти, а об'єкт – назвою істоти, яка може виконувати дію, що лежить в основі порівняння, напр.: Нема кому розказати, Чого серце хоче, Чого серце, як голубка, День і ніч воркує... (Т.Шевченко); в) суб'єкт є назвою істоти, а об'єкт – неістоти, яка за своїм семантичним навантаженням здатна виконувати дію, що закладена в основі порівняльної конструкції, напр.: Сохне вона [дівчина – Р.С.], як квіточка... (Т.Шевченко); г) до порівняльної конструкції відноситься підрядне речення, дієприслівниковий або дієприкметниковий зворот, незалежно від форми вираження суб'єкта і об'єкта порівняння, напр.: А рояль... вив дико, як звір, стікаючий кров'ю (М.Коцюбинський); ґ) суб'єкт і об'єкт є назвами неістот, дія суб'єкта семантично тотожна з дією об'єкта, а об'єкт за своїм семантичним навантаженням здатний виконувати дію дієслова-присудка, напр.: Як квіточка, надія розцвіла (Л.Глібов).

Якщо ж і суб'єкт, і об'єкт є назвами неістот, а дія суб'єкта семантично тотожна з дією об'єкта порівняння, який за своїм семантичним навантаженням не здатний виконувати дію, що лежить в основі порівняння, то такі порівняльні конструкції ми схильні трактувати як порівняльні звороти, напр.: І гнів, як пожежа, шумує у жилах, як грозами сповнений сад... (В.Сосюра); Над Римом виснуть, наче тіні, знамена чорних перемог... (В.Сосюра).

Якщо ж у складі порівняння, крім називного відмінка іменників (займенників), наявні ще придієслівні додатки чи обставини, які ретроспективно вказують на обов'язковість пропущеного присудка, то такі конструкції теж слід кваліфікувати як безсумнівні неповні підрядні порівняльні речення, напр.: Ані губи не малювала дівчина, ані лице не рум'янила – сама була, як чічка в городці (І.Чендей).

Якщо ж порівняння, виражене іменником у називному відмінку з залежними словами чи без них, не відповідає зазначеним умовам, то в такому випадку ми кваліфікуємо його як порівняльний зворот у ролі того чи іншого члена речення, напр.: Жаль сну ранкового по тих безсонних ночах, Що теж були, як сон, як світла й тіней гра... (М.Рильський) – складений присудок; ...коли зима настане, підуть завірюхи, заметільниці, мов лихі сили, помчать скажено полями... (О.Кобилянська) – складний присудок і под.

Що ж до порівняльних конструкцій, в яких не наявний жоден із головних членів речення, ми вважаємо за доцільне трактувати такі порівняльні конструкції як підрядні неповні порівняльні речення, якщо вони становлять структурну синтаксичну одиницю з обставин, додатків чи обставин і додатків, особливо ж якщо такі порівняльні структури залежать від співвідносно-вказівних слів так, так само або такий (-а, -е, -і), напр.: Ніколи він [Кочубей – Р.С.] не здавався їй [Мотрі – Р.С.] таким чужим, як нині (Б.Лепкий); Як же здивувався Петро, пізнавши Кирила Тура!... Так йому зрадів, наче рідному братові... (П.Куліш).

У другому розділі – "Порівняння як члени речення, їх структура та синтаксичні функції" – досліджено засоби вираження порівнянь-членів речення різних структурних типів та їх синтаксичні функції з точки зору формально-граматичної та семантико-синтаксичної. Адже з формально-граматичного боку порівняння у межах простого речення чи складових компонентів складного речення виступають як головні і другорядні члени й виконують синтаксичні функції, властиві зазначеним членам речення. З семантико-синтаксичної точки зору однослівні порівняння у межах речення становлять собою різні типи порівняльних синтаксем, зумовлених семантикою і позицією порівняння. У цьому розділі аналізуємо також трансформаційні процеси в системі порівняльних одиниць української мови, оскільки порівняльні звороти у функції різних членів речення, як і окремі порівняльні словоформи, з точки зору діахронії становлять собою редуковані утворення із підрядних порівняльних речень.

Порівняння-члени речення з точки зору їх структури умовно поділяємо на безсполучникові і сполучникові, хоча при цьому в деяких типах порівнянь-членів речення ми спостерігаємо транспозицію сполучників у частки, напр.: ...ніч – наче озеро в берегах неба... (М.Коцюбинський) – складений іменний присудок, який утворився внаслідок трансформації складного речення у просте:...ніч мала такий вигляд, наче озеро в берегах неба..., а отже модально-порівняльна частка наче у складі іменного складеного присудка сполучникового походження.