3.2 Традиційне житло подолян

Кожне обістя (оселя) було оточене валом на 2-3 локті або деякі оточували ровом і кругом обсаджували вербами. Саме цим подільські села відрізнялися від інших. Села на Поділлі були великі, кожне мало по 200 осель і по кілька тисяч мешканців. Дороги були широкими. Кожне обістя мало браму (ворота).

Подільська хата трьохчастинна, переділена сіньми. Подільські хати були глиняними, дерево використовувалося тільки як основа, в яку закладали глиняні вальки. Подільські хати білили тільки з лицевої сторони і з одного причілка. Дві інші сторони обмащували червоною глиною і тільки як рамку обводили стіни широкими білими смугами . Лицьові вікна обводили кольоровою глиною, а вікно ззаду білою. Призьбу обмащували червоною глиною. Вікна і двері оздоблювалися гирляндами, між вікнами розписували вінками або букетами. Часто були розписані також господарські приміщення: курник, пивниця. Малюнки виконувались кольоровою глиною, вапном і сажою.

В середині хата була також розписана. Особливо піч, комин, груба заповнювалися розписною мозаїкою. Розписані були також стіни: в вигляді окремих композицій, фриз або повністю. Рідше розписували стелю у вигляді вінків близько "покуття". Також рідше розписувалася підлога в вигляді пересічених ліній. Багато розписувалися стіни в сінях. Розписи менше були властиві північному Поділлю (Меджибіж). Розписи поновлювалися кожний рік до Великодня. В геометричних візерунках були основними хрест, зірка, серед рослинних: хміль, барвінок, виноград. Найулюбленішими сюжетами були візерунки з дуба, клена, барвінку, хмелю і особливо винограду. Виноград широко використовувався в мотивах церкви. Тварини були менш популярними в розписі, в основноу це були півні, пави, галки, коні. На стіні були поміщені інколи тіж самі узори, що й на подільських писанках. Подільські хати були прикрашені килимами,інколи над ліжком де мав бути килим, розписували "килим".

Хати були покриті соломою у багатших сніпками. Та повздовжня сторона хати, в якій проживали, виходила на південь, а бічна на схід. Глиняний посуд на Поділлі був подібний до грецького.

Церква стояла найчастіше посередині села. Церкви своєю архітектурою нагадували візантійські церкви. Були збудовані в формі подовженого хреста. Церква мала три бані (куполи), посередині була вища, дві крайні нижчі, покриті гонтом. Багатші церкви мали червоний дах. Хрести на церквах були залізні. Церква всередині була поділена також на три відділи, жінки стояли в першому, при вході. Подільські церкви нагадують візантійські, які пристосовані під будову з дерева. Складаються вони з трьох зрубів поставлених з заходу на схід. Центральна частина була вища і більша. Таким чином церква була трьохчастиною і трибанною. Дзвіниця була квадратною. Цей основний тип подільської церкви деколи доповняли ще двома зрубами з півдня і півночі. Бані на церквах були восьмигранні. Подільські церкви були обшиті повздовжніми дошками і перекриті гонтом.

3.3 Подільський стрій

Основні види одягу: опонча з бородицею — чоловічий одяг, рід плаща з войлоку бурого кольору з капішоном, розшитий кольоровими шерстяними шнурками червоного, блакитного та жовтого кольору; сіряк — верхній одяг (рід пальто), який був сірого або бурого кольору, розшитий кольоровими шерстяними шнурками; кафтан — короткий верхній одяг в повздовжню полосочку. Жіночі кафтани були довжиною до коліна, з фалдами та оксамитовими відлогами; вишита сорочка. Чоловіки носили сорочки навипуск по штанах, довжиною до колін. Інший тип сорочок чоловіки носили заправленими в широкі штани, така сорочка була густо призбирана біля шиї та мала вузький викладений комірець, під шиєю та на рукавах завязували таку сорочку червоними шовковими стрічками (гарасівка). Жіночі сорочки були довжиною по кісточки; запаска ткана плахта з домашньої вовни. Запаска — повсякденний жіночий одяг червоного або темно-синього кольору. Запаскою був кусок тканини, якою обгортали стан; спідниця — святковий одяг, фалдована спідниця з перкалю, вибита узором в повздовжні смуги та зигзаги, найчастіше сивого або червоного кольору (зеленого); димка — жіночий одяг, кусок тканини, який призбирувався позаду в складки, а спереді був незшитий. До димки спереду одягали білий фартух; фартух — білий мусліновий в свята, рідше в узори. В будні носили білі перкалеві фартухи; жупан — святковий одяг з гранатового сукна з викладним коміром, обшитий на кишенях та по швах золотими галонами та підбитий лисячим хутром; бекеша — жіночий святковий одяг, короткий, до колін кожух покритий гранатовою або синьою тканиною; намітка — до святкового жіночого строю належала також намітка; кожух — чоловічий одяг, кожухи носили довгі, білого кольору з великим виложеним коміром.

На ногах носили юфтові чоботи чорного кольору. Дівчата носили жовті сафянці або в паси. Прикраси: жінки та дівчата носили на шиї пацьорки та коралі, а заможніші ще й золоті дукачі та хрестики.

Жіноче вбрання складалося з таких елементів: лляна сорочка довга до кісточок, запаска (тканина якою обгортали стан) або з пізніше з 18-19 ст. димка (спідниця), червона крайка (пояс). Спідниці подолянок були гофровані (в складку), чоботи сап'янці (жовті). Заміжні жінки покривали голову білим чепцем сплетеним за старовиною традицією, а зверху в вигляді тюрбана пов’язували хустку. На свята голову жінки пов’язували лляною тонкою білою переміткою або рантухом, який кілька разів складали і обвивали голову під підборіддям, закриваючи чоло, а обидва кінці опускали через плечі до колін. Дівчата заплітали волосся в дві коси і викладали в вигляді віночка колом і запихали в нього живі або зимою штучні квіти . В деяких місцевостях носили з тонких стрічок (гарасівка) мистецько зроблені чубки. Поверх сорочки носили чорну суконну запаску i зверху пов’язували суконною крайкою (пояс), кінці якої звисали по центру ;кінці запаски спереду піднімались і затикались за крайку, пізніше затикали тільки один кінець запаски. Запаска спереду була виткана повздовжніми смугами і переткана срібною або золотою ниткою. Або пізніший варіант поверх сорочки носили — димку (спідницю), поверх якої спереду прив’язувалась довга до кісточок ткана запаска (фартух). Поверху сорочки одягали лляний голубого кольору в смужки або більш заможні гранатовий кафтан до колін, з відворотами гранатового або синього кольору, який пов’язували вовняним поясом червоного кольору в небесні повздовжні смуги. Багатші одягали також на свята "бекешу" (кожух) з білих баранів, покритий зверху гранатовим сукном і вишитий. Носили також білі, темно — сірі або брунатні довгі сіряки без каптурів. В жіночому подільському одязі своєрідністю відзначалася сорочка вишита червоними, темно синіми (чорними) та жовтими нитками. До чорних ниток деколи добавляли срібну або золоту нитку. На початку 19 ст. подільські сорочки були вишиті ясно-червоними та небесними нитками. У подільський сорочці основним був "полик" ("опліччя"), (12-20 см), який був тридільним. На Поділлі полик (верх рукава) розшивався суцільною широкою смугою поперек рукава геометричним орнаментом в вигляді мозаїки : "Рукава як писанка, а личко як маків цвіт". Традиційна подільська вишивка низь. На шиї носили багато разків намиста з золотими або срібними монетами (дукачі). Менш заможні носили скляні буси (пацьорки)

Чоловіки взимку носили чорні високі каракулеві шапки, а влітку низькі солом’яні капелюхи з широкими полями, оздоблені бавовняною червоною або блакитною стрічкою. Каракулева шапка зверху була з гранатового сукна або синього . А позаду шапки, де був шов, шапка була оздоблена 3 небесного кольору нашитими "вензелями", через які її називали "шапка на завісах" Чоловічі сорочки лляні були довгі тунікоподібні з стоячим коміром. Сорочка защіпалась на мосяжний ґудзик або зав’язувалась вузькою стрічкою, кінці якої звисали (гарасівка). Штани носили широкі білі або сині в полоси . Взимку чоловіки носили білі кожухи з приталеною спинкою, вишиті кольоровим шовком (зеленим і червоним) або кафтани. Молоді парубки носили часом сіряк сивого кольору, довгий по кісточки з каптурем, який був прикрашений нашивкою в вигляді серця. Сіряки були розшиті червоними крученими шнурками. В деяких місцевостях були коричневого кольору (опонча). Відкладний ворот та на грудях вони були оздоблені нашивками з голубої тканини, що нагадувало княжий одяг з " Ізборніка ". Чоловіки носили також білі до колін кітелі. На свята та до церкви носили довгі по кісточки з коміром — стійкою та каптурем бородиці . Чоботи були без каблуків, холяви мали широкі довжиною до колін, вивернуті зверху на ширину долоні, підбиті залізною підківкою. При собі мали кремінь, кресало, люльку, ножик. На поясі носили також широкі шкіряні паси (черес). Пояс був також тканий з довгими тороками, червоний або темно-синій в повздовжні паси, шириною з долоню, спереді мав кишені. На поясі висів ножик "козик". Голови чоловіки традиційно голили, на верху залишали чуб який закривав всю голову. Бороду не носили, а вуса коротко підстригали.