Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
зараження навиювання.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
29.7 Кб
Скачать

2. Навіювання як механізм психології мас

Таким чином, спеціальний аналіз механізмів психології мас через феномен зараження показав свою явну обмеженість. Зараження є насамперед яскравим, майже художнім образом. Реально, у психологічному розумінні, за ним стоять або наслідування, або навіювання, або і те й інше разом. Відповідно, стає очевидним, що в науковому відношенні поняття «зараження» не володіє достатньою пояснювальною силою і може бути залишене тільки в якості допоміжного, ілюстративного. Хоча зовні феномен зараження, безумовно, можна спостерігати в реальності, в аналізі спиратися на нього є явно непродуктивним.

Розглянувши одну з двох основних відомих у літературі ліній аналізу (зараження як первинний механізм психології мас), звернемося до другої аналітичної лінії, у якій як основний механізм психології мас розглядалося вселяння. При цьому базова формула даного підходу буде виглядати вже по-іншому:

навіювання = зараження + наслідування.

2.1. Зараження як наслідок навіювання

Згідно з одним досить суперечливим зауваженням Г. Лебона, зараження як властивість індивіда в масі є лише наслідком його сугестивності. Ця ідея Лебона пізніше дуже імпонувала 3. Фрейдові, який був переконаний, що „в масі індивід не усвідомлює своїх дій. Як у людини під гіпнозом, так і у людини в масі відомі здібності можуть бути вилучені, а інші доведені до ступеня найбільшої інтенсивності. Під впливом навіювання людина у нездоланному пориві приступить до виконання визначених дій. І це шаленство в нього ще більше, ніж у загіпнотизованого, тому що рівне для всіх індивідів навіювання зростає в силу взаємодії”. Зважаючи на це, Фрейд зовсім щиро вважав, що Лебон дійсно визнає стан індивіда в масі станом гіпнотичним, а не тільки його з таким порівнює.

За Фрейдом, заражуваність і підвищена сугестивність (навіювання) очевидно неоднорідні: зараження в його концепції теж повинне бути проявом сугестивності, тому Фрейд пропонував

  • відносити зараження до впливу один на одного окремих членів маси,

  • явища навіювання в масі, рівні феноменам гіпнотичного впливу, пов'язував з «іншим джерелом».

Фрейд вважав відсутність указівок на це «інше джерело» «явним пробілом» у роботах Лебона: у дослідженнях останнього не згадується головна, на думку Фрейда, фігура — обличчя, що заміняє масі гіпнотизера. На думку ж самого Фрейда, це і є лідер, що виконує роль «ідеального батька».

Між іншим, ця думка була близька і Б. Поршнєву, хоча він трактував її дуже своєрідно: «Ефект навіювання також у величезній мірі залежить від авторитетності того, хто навіює, отже, від уособлення в ньому організованості, згуртованості колективу».

Можна сперечатися щодо відзначеної 3. Фрейдом «порожнечі» на місці лідера маси і відсутності позиції гіпнотизера в концепції Г. Лебона — зрештою, лебоновські описи «апостолів-проповідників», ватажків маси, цілком адекватні ролі гіпнотизера, а функції, що виконуються ними, багато в чому просто тотожні гіпнотизеру. Інша річ, що не зовсім зрозумілими є підстави, за якими маса вибирає собі ватажків — у Лебона це відбувається на основі описаного «престижу» таких людей. Він ніде не пояснює, що ж являє собою цей «престиж». Однак питання навіть не в цих подробицях.

Принципово справа полягає в тім, що 3. Фрейд і Г. Лебон розглядали різні види маси. Фрейд, начебто відштовхуючись від Лебона (зрозуміло, де це було йому зручно), будував свої висновки на розгляді «штучних», тобто організованих, мас: «війська» і церкви. Лебон же розглядав насамперед маси аморфні, що складаються і розвиваються самостійно, тобто стихійні, неорганізовані. От чому, при зовнішній схожості вихідних положень, їхні висновки настільки різні і погано порівнянні один з одним.

Безумовно, варто погодитися з тим, що для штучної маси не просто важлива, а первинна функція керівництва такою масою. Звідси — ведуча роль «гіпнотизера», вождя, лідера, керівника, а також ведуча роль феномена навіювання і зниження значення понять «зараження» і «наслідування» до рівня усього лише умов успішного навіювання.

Навпроти, для стихійної, неорганізованої маси усе навпаки. На думку Г. Тарда, така маса сама «виштовхує своїх вождів».

Зовсім особливе місце в даному контексті займають погляди Б. Поршнєва. Він розглядав масу як природний, причому первісний стан людини, а психологію мас — як природну основу свідомості, на основі якої значно пізніше виникла індивідуальна свідомість. Зрозуміло, що у такому випадку зовсім немає місця для конкретного «гіпнотизера» — у якості такого виступає сама ситуація, що змушує людей наслідувати одне одного, і лише пізніше її заміняє слово та пов'язані з ним сугестивні механізми і люди, що опановують функцією слова.