1.2. Навіювання як наслідок зараження
На відміну від зараження, що відбувається ніби саме собою, жестами, рухами й іншими невербальними формами поведінки, навіювання здійснюється майже тільки через посередництво мови, тобто його механізмом є слово. Навіювання, таким чином, специфічно тільки для людини. Відповідно, на основі цього Б. Поршнєв і розглядав феномен навіювання як «словесне зараження» — природне, засноване на більш складних психологічних механізмах.
Для успішного вселяння потрібний високий рівень контакту між людьми. Як правило, важливу роль відіграє зіставлення з власним досвідом чи, що ще важливіше, з актуальним власним станом, зі своєю готовністю чи неготовністю піддатися навіюванню.
Ефективність навіювання значно підсилюється в масі, коли людина не належить самому собі, своєму досвіду чи здатності до міркування. Вважається, що взаємне навіювання слухачів (чи глядачів) збільшує силу й ефект навіювання.
Однак, на відміну, від 3. Фрейда, що досить обмежено розглядав насамперед гіпнотичне, тобто багато в чому насильницьке навіювання, наука пішла по шляху розширеного розуміння цього феномена. Ще В. Бехтерєв відокремлював медичне навіювання (у гіпнотичному стані чи в природному сні) від навіювання в свідомому стані, відзначаючи особливу роль останнього в суспільному житті. Услід за ним Б. Поршнєв, незважаючи на приклади, що використовувалися ним, стверджував, що навіювання в широкому значенні може бути універсальним для розуміння людських відносин, що воно тотожне розумінню змісту слів і мови.
У сучасній психології під навіюванням розуміються
різні способи вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення у нього визначеного стану чи спонукання до визначених дій;
шляхом навіювання можуть бути викликані відчуття, уявлення, емоційні стани, вольові спонукання;
в основі процесу навіювання лежить ослаблення дії свідомого контролю, здійснюваного у відношенні сприйнятої інформації;
ефект навіювання може виникати як наслідок емоційного зараження (наприклад, масові навіювання в ході паніки) чи в процесі цілеспрямованого впливу засобами реклами, пропаганди і т.п.
Навіювання далеко не завжди є універсальним. Навпаки навіювання — це достатньо окремий випадок зараження, здійснюваного за допомогою вербального впливу. Виходить, тут застосовна вся та ж сама логіка, що ми використовували при розгляді співвідношення зараження і наслідування. Навіювання, як різновид зараження, викликає наслідування — тільки не самими діям, а вербальними образами цих дій.
Успішність навіювання пов'язана із сугестивністю, як і успішність зараження пов'язана з готовністю наслідування. Більше того, збігаються практично усі фактори:
фактори, що лежать в основі навіювання,
фактори, що визначають ефективність некритичного навіювання;
головний фактор — це авторитет того, хто навіює;
готовність піддатися впливу: навіювати людям можна тільки те, що в загальному відповідає напрямку їхніх потреб і інтересів, їхньому переконанню і волі.
Найбільш ефективне навіювання в так званих «штучних» масах — типу армії, де молодший по званню вихований у дусі обов'язкового виконання наказу начальника. У «природних», стихійно виникаючих масах роль навіювання слабшає. Такі маси ніби первинні стосовно своїх лідерів і гірше піддаються керуванню — на відміну від «штучних» мас, скоріше вторинних стосовно їхніх керівників.