2. Спостереження під час психологічного обстеження

При проведенні групового обстеження (20-30 осіб) в полі зору звичайно виявляються кандидати, які відзначаються або з кращої, або з гіршої сторони. Дослідник виділяє особливості поведінки, виконання завдань кращими і гіршими, а тих, хто не потрапив до його поля зору, відносить до середніх.

Кращі кандидати не ставлять сторонніх, не по суті запитань; виконують завдання спокійно і швидше інших; чітко виконують усі інструкції і команди; міміка і поведінка адекватна обстановці.

До ознак поведінки досліджуваних, що характеризують недостатню тямучість, кмітливість, оперативну пам’ять, увагу, уповільнену реакцію і працездатність, слід віднести: прохання повторити інструкцію, ще й ще раз пояснити окремі моменти виконання завдання при постановці кожної нової задачі; після пояснення завдання - поява нерідко несуттєвих запитань, виразу непорозуміння на обличчі, прояви розгубленості, здригання плечима, звернення за поясненням до іншого кандидата (в процесі пояснення дослідником і під час виконання завдання); запис інструкції; повільне включення в роботу після команди до її виконання; систематичне невиконання команди “кінець роботи”; уповільнена реакція на всі організаційні вказівки дослідника тощо.

До ознак несумлінності, недисциплінованості або негативного ставлення до обстеження належать: репліки під час пояснення завдань дослідником, питання провокаційного характеру, що спрямовані на зниження активності і мотивації в інших досліджуваних, дискредитацію значень результатів; розмови, елементи блюзнірства під час пояснень і роботи; ігнорування вимог дослідника щодо порядку і тиші; списування у сусіда, використання шпаргалок тощо.

Таблиця 3.15.

Рекомендована система оцінки особливостей

особистості кандидата за даними спостереження

при груповому обстеженні

Низькі особистісні особливості	Бали 1 2 3 4 5					Високі особистісні особливості
Утруднення при вико-нанні завдань						Легкість при виконанні завдань
Потреба в додатковому поясненні і допомозі						Самостійність у виконанні завдань
Дострокове припинення виконання завдань						Виконання завдань у повному обсязі
Низькі тямучість і кмітливість						Високі тямучість і кмітливість
Висока інертність						Відсутність інертності
Багато зауважень під час обстеження, недисциплінованість						Дисциплінованість під час обстеження
Несумлінність під час обстеження						Сумлінність під час обстеження
Негативне ставлення до психологічного іспиту						Позитивне ставлення до психологічного іспиту

Сума балів підраховується за всіма позиціями спостереження, і виставляється підсумкова оцінка за такими нормативами:

1 - 8 - 11 балів;

2 - 12 - 19 балів;

3 - 20 - 27 балів;

4 - 28 - 35 балів;

5 - 36 - 40 балів.

3. Самоспостереження (самозвіт) може проводитися згідно із завданням дослідника (активне самоспостереження), або дослідник просить розповісти або описати себе за методиками (пасивне самоспостереження).

Використовуючи самоспостереження як науковий метод, правильно застосовуючи й аналізуючи результати, можна отримати багато цінної інформації. Цей метод дозволяє вивчати особливості розвитку і переважання тих або інших видів відчуттів і сприймань, таку характеристику пам’яті, як“відтворення”, ступінь напруженості (опосередковано) і визначити самооцінку особистості(порівнюючи результати обстеження і те, як досліджуваний оцінює себе завдяки самоспостереженню).

Спираючись на концепцію професора К.К. Платонова [91] про динамічну функціональну структуру особистості, оцінка особистості абітурієнта повинна проводитись як динамічне поєднання чотирьох підструктур:

• першої підструктури, яка об’єднує спрямованість і моральні риси особистості. Спрямованість, якщо взяти її у вигляді цілого, в свою чергу поєднує в собі такі форми, як потреби, бажання, інтереси, схильності, ідеали, світогляд. У цій формі спрямованості проявляються моральні якості особистості і різні форми потреб;

• другої підструктури, яка поєднує знання, навички, уміння, звички, що склалися або набуті особистим досвідом у процесі навчання. Цю підструктуру іноді називають підготовленістю абітурієнта;

• третьої підструктури, яка поєднує індивідуальні особливості окремих психічних процесів, що виступають як форми відображення: мислення, сприймання, пам’ять, увага, емоції і почуття. Цю підструктуру називають функціональними особливостями особистості;

• четвертої підструктури, яка поєднує властивості темпераменту (типологічні особливості вищої нервової діяльності). Сюди входять також вікові і фізичні властивості особистості. Цю підструктуру називають біологічно зумовленою.

Практичне вирішення завдань професійного відбору потребує повного аналізу структури особистості абітурієнта за всіма чотирма підструктурами з подальшим співвідношенням його результатів з вихідними критеріями, які ставляться до діяльності спеціаліста. В цьому полягає комплексність, системність підходу до даної проблеми.

Саме тут, крім медичного, освітнього та психофізіологічного, значну роль відіграє соціально-психологічний відбір.

Соціально-психологічний відбір має на меті визначення тих соціально зумовлених психологічних якостей особистості, а також моральних якостей, які відображають її готовність і бажання виконувати службові завдання, свої професійні обов’язки в будь-яких умовах, в тому числі й екстремальних, і які необхідні для успішної роботи людини в колективі, а також сприяють появі почуття задоволеності своєю працею. Соціально-психологічна оцінка становить основу особистісного підходу до оцінки людини.

При соціально-психологічному відборі досліджуються й оцінюються соціально зумовлені риси особистості: її спрямованість і мотивації у вигляді бажань, інтересів, цілей, моральних якостей та ін.

При відборі кандидатів на навчання в особлива увага приділяється:

• мотивації до оволодіння професією спеціаліста;

• світогляду, морально-вольовим якостям (патріотизму, колективізму, державному ставленню до народного надбання, любові до обраної професії, дисциплінованості, чесності і правдивості, почуттю обов’язку, відповідальності, честі);

• наявності достатнього рівня освітньої підготовленості і здатності до навчання;

• наявності необхідних показників таких психічних процесів, як пам’ять, увага, логічне мислення, емоційна стійкість;

• рівню фізичної підготовки;

• стану здоров’я відповідно до встановлених критеріїв для професії.

У процесі проведення професійного відбору за соціально-психологічними критеріями аналізуються документи, які характеризують людину в період, що передує відбору (характеристики, дипломи, атестати), а також проводяться анкетування, бесіди, спостереження. Поряд з цим використовуються деякі особистісні опитувальники, методи соціометричного дослідження, а також оцінки нервово-психічної стійкості. Найбільш інформативними серед них є: опитувальник “Саморегуляція”, анкета “Виявлення ступеня володіння знаннями про працю фахівця і ставлення до неї”, анкета “Виявлення ставлення до участі у справах колективу і ступеня безпосередньої участі в них”, методика “Вивчення мотиваційної структури діяльності”, методика “Дослідження спрямованості особистості за допомогою орієнтовної анкети (ОА)”.

На основі конкретних методик оформлюється карта особистості абітурієнта - коротка характеристика, яка складається відповідно до концепції динамічної функціональної структури особистості і містить систематизований перелік її основних елементів.

Під час індивідуальних бесід, які проводяться начальниками курсів, досвідченими викладачами, членами приймальної комісії, особлива увага приділяється правдивості і чіткості відповідей, аргументованості мотивації вибору майбутньої професії, дисциплінованості, виконавчій дисципліні і загальному інтелектуальному розвитку.

Методом спостережень у період здачі іспитів збирається необхідна психолого-діагностична інформація про дисциплінованість, мотивації інтересу до професії, про організаторські і психологічні якості. Результати спостережень заносяться в спеціальний бланк з наступним узагальненням незалежних характеристик, які отримані цілим рядом осіб, що брали участь у роботі з абітурієнтами. Матеріали досліджень записуються в карту абітурієнта, потім виводиться загальна оцінка. Результати соціально-психологічного дослідження носять рекомендаційний характер і мають опосередкований вплив на відбір кандидатів на навчання.

Слід визнати, що в даний час конкретні методики визначення соціально-психологічних якостей особистості розроблені ще недостатньо. В першу чергу це стосується методик із прогнозування можливостей і розвитку, вдосконалення і становлення окремих соціально зумовлених характеристик, а також особистості в цілому.

Професійний відбір абітурієнтів у вищі заклади освіти, як єднальна ланка систем підготовки в середній і вищій школах, дозволяє не лише визначити кандидатів за їх особистісними якостями, але й створює необхідні передумови для вдосконалення системи професійного навчання і виховання. Інформація про початковий рівень професійно важливих якостей, яку можна отримати в результаті профвідбору, є суттєво важливим елементом побудови всієї системи навчання і виховання у вузі з метою формування професійної придатності для практичної діяльності.

Першим кроком у формуванні сучасного спеціаліста має бути об’єктивний конкурсний відбір претендентів на вступ у вищий навчальний заклад.

При відборі кандидатів на навчання у вищий заклад освіти особлива увага повинна приділятися: мотивації до оволодіння професією спеціаліста; світогляду, морально-вольовим якостям (патріотизму, колективізму, державному ставленню до народного надбання, любові до обраної професії, дисциплінованості, чесності і правдивості, почуттю обов’язку, відповідальності, честі); наявності достатнього рівня освітньої підготовленості і здатності до навчання; наявності необхідних показників таких психічних процесів, як пам’ять, увага, логічне мислення, емоційна стійкість; рівню фізичної підготовки; стану здоров’я відповідно до встановлених критеріїв для професії.

На основі професіографічних досліджень визначаються професійно важливі якості, необхідні для спеціаліста, а також науково-методичний апарат прогнозування ефективності діяльності фахівців і обґрунтування методик професійного відбору.

Експериментальні дослідження практичності окремих методик показали, що студенти зі стійкою професійною спрямованістю і глибоко обґрунтованою мотивацією, з високими ідеалами і світоглядом досягають кращих показників у навчанні і дисципліні. І навпаки, студенти з нестійкими мотивами і спрямованістю навчаються без особливого напруження сил, ставляться із зневагою до виконання обов’язків по службі, мають невисоку громадську активність, допускають порушення дисципліни.

Сума балів прогнозування успішності навчання в інституті за ступенем підготовленості за середню школу буває високою, якщо при стійкій мотивації абітурієнт має вищу суму балів в атестаті зрілості, а також дипломи і грамоти за участь у шкільних, районних, обласних і всеукраїнських конкурсах і олімпіадах. Результати конкурсних вступних екзаменів здійснюють суттєвий, але не завжди визначальний вплив на загальний прогноз навчання і виховання студента в інституті.

Абітурієнти з більш розвинутою увагою, пам’яттю і логічністю мислення і кращою підготовкою за середню школу, як правило, більш успішно складають вступні іспити, а потім і навчаються в інституті.

Висока емоційно-вольова стійкість психіки абітурієнта є однією з умов успішності навчання і виховання курсанта в інституті.

Коротка тривалість періоду вступних іспитів не дає можливості провести тривале спостереження за абітурієнтами і потребує пошуку шляхів, які дозволили б з певним ступенем імовірності визначити мотиви, якими керується абітурієнт при вступі до вузу, визначити його моральні, фізіологічні та психологічні якості.

Дослідження свідчать, що для отримання надійної та об’єктивної інформації проведення професійного психологічного відбору слід дотримуватися системи певних обов’язкових нижчезазначених вимог.

І. Наукова обґрунтованість. Організаційно-методичні рекомендації для психологічного відбору повинні бути результатом досліджень з обґрунтування:

1) необхідності, доцільності його проведення для певної професії;

2) конкретного змісту задачі відбору (прогнозування придатності до навчання, до професійної діяльності, до діяльності в екстремальних умовах тощо);

3) характеристики контингенту, з якого передбачається проводити відбір (величина ймовірного конкурсу, престижність професії, загальний рівень підготовленості і таке інше);

4) професійних вимог до кандидатів;

5) валідності і надійності психодіагностичних методик оцінки професійно важливих якостей особистості;

6) критеріїв прогнозування професійної придатності;

7) ефективності розроблених рекомендацій для психофізіологічного відбору;

8) організаційних форм проведення психофізіологічного відбору.

ІІ. Актуальність. Розробка системи психофізіологічного відбору необхідна, доцільна в лише в тому випадку, коли відмінності між студентами, спеціалістами в рівні професійної підготовки, ефективності і безпеці діяльності залежать від стану їх індивідуально-психологічних якостей, професійних здібностей.

ІІІ. Системний підхід. Розробка рекомендацій для психофізіологічного відбору повинна базуватися на вивченні і врахуванні особливостей розвитку, взаємозв’язку і взаємообумовленості різних професійно значущих якостей особистості, яка перебуває в сфері професійної діяльності, а також можливого впливу на основні якості особистості характеристик об’єкта, змісту, організації й умов діяльності, вимог і показників ефективності, якості і безпеки праці.

ІV. Особистісний підхід. В основу професійного психофізіологічного відбору повинно покладатися різнобічне вивчення динамічної функціональної структури особистості з урахуванням вимог і особливостей майбутньої професійної діяльності; особистість повинна вивчатися як суб’єкт діяльності на основі результатів психологічного обстеження й аналізу даних про особливості професійної, соціальної та інших форм її активності.

V. Діяльнісний підхід. Для прогнозування професійної придатності слід враховувати не лише ступінь відповідності структури конкретної особистості вимогам майбутньої діяльності, але й особливості її розвитку в різних формах професійної (навчальної, трудової) діяльності, тобто особистість повинна вивчатися й оцінюватися як суб’єкт діяльності.

VI. Динамічний (пролонгований) відбір. При оцінці професійних здібностей повинна передбачатись можливість їх зміни, розвитку, тому вивчення стану професійно важливих якостей особистості студента, спеціаліста слід проводити безперервно в процесі навчання і наступної діяльності з метою уточнення прогнозу професійної придатності і вирішення задач розподілу, призначення тощо. Для вивчення здібностей необхідно проводити періодичне обстеження студентів (спеціалістів) за допомогою психологічних методів, а також постійний збір і аналіз інформації про прояви індивідуально-психологічних особливостей їх особистості в різних сферах життя і діяльності.

VII. Прогнозування розвитку особистості. Психодіагностичні методи, що використовуються при відборі, і сама процедура обстеження повинні передбачати можливість вивчення динаміки розвитку професійно важливих якостей особистості. Для оцінки валідності психодіагностичних методів з точки зору врахування особливостей розвитку професійних здібностей у ролі зовнішніх критеріїв успішності, ефективності навчання і діяльності доцільно використовувати їх динамічні показники (темп просування в навчальному процесі, швидкість досягнення заданих результатів та ін.).

VIII. Комплексність відбору. Психофізіологічний відбір є одним із компонентів професійного відбору і перебуває в тісному зв’язку із соціально-психологічним, медичним і освітнім відбором; результати цих видів відбору дозволяють доповнити характеристику і зрозуміти особливості стану професійно значущих якостей особистості, що вивчаються в ході психологічного обстеження.

ІХ. Активність відбору. Результати психофізіологічного обстеження при відборі слід використовувати не лише для прогнозування професійної придатності, але й для формування і розвитку професійних здібностей шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей особистості в процесі виховання, навчання, тренування, професійної діяльності студентів і спеціалістів. Узагальнені дані про стан професійно значущих психологічних якостей особистості працівника можуть бути використані для обґрунтування інженерно-психологічних і психофізіологічних вимог до конструктивних і експлуатаційних особливостей техніки, засобів захисту, до організації й умов професійної діяльності спеціалістів.

Х. Динамічність (відносність, адаптивність) критеріїв відбору.

Підбиваючи підсумки короткого аналізу деяких актуальних теоретичних, методичних і організаційних питань професійного психофізіологічного відбору у вищі заклади освіти, слід відзначити, що цілий ряд науково-педагогічних, психологічних і практичних питань потребують подальшої розробки. Інтереси підготовки висококваліфікованих спеціалістів і формування у випускників вищих закладів освіти професійної придатності нагально потребують введення і практичного здійснення науково обґрунтованого професійного відбору абітурієнтів.