3.4. Вимоги безпеки після закінчення занять

4.1. При підведенні підсумків підкреслити виконання учнями мір безпеки при проведенні занять.

4.2. Зайти у роздягальню, одягтися і, з дозволу вчителя, вийти зі спортзалу.

4.3. Під нас одягання бути охайним, не штовхатись.

4.4. Черговий ж класу прибирає роздягальню і передає и вчителю фізичного виховання.

4.5. Кожному учню після занять у спортзалі необхідно ретельно вимити руки та обличчя з милом.

4.6. Після 3 та 4 уроків необхідно зробити вологе прибирання підлоги спортзалу та матів.

3.5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі появи в учня больових відчуттів, поганому самопочутті - припинити заняття і сповістити про це вчителя.

5.2. Якщо учень зазнав травми, треба негайно надати йому першу медичну допомогу, сповістити про нещасний випадок адміністрацію навчального закладу і батьків і, у разі необхідності, відвести потерпілого до лікарні.

5.3. У разі виникнення пожежі у спортзалі негайно припинити заняття, вивести учнів із залу, сповістити про пожежу адміністрацію і відповідальні органи, а самому вчителю безпосередньо почати ліквідацію пожежі.

Розділ 4 результати досліджень та їх обговорення

4.1. Порівняльний аналіз результативності у змагальній діяльності досліджуваних осіб експериментальної та контрольної груп до проведення педагогічного експерименту

Як було зазначено у 2 главі нашої роботи, на початку експерименту для оцінки результативності досліджуваних осіб експериментальної та контрольної груп, проведено контрольне вимірювання у формі змагань.

За результатами змагань встановлено, що досліджувані групи спортсменів під час змагань мали практично однакову вагу (рис.4.1). Середнє значення ваги тіла пауерліфтерів експериментальної групи (1 група) складало 95,8±3,1 кг, а у спортсменів контрольної групи (2 група) – 98,7±4,1 кг.

Рис. 4.1. Рівень маси тіла пауерліфтерів експериментальної (1 група) та контрольної (2 група) груп

В цілому ж треба відмітити, що досліджувані пауерліфтери як експериментальної, так і контрольної груп у своїх вибірках мали три вагові категорії – до 93 кг, до 105 кг та до 120 кг.

Тож, можна говорити про те, що досліджувані нами вибірки спортсменів відносно однорідні, а вага спортсменів не вплине на приріст результатів у змагальній вправі.

Таблиця 4.1

Результати у контрольних змаганнях в осіб експериментальної та контрольної груп

№	Пріз-вище	Ква-ція	Гру-пи	Вага	Присідання	Жим	Тяга	Сума
1	Кал-ко	КМС	Експериментальна	89,3	230	197,5	220	647,5
2	Ск-ко	КМС		91	260	185	230	675
3	Жур-ль	КМС		102,8	260	190	245	695
4	Вер-к	КМС		104	270	182,5	250	702,5
5	Бир-в	МС		92,1	307,5	180	272,5	760
1	Сах-в	КМС	Контрольна	87,5	242,5	190	235	667,5
2	Мир-к	КМС		91,9	230	205	217,5	652,5
3	Юр-о	КМС		100,6	282,5	180	217,5	680
4	Мат-в	МС		115,5	302,5	217,5	300	820
5	Го-нь	КМС		104	265	185	245	695
6	Кол-ц	КМС		93	262,5	165	250	677,5

Подальший аналіз результатів змагань вказує на те, що у першій вправі силового триборства – присіданні (рис.4.2), спортсмени 1 групи мали трохи більші значення у цій вправі, ніж пауерліфтери 2 групи. У той же час слід відмітити, що ці відмінності не є вірогідними статистично. Подібне спостерігається і в інших видах триборства.

Рис. 4.2. Результати у контрольних змаганнях пауерліфтерів (1 – присідання, 2 – жим лежачи, 3 – тяга)

Отже, можна впевнено говорити про те, що на початку експерименту результативність у змагальній вправі у досліджуваних пауерліфтерів була майже однаковою.