Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лабораторні роботи зоологія.doc
Скачиваний:
61
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
349.18 Кб
Скачать

Заняття №5 тема: Вивчення морфології представників типу Губки

МЕТА: вивчити структурно-функціональні особливості будови губок.

ТИП: Губки Spongia

КЛАС: Вапнякові губки Calcispongia

ВИД: Леукосоленія Leucosolenia bothyoides

КЛАС: Звичайні губки Demospongiae

РЯД: Кремнійрогові губки Cornacuspongida

ВИДИ: Туалетна губка Spongia rimocca

Бодяга Spongia lacustris

РЯД: Чотирипроменеві губки Tetraxonida

ВИД: Морський апельсин Tethya aurantium

КЛАС: Скляні губки Hyalospongiae

ВИД: Коник Венери Euplectella aspergillum

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ: фіксовані препарати, спиртівки, штатив з пробірками, луг, губки, тримачі, чашки Петрі, дистильована вода, таблиці.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ:

Тип Губки, або Порифери (Spongia aбo Porifera) представлений нижчими багатоклітинними організмами, нерухомо прикріплені до субстрату, живляться шляхом фільтрації. Мешкають у водоймах, переважно в морях: утворюють колонії. Відомо понад 5 тис. сучасних і понад 2 тис. викопних видів. У прісних водоймах України виявлено не більше десяти видів, у Чорному морі через низьку солоність – 29 видів, ще менше їх у Азовському морі. Не мають оформлених тканин і органів, тіло складається з клітин, що виконують різні функції та мають різну будову, й міжклітинної речовини – продукту виділення. Губки – тварини з поклітинним диференціюванням, або дотканинні організми. В 1825 р. їх було визначено як тварин. За формою тіла різноманітні. Поодинокі переважно кубкоподібної форми, колонії утворюють обростання на субстратах у вигляді кущів, корка або грудок. Розміри губок коливаються від І – 2 мм до 2 м, багато видів забарвлені спеціальними пігментами в жовтий, коричневий, жовтогарячий, червоний, зелений чи фіалковий кольори. Тіло з двох шарів клітин: пінакодерми (вкриває тіло ззовні) та хоанодерми (вистилає парагастральну порожнину або джгутикові камери). Між двома шарами розташований мезохіл (паренхіма, мезенхіма) – з різноманітних клітин і продуктів їх виділення, він містить скелетні елементи. Товща мезохіла пронизана каналами, що відкриваються на поверхні отворами – порами. Типи будови губок – аскон, сикон, лейкон.

Клас Вапнякові губки (Calcispongia, або Calcarea). Це винятково морські (до 7 см) поодинокі або колоніальні губки з вапняковим скелетом, живуть на невеликих глибинах. Тіло поодиноких губок – бочкоподібне, трубчасте або мішкоподібне з голчастою поверхнею та віночком довгих спікул навколо оскулума.

Клас Скляні, або Шестипроменеві губки (Hyalospongiae, або Hexactinellida). Це винятково морські, переважно глибоководні, великі (до 1 м) губки з кремнеземним скелетом, поодинокі, рідше колоніальні. Тіло келихоподібне, трубчасте або мішкоподібне, м’яке, легко розривається, а у разі значного розвитку скелета – тверде й крихке. Губки бувають сірими, білими, жовтуватими або коричневими.

Клас Звичайні губки (Demospongiae). Це найбільш численний клас губок, відомі з докембрійських часів (кінець протерозойської ери). Морські та прісноводні, переважно колоніальні (поодинокі – рідше) форми, середніх чи великих розмірів. Колонії мають різноманітні розміри, забарвлення та форму – коркову, кулеподібну, розгалужену, бокалоподібну. Скелет з одно- або чотириосьових спікул; спонгінові волокна – органічна частина. Інколи скелет повністю зі спонгіну (грецька губка).

Хід роботи:

  1. Розглянути фіксовані препарати губок. Звернути увагу на колір губок, який залежить від субстрату на якому вони кріпляться. Замалювати зовнішній вигляд губок.

  2. Розглянути основні типи морфологічної будови губок. Відмітити їх особливості та замалювати.

  3. Щоб розглянути скелетні елементи губок, проводимо дослід:

  • шматочок губки поміщаємо в суху пробірку, доливаємо у неї 1,5 см3 розчину гідроксиду натрію (NaOH);

  • пробірку закріплюємо в тримачі;

  • тримачем пробірку тримаємо над полум’ям спиртівки, деякий час підігріваючи вміст пробірки;

  • рідину в пробірці до кипіння не доводимо, при цьому вона має змінити колір від світлого прозорого до темного коричневого;

  • тіло губки виварюється, залишається осад, який виливаємо в чашку Петрі. Із нього готуємо мікропрепарати.

  • Під мікроскопом розглянути скелетні елементи губок. Зосередити увагу на гемулах бодяги, що мають кулясту форму, темно-коричневе забарвлення і порові отвори. Замалювати.

  • Проаналізувавши вивчений матеріал, заповнити таблицю № 6.

    Таблиця № 6

    Будова тіла губок

    Шари тіла

    Будова

    Функції

    Дермальний шар

    Мезоглея

    Внутрішній шар

    ПИТАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ:

    1. Які типи клітин входять до складу мезоглеї губок?

    2. Від яких тварин пішли губки? Філогенія та філогенетичні зв'язки в типі Губки

    3. Які клітини у тілі бадяги утворюють гемулу?

    4. Морфологічні типи губок, їх характеристика.

    5. Утворення скелета та різноманітність його будови.

    6. Особливості фізіології губок.

    7. Способи розмноження губок. Особливості ембріонального й постембріонального розвитку губок.

    ЛІТЕРАТУРА:

    1. Дмитриенко В. К., Агафонова Ж. И., Борисова Е. В. Учебное пособие по лабораторному практикуму: зоология беспозвоночных. / В. К. Дмитриенко, Ж. И. Агафонова, Е. В. Борисова – Красноярск, 2008. – 145с.

    2. Дмитриенко В. К., Борисова Е. В. Науки о биологическом разнообразии: зоология беспозвоночных: методические указания к самостоятельной работе. / В. К. Дмитриенко, Е. В. Борисова – Красноярск: ИПК. СФУ, 2009. – 56 с.

    3. Зеликман А. Л. Практикум по зоологии беспозвоночных. / А. Л. Зеликман. – М.: Высшая школа, 1969. – 168 с.

    4. Мазурмович Б. М., Коваль В. П. Практикум з зоології. / Б. М. Мазурмович, В. П. Коваль – К.: Вища школа, 1977 – 172с.

    5. Шарова И. Х. Зоология Беспозвоночных / И. Х. Шарова. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 592 с.

    6. Шалапенюк Е. С. Практикум по зоологи беспозвоночных. Учебное пособие. / Е. С. Шалапенюк. – Минск, ООО «Новое знание», 2002. – 106 с.

    7. Шалапенюк Е. С. Практикум по зоологи беспозвоночных. Учебное пособие. / Е. С. Шалапенюк. – Минск, ООО «Новое знание», 2002. –С. 29 - 37.