- •1. Етапи Другого періоду Нової історії, регіональний поділ та політичний устрій країн Європи та Америки.
- •2. Характеристика основних суспільно-політичних течій в останній третині хіх- на початку хх ст.
- •3. Визначальні риси економічного розвитку країн Європи та Америки у Другий період Нової історії.
- •4. Зміни в соціальній структурі та повсякденному житті населення в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •5. Діяльність і Інтернаціоналу у 70-х роках, його розпуск.
- •6. Передумови створення іі Інтернаціоналу. Найважливіші рішення Паризького, Брюссельського конгресів.
- •7. Паризький і Амстердамський конгреси іі Інтернаціоналу.
- •12. Суспільно-політичні течії та становлення політичних партій у Третій Французькій республіці в останній третині XIX - на початку XX ст.
- •13. Внутрішньополітичні кризи у Франції у 80-90-х рр. XIX ст. Та їх наслідки.
- •15. Експансія Франції в Індокитаї.
- •32. Розвиток англійської культури в останній третині XIX - на початку XX ст.
- •58. Франко-німецькі відносини у першій половині 70-х XIX ст. Воєнна тривога 1875
- •62. Загострення англо-німецьких відносин у кінці XIX - на початку XX ст.
- •63. Панамериканізм та панамериканістські конференції. Доктрина Олні.
- •65. Експансія сша у басейні Тихого океану. Іспано-американська війна. Загарбання Самоа.
- •68. Дипломатичні передумови російсько-японської війни. Позиція великих країн у війні та Портсмутський договір.
- •69. Початок великої близькосхідної кризи, нота Андраші та Берлінський меморандум.
- •70. Загострення великої близькосхідної кризи влітку 1876 – навесні 1877 рр.
- •74. "Крітське питання" та проблема Чорноморських проток у 1894-1896 рр.
- •76. Боснійська криза: передумови, хід та наслідки.
- •77. Друга Марокканська криза і європейська дипломатія.
- •79. Перша Балканська війна та Лондонська конференція.
- •80. Друга Балканська війна та її геополітичні наслідки.
- •81. Австро-німецька угода 1879 р., утворення Троїстого союзу.
- •82. Крах Союзу трьох імператорів і російсько-німецький договір "перестраховки".
- •83. Погіршення російсько-німецьких відносин, утворення російсько- французького союзу.
- •84. Російсько-австрійські та російсько-німецькі відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
- •85. Англо-французька та англо-російська угоди та їх міжнародні наслідки.
- •86. Участь країн в гонці озброєнь та стратегічні плани військових дій напередодні Першої світової війни.
- •87. Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •88. Початок Першої світової війни. Військові дії у 1914 р., вступ у війну Туреччини.
- •91. Військові дії на фронтах Першої світової війни у 1917 р. Вступ у війну сша.
80. Друга Балканська війна та її геополітичні наслідки.
Питання про розподіл колишніх турецьких володінь викликало непримиримі суперечності в таборі пе¬реможців. Зокрема, Сербія, яка не отримала виходу до Адріатичного моря, зажадала компенсації в Македонії. Греція претендувала на зем¬лі в Південній Македонії та Західній Фракії. Щоб задовольнити вимо-ги Сербії та Греції, необхідно було б відібрати в Болгарії частину її за¬воювань. Через те, що добровільно Болгарія на це не погоджувалася, Греція та Сербія 1 червня 1913 р. підписали секретний союз, направ¬лений проти Болгарії. У подальшому до них приєдналася Румунія, яка також претендувала на територіальні "компенсації". Спроби уряду Ро¬сії примирити колишніх союзників і зберегти Балканський союз успі¬ху не мали. Болгарія не бажала йти на ніякі поступки. Австро-Угорщина та Німеччина, які прагнули розколоти антитурецький союз, підштовхували болгарського царя до збройного виступу проти вчорашніх союзників. У ніч на 3 червня 1913 р. болгарські вій¬ська раптово напали на сербські та грецькі позиції в Македонії. Роз-почалася друга Балканська війна. Тепер Болгарія воювала з її колиш¬німи союзниками: Сербією, Чорногорією, Грецією. 10 липня у війну вступила Румунія, війська якої, не зустрічаючи опору, прямували на Софію. Скрутним становищем болгар скористалася Туреччина, війсь¬ка якої зайняли частину болгарської території. 29 липня Болгарія була змушена капітулювати.
Друга Балканська війна закінчилася підписанням 10 серпня 1913 р. мирного договору в Бухаресті між Болгарією, з одного боку, і Грецією, Сербією, Румунією та Чорногорією - із другого. Мирний договір між Болгарією та Туреччиною був підписаний 29 вересня 1913 р. у Конс¬тантинополі. Умови мирних договорів були надзвичайно невигідними для Болгарії, вона втратила не лише більшу частину своїх завоювань у Македонії та Фракії, але й Південну Добруджу. За Константинопольським мирним договором Болгарія передала Туреччині Східну Фракію з Адріанополем. Сербія отримала західну й центральну частину Македо¬нії, Греція - її південну частину, включаючи Салоніки. Румунія отрима¬ла південну Добруджу та Сілістрію. Болгарія зберегла частину Західної Фракії без значних портів на Егейському морі. 14 листопада 1913 р. в Афінах був укладений мирний договір між Грецією та Туреччиною.
Балканські війни, хоч і звільнили слов'янські народи від османського гноблення, не принесли заспокоєння в цьому регіоні. На Балканах зав'язалися вузли гострих суперечностей: болгарсько-румунських через Південну Добруджу, болгарсько-сербських і болгарсько-грецьких через розмежування в Македонії. Туреччина не хотіла миритися із втратою де¬яких островів Егейського моря на користь Греції. Болгарська делегація в Бухаресті висловила протест проти умов миру та надію на їх перегляд.
На міжбалканське суперництво впливали суперечності між Троїстим союзом і Антантою. Австрійсько-німецький блок посилив свій вплив на Османську імперію та привернув на свій бік Болгарію. Антан¬та зберегла переважаючий вплив на Сербію, Грецію, Чорногорію та привернула на свій бік Румунію. Учасники Троїстого союзу - Австро- Угорщина й Італія - вели гостру боротьбу за переважаючий вплив у не¬залежній Албанії, що втягнуло цю країну у стан політичного хаосу. Балканські війни стали прологом Першої світової війни. Балкани перетворювалися в найбільш вибухонебезпечний район світу.