
- •Переднє слово
- •Теоретико-методологічні засади та зміст розвитку мовлення дітей
- •§ 1. Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття
- •§ 2. Міждисциплінарні зв'язки у викладанні української дошкільної лінгводидактики
- •§ 3. Методологічні засади лінгводидактики
- •§ 4. Природничі засади лінгводидактики
- •§ 5. Психологічні засади лінгводидактики
- •§ 6. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей
- •§ 7. Педагогічні засади лінгводидактики
- •§ 8. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- •Слово наше рідне!
- •§ 1. Спілкування і комунікація: спільне і відмінне
- •§ 2. Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності
- •§ 3. Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку
- •§ 4. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови
- •§ 5. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми
- •§ 1. Лінгводидактична концепція к. Д. Ушинського
- •§ 2. Лінгводидактична спадщина і. І. Срезневського
- •§ 3. Лінгводидактична концепція Софії Русової
- •§ 4. «Рідномовні обов'язки» і. Огієнка
- •§ 5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- •§ 6. Лінгводидактична концепція в. О. Сухомлинського
- •§ 7. Сучасний етап розвитку лінгводидактики в Україні
- •§ 8. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- •§ 1. Мета і завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови
- •§ 2. Засоби розвитку мовлення
- •§ 3. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- •§ 4. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників
- •§ 5. Форми навчання дітей рідної мови
- •§ 6. Специфіка занять з рідної мови у різновікових групах
- •§ 7. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови
- •Вкупі тісно, а нарізно нудно
- •§ 1. Перший рік життя
- •§ 2. Другий рік життя
- •§ 3. Третій рік життя
- •Босоноге гусеня
- •Ой, ковалю, ковальочку
- •§ 1. Молодший і середній дошкільний вік
- •§ 2. Старший дошкільний вік
- •Методика розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови
- •§ 1. Поняття звукової культури мовлення
- •§ 2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- •§ 3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей
- •§ 4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей
- •§ 5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях
- •§ 6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі
- •Батьківщина
- •Рости, кленочку!
- •§ 1. Особливості засвоєння слова у дошкільному віці
- •§ 2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
- •§ 3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку
- •§ 1. Поняття граматичної будови мови
- •§ 2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку
- •Дидактична гра «Злови слово».
- •Дидактична гра «Злови слово - покажи знак».
- •Таблиця 33. Засвоєння дошкільниками службових частин мови (за м. Феофановим)
- •Таблиця 35. Динаміка збагачення мовлення дитини прийменниками в процесі засвоєння непрямих відмінків
- •§ 3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- •§ 4. Дитяче словотворення
- •§ 5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- •§1. Поняття зв'язного мовлення
- •§ 2. Навчання дітей діалогічного мовлення
- •§ 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- •§ 5. Навчання дітей розповіді за картинами
- •§ 6. Методика навчання дітей переказу літературних творів
- •§ 7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- •§ 8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- •Пісня жайворонка
- •Зайшло сонечко
- •Цвітуть яблуні
- •Злий павук
- •§ 1. Поняття виразності мовлення
- •§ 2. Специфіка засвоєння виразного мовлення на етапі дошкільного дитинства
- •Батьківщина
- •§ 1. Сутність і характеристика оцінної діяльності
- •§ 2. Формування оцінно-контрольних дій під час розвитку мовлення дітей
- •§ 1. Сутність мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- •Зміст Державного стандарту початкової загальної освіти
- •§ 3. Наступність і перспективність мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу
- •§ 4. Усвідомлення дитиною мовлення
- •§ 5. Підготовка руки дитини до письма
- •§ 6. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •§ 7. Формування підготовленості дошкільників із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу
- •§ 1. Роль завідувача і старшого педагога в організації роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі
- •§ 2. Планування роботи з розвитку мовлення
- •§ 3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти
- •Ігри для розвитку дрібних м'язів пальців руки, окоміру дітей
- •«Що в мішечку?»
- •«Склади іграшку»
- •«Відгадай на дотик»
- •«Великі й маленькі»
- •«Кожну намистинку на свою нитку»
- •«Скласти ціле з частин»
- •«Палички в ряд»
- •«Викладання предметів»
- •«Блішки»
- •«Прокачування кульок»
- •«Кільця»
- •«Склади клоуна»
- •«Упізнай, що це»
Дидактична гра «Злови слово».
Мета: навчити дітей виділяти дієслова руху з префіксами по-(пі-) і при-.
Хід гри: вихователь пропонує уважно слухати коротенькі вірші. Якщо діти почують дієслово на позначення руху, що починається на по, вони мають руками виконати рухи від себе, ніби відштовхуючи м'яч чи якийсь інший предмет, а якщо на при, то, навпаки, - робити рухи наближення до себе.
Дидактична гра «Злови слово - покажи знак».
Мета: навчити дітей вибирати з тексту дієслова на позначення руху з префіксами під-, до- з прийменником до, від- з прийменником від, формувати наочні уявлення схематичного зображення дії руху, вміння співвідносити слово і знак.
Матеріал: картка-схема, вірші.
Хід гри: вихователь пропонує послухати коротенькі вірші, вибрати з тексту слово, що означає дію руху і починається на під- і до- зі словом-помічником до, та зі словом-помічником від. Той, хто першим знайде таке слово, має підняти картку-схему.
У процесі навчання словниковий запас дітей значно збагатився лексичними одиницями з похідною основою, префіксальними дієсловами. За О. Гвоздєвим, у 4 роки 5 місяців у мовленні дітей з'являються складні слова зі з'єднувальною голосною.
Особливості засвоєння дошкільниками синтаксису досліджували О. Гвоздєв, К. Крутій, Т. Сорочан, М. Феофанов, В. Ядешко.
О. Гвоздєв описує вікові періоди дошкільного дитинства, впродовж яких дитина оволодіває синтаксисом:
від 3 років до 3 років 3 місяців. Збільшується кількість речень зі сполучниками. З'являються нові сполучники й сполучні слова (що, коли, куди, скільки). Відчуваються труднощі у вживанні речень зі сполучним словом котрий, особливо щодо порядку слів;
від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. У цей період з'являються нові питальні слова (скільки, від чого, чий) і непрямі відмінки займенників (хто, що, в кого, з чого, чим, у чому), а також розділовий сполучник або. Закріплюються засвоєні раніше типи речень зі сполучниками й сполучними словами. Триває засвоєння слів хто і який;
від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. У цей період дещо розширюється вживання складного речення (сполучник все ж таки). Трапляються поодинокі випадки відокремлення, у тому числі й дієприслівників. Залишається незасвоєним орудний предикативний відмінок;
від 3 років 9 місяців до 4 років. У формуванні речень нічого нового не з'являється.
За даними вченого, впродовж дошкільного віку діти засвоюють сполучники й сполучні слова, прийменники і частки. Так, розділовий сполучник або з'являється у мовленні ще у віці 3 років 5 місяців. Значно пізніше (після 3 років 8 місяців) О. Гвоздєв констатує появу сполучника все ж таки. Причинний сполучник тому що з'являється у віці близько 2 років 3 місяців, тобто він належить до найбільш ранніх сполучників. Речення з цим сполучником трапляються не дуже часто, це пояснюється тим, що причинні зв'язки, подібні до розмовного мовлення, промовляються з однією інтонацією. Часовим сполучником коли, що займає будь-яку позицію у підрядному реченні, дитина оволодіває у тому самому віці. Ця особливість, наголошує О. Гвоздєв, зберігається продовж усього дошкільного дитинства. Іноді перед сполучником коли вживається підсилювальна частка ось. Сполучник щоб з'являється в дітей у віці 2 років 9 місяців і вживається у двох випадках: а) на позначення мети (запитання щодо мети з'являлися ще у 2 роки 5 місяців); б) з метою розкриття змісту головного речення при дієсловах, що означають бажання.
Умовний сполучник якщо з'являється у віці близько 2 років 9 місяців. Він вживається у таких реченнях: а) з дієсловами дійсного способу, що виражають реальну можливість, яка може реалізуватися; б) з дієсловами умовного способу, що виражають лише уявні відношення між умовою і наслідком безвідносно до його здійснення, при цьому іноді фігурують не реальні, а лише уявні зображення: «Якби я був деревом, на мені граки вили б гнізда».
Значно пізніше (у віці близько 3 років 11 місяців) з'являється допустовий сполучник хоча. Займенник хто, який слугує для пояснення займенника той у головному реченні, з'являється в мовленні дитини у віці близько 3 років 5 місяців.
М. Феофанов наводить такі дані щодо засвоєння дітьми прийменників: у дворічному віці дитина використовує всього 4 прийменники; від 2 до 3 років - 8; від 3 до 4 років - 12; від 4 до 5 років - 16; від 5 до 6 років - 17 і від 6 до 7 років - 20-22 прийменники. Дитина семи років використовує для вираження просторових відношень 15 прийменників, часових - 4, причинних - 4, цільових відносин - 6 прийменників. Засвоєння дітьми дошкільного віку службових частин мови подано в табл. 33.
М. Феофанов під час спеціальних досліджень вивчав особливості кількісного засвоєння прийменників дітьми дошкільного віку (табл. 34, 35).