4. Принципи і проблеми когнітивної семантики.

Когнітивна семантика є напрямом когнітивної лінгвістики, який розглядає значення як ментальне явище, пов'язане зі способами отримання, збереження й обробки інформації людським мозком. Представниками когнітивної семантики є Дж. Лакофф, Ч. Філлмор,

К. Бругман й ін. Головними положеннями когнітивної семантики можна вважати такі: 1) семантика природних мов є конвенційним результатом категоризації й концептуалізації світу представниками певного етносу та культури; 2) генератором значень висловлень є людина як носій когніції;

3) той самий факт дійсності може отримати різні семантичні відповідники; 4)висловлення, породжені з однієї глибинної синтаксичної структури, можуть бути семантично не відповідними; 5)значення має концептуальну природу та грунтується на прототипній категорії; 6)опис семантич­ної структури здійснюється шляхом її представлення як мережі значень, пов'язаних на підставі деталізації та зсуву (метонімічного й метафоричного перенесення); 7) механізм метафори має когнітивне підґрунтя і є використанням знаків однієї предметної сфери на позначення іншої.

Однією із провідних концепцій когнітавної семантики є теорія американського когнітолога Р. Ленекера, розроблена у 1976 р. і спершу названа просторовою граматикою, що надалі отримала назву когнітивної граматики. Термін «когнітивна граматика» використовується й у широкому розумінні -- галузі когнітивної лінгвістики, що вивчає когнітивне підґрунтя граматики.

Когнітивна граматика Р. Ленекера ґрунтується на специфіці категоризації і схематичній концептуалізації людиною дійсності. Синтаксичні явища дослідник пояснює не трансформаційними переміщеннями, а семантикою предикатів та їхньою дистрибуцією. Когнітивні граматисти швидше вважають, що граматика мови постачає мовцеві інвентар символічних ресурсів, серед них схематичні шаблони, які надають стандартні зразки для збірки складних символічних структур.

Когнітивна граматика розглядає зміст лексичної одиниці як мережу смислів, серед яких виділяється прототип. Граматичні одиниці, як і лексичні, є символічними. Семантика висловлення аналізується на підставі предикації, такі предикації можуть пов'язувати кілька концептуальних сфер (доменів). Набір доменів, відносно яких визначаються семантичні ознаки, є концептуальною матрицею. Однак для опису значення важливим є взаємний зв'язок між доменами та з’ясування того, як забезпечується доступ до них [Жаботинская 2004].

Другою не менш поширеною концепцією когнітивної семантики є теорія ментальних просторів, що представляє ментальний простір як гіпотетичне середовище мислення й концептуалізації, що відображає уявний стан справ і не проектуеться на об'єктивний світ, але актуалізується в умовах пізнавальної взаємодії суб’єкта зі світом, зокрема, у процесі породження або сприйняття повідомлення. Ментальні простори не закладені в пам’яті й виникають у процесі дискурсивної діяльності. У процесі розгортання дискурсу ментальні простори підлягають постійній модифікації, між ними встановлюються різні зв'язки: часові, просторові, гіпотетичні, причинно-наслідкові тощо.

Термін «ментальний простір» належить концепції когнітивної семантики Ж. Фоконьє. Дослідник розмежовує поняття ментальних просторів і когнітивних моделей, як складників перших, які його структурують й описуються в термінах фреймів.

Ментальні простори є підґрунтям загального механізму міркувань як розподілу знань.

Теорія інтеграції претендує на універсальність і ґрунтується на наявності у людини образного мислення, яке зумовлює встановлення зв'язку між ментальними просторами, що, на перший погляд, видається неможливим. Прихильники концепції ментальних просторів кваліфікують її вагомість для пояснення проблем побудови значення, референційно непрозорих контекстів, пресупозиції.

Ставлення лінгвістів до теорії інтеграції не є однозначним.

До когнітивної семантики умовно можна віднести й концепцію семантичних примітивів, визначених емпіричним шляхом представницею польсько-австралійської лінгвістичної школи А. Вежбицькою. Підґрунтям кон­цепції послужили принципи вроджених ідей і самодостовірності свідомості, яка здійснює категоризацію та класифі­кацію світу речей.

Сучасні дослідження в галузі когнітивної семантики є різноманітними. Потужну течію формують наукові праці, виконані в аспекті теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона. Вивченню підлягають механізми метафоризації.