Правовий статус господарських товариств План.

1. Поняття та правові основи діяльності господарських товариств.

2. Особливості правового становища акціонерних товариств.

3. Особливості правового становища товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю.

4. Особливості правового становища повних товариств.

5. Особливості правового становища командитних товариств.

1. Поняття та правові основи діяльності господарських товариств.

Узагальнене визначення поняття господарського товариства встановлене ГК. Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

З наведеного визначення випливають наступні ознаки господарського товариства:

• а) це підприємство або інший суб'єкт господарювання;

• б) його засновниками є юридичні особи та/або громадяни;

• в) товариство утворюється шляхом об'єднання майна засновників;

• г) учасники товариства беруть участь в підприємницькій діяльності товариства,

• д) товариство створюється з метою одержання прибутку.

У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства (ч. 2 ст. 114 ЦК).

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 ГК, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. В той же час, учасниками повного товариства та повними учасниками (товаришами) командитного товариства можуть бути згідно з ч. 7 ст. 80 ГК лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГК та іншими законами.

Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права.

Господарські товариства можуть здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Для закупівель матеріально-технічних ресурсів господарське товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує 50 відсотків, за рішенням органів управління такого товариства застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», з урахуванням особливостей та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 82 ГК установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства відповідно до ст. 4 Закону «Про господарські товариства» повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства, крім зазначених в ст. 4 Закону «Про господарські товариства» відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 Закону «Про господарські товариства», повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Засновницький договір повного товариства і командитного товариства, крім відомостей, зазначених у ст. 4 Закону «Про господарські товариства», повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Найменування господарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товариства не може вказувати на належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

До установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вважається створеним на невизначений строк.

Установчі документи господарського товариства у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Порушення встановлених ст. 82 ГК вимог щодо змісту установчих документів господарського товариства є підставою для відмови у його державній реєстрації.

Види господарських товариств узагальнено названо в ст. 80 ГК (слід зазначити, що в назві ст. 113 ЦК вжито термін «види», а в ч. 2 цієї ж статті йдеться про «форми» господарських товариств - такі ж, як і види за ст. 80 ГК).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГК і ч. 2 ст. 1 Закону «Про господарські товариства» до господарських товариств належать:

• акціонерні товариства,

• товариства з обмеженою відповідальністю,

• товариства з додатковою відповідальністю,

• повні товариства,

• командитні товариства.

2. Особливості правового становища акціонерних товариств.

Акціонерне товариство (АТ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном;

акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій. Характерні риси:

1) різновид господарського товариства;

2) поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

3) відповідальність АТ за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

4) відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

5) засновники — фізичні та/або юридичні особи;

6) мінімальна кількість засновників — 1;

7) законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення АТ);

8) придатність форми АТ для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, бірж тощо), господарських об'єднань;

9) чисельність складу засновників обумовлює необхідність у системі органів управління спеціального органу — спостережної ради, що виконує складні функції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів), а також приймає на себе вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства;

10) участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

11) можливість у засновників (акціонерів) вибору виду АТ —публічне та приватне акціонерне товариство;

12) можливість залучення крупних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;

13) визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;

14) вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій.

Акціонерні товариства бувають двох видів: публічне акціонерне товариство і приватне акціонерне товариство.

Публічне акціонерні товариства і приватне акціонерні товариства різняться між собою:

— порядком розміщення акцій (у ПАТ — шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обмежень, у ПАТ — розміщенням серед засновників, а також купівлі-продажу з виключенням системи торгів);

— порядком відчуження акцій (акції ПАТ, на відміну від акцій ПАТ, не можуть продаватися на фондовій біржі);

— видами акцій, що випускаються цими товариствами (ПАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ПАТ — лише іменні);

— порядком створення (у ПАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ПАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних з результатами підписки);

— мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів, який має бути не меншим: у ПАТ — ніж 30 відсотків, а в ПАТ — 50 відсотків номінальної вартості акцій);

— переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань: у ПАТ він значніший, що пов'язано з результатами підписки на акції ПАТ;

— обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засновників ПАТ вони значніші, що пов'язано з підпискою на акції (існує обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і підписчики акцій зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу);

— обсягом публічності діяльності: у ПАТ вона значніша, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності.

3. Особливості правового становища товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства;

2) наявність статусу юридичної особи;

3) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 1 мінімальній заробітній плати за ставкою на момент створення товариства;

4) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

5) відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

6) відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

7) наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених установчими документами товариства;

8) наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган — збори учасників, виконавчий орган — дирекція або одноособовий директор, контрольний — ревізійна комісія;

9) незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учаснику (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умови, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш ніж 60 відсотками голосів; прийняття рішень зборами учасників зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань — визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства, — якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50 відсотками загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається у випадках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

10) обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові внески (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників);

11) можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства);

12) обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі за згодою решти учасників, якщо інше не передбачено установчими документами товариства; в) спадкування частки учасника—фізичної особи або правонаступництва учасника—юридичної особи;

13) припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника—фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника—юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

TOB нерідко ототожнюють із ПрАТ, хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного.

Відмінні риси:

— у ПрАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в TOB — на частки, розмір яких визначається установчими документами TOB і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

— різний мінімальний розмір статутного фонду;

— якщо майнова участь акціонера в ПрАТ обмежується повною оплатою акцій, то установчими документами або рішенням зборів учасників TOB може бути передбачена сплата додаткових внесків;

— необов'язковість персональної участі акціонерів в діяльності ПрАТ в той час, як учасник TOB зобов'язаний брати участь у зборах учасників при вирішенні питань, щодо яких закон вимагає одностайності;

— більша складність управління в ПрАТ: якщо в AT понад 50 акціонерів — повинна створюватися спостережна рада, виконавчий орган — правління — обов'язково має бути колегіальним;

у TOB функції виконавчого органу на вибір учасників покладаються або на дирекцію (колегіальний орган), або на директора (одноособово), а створення спостережної ради в TOB законом не передбачається;

— вихід із ПрАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з TOB — шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або виділення частки учасника на вимогу його кредиторів;

— наявність акцій зумовлює накладення на ПрАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складніша процедура зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

— можливість випуску в ПрАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (у TOB усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);

— вихід учасника з TOB без відступлення частки іншому учаснику або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з АТ відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази АТ (за винятком випадків, коли саме АТ викуповує в акціонера акції).

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства;

2) мінімальний розмір статутного фонду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства;

3) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

4) наявність системи органів управління: збори учасників — виший орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) — виконавчий орган, ревізійна комісія — контрольний орган;

5) субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств), або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

6) подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (в т. ч. змісту установчих документів).

4.Особливості правового становища повних товариств.

Повне товариство — це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Основні риси:

1) різновид господарського товариства;

2) установчий документ — установчий договір;

3) відсутність законодавчих вимог про розмір та порядок формування майна, що регулюється установчим договором;

4) відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному установчим договором товариства;

5) можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

6) повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

7) субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

8) обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у разі реорганізації учасника—юридичної особи або спадкування у разі смерті учасника—фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначений строк, за 6 місяців і лише за наявності поважних причин, — якщо товариство було створене на визначений строк); г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце у разі, якщо учасник систематично не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;

9) законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;

10) заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

11) можливість ліквідації повного товариства на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів.

5.Особливості правового становища командитних товариств.

Командитне товариство — це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть по його боргах додаткову відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

Основні риси:

1) різновид господарського товариства;

2) наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

3) обов'язковість одного установчого документа — установчого договору;

4) відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (ці питання регулюються установчим договором);

5) обмеження сукупної частки вкладників 50 відсотками майна товариства;

6) відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

7) порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві перебуває двоє і більше повних учасників) визначається установчим договором;

8) правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства;

9) можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники.

Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства:

— зобов'язані брати майнову і персональну участь в командитному товаристві;

— управляють справами товариства;

— несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

— мають права та обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товариство створене на визначений строк — за 6 місяців і за наявності поважних причин;

— якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам, які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

— зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески);

— на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25 відсотків свого внеску;

— мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

— вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

— не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і у відповідності з виданим дорученням можуть діяти від імені товариства;

— зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

— не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

— відповідають нарівні з повними учасниками за укладеною без доручення в інтересах товариства угодою у разі її схвалення товариством;

— самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду.