Поняття та види суб'єктів господарського права План

1. Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.

2. Класифікація суб’єктів господарського права.

3. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.

4. Господарські організації: поняття, ознаки та види.

5. Порядок держаної реєстрації суб’єктів господарювання.

6. Державна реєстрація суб’єкта господарювання-юридичної особи.

1. Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарських відносин.

Згідно з ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є:

а) суб'єкти господарювання,

б) споживачі,

в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією,

г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Таким чином, усіх вищезазначених суб'єктів можна розглядати як суб'єктів господарського права.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяльності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти господарювання. Тому саме їх правовому статусу приділяється головна увага у цій темі.

Ч. 1 ст. 55 ГК визнає суб'єктами господарювання учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Наведене визначення дає підстави виділити наступні ознаки суб'єкта господарювання:

• по-перше, цей суб'єкт є учасником господарських відносин;

• по-друге, він безпосередньо здійснює господарську діяльність;

• по-третє, він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов'язків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обов'язків. Цю ознаку суб'єкта господарського права в літературі ще називають господарською правосуб'єктністю. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків;

• по-четверте, він має відокремлене від інших суб'єктів (в тому числі і від власника) майно;

• по-п'яте, він несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за ним майна.

2. Класифікація суб’єктів господарського права.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи.

Залежно від характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

• суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств);

• суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств).

Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти господарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господарські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) — господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями До четвертих (приватних) — індивідуальні підприємці, приватні підприємства. До п'ятих (змішаних) — орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.

3. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.

Одним із видів суб'єктів господарського права є індивідуальні підприємці.

Індивідуальні підприємці — це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства), не обмежені законом в правоздатності чи дієздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги).

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, державних службовців, народних депутатів України та інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави; осіб, які мають непогашену судимість за корисливі злочини (крадіжки, хабарництво тощо). Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.

Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:

а) що становлять монополію держави (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про підприємництво»: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних речовин, прекурсорів (за деякими винятками), психотропних речовин (за деякими винятками), виготовлення та реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охорона особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (за деякими винятками);

б) провадження яких законом передбачається у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються на акціонерних чи пайових засадах у спеціальному порядку щонайменше трьома засновниками та ін.);

в) для здійснення яких закон (частини 3 та 4 ст. 4 Закону України «Про підприємництво») передбачає необхідність отримання спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, визначеному Законом України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та іншими нормативно-правовими актами.

Для отримання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (це підпорядковані Кабінету Міністрів міністерства та відомства, до сфери діяльності яких входить той вид підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню), такі документи:

• заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта господарювання — заявника; найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код — для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів — для фізичної особи;

• вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі (що може відмічатися у разі виявлення недостовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює підносний у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності (торговельної діяльністі у пунктах продажу товаров; діяльності з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Порядок надання торгового патенту встановлюється податковим кодексом.

Індивідуальні підприємці, здійснюючи підприємницьку діяльність, повинні дотримуватися вимог законодавства щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших вимог.

Хоча індивідуальні підприємці і є важливим і досить численним видом суб'єктів господарського права, однак основними учасниками господарських правовідносин, яким належить найбільша питома вага у процесі господарювання, є господарські організації.

4. Господарські організації: поняття, ознаки та види.

Господарська організація є колективним утворенням фізичних та/або юридичних осіб, яке має організаційну єдність, що передбачає відокремленість даного колективу як єдиного цілого від інших колективів; організаційна єдність та відокремленість від інших колективів закріплюється в установчих документах господарської організації (установчому договорі, статуті, положенні).

Господарські організації створюються в передбаченому законом порядку. Цей порядок може бути різним для окремих видів господарських організацій, але існують загальні засади щодо їх створення.

По-перше, господарська організація повинна бути створена правомочним органом у передбаченому законом порядку. Так, господарські товариства можуть створюватися, як правило, щонайменше двома фізичними та/або юридичними особами, виробничі кооперативи — зазвичай щонайменше трьома фізичними особами, які досягли 16-річного віку, господарські об'єднання — щонайменше двома юридичними особами.

По-друге, господарська організація повинна володіти майном виробничо-господарського призначення (яке є матеріальною базою її діяльності щодо виробництва продукції/товарів, виконання робіт, надання послуг) або необхідного для здійснення нею управлінсько-господарської діяльності. Але майно господарської організації має відповідати певним вимогам, а саме:

— за своїм обсягом і складом повинно відповідати характеру і змісту діяльності господарської організації, а в окремих випадках — і вимогам закону (в т. ч. щодо мінімального розміру статутного фонду для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків, інвестиційних фондів та ін., розміру та порядку формування резервного фонду господарських товариств, виробничих кооперативів);

— майно має бути закріплене за господарською організацією на певній правовій підставі (титулі): праві власності, праві повного господарського відання, праві оперативного управління, праві користування, що визначається засновниками та власниками майна в установчих документах господарської організації;

— майно господарської організації фіксується в спеціальних економіко-правових документах — балансі (самостійному — для підприємств, окремому — для відокремленого структурного підрозділу підприємства, зведеному — для господарського об'єднання) та інших документах бухгалтерського обліку.

По-третє, господарська організація повинна мати таку важливу властивість, як господарська правосуб'єктність, про яку вже згадувалося.

Правосуб'єктність господарської організації має певну структуру: складається з компетенції та правоздатності.

Компетенція господарської організації — це сукупність тих прав та обов'язків, які безпосередньо закріплені за організацією чинним законодавством. Господарська компетенція має видовий характер, оскільки пов'язана з певним видом організацій (банками, підприємствами, господарськими товариствами, інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями та ін.).

До складу компетенції входить:

— коло питань, які може вирішувати та чи інша господарська організація;

— обов'язки, що покладаються законом на певну господарську організацію;

— форми відповідальності за порушення закладених законом обов'язків;

— способи захисту порушених прав.

Господарська правоздатність як другий елемент господарської правосуб'єктності — це здатність господарської організації мати права та обов'язки, які безпосередньо законом не встановлені, але необхідні для виконання господарською організацією покладених на неї функцій і завдань. Господарська правоздатність виникає завдяки закріпленому в законі дозволу мати інші права та обов'язки, якщо вони не суперечать основним нормам законодавства, правам та законним інтересам інших осіб. Правоздатність на відміну від компетенції має індивідуальний характер, оскільки пов'язана із завданням і функціями конкретної організації.

Правосуб'єктність більшості господарських організацій складається з господарської компетенції та господарської правоздатності, але існують окремі види господарських організацій, що мають лише господарську компетенцію. До них належать філії, представництва та інші підрозділи підприємств, а також господарські міністерства і відомства. Ці господарські організації мають діяти (здійснювати права та нести обов'язки) лише в межах встановленого нормативними актами порядку, тобто закону і положень, на підставі яких вони діють.

Узагальнюючи ознаки господарських організацій, можна дати таке визначення:

Господарські організації — це належним чином організаційно оформлені і створені в передбаченому законом порядку колективи фізичних та/або юридичних осіб, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність або керівництво такою діяльністю, мають необхідне для цього майно та володіють господарською правосуб'єктністю.

Господарські організації надзвичайно різноманітні, а тому виникає проблема їх класифікації.

Класифікувати господарські організації можна за тими ж ознаками, за якими розрізняють суб'єкти господарського права:

за характером діяльності: господарські організації, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (підприємства, банки, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств), і господарські організації, які здійснюють керівництво господарською діяльністю (господарські організації — засновники дочірніх підприємств, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, господарські міністерства і відомства);

за формою власності, на базі якої вони функціонують, виділяють організації державної власності (державні акціонерні товариства, державні підприємства, казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господарські міністерства та відомства), комунальної власності (комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їхні виконкоми), колективні (виробничі кооперативи, господарські товариства, добровільні господарські об'єднання), приватної власності (приватні унітарні підприємства), змішаної власності (орендні підприємства, спільні підприємства, промислово-фінансові групи, створені за участю підприємств різних форм власності);

за наявністю або відсутністю статусу юридичної особи господарські організації поділяють на господарські організації, які мають статус юридичної особи (підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, господарські міністерства і відомства), і господарські організації, які не мають такого статусу (філії, представництва та інші відокремлені підрозділи підприємств, промислово-фінансові групи).

Господарські організації можна також класифікувати залежно від порядку створення, складу засновників-учасників, подільності чи неподільності їхнього майна (статутного фонду) на частки. За цією ознакою вони поділяються на господарські організації корпоративного типу і господарські організації унітарного типу.

Господарські організації корпоративного типу створюються двома і більше засновниками, які входять до складу організації; їхнє майно або статутний фонд поділяється на частки; склад та внутрішні відносини формуються на засадах членства (господарські товариства, виробничі кооперативи, спільні підприємства, господарські об'єднання).

Господарські організації унітарного типу мають одного засновника і власника майна, який знаходиться поза організацією; закріплене за ними майно не поділяється на частки (паї); склад та внутрішні відносини формуються на засадах трудового найму, єдиноначальності та підпорядкованості. До таких організацій належать державні і казенні підприємства, приватні підприємства, господарські міністерства та відомства, підприємства, що створюються господарськими товариствами, виробничими кооперативами, господарськими об'єднаннями.

5. Порядок держаної реєстрації суб’єктів господарювання.

Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (а) органом державної реєстрації, функції якого виконує виконком міської, районної в місті ради або районна, районна міст Києва і Севастополя державна адміністрація, (б) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, (в) за умови подання необхідних документів: реєстраційної картки встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів і документа, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію, — протягом 3 робочих днів з дати подання всіх необхідних документів.

Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.