1.2.1 Ознаки активізації міжнародних портфельних інвестицій

Ознаками активізації міжнародних портфельних інвестицій є наступні:

• збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у порт­фелях пенсійних фондів;

• збільшення кількості міжнародних та глобальних інвес­тиційних фондів і зростання вартості їхніх активів;

• збільшення практики емісії (в США – американських) депозитарних розписок на іноземні акції;

• збільшення випадків реєстрації транснаціональними корпо­раціями своїх цінних паперів на зарубіжних ринках акцій;

• поширення практики розповсюдження акцій філій ТНК се­ред місцевих інвесторів.

1.2.2 Причини зростання обсягів міжнародних портфельних інвестицій

Зростання обсягів міжнародних портфельних інвестицій обумовлюються наступними причинами:

• лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;

• намагання інституційних інвесторів знизити ризики шля­хом міжнародної диверсифікації портфеля;

• виникнення додаткових джерел фінансування внаслідок збіль­шення обсягу ринку євровалют та національних грошових ринків;

• значна перебудова та модернізація роботи провідних фон­дових бірж світу;

• зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про зарубіжні ринки цінних паперів;

• формування та швидкий розвиток нової категорії інвесторів – інституціональних (institutional investors) на противагу індивідуальним (individual), або роздрібним інвесторам (retail investors). Їхня специфіка полягає в тому, що вони є не безпосередніми інвесторами, а посередниками між власниками фінансових коштів і ринками капіталу, тобто є установами-вкладниками, фінансовими інститутами, що акумулюють грошові кошти фізичних і юридичних осіб і розміщують їх на фондових ринках. У світі нараховується понад 70 тисяч різних інвестиційних фондів (у тому числі пенсійні, хедж-фонди, взаємні, пайові, трастові, будівельні, поштові суспільства і т.ін.);

• зростання обсягів та потоків міжнародного переміщення капіталу, у тому числі портфельних інвестицій, що обумовлено формуванням і швидким розвитком дійсно міжнародних ринків капіталу – євровалютних і офшорних фінансових центрів. Вони характеризуються двома головними особливостями: є позанаціональними, по-суті, неконтрольованими урядами країн їх розміщення; стрімко розвиваються.

• широке розгортання та використання системи сек'юритизації (процес переміщення фінансових активів від одного суб'єкта до іншого, з однієї країни в іншу за допомогою цінних паперів і інших фінансових інструментів). Використання фінансових інструментів, цінних паперів як засобу переміщення фінансових активів має тривалу історію, але широке поширення дістало з 80-х р. XX ст. Це багато в чому можна пояснити зростанням ступеня економічних, кредитних, інвестиційних, валютних ризиків у сучасній ринковій економіці; кризою платоспроможності багатьох країн, що позначилася в хронічній незбалансованості, хронічних глобальних дефіцитах платіжних балансів, у стрімкому зростанні зовнішньої заборгованості світового співтовариства; зростанням кількості «поганих позик» (bad loans), «поганих боргів» (bed debts), дефолтів.